Особливості попиту і пропозиції регіональних ринків праці

     Таке розуміння суб’єктів і об’єктів політики дозволяє певним чином виправдати, по-перше, пріоритетність «соціальності» в політиці сучасної держави (соціальна держава), у тому числі і забезпечення продуктивної зайнятості, по-друге, необхідність акцентів у державній політиці на “само-“ для кожної окремої людини (самозайнятість, активність і творчість у малому підприємництві тощо).

     3. Головною рушійною силою забезпечення продуктивної зайнятості населення є підприємництво, соціально-економічна функція якого щодо створення нових продуктивних сфер прикладання праці в українській економіці реалізована незначною мірою. Необхідно посилити роль правових, організаційно-економічних, фінансово-вартісних, науково-технологічних, соціально-психологічних, трудоресурсних, інформаційних та етико-культурних чинників функціонування малого і середнього бізнесу, повне падіння яких дасть змогу забезпечити збалансований його розвиток та “продуктивізацію” сфери зайнятості.

     4. Пріоритетні напрями реалізації державної політики продуктивної зайнятості на короткострокову та середньострокову перспективу мають пов’язуватися з наданням переваг інтенсивним важелям ведення господарства над екстенсивними, орієнтацією на розвиток приватної ініціативи, упровадженням нового механізму фіскальної політики, активним входженням України у міжнародну систему розподілу праці, підвищенням добробуту населення.

     5. Методика багатокритеріальної соціально-економічної оцінки ефективності державного регулювання сфери зайнятості охоплює територіальні, галузеві, секторальні, кваліфікаційно-освітні, демографічні аспекти сфери зайнятості, напрями і форми руху робочої сили між усіма складовими цього сегмента економіки, рівні зайнятості і незайнятості його суб’єктів, якісні характеристики працівників (підвищення власного кваліфікаційно-освітнього рівня) тощо.

     6. Концептуальні напрями регулювання сфери зайнятості на регіональному рівні передбачають розширення сфери продуктивної зайнятості населення на основі модернізації робочих місць, активізації підприємництва, підвищення рівня конкурентоспроможності економічно активного населення та інтенсивного розвитку інтегративних зв’язків сфери зайнятості та ринку праці у системі регіонального соціально-економічного розвитку.

     7. У сучасних умовах необхідно посилити регулюючий вплив держави на сегмент зайнятості ринкової системи. Основними напрямами державної політики, які найбільшою мірою відповідають національним інтересам та здатні позитивно впливати на продуктивність сфери зайнятості регіону, є: а) утвердження в усіх секторах економіки ефективного власника та стратегічного інвестора, спроможного не лише створити нові робочі місця, але й забезпечити зайнятим працівникам достойний рівень оплати праці та гарантувати необхідну соціальну підтримку; б) активне стимулювання малого і середнього бізнесу, спрямоване на забезпечення його провідної ролі в економічному зростанні регіону, а відтак, і в переході до нових форм продуктивної зайнятості; в) зростання місткості сфери прикладання праці в недержавному секторі економіки через ефективне використання механізмів кредитно-фінансової системи.

     8. Політика забезпечення продуктивної зайнятості населення вимагає розширення функцій органів місцевої виконавчої влади наступними видами діяльності: 1) здійсненням системного моніторингу змін на локальному ринку праці, спричинених безпосередньо роздержавленням і приватизацією власності (аналіз причин вивільнення робочої сили, її плинності, масштабів безробіття, скорочення робочих місць, рівня номінальної заробітної плати); 2) сприянням розвитку територіальної системи підготовки високопрофесійних кадрів для підприємницької діяльності у сферах матеріального виробництва та послуг; 3) залученням суб’єктів недержавного сектора економіки до вирішення соціальних проблем регіону за допомогою використання всіх можливих важелів податкової системи; 4) створенням реальних умов для формування інформаційного поля щодо кон’юнктури товарного ринку і ринку праці тощо.

     9. Важливим чинником регулювання зайнятості населення і ринку праці регіону є реформа заробітної плати, що ґрунтувалася б на ринкових відносинах (зв’язок оплати праці з кінцевим результатом виробництва, професіоналізмом і кваліфікацією працівників, продуктивністю праці та ін.), сприяла б посиленню мотивації до праці (удосконалення системи оподаткування, нарахувань на заробітну плату, виведення з «тіньового» сектора доходів фізичних і юридичних осіб та ін.) й підвищенню її ролі у відтворенні робочої сили. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки

  В курсовій роботі мною було проаналізовано фактичний стан попиту і пропозиції робочої сили на регіональних ринках праці та держаної політики щодо їх регулювання. Формування ринкового механізму господарювання неминуче веде до необхідності формування ринково обґрунтованої системи розподілу робочої сили. В даний час український ринок праці не збалансований, про що свідчать серйозний дисбаланс у першу чергу з боку попиту. Криза в економіці, закриття великих промислових підприємств ведуть до безробіття й одночасно до необхідності широкомасштабної перекваліфікації значної частини робочої сили. Особливо важко йдуть ці процеси через слабку мобільність робочої сили – переїзд із міста в місто залишається великою проблемою. З іншого боку, спостерігається збільшення частки зайнятості в тих галузях, ділова активність у який виросла в зв'язку з ринковими перетвореннями. До таких відносяться, головним чином, сфера послуг - сфера торгівлі і суспільного харчування, матеріально-технічного постачання і торгового посередництва, а також кредитно-фінансова і страхова сфера.

В Україні  йде формування конкретних механізмів державного регулювання ринку трудових ресурсів. Визначені кроки тут  уже зроблені: створена державна служба зайнятості, розгортається система  перепідготовки кадрів, офіційно встановлюються прожитковий мінімум і мінімальна заробітна плата. Утім, поки два останніх індикатори є в Україні (на відміну від високорозвинених країн з ринковою економікою) лише умовними показниками. Справа в тім, що мінімальна заробітна плата встановлена на настільки низькому рівні, що кожна – навіть відверто грабіжницька ставка – легко укладається в цей норматив. 
 
 
 

     Використані джерела

1. Закон України „Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року N 803-XII.//В редакції Закону N 662-IV від 03.04.2003
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. “Про затвердження положення про організацію роботи щодо сприяння зайнятості населення в умовах масового вивільнення працівників” // Збірник законодавства про працю. К., - 2001. – 266с.
3. Рудий М.М. Мікроекономіка // Особливості ринку праці.-Київ: Каравела.- 2008.-С.256-268.
4. Волкова О.В. Ринок праці: Навч. посіб.- К.: центр учбової літератури, 2007.- 624с.
5. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посіб.- К.: КНЕУ, 2008 – 456с.
6. Аналіз державної політики зайнятості в Україні. Марта Кузьмин, Юрій Кузьмин, Ольга Купець. - К.: Міленіум, 2003. – с.64
7. Богиня Д.П., Куліков Г.Т., Шамота В.М., Лисогор Л.С. та ін. Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати. Київ: Інститут економіки НАНУ,  2001, 300 с.
8. Бойко Ю. Розмежування правового регулювання законодавства про працю та законодавства про зайнятість населення //Право України. — 1994. — № 10.
9. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2003. – 300, 313 с.
10. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://ukrstat.kmu.gov.ua.
11. Кір’ян  Т. Шаповал М.Насущні проблеми соціальної політики та шляхи їх вирішення // Україна: аспекти праці – 2006 №6
12. Кучинская Е.А. Деякі питання забезпечення зайнятості в Україні // Розвиток науки та науково-технічного потенціалу в Україні та за кордоном. - Збірник аналітичних матеріалів (додаток до міжнародного наукового журналу “Наука та наукознавство). - Вип. 1 (9). - К.: НАН України, Державний комітет України з питань науки, техніки та промислової політики. Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва, 1996. - с.49 - 51.
13. Кучинська О.О. Головні напрями та шляхи підсилення мотивації трудової активності населення України в умовах ринкових відносин // Зайнятість та ринок праці. - Міжвідомчий науковий збірник. - Випуск 3. - НЦ ЗРП, ДЦЗ. - К.: АТ “Українська видавнича група”, 1995. - с. 25 -30.
14. Кучинська О.О. До питання про соціально-економічну сутність гарантій зайнятості // Зайнятість та ринок праці. Міжвідомчий науковий збірник.- Вип. 6. - Київ: РВПС України НАН України, 1998. - С. 191 - 199.
15. Кучинська О.О. Система соціальних гарантій зайнятості в умовах ринкових відносин // Збірник доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку”. - ч. 2. - Хмельницький: ТУП, 1997. - С. 525-528.
16. Кучинська О.О. Формування системи соціальних гарантій зайнятості в регіоні // Продуктивні сили і регіональна економіка. - Збірник наукових праць. - К.: РВПС України НАН України, 1998. - с. 97 -104.
17. Модульна система професійного навчання: концепція, методика, особливості впровадження: Навчально-методичний посібник / В.С. Плохій, А.В. Казановський. - Видавничий центр КТ " Київська нотна фабрика", 2000.-284с.
18. Березюк Р.А, Шиманська О.А. Глобалізація і проблеми трудової міграції// Вісник ТАНГ. – 2002, № 8. – С. 234-243.

       Пропозиція робочої  сили за регіонами                                                                                                                        додаток 2 

     (тис.  осіб; у середньому за період) 

       Попит на робочу  силу за регіонами                                                                                                                              додаток 1

       (тис. осіб;  на кінець року)