stify">     За  регіонами у 2009 році найбільше навантаження на 1 вакансію мають:

• Вінницька область – 48 осіб
• Івано-Франківська область – 81 особа
• Хмельницька область – 61 особа
• Черкаська область – 91 особа

     На  кінець 2009 року база вакансій державної  служби зайнятості становила 65,8 тис. одиниць, що майже на 30% менше ніж станом на кінець 2008 року, та на 60% менше ніж станом на кінець  2007 року. В той же час, на обліку в центрах зайнятості перебувало 542,8 тис. незайнятих громадян.

     Станом  на 1 січня 2010 року на одне вільне робоче місце претендувало 8 громадян, що шукали роботу. Серед представників найпростіших професій та тих, що не мали профпідготовки, на одне вільне робоче місце претендувало 9 осіб, серед технічних службовців – 13 осіб, серед робітників з обслуговування та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин на одне вільне робоче місце претендувало 14 осіб, серед робітників сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства – 28 осіб. У той же час серед кваліфікованих робітників з інструментом налічувалося 7 претендентів на одну вакансію, а серед фахівців та професіоналів,  відповідно, 5 та 4 претендента.

     Оскільки  бідність в Україні досягла значних  розмірів і глибин і лише відродження  на ринку праці не зможе вилікувати бідність, не можна відкладати запровадження  реформи системи соціального захисту до часів, коли поліпшиться економічний клімат.

       Участь населення в тіньовому  секторі економіки (який не  представлено в офіційній статистиці) швидко зростає, але збільшення  прибутків тіньового сектора  не впливає на зниження реальної заробітної плати в офіційній економіці.

       Звичайно, підвищення попиту на  робочу силу є необхідним, оскільки  це дуже важливий фактор для  зменшення рівня бідності в  Україні. Проте це не панацея.  Навіть якщо попит на робочу  силу значно зросте і сприятиме підвищенню заробітної плати, багато сімей в Україні все ж не зможуть подоли свою бідність, оскільки вони або на беруть повноцінної участі в ринку праці, або перебувають надто далеко за межею бідності. Навіть дуже велике збільшення попиту на робочу силу не відкидає потреби реформування системи соціального захисту України.

      

     2.2. Оцінка структури  пропозиції робочої  сили за регіонами 

 

     Ринок робочої сили є найскладнішим  з усіх видів ринків за структурою, специфікою ціноутворення, зв'язками з  іншими ринками. Поряд із загальними для всіх ринків рисами він має свої особливості, притаманні лише йому. Пропозиція робочої сили, на відміну від інших товарів, не може бути значно скорочена або зберігатися до кращих часів, коли підніметься ціна. Заробітна пата найманого працівника включає не тільки ціну його праці, а й витрати на утримання сім'ї. Товар "робоча сила" - неоднорідний. На його реалізацію впливає сукупність соціально-економічних, екологічних, демографічних, організаційно-технологічних факторів. Умови зайнятості, оплати праці визначається не тільки одним суб’єктом ринку, а також державою і профспілками.

     Пропозиція  на ринку праці - це контингент працездатного  населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності. На пропозицію на ринку праці впливає демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки працівників, система оплати праці. Співвідношення попиту й пропозиції на товар (робочу силу) визначає кон'юнктуру ринку Якщо попит і пропозиція врівноважуються, потреби суспільства в робочій силі задовольняються максимально.

     Сучасний  стан економіки України докорінно  змінив умови створення робочих  місць та вивів на новий рівень актуальність цього питання. Уповільнились процеси створення нових виробництв, модернізація та реконструкція діючих. Різко сповільнилась інвестиційна діяльність, в той час, коли глобальний характер структурної перебудови потребує величезних вкладень в нові галузі і підприємства, в модернізацію та перебудову діючих виробництв. В цих умовах процес створення нових робочих місць катастрофічно знизився, мають місце численні дані про випереджальне скорочення робочих місць у порівнянні зі створенням нових, спостерігається посилення тенденції ліквідації існуючих робочих місць. У багатьох областях констатується вичерпання потенціалу їх створення.

     До  регіонів, де відбулось найбільше  скорочення, належать Запорізька, Сумська, Полтавська, Дніпропетровська, Луганська  і Донецька області (тільки в Маріуполі навесні 2009 р. очікувалося скорочення 30 тис. робочих місць). У Запорізькій області протягом чотирьох місяців 2009 р. ліквідовано 10 тис. 300 робочих місць, а створено 8 тис., отже, кількість ліквідованих місць майже в 1,3 разу перевищує кількість створених. 10,3 % найманих працівників (понад 1 млн осіб) працюють в умовах скороченого робочого дня, або тижня. Станом на липень 2009 р. примусове скорочення робочого дня, або тижня торкнулось 23,4 % працівників будівельної галузі, 22,3 % – транспорту і зв’язку і 19,1 % промисловості. Обсяги вимушеної неповної зайнятості за причинами та видами діяльності наведено на рис. 1.

Рис. 2.2. Рівень вимушеної неповної зайнятості за окремими видами економічної діяльності у липні 2009 р. (у % до кількості штатних працівників відповідного виду діяльності) 

      За  даними Державного комітету статистики України кількість зареєстрованих безробітних в Україні у липні  зменшилася до 606,9 тис., що становить 2,2% від населення працездатного віку. У липні минулого року кількість безробітних була на 88,2 тисяч менше, а рівень зареєстрованого безробіття становив 1,8%. На початок серпня протягом року на обліку в державній службі зайнятості загалом перебувало 12 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 8,1% менше, ніж на 1 липня 2009р. Серед зазначеної категорії громадян 98,6% мали офіційний статус безробітного. У той же час в нинішньому році рівень зареєстрованого безробіття скорочується швидше, ніж у минулому, хоча в абсолютному вираженні кількість безробітних залишається великою [6].

      Кількість зареєстрованих безробітних порівняно  з 1 липня 2009р. зменшилась на 7,5% і на 1 серпня 2009р. становила  27,6 тис. осіб. При цьому рівень зареєстрованого безробіття протягом липня зменшився на 3,6% від кількості населення працездатного віку (3,7% - у сільській та 3,6% - у міській місцевості). Зменшення відбулося як за рахунок безробітного сільського, так і міського населення.

      Розглянемо  особливості кон’юнктури  ринку праці у 2009 році (табл.2.2).

      Таблиця 2.2

      Попит та пропозиція робочої сили у 2009 році

 

      З вище зазначених даних (табл.2.3), протягом 9 місяців простежується тенденція до зменшення кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, якщо на початку вона становила 18124 особи, то вже в серпні - 11282 особи.

      За  даними державної служби зайнятості, у липні 2009р. її послугами скористалось 33,8 тис. незайнятих трудовою діяльністю громадян проти 28,3 тис. у липні 2008р. та 36,7 тис. у червні 2009р. На 1 серпня 2009р. на обліку цієї установи перебувало 28,2 тис. незайнятих громадян, які шукали роботу, із них більше половини (53%) – жінки, понад третину (37,3%) – молодь у віці до 35 років, майже чверть (20,2%) – працівники сільського господарства. Офіційного статусу безробітних на зазначену дату набули 98,1% незайнятих громадян [6].

      Із  кожних 100 безробітних, які перебували на обліку на 1 серпня 2009р., 52 - раніше займали  робочі місця, 29 - посади службовців, решту  складали особи без професії або  такі, що займали місця, які не потребують спеціальної підготовки.

      За  сприяння державної служби зайнятості в липні 2009р. було працевлаштовано 730 осіб, що в 2,4 рази менше, ніж у липні 2008р.

      З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування області  на випадок безробіття у липні 2009р. на допомогу по безробіттю було витрачено 17,6 млн. грн. [6]. Середній розмір допомоги у липні 2009р. порівняно з попереднім місяцем збільшився і становив  611,46 грн.

      Чисельність незайнятого населення поступово  скорочується, але все-таки залишається  дещо незадовільним. Утім не зважаючи на позитивні тенденції, що відбулись на ринку праці, він має наступні проблеми розвитку: співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили; наявність значної частини зайнятих у неформальному секторі економіки; складна ситуація щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (жінки, молодь, інваліди); зростання вартості послуг робочої сили, яка б відповідала світовим стандартам і забезпечувала розширене відтворення трудового потенціалу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ  ІІІ. Напрями подолання розбіжностей в розвитку регіональних ринків праці України  

     3.1 Прогнозування робочих  місць на ринку  зайнятості в Україні 

     Перехід України до новітньої моделі розвитку, в якій джерелом економічного зростання  мають стати єдиний освітній простір, наукові знання, технологічні інновації та інформація, потребує кардинального перегляду методів та механізмів регулювання ринку праці з метою забезпечення необхідного перерозподілу зайнятості за видами діяльності та секторами економіки. У період реструктуризації економіки вагомого значення набуває не тільки рівень і якість підготовки робітничих кадрів, а вміння орієнтуватися в потребах ринку праці та бути конкурентоспроможними й затребуваними на ринку праці. Основною умовою формування оптимального ринку праці є створення збалансованих потоків попиту та пропозицій робітничих кадрів.

     Сьогодення  вказує на те, що в державі не існує  комплексного єдиного підходу до прогнозування потреб підприємств  у кваліфікованих робітниках, з урахуванням  структурної перебудови економіки та програм інноваційного і соціально-економічного розвитку реґіонів. Проблема невідповідності попиту і пропозицій на ринках праці ускладнюється реґіональними диспропорціями в системі ПТО, недостатньою професійною орієнтацією молоді та значною кількістю навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації. Ця ситуація призвела до збільшення кількості фахівців із вищою освітою порівняно з обсягом робітничих професій майже вдвічі. Ринок робочої сили перенасичений бухгалтерами, юристами, економістами, педагогами. Так на одне вакантне робоче місце економіста претендує 86 осіб, а бухгалтера – більше як 30.

     Разом із тим, у структурі попиту, який реєструється Державним центром  зайнятості України, переважають запити на кадри робітничих професій, тоді як серед тих, хто шукає роботу, значну частину становлять особи з вищою освітою. Відповідно, особливого значення набуває прогнозування професійно-кваліфікаційного попиту на робочу силу як на державному, так і на реґіональному рівнях із необхідним урахуванням безперервного підвищення кваліфікації і перепідготовки трудового потенціалу.

     Згідно  з Указом Президента України від 29.12.2009 року N 1124/2009, введено в дію  рішення Ради національної безпеки  і оборони України "Про стан соціально-демографічного розвитку, охорони  здоров’я і ринку праці в Україні", в якому наголошено про необхідність вдосконалення механізму ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, зокрема під час визначення ліцензованих обсягів навчальних закладів, із метою забезпечення оперативного реагування на потреби ринку праці та здійснення в установленому порядку заходів щодо оптимізації мережі ПТНЗ відповідно до потреб ринку праці у кваліфікованих робітничих кадрах [3, с.259].