МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

    МАРІУПОЛЬСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

    Кафедра міжнародної економіки 
 
 

    Курсова робота 

    з дисципліни «Міжнародна економічна діяльність України» 

    «Особливості  міжнародної економічної  діяльності України  з країнами НАФТА» 
 
 
 
 

    Студентки –

    Спеціальність – 6.050100 «Міжнародна економіка»

    Курс  – ІІІ

    Форма навчання – денна 

    Керівник: к.е.н., доцент

     

    Маріуполь, 2010

 

     ПЛАН 
 
 

 

ВСТУП

 

    Актуальність  теми. Україна, як молода суверенна держава, здійснює економічні зв’язків з багатьма країнами світу. На сучасному етапі є важливим налагодження співробітництва не тільки в регіональному контексті, але й країнами подальшого зарубіжжя.

    Формування  МЕД України відбувається в умовах реструктуризації міжнародної економіки, суть якої полягає у радикальної  зміни співвідношення сил між  центрами геоекономічного впливу. Посилюється  тенденція до створення й подальшого розвитку високо інтегрованих економічних просторів, які об'єднують країни, близькі за географічним положенням, рівнем економічного та культурного розвитку. До такої потужної інтеграційної групи відносять Північноамериканську зону вільної торгівлі (НАФТА).

    Україна повинна зважати на наявність інтеграційних угруповань, враховувати особливості зовнішньоекономічної політики країн — учасниць таких центрів. Тому дослідження міжнародної економічної діяльності України з країнами НАФТА є актуальним.

    Мета  дослідження. Метою роботи є визначення особливостей міжнародної економічної діяльності України з країнами НАФТА. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:

    Задачі  роботи:

• розглянути теоретичні аспекти сутності та форм міжнародної економічної діяльності;
• охарактеризувати напрями регулювання міжнародної економічної діяльності;
• визначити передумови формування міжнародної економічної діяльності України з країнами НАФТА;
• проаналізувати сучасний стан економічних взаємовідносин України з країнами НАФТА;
• визначити вдосконалення взаємозв’язків України з країнами НАФТА;
• визначити перспективи розвитку економічних відносин України з країнами НАФТА.

    Об`єкт  дослідження. Об’єктом дослідження є розвиток міжнародної економічної діяльності України.

    Предмет дослідження. Предметом дослідження є міжнародна економічна діяльність України з країнами НАФТА

    Методи  дослідження. У процесі роботи використовувалися такі методи:

    - історичний метод використовувався  для дослідження виникнення, формування  і розвитку міжнародної економічної діяльності та визначення її передумов;

    - логічний метод використовувався при наданні характеристики розвитку міжнародної економічної діяльності;

    - метод аналізу використовувався  при дослідженні особливостей взаємодії України з країнами Нафта;

    - індукційний метод допоміг визначити роль України у світової економічної діяльності;

    - статистичний метод використовувався при наданні графічного матеріалу та статистичних даних;

    - метод синтезу використовувався при наданні висновків.

    Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку та списку літератури з двадцяти п’яти джерел. В процесі роботи були проаналізовані публікації і роботи таких ведучих українських учених, як: Багрова, Киреев, Новицький, Школа.

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти розвитку міжнародної економічної діяльності

    1.1. Сутність та форми міжнародної економічної діяльності

 

    Інтернаціоналізація господарського життя, зростання взаємозалежності між країнами, а також виникнення глобальних проблем об’єктивно визначають необхідність здійснення міжнародної економічної діяльності.

    Міжнародна  економічна діяльність — це цілісна  система господарських зв’язків між національними економіками  різних країн, належних до них або  утворених ними суб’єктами господарського життя, а також міжнародними організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв’язки, закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов’язані з використанням переваг міжнародного співробітництва, поділу праці та факторного розміщення [20,c.27].

    Міжнародні  економічні відносини становлять собою  сукупність економічних відносин між  країнами світу з приводу обміну товарами, руху та використання факторів виробництва, формування механізмів міждержавного  нагляду та регулювання. Міжнародні економічні відносини охоплюють усі фази процесу відтворення - виробництво, розподіл, обмін та споживання. У сфері виробництва міжнародні економічні відносини становлять собою відносини між суб'єктами світового господарства у безпосередньо матеріальному виробництві. До цих відносин належить спільне будівництво господарських об'єктів, спільні підприємства, міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва, прямі виробничі зв'язки [20,c.28].

    Об'єктом  міжнародних економічних відносин виступає світове господарство, тобто  сукупність національних економік країн світу, що взаємозв'язані мобільними факторами виробництва.

    Суб'єктами міжнародних економічних відносин виступають фізичні та юридичні особи, які беруть участь в здійсненні міжнародних  господарських контрактів, договорів та угод [3, c.18].

    Сучасні міжнародні економічні відносини склалися в результаті тривалого історичного  процесу, багатовікової еволюції продуктивних сил, поглиблення міжнародного поділу праці, поступового включення національних економік у загальну систему світових господарських зв'язків.

    Історично першою формою міжнародних економічних  відносин була зовнішня торгівля. Вона зародилася на ранніх стадіях становлення  товарного виробництва, заснованого  на базі суспільного поділу праці. Зовнішня торгівля як форма міжнародних економічних відносин посідала панівне становище в XVI - першій половині XIX століття. Після створення в середині XIX століття великого фабрично-заводського виробництва і формування світового ринку почали складатися нові форми міжнародних економічних відносин, зокрема такі, як міжнародна міграція робочої сили, міжнародний рух капіталу, світова валютна система та міжнародні розрахунки.

    Якісна  зміна у розвитку міжнародних  економічних відносин відбулася у 40-і роки. Після другої світової війни були засновані і почали функціонувати такі впливові організації як Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Генеральна угода по тарифам і торгівлі, організації системи ООН. Виникнення великої кількості міжнародних організацій було пов’язане з наслідками другої світової війни, коли людство зрозуміло, що всі найгостріші і найсерйозніші питання воно має вирішувати мирним шляхом.

    Новий сплеск у розвитку міжнародних економічних  відносин почався з 70-х років, коли відбувся крах колоніальної системи і виникло чимало нових незалежних держав. З їх появою у світовому співтоваристві виникла велика кількість складних проблем, таких як зовнішня заборгованість, дискримінація у зовнішній торгівлі, голод та ін. [20, c.31].

    Сьогодні  розрізняють кілька рівнів розвитку міжнародних економічних відносин. Перший рівень становлять відносини, які здійснюються між фізичними та юридичними особами, а також між окремими державами. Другий рівень міжнародних економічних відносин утворюють відносини, що виникають між державними, фізичними та юридичними особами, з одного боку, та міжнародними організаціями, -з другого. Третій рівень становлять відносини між міжнародними організаціями [1, c.17].

    Міжнародна  економічна діяльність опосередковується  численними формами співробітництва різних країн, виробничих, торговельних комерційних контактів, які виходять за межі окремих держав, а також засобів регулювання зазначених контактів з боку національних та міжнародних інституцій. Ці форми відповідають характеру традиційної спеціалізації, яка пов’язана із досягнутими рівнями економічного розвитку та розміщенням факторів виробництва, природних багатств, а також спеціалізації, яка формується згідно з уявленнями про доцільні напрями концентрації трудових зусиль для виробників та країн у цілому [7, c.9].

    Виділяють такі форми міжнародної економічної діяльності:

• міжнародна торгівля товарами;
• надання міжнародних послуг;
• транскордонний рух капіталів;
• міжнародний кредит;
• міжнародні валютно-фінансові відносини;
• міжнародна міграція робочої сили;
• участь у діяльності міжнародних економічних організацій;
• міжнародне співробітництво у виробничих, науково-технічних сферах;
• спільне розв’язання економічними засобами глобальних проблем розвитку.

    Слід зазначити, що механізм міжнародного співробітництва протягом тривалого історичного періоду є динамічним компонентом господарської діяльності людини.

    Взаємозв’язок форм міжнародних економічних відносин зображено на рис.1 [17,c.34].

 

    

    

    

      
 
 
 
 
 
 
 

    Рис. 1. 1. Форми міжнародних економічних відносин

    Першою формою міжнародного співробітництва, була міжнародна торгівля товарами та послугами. З погляду окремої національної держави така торгівля відбувається як експорт товарів і послуг, а також їх імпорт. Ця економічна діяльність може відбуватися за участі як приватних суб’єктів підприємництва, так і безпосередньо держави [20,c.42].

    Важливим  для розвитку відкритих економік є фактор руху капітальних активів. Міграція капіталів, з погляду певної країни, реалізується у формі вивозу капіталів (у цьому разі країна є донором, експортером капіталу) та ввозу капіталів до країни (у цьому разі країна є реципієнтом, імпортером капіталу).

    Ввіз  капіталів більшою мірою властивий  країнам, які відчувають відносний (порівняно із забезпеченістю іншими факторами виробництва) або абсолютний дефіцит капіталів. Рух капіталів є своєрідною альтернативою міжнародним товарообмінним операціям.

    У розпорядженні держави є й  інші засоби залучення фінансових ресурсів. Це може відбуватися через фінансові запозичення в інших держав, у міжнародних кредитно-фінансових організацій та в приватних агентів, інакше кажучи — завдяки використанню інструментів міжнародного кредиту.

    Останніми десятиліттями набула розвитку ще одна важлива форма міжнародної економічної діяльності — міжнародні валютно-фінансові відносини. Раніше вони виконували переважно допоміжні функції, а зараз набули самостійних ознак. Так, якщо первісно міжнародні валютно-фінансові відносини переважно становили собою допоміжну систему розрахунків, головною метою якої було обслуговування експортно-імпортних, а пізніше й кредитних та страхувальних операцій, то зараз вони уособилися в окрему сферу підприємництва, а також у впливовий інструмент макроекономічної політики в державі [20, с.44].

    У сучасному світі значно більшою динамікою відзначається й міжнародна міграція робочої сили — форма міжнародної економічної діяльності, яка в економіко-теоретичному плані є проявом руху іншого фактора виробництва — праці. Вона існує у формі еміграції та імміграції (виїзду з певної країни та в’їзду до неї людей через економічні, політичні та інші причини).

    Значного  поширення набуло міжнародне співробітництво в окремих галузях виробництва, соціально-економічного життя, науково-технічного прогресу. Нині світове співтовариство дедалі більшу увагу концентрує на спільному розв’язанні економічними засобами глобальних проблем розвитку.

    Міжнародні  економічні відносини визначаються рівнем зрілості продуктивних сил і  виробничих відносин у національних господарствах і, крім того, обумовлюються  особливостями економічної політики держав [4,c.19].

    Отже, міжнародна економічна діяльність, так  само, як і будь-який живий організм, являє собою саме системну цілісність. І так само, як живий організм є чимось більшим, ніж механічною сукупністю органів, міжнародна економічна діяльність не зводиться до суми своїх атрибутів, суб’єктів та інструментів. Будучи самостійним явищем, проявами якого є складні зворотні зв’язки між складовими елементами, а також із компонентами більш широких механізмів відтворення, вона є фактором та своєрідним прискорювачем економічного розвитку країн.