Основні тенденції розвитку світового ринку продовольчих товарів

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту

Кіровоградський національний технічний  університет

Факультет економіки та менеджменту

 

                                      Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Світовий ринок товарів, ресурсів та послуг»

на тему:

 «Основні тенденції розвитку світового ринку продовольчих товарів»

 

 

Виконала:

Ст.гр. ЕМ-09

Шостак  Юлія

Перевірили:

д.е.н., професор Миценко І.М.

                                                        к.е.н. ст. викладач                                             Кролевець О.А.

 

 

 

 

Кіровоград  - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи розвитку і функціонування світового продовольчого ринку………………………………………………….5

1.1. Сутність та структура світового ринку……………………...………..…….5

1.2.Механізм функціонування світового ринку продовольчих товарів…………………………………………………………………………...…7

1.3. Умови і чинники формування світового продовольчого ринку………....10

РОЗДІЛ 2. Тенденції та динаміка розвитку світового ринку продовольчих товарів…………………………………………………………………………….13

2.1. Аналіз світового виробництва  продовольчих товарів………………...….13

2.2. Динаміка міжнародної торгівлі продовольчими товарами …………..….17

2.3. Місце України на світовому продовольчому ринку……………………..20

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи виходу України на світовий продовольчий ринок……………………………………………………………..23

3.1. Проблеми розвитку продовольчого  ринку України………………………23

3.2. Шляхи оптимізації продовольчого ринку України……………………….25

ВИСНОВОК……...………………………………………………………………29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...31

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодні у світі відбуваються бурхливі процеси глобалізації, що виражаються у поглибленій взаємодії національних економік різних країн: зниженні торговельних бар’єрів, полегшенні процедур щодо пересування капіталів, товарів та послуг, обміну інформацією, технологіями та ідеями.

Сучасний ринок продовольчих товарів – економічна система, в якій ринковий механізм (ціна, попит, пропозиція) є основним засобом координації у сфері виробництва товарів та розподілу їх серед споживачів. Продовольчі  ринки різних  країн відзначаються не лише пропозицією асортименту ресурсів,  різноманітність  яких  пов’язана  із природно-географічним  чинником,  а  й  рівнем  економічного  розвитку  та  мірою  залучення до процесів глобалізації.

Проте ринок продовольства  є недовершеним, попит на продовольство  задовольняється не за рахунок збільшення виробництва продукції, а формується в умовах низької платоспроможності населення, фактичне споживання продуктів харчування не досягає рівня раціональних фізіологічних норм. Сільське господарство – головний виробник продовольства – функціонує в умовах незадовільного матеріально-технічного забезпечення, слаборозвиненої ринкової інфраструктури, загострення соціальних питань, дефіциту практичного досвіду підприємництва, неефективності заходів державного регулювання.

Безумовно, ці процеси стосуються і України, зважаючи на її інтеграційні наміри та інтенції до співробітництва, що підтверджує вступ до Світової організації торгівлі (СОТ) у травні 2008 року. Це сприяло ще більшій відкритості  та інтегрованості її економіки.

Метою даної курсової роботи є розробка науково-методичних основ функціонування світового ринку продовольчих товарів, проведення аналізу світового та національного продовольчих ринків, надання оцінки їхньому сучасному стану, тенденціям розвитку. Також запропонувати  цілеспрямовані заходи державної політики, спрямовані на забезпечення стабільності власного продовольчого ринку, з метою підвищення ефективності його функціонування та конкурентоспроможності.

Об’єктом дослідження є процес функціонування й розвитку ринку продовольчих товарів в Україні.

Суб'єктом дослідження виступає ринок продовольчих товарів України.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ РОЗВИТКУ І ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОГО  ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ

1. Сутність та структура світового ринку

Виникнення світового ринку  є закономірним процесом, а його функціонування пов'язане із розвитком  національних економік та світової економічної  системи в цілому. Через світовий ринок стають досяжними для нації  більші маси товарів і більша їх різноманітність, ніж це можливо  в рамках власного виробництва.

Світовий ринок – (world market) – сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, основою яких є міжнародний поділ праці і інші фактори виробництва [9].

Світовий ринок характеризується наступними основними рисами: є категорією товарного виробництва, який виходить в пошуках збуту своєї продукції за національні рамки; проявляється в міждержавному переміщенні товарів, які знаходяться під впливом не тільки внутрішнього, але й зовнішнього попиту і пропозиції; оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику в яких галузях і регіонах вони можуть бути використані найбільш ефективно; виконує функцію, яка дозволяє забраковувати з міжнародного обміну товари і часто їх виробників, які не в змозі забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах; на ньому існує особлива система цін – світові ціни. 

Товар, який знаходиться на світовому  ринку в фазі обміну, виконує інформаційну функцію, повідомляючи усередині параметри  сукупного попиту і сукупної пропозиції, через які кожний із учасників  може оцінити і адаптувати параметри  свого виробництва.

Структуру світового товарного  ринку можна розглядати в трьох  аспектах – регіональному (або географічному), товарно-галузевому та соціально-економічному.

Згідно з регіональною структурою світового ринку розрізняють  ринки окремих країн або їх угруповань.

За товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють  окремі товарні ринки, які відповідають рівню ринку певного товару або  його частини. Відрізняють три провідних  групи товарів - готові вироби, сировину і напівфабрикати, послуги (рис. 1).

Світовий товарний ринок

Ринок готових виробів

Ринок сировини і напівфабрикатів

Ринок послуг

Ринок машин і обладнання

Ринок побутових пром. виробів

Ринок траспорт-них послуг

Ринок ліцензій та ноу-хау

Ринок пром.. сировини

Ринок палива

 

Ринок інших готових виробів

Ринок сільськогосподарських та лісових  товарів

Ринок лізингу, інжинірингу, консалтингу, франчайзингу та ін..

 

 

Рис. 1. Товарна  структура світового ринку

За соціально-економічною  структурою світового товарного  ринку розрізняють ринки промислово розвинутих країн (ПРК), країн, що розвиваються (КР) та країн з перехідною економікою (КПЕ), країн соціалістичної орієнтації (КСО) [9].

За ступенем монополізації  та характером торговельних угод на світовому  ринку виділені такі типи його структури:

- монополістичний, де  панує один постачальник (ринок  діамантів);

- олігополістичний, де домінує група великих продавців (ринок нафти);

- атомістичний, де спостерігається  невисока концентрація пропозиції  товарів за участю багатьох  постачальників та загострюється  конкурентна боротьба (ринки текстильних,  швейних товарів та ін.).

За характером торговельних угод та взаєминами продавців та покупців розрізняють три сектори світового  ринку: закритий, відкритий  та пільговий  ринок товарів.

Отже, світовий ринок є  сукупністю національних ринків, поєднаних  між собою світовими господарськими зв'язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва та збуту товарів і послуг.

2. Механізм функціонування світового ринку продовольчих товарів

Країни світу відрізняються  між собою біокліматичним потенціалом, наявністю корисних копалин, земельною  площею, розвитком науково-технічного і професійного рівня населення, вартістю робочої сили та демографічною  ситуацією. Внаслідок цього в  окремих країнах виробництво  певних товарів здійснюється з порівняно  меншими витратами, що визначає спеціалізацію  країн на виготовленні товарів, які  вони, з огляду на наявні виробничі  чинники, виробляють із значно меншими  витратами порівняно з іншими країнами. Цим і визначається доцільність  обміну між країнами такими товарами, серед яких продовольство посідає  значне місце [10].

На міжнародному продовольчому  ринку важливим чинником виступає процес зміни та постійного удосконалення механізму зовнішньоекономічної діяльності.

Значно впливають на розвиток міжнародного продовольчого ринку процеси посилення іноземного капіталу через створення спільних підприємств. Основними мотивами, що визначають необхідність активізації розвитку спільних підприємств у сфері міжнародного продовольчого ринку є наступні:

• зменшення обсягів власних капіталовкладень та збільшення ризику у разі створення нових потужностей з виробництва продовольчих товарів;
• залучення новітніх засобів виробничої бази та нових джерел надходження сільськогосподарської сировини;
• технічне переозброєння, розширення та реконструкція діючих виробничих потужностей у галузях харчової промисловості;
• здійснення маркетингових досліджень, пошук нових ринків і каналів збуту виробленої продукції;
• подальше удосконалення маркетингової діяльності інфраструктурних суб'єктів продовольчого ринку;
• використання регіональних переваг, пов'язаних з коливанням вартості чинників виробництва (робоча сила, сировина, засоби виробництва тощо).

Координація дій на міжнародному ринку продовольства здійснюється через посередництво певних інституціональних структур, серед яких чільне місце посідає Європейський Союз, вирішуючи на міждержавному рівні найрізноманітніші завдання: підтримка цін та доходів сільськогосподарських товаровиробників, цілеспрямоване формування належних умов виробництва та збуту, ресурсне забезпечення, природоохоронна діяльність, соціальна структура сільської місцевості.

У абсолютному вираженні найбільше коштів витрачається на регулювання ринків зерна, цукру та молочних продуктів, відносно яких субсидії надаються залежно від обсягів експорту і рівня світових цін. Цінові субсидії у країнах ЄС обґрунтовуються тим, що доходи у сільському господарстві нижчі, ніж в інших секторах економіки. Значні кошти витрачаються на зберігання аграрної продукції.

У країнах світу тривалий час уряди на вимогу аграріїв та в інтересах національної безпеки вирішують питання регулювання цін та обсягів аграрного виробництва. За відсутності регулювання ціни сільськогосподарської продукції мають тенденцію коливатися сильніше, ніж будь-яких інших товарів, а прибутки сільського господарства - ще значніше.

Нестабільність цін продукції  аграрного сектору є наслідком відносно повільного реагування аграрних товаровиробників на зміни попиту на продовольство. Обсяги продукції аграрного сектору плануються наперед, і у разі, коли такі плани виявляються хибними, результативний її надлишок чи дефіцит не можуть бути скориговані до початку наступного виробничого циклу. Після посіву майже нічого вже не можна радикально змінити відносно збільшення чи зменшення обсягу продукції у відповідь на зміни ринкової кон'юнктури. Поки ціни на продукцію покривають поточні витрати, вони задовольнятимуть виробників, навіть якщо ці ціни дуже стрімко знизяться.

Практично у всіх товаровиробників аграрної продукції прибутки є значно меншими порівняно з прибутками інших сфер економіки. Уряди країн вживають спеціальних заходів, щоб підтримувати ціни на продукцію та прибутки аграрного сектору на рівні, вищому за той, який сформувався б за умов нерегульованого продовольчого ринку (імпортні тарифи та мита, імпортні квоти, імпортні субсидії, прямі виплати сільгоспвиробникам тощо).

Експерти Організації  економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) зазначають, що світове сільське господарство у короткотерміновій та довготерміновій перспективі здатне в цілому задовольнити попит на продукти харчування, навіть за очікуваного у найближчі 20 років щорічного збільшення населення планети на 80млн. чол. За цих умов приріст виробництва аграрної продукції відбуватиметься, в основному, за рахунок його розвитку у країнах із сприятливими умовами [10].