Основні напрями вдосконалення форм співробітництва

 

ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ 

      

При формуванні стратегії поведінки необхідно врахувати та розумно використовувати переваги малих підприємств, розширення масштабів інноваційного підприємства і сполучення в економіці малого і великого корпоративного бізнесу. Мале і корпоративне підприємництво пов’язані одне з одним відносинами не тільки конкуренції, а й співробітництва в різних його формах. Зокрема малі та великі підприємства, можуть бути пов’язані вертикально як ланки одного виробничого ланцюга. В іншому випадку співробітництво може бути «вимушеним», коли одне підприємство повністю залежить від іншого (наприклад, велике підприємство від субпідрядника,а останній – від першого). Взаємодія може бути «залежною», коли переважуючи мотивам у взаємовідносинах фірм є конкуренція. Може існувати узгодження інтересів фірм у випадках «спеціалізованої», «незалежної» діяльності, коли підприємство випускають різноманітні товари для різни ринків збуту.

Мале та середнє  підприємництво як самостійний і  незамінний елемент ринкової економіки істотно впливає на структурну перебудову в економіці  країни, робить певний внесок у збільшення загальних обсягів виробництва, роздрібного товарообороту, сприяє економії та раціональному використанню всіх ресурсів, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції та усунення монополізму в здійсненні підприємницької діяльності, забезпечує сильнодіючі стимули до інноваційних процесів та високоефективної праці.

       

Пропонуючи  свою продукцію на товарний ринок  для реалізації, малі підприємства сприяють зовнішньому задоволенню  споживчого попиту населення. Вони створюють  нові робочі місця, залучають працюючих  та непрацюючих до суспільно-корисної діяльності, сприяють формуванню середнього класу суспільства.

       

Загальновизнані переваги малого, середнього та великого бізнесу — це мобільність, гнучкість, раціональна організаційна структура підприємства, здатність швидкого пристосування до змін споживчого попиту, оперативність освоєння випуску нової продукції малими партіями, невисокі експлуатаційні витрати.

       

З теоретичних  позицій мале підприємництво розглядається  як особлива форма економічної активності, що передбачає: орієнтацією на досягнення комерційного успіху; інноваційний та ризиковий характер діяльності; перспективність, спрямування на подальший розвиток, розширення масштабів і сфері  діяльності; несення майнової відповідальності підприємцем за результатами господарювання; свободу та самостійність суб’єктів  у прийнятті управлінських рішень та здійсненні бізнесу; постійний характер господарської діяльності, укладання  регулярних, а не одноразових угод.

       

Як певний стиль (тип)  господарської поведінки  мале підприємництво має такі характерні риси: динамічність, цілеспрямованість, наполегливість у здійсненні бізнесу, ініціативність, підприємливість, творче ставлення до справи, пошук нетрадиційних  рішень і нових способів дій, готовність до ризику та вміння ним управляти, комунікативність, оперативність, орієнтація на потреби споживачів та їх поведінку на ринку.

       

Головна (кінцева) мета малого та середнього підприємництва — отримання прибутку. Проміжними цілями їх діяльності є найповніше задоволення споживчого попиту на товари та послуги, зміцнення позицій на ринку, обслуговування певної групи  клієнтів (сегмента ринку), підвищення іміджу фірми.

       

Відсутність сучасного досвіду цивілізованої  підприємницької діяльності у підприємців  — одна з основних причин фінансового  краху більшості малих підприємств. Створення малого підприємства завжди пов’язане з величезним ризиком  та переборенням опору, що неминуче виникає  при народженні нового.

       

 

Становлення малого та середнього бізнесу в Україні  — тривалий процес, який повинен  мати певну етапність, виходячи з  економічного стану країни, існуючих проблем на макро- та мікрорівнях. 

Література 

1. Закон України  “Про підприємства в Україні” // Світ бухг. обліку, № 8, 1997, С. 36—47.
2. Закон України “Про приватизацію майна державних підприємств” // Голос України, № 12, 1994.
3. Закон Украины “Об Антимонопольном комитете Украины” // О приватизации, 1994, № 2, С. 3—12.
4. Закон України “Про захіст від недобросовестной конкуренції” // Збірник поточн. законодавтсва, 1996, № 29, С.3—5.
5. Постановление Верховного Совета Украины “О временном положении и Фонде государственного имущества Украины” // Голос Украины 1994, № 149, С.12.
6. Бережанский А. тогрівці повітрям/ Бережанский А. – Контракти. – 29.07.2007
7. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: Видавництво "Молодь", 2007.
8. Бовин А.А., Чередникова Л.Е., Якимович В.А. Управление инновациями в организации: учеб. Пособие / Бовин А.А., Чередникова Л.Е., Якимович В.А. – м: Омега-Л, 2006. -415 с.
9. Бутко М., Мурашко М. Організаційні заходи сприяння малому бизнесу // Економіка України, № 7, 1997, С. 20—24.
10. Варналій З. С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2001
11. Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України, № 2, 1999, С. 36—43.
12. Герасимчук В.І., Мірошниченко О.В., Онікієнко В.В. Малий та середній бізнес як сфера зайнятості: методологія, аналіз, проблеми розвитку (за ред. В.В.Онікієнка). – К.: УІСД, 2002. – 116 с.
13. Голиков В. Приватизация как фактор перехода Украины к рыночной экономике // Економіка України, № 8, 1996, С. 3—21.
14. Голикова Т. О структуре государственной и коммунальной собственности // Экономика Украины, 1995, № 8, С. 44—52.
15. Гринев Б. В., Гусев В. А., Кедько В. В. Инновационные перспективы Украины/ Гринев Б. В., Гусев В. А., Кедько В. В. – Харьков, 2003. – 75с.
16. Грязнова А. Г. и А. Ю. Юданова. – М.: ИТД «Кно Рус»,1999. – 544с., или (Экономическая теория и российская практика).
17. Діяльність малих підприємств у 2007 році. Експрес-випуск \\ Державний комітет статистики України 14.07.2008 р. № 163
19. Завада О., Малах В. Від монополії до конкуренції // Економіка. Фінанси. Право. 1998, В. 11, С. 2—6.
20. Загородній А., Громяк Л. Фактори, що визначають розвиток малого бізнесу в Україні // Економіка України, № 6, 1996, С. 65—70.
21. Поліщук О.В. Інноваційно-інституаціональне середовище бізнесу в Україні \\ Офіційний сайт Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського www.nbuv.gov.ua
22. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства.- Київ 1999
23. Малий і середній бізнес у пошуках місця в стратегії економічного зростання в Україні: Зб. наук. статей/за ред. Я.А.Жаліла. – К.: Альтерпрес, 2002. – 118 с.
24. Мельник Л.Е., Корецкий Н.Х. и др. Государство и экономика. — Запорожье, 1997.
25. Мельник Л.Е., Корецкий Н.Х. и др. Рыночная трансформация государственно-плановой экономики. — Запорожье, 1996.
26. Основи економічної теорії. У двох книгах. За ред. проф. Ю.В. Ніколенка. К., “Либідь”, 1998.
27. Конева Т.А. Роль малого бізнему в економіці України//Офіційний сайт Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського www.nbuv.gov.ua
28. Разумнова И. И. Новые тенденции предпринимательской деятельности./ Разумнова И. И. – Сша и Канада. – 2005. -№9. – С. 96-114.
29. . Реверчук С.К. Малий бізнес: методологія, теорія і практика. – Київ: ІЗМН, 1996. – 192 с
30. Рудык Н.Б., Семенкова Е. В. Рынок корпоративного контроля : Слияния, жесткие поглощения и выкупы долговым финансированием/ Рудык Н.Б., Семенкова Е.В. – М.: Финансы и статистика, 2000. – с. 43-58.
31. Трошанов С. Е. Финансирование малих компаний в США// Трошанов С. Е. – США и Канада. – 2005. - №9. – С. 59-67.
32. Фінансові результати діяльності малих підприємств України за 2007 рік\\ Державний комітет статистики України 11.07.2008 р. № 169
33. Черняк В. Модель экономики: выбор Украины // Экономика Украины. 1995, № 9, С. 33—54.
34. Экономика Украины: актуальные вопросы ее современного развития. Доклад Президента Украины Л. Кучмы на Всеукраинском совещании экономистов 14 сентября 1995 г. // Экономика Украины. 1995, № 11, С. 10—12.
35. Щедріна Т. І. Особливості трансферу технологій в корпоративних структурах/ Щедріна Т.І.
36. Юсупова Н.Поддержка малого предпринимательства в США//Мировая экономика и международные отношения.-2006.-№ 5.-с.87-89.
37. European Small Business Statistics \\ Small Business Labs, August 15, 2008. www.genylabs.typepad.com
38. Small enterprise development: Policies and programmes/Second (revised) edition. Edited by Philip A. Neck and Robert E. Nelson. Management Development Series No. 14. International Labour Office, Geneva, 1987. –283 p.

 

   

1. 1. Україна.  Закон. Про холдингові компанії в Україні: Проект... від 09.04. 2003 р. № 3355 // www.liqa.kiev.ua

   

2. Господарський  Кодекс України

   

3. Бирман  Л. Экономика фирмы. Учебное  пособие. М.: М/ ун-т бизн. и управл-я, 2001- 304 с.

   

4. Бойчик  Н. Економіка підприємства. Навч. посібник. К.: Атіка, 2001- 298 с.

   

5. Волков  О. Экономика предприятия. Курс  лекций. М.: Инфра-М, 2001- 280 с.

   

6. Гаєвська  Л. Економіка підприємства. Навч.-метод. пос. Ірп.: Акад. ДПС, 2001- 345 с.

   

7. Гончарук  В. Развитие предприятия. М.: Дело, 2001- 228 с.

   

8. Жиделева  В. Экономика предприятия. Учебное  пособие. М.: Инфра_М, 2001- 256 с.

   

9. Зайцев  Н. Экономика промышленного предприятия.  М.: Инфра-М, 2000- 358 с.

   

10. Покропивний  С. Економіка підприємства. Підручник. К.: КНЕУ, 2001 - 456 с.

   

11. Примак  Т. Економіка підприємств. Навч. пос. К.: Знання, 2001- 278 с.

   

12. Терещенко  М. "Франчайзинг як партнерський  бізнес". Економіка, фінанси, право.- 1998- 354 с.

   

13. Чердаков  В. А. Вдосконалення регулювання  діяльності державних холдингових  і акціонерних компаній // Формування  ринкових відносин в Україні:  Зб. наук. пр. - К., 2002. - Вип.18. - С.21-24. 
 
 

Підсумок простий: гріхи малого бізнесу видаються  мізерією порівняно з пріоритетним для держави великим бізнесом, який спромігся лише вибудувати корумпованого неконкурентного монстра з торгівлі сировиною. 

Протягом усіх років, за винятком останніх подій, увага  преси була прикута до великого бізнесу. Ділові видання обмежувалися аналізом на рівні констатації фактів: прийняття  такого-то закону дає переваги таким-то структурам.

Незалежні медіа  розповідали про корупційні схеми, державну допомогу компаніям, пов'язаним з політиками, про хабарі та незаконну  приватизацію, давали моральну оцінку таким діям. Однак окремі факти  повинні вкладатися в систему.

Заяложені тези, якими люблять спекулювати, говорячи про малий бізнес, не витримують жодної критики. Малий бізнес ніде у  розвинених країнах не несе ніякої соціальної відповідальності і не сплачує  багато податків. Його найважливіша функція  — самозайнятість та створення робочих  місць.

Це давно  розуміють у світі, і це виходить з беззаперечного факту, що великий  бізнес постійно ці робочі місця скорочує. Так, продуктивність великого виробництва  більша — за рахунок нових технологій і механізації ручної праці, але, водночас, і за рахунок скорочення кількості працівників.

Більш того, великий  бізнес тяжіє до переходу в країни із сприятливими умовами. Сьогодні він  тут, а завтра — там. Працюють у  Китаї, бо там дешева робоча сила і  низькі податки. Переносять виробництво  програмного забезпечення в Індію, бо там дешевше. Інвестують в акції  та нерухомість інших країн, бо там  вищі прибутки.

Світова криза, спричинена вкладанням коштів великих  страхових компаній та банків у ризиковані активи, якнайкраще показала, чого вартий великий бізнес.

Паніка призвела до того, що іноземні інвестори, яких так  активно запрошував президент, моментально  забрали свої гроші, знекровивши  національні економіки, а великий  бізнес скоротив багато працівників  і вимагав величезних обсягів  державної допомоги,тобто податків громадян, щоб не збанкрутувати остаточно.

Тому варто  говорити радше про безвідповідальність  великого бізнесу. Про це свідчать й  показники за 2009 рік — цифри  за 2010 рік Мінфін ще не оприлюднив.

Структура доходів  загального фонду держбюджету України, 2004-2009 роки 

У Європі та США  максимальне надходження забезпечують податок на прибуток та податок на нерухомість, причому з прогресивною шкалою оподаткування: чим більший  дохід, тим більші відрахування. А  що в Україні?

ПДВ платять  усі споживачі за кожен придбаний  в магазині товар. Акцизний збір входить  у вартість алкогольних напоїв, цигарок  і бензину — знову споживачі. Ввізне мито закладається у собівартість імпортних товарів — теж споживачі. Рентна плата, як і вся вартість оренди, входить у вартість товарів —  частково на споживачах.

Податок на прибуток в кризовий рік дав 20% бюджету, але  водночас постійно скорочувався з далеко не кризового 2004 року на 10% від бюджету. Тобто навіть за умов швидкого економічного зростання великі виробники платять  все менше.

Відтак, більшість  надходжень до бюджету забезпечують усі громадяни країни. І навіть не тим, що сплачують податки, а тим, що банально харчуються, купують одяг, їздять на транспорті, одним словом — живуть. Водночас, той же кризовий 2009 рік відзначився державною  підтримкою великого бізнесу.

Укргазбанк, банки  “Київ” і “Родовід” отримали 10 мільярдів гривень на рекапіталізацію, 18,6 мільярда гривень на рекапіталізацію  взяв “Нафтогаз”.

Водночас населенню  заморозили вклади на 15 мільярдів гривень  у банку “Надра” та Промінвестбанку. Девальвація гривні до долара на 38% знецінила гривневі заощадження  і розорила всіх, хто мав валютні  кредити, особливо іпотечні.

Звісно, тепер  можна критикувати тих, хто брав валютні кредити. Однак чому усіх ризиків не усвідомлювали банкіри, які не спішили кредитувати розвиток бізнесу, а щедро роздавали скажено  дорогі споживчі та іпотечні позики? І  чому банки не відповіли за це бодай  частково? За все сповна заплатило  населення.

Звісно, нові ціни на газ, які узяв на себе “Нафтогаз”, девальвація гривні та державна підтримка допомогли утримати на плаву славну українську металургію. З іншого боку, металурги, маючи величезні ресурси, за стільки років могли б уже провести модернізацію і стати менш залежними від імпортного палива.

Що створив  за всі ці роки великий бізнес? Мильні бульки банків, що накачували населення  кредитами на споживання, розігрітий ринок нерухомості з цінами на житло, як у Парижі і Берліні. Плюс експлуатація радянських застарілих монстрів — металургії, хімпрому, вугледобування, приватизованих теплових електростанцій.

Їх на плаву  тримають дешевий газ, виторгуваний в росіян, і дуже дешевий газ  власного видобутку, численні девальвації  національної валюти та дешева від  відсутності альтернатив робоча сила. Де інновації, високотехнологічна продукція? Чому за 15 років не придумали  нічого кращого за торгівлю сировиною?

На Заході зазвичай критикують окремі аспекти  діяльності великого бізнесу. Це ті напрями, на які має звертати увагу уряд. Чи є ці проблеми в Україні?

1. Ухиляння  від податків, зокрема, через офшори. Прямі інвестиції в Кіпр з  України у 2009 році становили  6,3 мільярда доларів. Водночас  Кіпр інвестував в Україну  9,579 мільярда доларів, тоді як  Росія — лише 2,956 мільярда доларів.  Якщо бодай ці 6,3 мільярда доларів  оподаткувати за ставкою 15%, вийде  8 мільярдів гривень.

Крім Кіпру, є безліч інших варіантів ухиляння від сплати податків через офшори.

Що нині в  моді? У 2009 році компанія Ріната Ахметова СКМ змінила власника з кіпрської SCM Ltd на нідерландську DTEK BV, а “Нафтохімік  Прикарпаття”, що належить Ігорю Коломойському, тоді ж передав контрольний пакет  акцій чотирьом компаніям на Британських  Віргінських островах: Rommannor Investments Ltd, Weavernal Holdings Ltd, Deneiro Ventures Ltd і Dommennium Enterprices Ltd.