Основні напрями вдосконалення форм співробітництва

     Об’єднання  виконує тільки ті функції і має  тільки ті повноваження, які йому делегували підприємства-учасники.

     За  учасниками об’єднання зберігається право виходу з його складу із збереженням  взаємних зобов’язань і договорів, укладених із іншими підприємствами і організаціями.

     Основним  принципом у взаємовідносинах між  учасниками об’єднання є добровільність при створенні об’єднання. Юридичною формою її виразу є засновницький договір і затверджений всіма членами об’єднання статут.

     В ньому, окрім загальних, вміщуються відомості про склад об’єднання, основні цілі  його діяльності, органи управління, порядок прийняття ними рішень, в тому числі з питань, рішення, за яких повинні прийматися одноголосно або кваліфікованою більшістю голосів членів об’єднання. Це стосується, перш за все, питань про порядок розподілу майна при ліквідації об’єднання.

     Об’єднання створюються для спільного вирішення задач, що стоять перед його учасниками, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі об’єднання зусиль та засобів, організації спільної діяльності, розподілу праці, спеціалізації і кооперації, а також в цілях проведення інших заходів виробничого, комерційного чи природоохоронного характеру.

     Об’єднання  бізнесу  в межах делегованих йому повноважень може від свого імені укладати договори, користуватися послугами кредитно-банківських установ, здійснювати експортно-імпортні операції та інші види зовнішньоекономічної діяльності, проводити операції на фондовому ринку.

     Об’єднання  може створювати підприємства (фірми, центри, виробництва) для надання  його учасникам виробничих, транспортних, технологічних, комерційних, проектно-конструкторських, зовнішньо-торгівельних, юридичних, інформаційних, консультативних і інших послуг; організовувати підготовку і підвищення кадрів, прокат обладнання, фірмове  обслуговування споживачів продуктів учасників, інші роботи; здійснювати заходи соціального розвитку, поліпшення житлово-побутових умов робітників підприємств і структурних підрозділів, що увійшли в об'єднання.

     Об'єднання  здійснює право володіння, використання, розпорядження закріпленим за ним  майном, до складу якого відноситься  також майно, передане об'єднанню  підприємствами-засновниками. Майно  об'єднання є спільним майном учасників.

     До  числа основних видів об'єднань бізнесу входять: асоціації, корпорації, консорціуми, концерни,  холдинги, конгломерати, фінансово-промислові групи, франчайзинг.

     Відповідно  до чинного законодавства господарські об'єднання поділяються на договірні  і статутні. До договірних об'єднань законодавець відносить асоціації  та корпорації, а до статутних —  консорціуми і концерни. 

1.2. Суть та основні форми співробітництва

       Першим видом договірного об'єднання є асоціація. Вона створюється учасниками з метою координації їх діяльності, тобто узгодження дій стосовно визначення цін, освоєння ринків збуту, захисту інтересів своїх членів тощо. Координація не вимагає централізації управління підприємствами — членами асоціації. Саме тому правління асоціації не має права втручатись у виробничу та комерційну діяльність своїх членів.

     Такі  об'єднання підприємств створюються, перш за все, за галузевою, територіальною або іншими ознаками з метою забезпечення спільних інтересів учасників на регіональному, національному або  міжнародному ринку. Асоціація представляє  інтереси своїх членів у відносинах з державними та недержавними організаціями. Вона розробляє економічні та юридичні прогнози, узагальнює та розповсюджує передовий досвід підприємств, виборює  право своїх членів, надає їм інформацію, скликає конференції, веде видавничу  діяльність в інтересах асоціації  тощо. Але головними в діяльності асоціації є функції виробничого  характеру. До числа останніх відносяться функції координації виробничої діяльності між членами асоціації, поглиблення між ними кооперації, науково-технічного співробітництва, здійснення спільних підприємницьких проектів тощо.

     Асоціація являє собою "м'яку" форму централізації  зусиль її учасників, для неї характерні:

• менша централізація управлінських зв'язків порівняно з іншими видами об'єднань;
• можливість одночасно бути членом кількох асоціацій;
• на відміну від інших видів об'єднань, які мають здебільшого сервісний характер, асоціація централізує лише одну чи декілька із кількох виробничо-господарських та управлінських функцій.

      Створюються асоціації суто на добровільних засадах. Засновниками можуть бути бізнес всіх форм власності, які укладають між  собою багатосторонній установчий договір, де визначають усі необхідні  умови діяльності об'єднання. Тобто  це можуть бути малий і середній бізнес, без великого капіта, і великий  бізнес з широким технічним обладнанням  і великим капіталом. Юридичною  основою створення асоціації  є волевиявлення сторін договору.

      З метою мобілізації організаційного  чинника розвитку слід забезпечити  всебічний розвиток форм самоорганізації  малого, середнього та великого бізнесу: асоціацій підприємств, торговельних палат, товариств тощо. Такі об'єднання  можуть надавати (і надають на практиці у багатьох країнах світу) широкий  спектр ділових послуг своїм членам, забезпечувати узгоджені дії, спрощувати економічні стосунки між членами, здійснювати  захист їхніх інтересів перед  третіми компаніями та перед державою, зокрема - завдавати дієвого впливу на регуляторну політику держави.

      З метою стимулювання розвитку ділових  об'єднань слід забезпечити надання  певної частини державної підтримки  МП через галузеві та регіональні  асоціації. Зокрема, останні можуть відігравати роль поручителів при отриманні кредитів, надавати рекомендації підприємствам. Різко зростає роль таких асоціацій в разі надання підтримки лише під жорстко контрольовані бізнес-плани та різного роду зобов'язання. Авторитет та кваліфікація асоціації в цьому разі виступатимуть додатковою силою для отримання МП допомоги.

      На  відміну від договірних об'єднань статутні об'єднання не мають установчих договорів і діють на підставі статуту. Це пов’язане з тим, що юридичною  основою цих об'єднань є не волевиявлення  сторін, а фінансова або адміністративна  залежність членів об'єднання від  одного або групи підприємств.

      Основним  видом статутного об'єднання підприємств  є концерн. Утворення концернів  значною мірою викликане необхідністю переміщення капіталу з менш перспективних  галузей промисловості в більш  перспективні, а також для реалізації значних фінансових проектів.

      Концерн визначається як статутне об’єднання підприємств, інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об′єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної діяльності. Концерн наділений частиною повноважень своїх учасників. А право його учасників на вступ до інших концернів повністю обмежене. Як видається, така позиція законодавця обумовлюється його бажанням зберегти конкуренцію серед концернів та не допустити монополізації ринка.

        Наприклад, концерни загальнодержавної  власності створюються, реорганізуються  і ліквідуються рішенням Кабінету  Міністрів України, Склад членів  і статути цих об'єднань затверджують  відповідні галузеві міністерства.

      Територіальні статутні об'єднання комунальної  власності створюються, реорганізуються  і ліквідуються відповідними радами народних депутатів. За таким же принципом  створюються концерни, які об'єднують  підприємства, засновані на залученні  приватного капіталу. Підставою для об'єднання підприємств саме на основі статуту, а не установчого договору є повна фінансова залежність підприємств-членів концерну від одного або групи підприємств.

      На  сучасному етапі розвитку економічних  відносин концерни здійснюють значний вплив і на розвиток економіки високорозвинених країн Північної Америки і Західної Європи. Під словом “концерн” тут розуміють об'єднання групи підприємств (дочірніх фірм) навколо одного підприємства (материнської компанії), яка володіє контрольним пакетом акцій цих підприємств .

      Другою  ознакою концернів є те, що вони діють на підставі статутів, затверджених власниками або уповноваженими ними органами, і не мають установчих договорів. Отже, предмет і цілі їх діяльності визначають власники або  уповноважені ними органи, а не самі члени об'єднань.

      Особливістю статутних об'єднань є обмежене право  виходу з них підприємств-членів. Підприємства мають право вийти  із статутного об'єднання тільки за згодою засновника (власника або уповноваженого органу).

      Об'єднання  капіталу і зосередження адміністративних функцій в руках центрального органу управління надасть змогу  більш ефективно реалізовувати  значні фінансові проекти і оперативно реагувати на зміну ринкової кон'юнктури.

      Учасники  концерну не мають права бути одночасно  учасниками інших  об'єднань без  згоди  концерну, у відповідності  із засновницькими документами можуть нести субсидіарну юридичну відповідальність за зобов'язаннями концерну, в свою чергу концерн може відповідати  за зобов'язаннями учасників.

      Тепер розглянемо консорціум як один із видів  статутних об'єднань. Законодавець визначає консорціум як тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення статутної мети. Як правило, консорціуми створюються для реалізації певних фінансово-промислових проектів, коли проект перевищує фінансові можливості одного банку. Створюються консорціуми на строк виконання проектів, замовлень. Після досягнення поставленої мети вони або ліквідуються, або реорганізуються в постійні господарські об'єднання.

      В консорціум можуть об'єднуватись також  промислові підприємства без безпосередньої участі банківського капіталу, які  разом створюють достатні фінансові  можливості для реалізації проекту. Підприємства можуть зберігати відомчу належність.

      Консорціум  ґрунтує свою господарську діяльність на засадах розпорядження і використання майна, яке виділяють його засновники у вигляді паїв, централізованих  засобів, що виділяє держава на реалізацію відповідних цільових програм, а  також інших ресурсів, в тому числі  позиково-фінансових засобів.

      Розподіл  обов'язків між учасниками консорціуму  базується на спеціалізації по принципу найбільшої компетенції, надбання найбільшого  підприємницького досвіду у вирішенні  проблем певних сегментів програми чи проекту. Діяльність консорціуму  охоплює, як правило, стикові проблеми кількох галузей чи відомств. Учасники консорціуму можуть бути членами  кількох консорціумів одночасно.

      Консорціуму делегується право представляти інтереси своїх учасників в державних  органах, для чого в його структурі  управління створюються відповідні функціональні органи.

      За  своїми зобов'язаннями консорціум несе солідарну майнову відповідальність перед кредиторами.

      Що  стосується створення консорціуму  на основі статуту, то в даному випадку  є певні труднощі в усвідомленні логіки законодавця, який визначив консорціум саме як статутне об'єднання.

      Незрозуміле чому тимчасове об'єднання підприємств  має створюватись на основі статуту, а не установчого договору, адже тимчасово об'єднуватись для досягнення певної мети можуть і абсолютно незалежні  одне від одного підприємства і таке об'єднання породжує між ними договірні  відносини. В чинному законодавстві  України існує договір про  спільну діяльність, згідно з яким підприємства об'єднуються для досягнення певних цілей і який має схожу  з консорціумом юридичну природу. В  законодавстві Російської Федерації, ФРН, Франції та інших зарубіжних країн створення і функціонування консорціумів також носить договірний характер. І тому, на мій погляд, консорціум, як тимчасове об'єднання підприємств, повинен створюватись і функціонувати  на основі установчого договору, а не статуту.

      Конгломерат — статутне об'єднання підприємств, які здійснюють спільну діяльність на основі добровільної централізації функцій виробництва, науково-технічної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також для організації комерційного обслуговування. Конгломерат схожий з вертикальним концерном і утворюється із підприємств, технологічно взаємозв'язаних процесом виробництва. Основною відмінністю конгломерату від концерну є те, що його учасники користуються широкою економічною автономією: ця форма об'єднання дозволяє учасникам більший маневр щодо своїх капіталів, можливість інвестування його в багтообіцяючий проект без отримання згоди на це інших учасників конгломерату.