Організація рослинництва і перспективи його розвитку в ТОВ «Агрофірма Галичина» Гусятинського району Тернопільської області

 

Визначивши  потребу та вартість палива і мастильних матеріалів ми бачимо, що найбільшу  кількість палива використовує такі трактори як МТЗ –82-66,16 ц, відповідно до найбільшого річного обсягу робіт.

 

 

 

 

2.3. Планування трудових  ресурсів

Оптимальне забезпечення сільськогосподарських  підприємств технічними засобами та раціональне їх викристання –  один із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва. Для одержання  ефекту від використання техніки  потрібне насамперед оптимальне забезпечення господарств кадрами механізаторів, потреба в яких залежить від складу машино- тракторного парку, площі  в землі в обробітку, спеціалізації, природно- кліматичних умов господарства та інші.

Трудові ресурси є надзвичайно  важливою складовою частиною продуктивних сил суспільства. Їх доцільне використання в процесі праці приводить  у рух засоби виробництва, внаслідок  чого виробляються матеріальні блага  – джерело існування людства.

Трудові ресурси сільського господарства – це частина сільсьеого населення, яке володіє здатністю працювати, є членом виробничих сільськогосподарських формувань або бере в них участь за окремими угодами, а також міське населення, яке періодично залучається до сільськогосподарських робіт. 

Трудові ресурси сільського господарства включають, перш за все працездатних чоловіків  і жінок в працездатному віці, відповідно 16-60 і 16-55 рр. членів сільськогосподарських  підприємств. Крім того, до трудових ресурсів сільського господарства зараховуються  працездатні з інших галузей  народного господарства, якщо вони беруть участь у сільськогосподарських роботах. А ще трудові ресурси включають непрацездатних в працездатному віці, людей пенсійного віку, підлітків до 16 років, які проживають на селі.

Природною основою, джерелом формування трудових ресурсів є відтворення і чисельність  сільського населення. Факти свідчать про значне погіршення демографічної  ситуації в країні, особливо на селі, що складає серйозну загрозу відтворенню  трудових ресурсів, зростання потенціалу нації.

                                                                                                Таблиця 22

Розрахунок  потреби в трудових ресурсах для  галузі рослинництва в ТОВ «Агрофірма Галичина»

Культури	Площа, га	Протреба
		на 1 люд/год	на всю площу
			люд/год	людей
Озима пшениця	340	22	7480	4
Ячмінь	263	15	3945	2
Гречка	132	15	1980	1
Ріпак	220	15	3300	2
Цукрові буряки	18	59	1062	1
Всього				10

 

Розрахувавши  потребу господарства у робочій  силі, ми бачимо, що найбільше працівників  необхідно на вирощуванні озимої пшениці 4 чол. Всього господарству необхідно 10  працівників.

Розробка  балансу трудових ресурсів сільськогосподарського виробництва має важливе значення для раціонального використання основної його продуктивної сили –  живої праці. При його складанні  визначають очікуваний рівень забезпеченості господарства ресурсами живої праці, виявляють надлишок або нестачу  робочої сили в певні періоди  з тим, щоб прийняти правильні  і своєчасні організаційні рішення  для їх перерозподілу з метою  найефективнішого використання.

                                                                                                      

 

2.4. Планування собівартості  та реалізації  продукції рослинництва

Собівартість продукції – це витрати підприємства, пов’язані з виробництвом  і збутом продукції продукції. Собівартість продукції є узагальненим показником, який характеризує всі сторони виробничої діяльності господарства.

Собівартість  виражає у грошовій формі індивідуальні  витрати підприємства, пов’язані  з виробництвом продукції в конкретних економічних умовах. Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне  використання матеріально-технічних  і грошових ресурсів на основі науковообгрунтованого  їх споживання відповідно до технологічних  умов та вимог навколишнього середовища.

           Зниження собівартості продукції – одне з головних джерел збільшення прибутків. Тому при плануванні необхідно врахувати резерви зменшення витрат по кожній культурі.

В основу калькуляції собівартості на плановий період повинні бути покладені розрахунки по кожному виду продукції. Для правильного  визначення собівартості продукції  велике значення має дотримання певної послідовності розрахунків як по галузях і видах продукції, так  і по статтях витрат. Спочатку складають  технологічні катри по кожній культурі або групах культур однорідною технологією, під урожай планового і окремо під урожай майбутнього року (незавершене  виробництво).

Плануванню  витрат на виробництво передує аналіз змін собівартості продукції у звітному, передплановому періодах по елементах  витрат і техніко-економічних факторах.

Для планової калькуляції собівартості продкції рослинництва використовують кошторисний  метод обчислення сукупних витрат по культурах на основі статей витрат, грн:

1. Витрати на оплату праці.
2. Насіння та посадковий матеріал.
3. Паливо та мастильні матеріали.
4. Добрива органічні і мінеральні.
5. Засоби захисту рослин.
6. Роботи та послуги.
7. Витати на ремонт необоротніх активів.
8. Інші витрати на утримання основних засобів.
9. Інші витрати.
10. Загальновиробничі витрати.

Зогальновиробничі витрати розраховуються орієнтовно в розмірі 40% до суми оплати праці  і відрахувань на ремонт необоротних  активів та інших витрат на утримання  основних засобів.

До інших  витрат відносять витрати, пов’язані  з виробництвом певного виду продукції  і не передбачені жодною із вище наведених статей витрат і плануються на рівні 4% від загальної суми витрат.

Після обчислення витрат по кожній культурі уточнюють  кількісні спів-відношення, розміри  витрат на основну,супутню та побічну  продукцію разом із розрахунку на 1 ц.

З даних таблиці 23, ми бачимо, що найбільшу питому вагу у складі витрат на вирощування пшениці  займають добрива – 26,4%; на паливо та мастильні матеріали –20,9% ; оплату праці 23,9%. Собівартість всієї продукції становить 1074,6 тис. грн.

В даній таблиці (табл. 23 )  ми розрахували собівартість 1 ц зерна озимої пшениці і визначили, що вона становить 102,62 грн., собівартість самого зерна – 98,7грн. собівартість 1ц соломи 3,3 грн, а зерновідходів - 0,6грн.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 23

Рзрахунок собівартості 1 ц зерна озимої пшениці

Показник	Значення показника	Витрати на 1 ц зерна
Статті витрат, тис грн.:		грн.	%
Витрати на оплату праці	299,9	28,64	23,9
Відрахування на соціальні заходди	108,0	10,31	10,0
Насіннята садивний матеріал	56	5,35	5,2
Паливо та мастильні матеріали	225,0	21,49	20,9
Добрива	251,7	24,04	26,4
Засоби захисту рослин	25,2	2,41	2,3
Роботи і послуги	14,2	1,36	1,3
Витрати на ремонт еоборотних активів	14,5	1,38	1,3
Інші витрати на утримання основних заходів	38,8	3,71	3,6
Інші витрати	0,1	0,01	0,0
Загально виробничі витрати	41,3	3,95	3,8
Усього витрат	1074,6	102,62	100
Вихід продукції, ц	10472,0
зерно	10053,1
зерно відходи(вміст зерна-50%)	418,9
солома	12566,4
Витрати на солому, тис.грн	41,0
Собівартість 1ц соломи, грн	3,3
Витрати на зерно, тис.грн	1033,6
Собівартість 1ц зерна, грн	98,7
Собівартість1 ц зерновідходів,грн	0,6

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Перспективи розвитку галузі рослинництва

                 Досвід передових господарств свідчить про значні потенційні можливості підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва. Для цього в підприємстві необхідно здійснити ряд заходів:

   -введення в господарський оборот земельних угідь, що перебувають поза ним;

 -перетворення екстенсивних угідь в інтенсивні з метою одержання з одиниці площі максимальної кількості продукції;

   -поліпшення родючості грунту сільськогосподарських угідь та вдосконалення структури посівних площ;

    -підвищення урожайності сільськогосподарських культур;

   -підвищення продуктивності природних кормових угідь, лук, пасовищ;

   -впровадження науково-обгрунтованих систем землеробства;

    -подальший розвиток селекції і поліпшення насіннийтва, що забезпечує висів насіння районованих сортів;

   -впровадження системи машин для комплексної механізації і автоматизації виробництва;

   -поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції;

   -впровадження нових форм організації й стимулювання праці працівників підприємства.

Одним з  важливих кроків в розвитку галузі рослинництва є інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, яка визначається рівнем освоєння прогресивної технології і  організації виробництва на базі комплексної механізації процесів праці, кількістю і якістю внесених у грунт добрив, щільністю поголів”я  тварин, тобто витратами на 1 земельної  площі.                 Вона є основою подальшого підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, оскільи в результаті впровадження прогресивної технології і вдосконалення організації  праці за порівняно менших ресурсів можна одержати більшу кількість продукції з меншими витратами на її одиницю.

Суть  інтенсивних технологій полягає  в тому, що виробництво продукції  здійснюється на основі новітніх досягнень  науково-технічного прогресу при створенні  умов для сільськогосподарських  культур відповідно до фаз їх росту  на основі комплексу факторів в оптимальній  пропорції протягом всього вегетаційного  періоду з метою забезпечення рівня програмованого врожаю. Це означає:

   -розміщення культур у сівозміні після науково обгрунтованих попередників;

   -висівання стійких проти засухи і вилягання, хвороб і шкідників високоволжайних районованих сортів за високої якості посівного матеріалу;

   -застосування науково-обгрунтованої системи удобрення відповідно до грунтово-кліматичних умов на запрограмований рівень урожаю;

   -застосування інтегрованих систем боротьби із хворобами, шкідниками і бур”янами;

   -застосування комплексу науково обгрунтованих меліоративних заходів;

   -здійснення виробництва відповідно до наукової системи організації праці;

   -виконання всіх виробничих процесів відповідно до агротехнічних і організаційно-економічних заходів із залученням висококваліфікованих кадрів.

Вирішення багатьох завдань сільськогосподарського виробництва тісно пов”язано  з підвищенням ефективності галузі рослинництва, яке передбачає, насамперед, збільшення обсягів виробництва  продукції рослинництва.

• Основними шляхами збільшення виробництва високоякісної продукції рослинництва, зменшення сумарних витрат на її одиницю є:
• Науковообгрунтована систма ведення господарства відповідно до природно-кліматичних та економічних умов з урахуванням розвитку на перспективу.
• Створення міцної матеріально-технічної бази відповідно до обсягу і структури виробництва продукції, системи машин для забезпечення комплексної механізації виробничих процесів, переведення виробництва продукції на промислову основу.
• Розроблення раціональної системи хімізації у рільництві. Важливою ланкою у цій системі є застосування науково обгрунтованої системи удобрення грунтів під кожну сільськогосподарську культуру відповідно до кліматичних факторів, властивостей грунтів, запасу в них поживних речовин, сортового складу вирощуваних культур.
• Ммеліорація земель.
• Селекція і насінництво, тобто виведення нових і поліпшення районованих сортів культур, проведення робіт для однржання високоякісного насіння сільськогосподарських культур.
• Впровадження науковообгрунтованих систем землеробства.
• Усунення або максимальне зменшення витрат при збиранні врожаю, транспортуванні, зберіганні, переробці та реалізації продукції.
• Спеціалізація сільськогосподарського виробництва як умова концентрації фінансово-матеріальних і трудових ресурсів на виробництві основних видів продукції, оптимізації галузевих пропорцій і розмірів як господарства в цілому, так і його підрозділів.
• Створення інформаційно-обчислювальної системи планування, обліку, звітності та оперативного управління сільськогосподарським виробництвом у кожному підприємстві на базі сучасної комп’ютеризації.
• Впровадження інтенсивних технологій і в цілому процесу інтенсифікації виробництва при додаткових капітальних вкладеннях на одиницю площі.