Організація рослинництва і перспективи його розвитку в ТОВ «Агрофірма Галичина» Гусятинського району Тернопільської області

Фондозабезпеченість – це вартість основних виробничих фондів на 1 га сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці – це вартість основних виробничих фондів на одного середньорічного працівника. Багаторічний досвід ведення сільського господарства свідчить, що вищому показнику фондозабезпеченості та фондоозброєності праці відповідає більший вихід валової продукції рослинництва з кожної одиниці площі земельних угідь і вища продуктивність праці. В таблиці 3 наведені розрахунки використання основних фондів в господарстві.

Рівень  використання основних фондів визначається показниками:

фондовіддача – вартість валової продукції, що припадає на 1 грн. основних виробничих фондів.

фондомісткість – середньорічна вартість основних виробничих фондів, що припадає на 1 грн. валової продукції.

Розглянемо  показники використання основних виробничих фондів в господарстві.

Таблиця 3

Основні виробничі фонди та їх використання ТОВ «Агрофірма  Галичина»

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2009р. у % до 2007р.
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	316	372,5	448,5	142
Фондозабезпеченість, грн.	325	382	461	141,8
Фондоозброєність,грн.	4103	5470	13590	331,2
Фондовіддача, грн	2,5	2,4	3,2	128
Фондомісткість, грн	0,01	0,01	0,005	50
Норма прибутку, %	збиток	11,5	21,5	X

 

Як показують  дані таблиці 3, фондозабезпеченість  зростає по роках, що відбувається в  результаті росту основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення. Фондоозброєність теж має тенденцію до росту, проте більш стрімкіше ніж фондозабезпеченість, так як тут з ростом фондів відбувається також і зменшення чисельності працівників, це можна пояснити збільшенням обсягу механізованих процесів у виробництві. Фондовіддача зросла на 28% а фондомісткість     зменшилась     на 6% у 2009 році, порівняно з 2007. Показник норми прибутку у 2009 році був найвищим, проте в 2007 виробництво було збитковим.

Головною  складовою частиною продуктивних сил  сільськогосподарського виробництва  є трудові ресурси.

Трудові ресурси – це сукупність здатних до праці людей, що безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві та духовному житті суспільства. До них також належить і та частина населення, яка не бере, але може брати участь у виробництві продукції або наданні послуг.

Таким чином, повний запас трудових ресурсів складається  з двох частин: зайнятих суспільно  корисною працею у всіх сферах діяльності та потенційно спроможних до праці  людей. У зв¢язку з цим трудові ресурси доцільно класифікувати на потенційні (тобто наявні) та фактичні(реально працюючі).

Розвиток  сільського господарства і в подальшому буде супроводжуватись вивільненням робочої  сили цієї галузі. Це закономірний процес, в основі якого лежить науково-технічний  прогрес і підвищення продуктивності праці.

 

 

 

1.2 Спеціалізація підприємства.

У результаті розвитку суспільного поділу праці  виробництво окремих продуктів  відбувається в різних галузях народного  господарства, у тому числі у сільському господарстві. Однією з форм суспільного  поділу праці є спеціалізація  виробництва. Спеціалізація сільського господарства характеризує суспільний поділ праці між різними галузями сільськогосподарського виробництва, а також всередині їх.

Спеціалізація сільського господарства – це переважний розвиток однієї або декількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Процес спеціалізації характеризується зосередженням засобів виробництва і робочої сили сільськогосподарських підприємств на виробництві окремих видів товарної продукції з урахуванням природних і економічних умов.

Головні галузі займають найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції. Додаткові галузі займають меншу  частку в товарній продукції господарства порівняно з головними, забезпечують сприятливі умови для розвитку головних галузей і більш ефективного  використання земельних угідь, засобів  виробництва та трудових ресурсів.

Таблиця 4

Структура грошових надходжень від  реалізації товарної продукції  у      ТОВ «Агрофірма Галичина»

Продукція	2007рік		2009рік		2009р. у % до 2006р.
	тис. грн.	%	Тис. грн.	%
Зерно	649	57,6	1787	75,2	130,6
Ріпак	144	12,7	543	22,8	197,5
Цукрові буряки	247	21,9	44	2,0	9,1
Разом по рослинництву	1040	92,2	2374	100	108,5
Продукція скотарства в  тому числі:	73	6,4	-	-	-
молоко	7	0,6	-	-	-
інша продукція тваринництва	6	0,5	-	-	-
Разом по тваринництву	86	7,8	-	-	-
Разом по рослинництву і тваринництву	1126	100	2374	100	X

 

Отже, з розрахунків  видно, що підприємство у 2007 має дві головні галузі – виробництво зерна  42,9% ,і виробництво буряка – 21,3%,  а також галузь яка розвивається – вирощування ріпаку – 12,7%.    У 2009р. головні галузі – виробництво зерна 75,2% та ріпаку – 22,8%.  Також ми бачимо, що у 2009 році зовсім не виробляється продукція тваринництва, тобто відбувся занепад галузі. Щодо співвідношення галузей першого досліджуваного року і останнього то частка грошових надходжень за зерно збільшилась на 30,6%; за ріпак на 97,5%, а за цукрові буряки зменшилась на 90,9%. Рівень спеціалізації виробництва  (сума часток основних галузь) у 2007р. становить 896 тис. грн., а в 2009 – 2330тис. грн. Отже, ми можемо зробити висновок, що за рахунок зміни основних галузь маса грошових надходжень збільшилась на 1436 тис. грн.

 

 

 

1.3. Організація  виробництва продукції рослинництва

Рослинництво  – це важлива частина агропромислового комплексу, галузь, яка є основою  сільськогосподарського виробництва. Рівень розвитку рослинництва свідчить про раціональне використання землі  і продуктивного потенціалу сільськогосподарських  рослин. В Україні вирощується  близько 400 різних видів рослин, які  мають відповідне господарське значення. Розвиток рослинництва відбувається на основі тісного зв'язку з іншими важливим комплексом галузей – тваринництвом, яке перетворює рослинницьку продукцію, включаючи побічну і відходи, в надзвичайно цінні продукти харчування та сировину для них. Інтенсивний  розвиток рослинництва передбачає значне збільшення внесення органічних добрив, які сприяють підвищенню родючості  землі та врожайності сільськогосподарських  культур.

Галузі рослинництва мають велике значення для виробництва  продуктів харчування, вони дають  сировину для та легкої промисловості, корми для тваринництва.

Розвиток  рослинницьких галузей значно впливає  на зміцнення економіки господарств. На основі підвищення врожайності та збільшення валового збору сільськогосподарських  культур зростають обсягом валової  продукції грошові надходження  від реалізації товарної продукції, продуктивність праці і рентабельність господарства. У валовій продукції  сільського господарства України на рослинництво припадає – 45%.

     Інтенсивний розвиток галузей рослинництва на основі підвищення культури землеробства забезпечує зростання врожайності всіх сільськогосподарських культур.

           Дослідивши дане підприємство у наступних таблицях ми можемо побачити динаміку змін площі, урожайності і валового збору.  

Таблиця 5

Посівні площі с/г культур та їх структура, га
Культура	2007	2008	2009	2009р. У%   до 2007р.
Озима пшениця	260	298	285	109,3
Жито	30
Гречка		28	48
Ячмінь	270	318	309	114,2
Ріпак	122	159	120	98,4
Горох		80
Цукрові буряки	60	40	20	33,5

 

Отже,  ми бачимо,  що господарство незначно збільшило площі під посів с/г культур – пшениці на 9,3%, ячменю на 14,2% , але водночас значно зменшились  посівні площі під цукрові буряки  на 66,5%, та не значно  зменшилась площа під ріпак на 1,6%. Також підприємство за досліджувані роки  лише по одному разу вирощувало у незначній кількості жито та горох, що свідчить про незацікавленість агрофірми у цих культурах.

З наступної  таблиці №6 видно, що урожайність майже всіх (крім цукрових буряків – 35%) вирощуваних культур на підприємстві за досліджувані роки

зросла , наприклад пшениці на 52,4%, ячменю на 43,9%, але вона менша ніж середня урожайність цих культур по Україні.

Таблиця  6

Динаміка врожаю с/г культурв ТОВ "Агрофірма Галичина", ц/га
Культура	2007	2008	2009	2009р. У%   до 2007р.
Озима пшениця	24,2	19,9	36,9	152,4
Жито	14,5
Гречка		8,7	12,6
Ячмінь	25,5	22,8	36,7	143,9
Ріпак	12,0	16,7	24,2	201,7
Горох		10,0
Цукрові буряки	339,9	156,7	236,4	69,5

 

Таблиця 7

Динаміка валових зборів с/г культур, ц
Культура	2007	2008	2009	2009р. У%   до 2007р.
Озима пшениця	6297	5942	10520	167,1
Жито	434
Гречка		243	603
Ячмінь	6887	7236	11343	164,7
Ріпак	1464	2663	2904	198,4
Горох		800
Цукрові буряки	20396	6266	4727	23,2
Всього	35478	23150	30097

 

Відповідно  до результатів попередніх таблиць  валове виробництво с/г культур  зросло на вищі відсотки, ніж збільшення площі, через підвищення врожайності, а валове виробництво цукрових буряків значно зменшилось через зниження врожайності і зменшення посівної площі коренеплодів.

1.4 Економічна ефективність виробництва  продукції рослинництва.

Ефективність виробництва – це складне і багатогранне явище, тому для її 
визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних 
водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства. 
В ефективності виробництва відображується вплив комплексу 
взаємозв'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції 
розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського 
виробництва використовують відповідний критерій і систему 
взаємозв'язаних показників, які характеризують вимоги економічних 
законів і вплив різних факторів.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського 
виробництва необхідно не тільки обчислити одержаний при цьому результат, 
а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. У 
процесі сільськогосподарського виробництва як затрати функціонують: 
сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників 
матеріального виробництва; основні і оборотні виробничі фонди; витрати 
спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати 
виробництва. При цьому категорія витрат набуває певних функціональних 
форм, які визначають класифікацію витрат сільськогосподарського 
виробництва в господарствах.