Оцінка конкурентоспроможності цінних паперів

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

"ХАРКІВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ" 

Кафедра фінансів, контролінгу і зовнішньоторгівельної  діяльності 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з курсу "Контролінг"

на тему "Оцінка конкурентоспроможності цінних паперів" 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала: студентка гр.БФ – 24 а

Дзигарь О.А.

                                                              Перевірив: Міщенко В.Я.

  
 
 

Харків 2009 р.

РЕФЕРАТ 

      Звіт  до КР: 48 с., 1 рис., 4 табл., 9 джерел, 1 додатки. 

      Ключові слова: ЦІННІ ПАПЕРИ, ФОНДОВИЙ РИНОК, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ АКТИВІВ, КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ, БАНКРУТСВО, ІСТОРІЯ ТОРГІВ, ФІНАНСОВИЙ РИЗИК,  

      Об’єктом  дослідження даної роботи виступає ВАТ "Центренерго" .

      Предметом дослідження дипломної роботи –  є оцінка конкурентоспроможності цінних паперів на основі аналізу вибраного підприємства.

      Метою даної роботи – є зробити висновок: чи можуть акції ВАТ «Центренрго» конкурувати на фондовому ринку  і чи великий ризик банкрутства  у даного підприємства.

      В роботі проаналізовано господарську діяльність ВАТ "Центренерго", розрахована динаміка коефіцієнтів: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, фінансового ризику, Бівера  та фінансової автономії, показник капіталізованої вартості акцій,прибуток на одну акцію, коефіцієнт ціна-дохід, дивідендна віддача акцій, показник рентабельності акціонерного капіталу з чистого доходу, була проаналізована таблиця, де показані результати торгів.

      Результати  роботи можуть бути використані при  написання магістерської дипломної  роботи. 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Фінансовий сектор – це фінансовий ринок, який забезпечує накопичення і розподіл інвестиційних ресурсів, взаємодію виробників та споживачів фінансових послуг за правилами, визначеними державою та її регуляторними органами. Складовими фінансового ринку виступають грошово-кредитний, страховий, фондовий ринок, ринок послуг спільного інвестування, недержавних пенсійних послуг та інші ринки фінансових послуг.

     У даній курсовій роботі буде розглянута оцінка конкурентоспроможності цінних паперів.

     Інформаційна  база – бухгалтерський баланс, звіи про фінансові результати, наукова  та економічна література, періодичні видання, інформаційні матеріали про  підприємство (буклети, Інтернет - сайти).

      Об'єктом  дослідження служить  відкрите акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»».

     Предмет дослідження – конкурентоспроможність цінних паперів вибраного підприємства.

     Під час виконання роботи були застосовані методи фінансового аналізу, статистичного аналізу, системного аналізу даних, маркетингових досліджень, методи графічної інтерпретації побудови статистичної інформації (діаграми, графіки, гістограми).

      У ході виконання роботи будуть вирішуватися наступні задачі:

• розрахувана динаміки коефіцієнтів;
• аналіз історії торгів на графіку і в таблиці;
• аналіз кількості укладених угод;
• висновок, щодо цмовірності настання банкротства.

      Аналіз  конкурентоспроможності цінних паперів  необхідний дла подальшого попередження банкрутства і вибору напрямку діяльності. 
 

ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА 

1. Торговці  цінними паперами. Особливості їх діяльності та функції. 

 

 Торговцями цінними  паперами визнаються суб'єкти підприємницької  діяльності, створені у формі акціонерних  товариств, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, або інших товариств, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності. 
       Відповідно до ст. 26 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", торговці цінними паперами вправі здійснювати таку діяльність по випуску та обігу цінних паперів: 
       а) діяльність по випуску цінних паперів; 
       б) комісійну діяльність по цінних паперах; 
       в) комерційну діяльність по цінних паперах. 
       Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим особам. 
       Комісійною (брокерською) діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за рахунок і за дорученням іншої особи. 
       Комерційною (дилерською) діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж, цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

      Торговці  цінними паперами одержують право  на здійснення операцій з цінними  паперами на всій території України  з моменту отримання дозволу  ДКЦПФР. Такий дозвіл видається Управлінням регулювання ринку цінних паперів ДКЦПФР згідно з "Порядком видачі дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності", затвердженим наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 вересня 1996 p. № 203-а. 
       Торговці цінними паперами можуть отримати дозвіл на здійснення всіх або окремих видів діяльності по випуску та обігу цінних паперів. 
       Для отримання дозволу товариство подає до ДКЦПФР такі документи: 
       а) заяву про видачу дозволу; 
       б) копію рішення про державну реєстрацію товариства; 
       в) нотаріально засвідчену копію статуту; 
       г) нотаріально засвідчену копію установчого договору; 
       д) список усіх засновників, акціонерів, учасників товариства, на яких припадає до 5 відсотків включно статутного фонду; 
       е) список усіх засновників, акціонерів, учасників товариства, на яких припадає понад 5 до 10 відсотків включно статутного фонду; 
       є) список усіх засновників, акціонерів, учасників товариства, на яких припадає понад 10 відсотків статутного фонду; 
       ж) список усіх підприємств, організацій, господарських товариств, фірм, банків та інших юридичних осіб як в Україні, так і за її межами, в яких товариство виступає засновником, акціонером, учасником з виділенням таких, що в них на товариство припадає понад 5 відсотків статутного фонду; 
       з) список керівного складу товариства (керівник, його заступники, головний бухгалтер); 
       й) список працівників товариства, які будуть безпосередньо займатися операціями по випуску та обігу цінних паперів. 
       До списку додаються копії дипломів про вищу економічну освіту або свідоцтв про закінчення курсів підготовки спеціалістів з питань здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів; 
       і) перелік усіх відділень, філій, представництв товариства, які наділяються повноваженнями стосовно здійснення операцій з цінними паперами, із зазначенням їх повних найменувань, місцезнаходження, а також відомостей відповідно до підпунктів "з)" та "й)"; 
       к) висновок аудитора (аудиторської фірми) про сплату статутного фонду товариства, який повинен містити відомості про: номер і дату договору між аудитором (аудиторською фірмою) і товариством на ; виконання аудиторських послуг; серію і номер ліцензії на аудиторську діяльність, дату і номер рішення Аудиторської палати України про видачу ліцензії аудитору (аудиторській фірмі); 
       документи,, на підставі яких зроблено висновок про сплату статутного фонду (назва документа, його номер і дата складання); загальний обсяг статутного фонду відповідно до установчих документів; поділ статутного фонду на долі (паї, акції) по кожному засновнику, акціонеру, учаснику, виражені в абсолютній сумі та у відсотках; форма внесення вкладу '(грошові кошти, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери із зазначенням їх емітента) та обсяг сплаченої частини статутного фонду по кожному засновнику, акціонеру, учаснику, виражений в абсолютній сумі та у відсотках; для акціонерних товариств також вказується загальна кількість випущених акцій, їх номінальна вартість, розподіл по видах і категоріях, дата і номер свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у відповідному органі реєстрації. 
       До висновку аудиторської фірми (аудитора) про сплату статутного фонду товариства додається копія акта прийому-здачі аудиторського висновку; 
       л) відомості про санкції за господарські правопорушення, накладеш на товариство органами державної влади, судом, арбітражем або третейським судом протягом трьох років до моменту подання заяви або з моменту створення, якщо цей термін менше трьох років, із зазначенням дати накладення санкції, органу, що наклав санкцію, причин накладення санкції, виду та розміру санкції, ступеня виконання санкції до моменту подання заяви; 
       м) відомості про наявність техніки, необхідної для здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів — засобів зв'язку (телефон, факс, телефакс) і обробки інформації (комп'ютер); 
       н) для акціонерних товариств — копію свідоцтва про реєстрацію випуску акцій; 
       о) копію платіжного доручення про віднесення плати за видачу дозволу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
       Дозвіл на здійснення усіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності може бути видано торговцям цінними паперами, які мають внесений статутний фонд у розмірі не менш як 1000 неоподатковуваних мінімумів, а на здійснення комісійної діяльності по цінних паперах — не менше 200 неоподатковуваних мінімумів. 
       При здійсненні виключної діяльності по випуску та обігу цінних паперів допускаються окремі види діяльності, пов'язані з обігом цінних паперів, насамперед діяльності по наданню консультацій власникам цінних паперів. 
       Дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 відсотків статутного фонду, в тому числі безпосередньо — вартістю понад 5 відсотків статутного фонду іншого торговця. 
       Торговець цінними паперами, який має дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів, не може безпосередньо або побічно володіти майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 відсотків статутного фонду, в тому числі безпосередньо — вартістю понад 5 відсотків статутного фонду іншого торговця. 
       Якщо частка юридичної особи, яка не має дозволу на здійснення діяльності по обігу цінних паперів, або громадянина в статутному фонді кількох торговців цінними паперами перевищує 5 відсотків по кожному торговцю, то останні не можуть здійснювати торгівлю цінними паперами один з одним. 
       Особливості здійснення торговцями операцій з цінними паперами визначаються Правилами здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах, затвердженими наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 p. №331. 
       Правила дають більш детальне визначення комісійної та комерційної діяльності по цінних паперах. Зокрема, комісійною діяльністю по цінних паперах (брокерською діяльністю) визнається здійснення цивільно-правових угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів. 
       Комерційною діяльністю по цінних паперах (дилерською діяльністю) визнається здійснення цивільно-правових угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам, крім випадків, передбачених законодавством. 
       Усі торговці цінними паперами зобов'язані дотримуватись певних правил при здійсненні діяльності по цінних паперах. 
       При виконанні операцій з цінними паперами під час здійснення комісійної діяльності за договорами з клієнтами торгівці зобов'язані, насамперед: 
    - діяти в інтересах клієнта (домагатися найкращого виконання замовлень клієнта, враховуючи умови, зазначені в договорі, кон'юнктуру ринку цінних паперів, умови здійснення розрахунково-клірингових операцій та надання депозитарних послуг, ризик вибору контрагента та інші фактори ризику); 
    -    попереджати клієнтів (крім випадків володіння інформацією, що становить комерційну таємницю) про ризики конкретної угоди з цінними паперами; 
   -    узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або обміну цінних паперів, у тому числі щодо ліквідності цінних паперів, що придбаватимуться; 
   -       надавати клієнту інформацію щодо курсів цінних паперів; 
   -   виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором; 
  -     у першу чергу виконувати операції з цінними паперами за договорами та замовленнями клієнтів, а потім власні операції з такими ж цінними паперами; 
 -      у разі наявності у торговця зацікавленості, яка перешкоджає йому виконати замовлення клієнта на найбільш вигідних умовах, торговець цінними паперами зобов'язаний негайно повідомити про це клієнта. 
       Якщо в результаті невиконання торговцем обов'язків, зазначених у цьому пункті, заподіяно збитків клієнту, торговець зобов'язаний відшкодувати клієнту збитки за свій рахунок згідно з чинним законодавством. 
       На наступний робочий день після проведення операцій з цінними паперами на виконання договору або замовлення клієнта торговець зобов'язаний повідомити клієнта про здійснення операцій з цінними паперами письмово, а в разі, якщо це передбачено договором, також й іншим способом: 
    -   про розмір винагороди, отримуваної від клієнта при здійсненні угоди; 
    -   про вартість розрахунково-клірингових та інших послуг, пов'язаних з обслуговуванням договорів клієнта, оплата яких здійснюється за рахунок клієнта; 
     -  про розмір прямих і непрямих винагород, комісійних та заохочень у грошовій або іншій формі, одержуваних від інших (фізичних або юридичних осіб у зв'язку з виконанням операції, що є предметом договору між торговцем та клієнтом; 
     -  про ціну купівлі чи продажу цінних паперів; 
    -   про те, чи були цінні папери, придбані для клієнта, у власності торговця. 
       Законодавством України встановлені також певні обмеження щодо діяльності торговців цінними паперами. Так, відповідно до ст. 28 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю: 
       а) цінними паперами власного випуску; 
       б) акціями того емітента, в якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі понад 5 відсотків статутного фонду. 
       Відповідно до цієї статті безпосереднім володінням майна визнається володіння часткою у статутному фонді будь-якого товариства, побічним володінням — володіння часткою у статутному фонді такого товариства, яке є учасником в іншому товаристві. 
       Правилами здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах торговцям заборонено: 
розголошувати комерційну таємницю клієнтів, за винятком випадків надання такої інформації на вимогу уповноважених державних органів відповідно до чинного законодавства; 
      - давати клієнтам беззастережні запевнення в отриманні доходу по цінних паперах (чи його певного розміру) або у відсутності збитків від інвестування в цінні папери, робити заяви, які можуть бути розцінені як гарантії зазначеного; 
       -при виконанні договору на обслуговування здійснювати операції за рахунок та в інтересах клієнта без його письмового замовлення; 
      - використовувати грошові кошти й цінні папери клієнтів для здійснення власних операцій; 
     -  здійснювати операції з цінними паперами клієнтів не в інтересах клієнта, а виключно з метою отримання винагороди; 
     -  задовольняти вимоги кредиторів за рахунок цінних паперів і грошових коштів, що належать клієнтам; 
      - передовіряти виконання замовлень третім особам, якщо це не передбачено договором з клієнтом; 
     -  здійснювати комісійну та комерційну діяльність по цінних паперах, щодо яких не зареєстрована інформація про випуск та/або не здійснена реєстрація випуску в порядку, визначеному чинним законодавством; 
     - здійснювати обмін одних цінних паперів на інші, якщо в обміні задіяні цінні папери, емітентом яких є торговець або його афілійовані особи; 
     -  забезпечувати касове обслуговування клієнтів, крім випадків здійснення касового обслуговування банком-торговцем; 
      - надавати фінансові послуги і залучати кошти й майно фізичних та юридичних осіб, якщо це не пов'язано із здійсненням комісійної діяльності. 

      Законом України "Про цінні папери і  фондову біржу" встановлені також  вимоги щодо ліквідності торговців цінними паперами. Так, відповідно до ст. ЗО Закону, вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних у даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати п'ятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами. 
       Якщо діяльність по випуску цінних паперів здійснюється одночасно з комерційною або комісійною діяльністю по цінних паперах, вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних на даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати десятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами. 

      Продажна  або номінальна ціна цінних паперів, що є у власності (резерв) торговця цінними паперами, який здійснює діяльність по випуску цінних паперів або комерційну діяльність по цінних паперах, а також вартість відкритих позицій, разом узятих, одночасно не можуть перевищувати п'ятнадцятикратного розміру статутного фонду торговця цінними паперами. Обчислення слід провадити виходячи з найвищої продажної ціни або номінальної ціни. 
       Серед торговців цінними паперами, враховуючи особливості їх діяльності на фондовому ринку, можна виділити інвестиційні компанії, тобто торговців цінними паперами, які, поряд з іншими видами діяльності з цінними паперами, можуть залучати кошти для спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення, а також торговців, які здійснюють виключно діяльність по випуску та обігу цінних паперів. 
       Правові засади створення та функціонування інвестиційних компаній в Україні визначені Указом Президента України від 19 лютого 1994 p. № '5 "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", яким було затверджено Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії (далі — Положення). 
       Відповідно до п. 18 Положення, інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, встановленому для цих товариств. 
       Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії спрямоване, насамперед, на врегулювання діяльності інвестиційної компанії щодо створення взаємного фонду та умов і порядку здійснення нею спільного інвестування. 
       Інша діяльність інвестиційної компанії, пов'язана з операціями з цінними паперами, здійснюється нею у відповідності до законодавства України, яке регулює діяльність торговців цінними паперами. 
       Таким чином, у діяльності інвестиційної компанії на фондовому ринку можна виділити два основні напрямки: 
       1) діяльність безпосередньо як торговця цінними паперами; 
       2) діяльність по спільному інвестуванню. 
       Пріоритетною все-таки вважається діяльність інвестиційної компанії як торговця цінними паперами, оскільки спільне інвестування не є обов'язковим і може здійснюватись компанією лише за її бажанням. 
       Комерційна та комісійна діяльність з цінними паперами є сьогодні основним джерелом доходів інвестиційної компанії. Важливе місце у послугах інвестиційних компаній займає і формування та управління портфелями цінних паперів інвестиційних фондів, а також власних взаємних фондів. Розвинутий ринок цінних паперів передбачає й управління інвестиційними компаніями портфелями цінних паперів таких інституційних інвесторів, як страхові компанії та пенсійні фонди. Крім того, до професійних послуг цього торговця цінними паперами щодо управління інвестиційною діяльністю звертаються і громадяни. 
       Інвестиційні компанії, здійснюючи практично всі види діяльності з цінними паперами, а також спільне інвестування через взаємні фонди, є одними з найактивніших учасників вітчизняного фондового ринку. 
       Високий потенціал цих фінансових посередників, насамперед, обумовлений великими капіталами, якими вони володіють, що значно підвищує їх надійність і дає додаткові гарантії клієнтам, професійністю їх співробітників, а також постійною аналітичною роботою і контролем за станом українського фондового ринку та зміною його кон'юнктури. 
       Враховуючи провідну роль, яку відіграють інвестиційні компанії на ринку цінних паперів, їх діяльність вимагає ґрунтовного законодавчого врегулювання. Складність вирішення цього питання полягає у двоякому характері діяльності цих фінансових посередників на фондовому ринку. Не зовсім виправданим бачиться регулювання діяльності одного суб'єкта підприємництва різними законодавчими актами, як це робиться сьогодні. На нашу думку, доцільніше було б визначити правовий статус інвестиційних компаній в Україні, загальні особливості здійснення іх діяльності як торговців цінними паперами, а також діяльності по спільному інвестуванню в окремому Законі України "Про інвестиційні компанії". В такому законі мають також міститись положення щодо особливостей надання послуг інвестиційними компаніями громадянам та інституційним інвесторам по управлінню інвестиційною діяльністю останніх. 
       Загальні для всіх фінансових посередників та інституційних інвесторів 
       особливості здійснення окремих видів діяльності інвестиційної компанії можуть регулюватись спеціальним законодавством. 
       Крім інвестиційних компаній, на українському фондовому ринку працюють інші торговці цінними паперами, які .спеціалізуються лише на діяльності з цінними паперами і не можуть здійснювати, згідно з чинним законодавством, діяльності по спільному інвестуванню. 
       Такі торговці створюються виключно з метою професійної діяльності з цінними паперами на фондовій біржі та позабіржовому ринку. 
       Важливе значення для успішної діяльності на фондовому ринку, підвищення конкурентоспроможності торговця цінними паперами має наявність у торговця власного брокерського місця на фондовій біржі. Це дозволяє йому безпосередньо брати участь у первинному розміщенні будь-яких цінних паперів, контролювати обіг цих паперів на вторинному ринку, а також оперативно реагувати на зміни стану ринку. 
        3. Види акцій, передбачені Законом України "Про цінні папери та фондову біржу"  
       Відповідно до Закону України "Про пінні папери та фондову біржу" "Акція -цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства." 
       Видиакцій: 
       -іменні; 
       -напред'явника; 
       -привілейовані; 
       -прості. 
       "Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. 
       По акціях на пред'явника у книзі реєструється їх загальна кількість. 
       Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. 
       Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду." 
       Відповідно до вищезазначеного закону акції повинні містити реквізити: 
       - фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, 
       -найменування цінного паперу - "акція", 
       -порядковий номер акції, 
       -дату випуску, 
       - вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), 
       - розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, 
       - строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, 
       - печатку акціонерного товариства. 
       До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів. Купон на виплату дивідендів повинен містити такі основні дані: 
       - порядковий номер купона на виплату дивідендів, 
       - порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди, 
       - найменування акціонерного товариства 
       - рік виплати дивідендів. [1] 
       

     2. Стратегія розвитку фінансового сектору України

      Грудневе  засідання Консультаційно-експерт-ної  ради Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку було присвячено розгляду проекту Стратегії розвитку фінансового сектора України на період до 2015 року. Метою цього документа є сприяння розбудові ефективного фінансового сектора, здатного забезпечувати реальний сектор економіки необхідними фінансовими ресурсами та підтримку соціального розвитку країни, її інтеграцію у світовий фінансовий простір без загроз національним інтересам та економічній безпеці України.

      ОСНОВНІ ЦІЛІ. Проект Стратегії розвитку фінансового  сектора України на період до 2015 року розроблено на виконання Указу Президента України №659/2007 від 20 липня 2007 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 червня 2007 року «Про хід виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» робочою групою в складі представників Держфінпослуг, НБУ та ДКЦПФР.

      Згідно  з документом фінансовий сектор –  це фінансовий ринок, який забезпечує накопичення і розподіл інвестиційних  ресурсів, взаємодію виробників та споживачів фінансових послуг за правилами, визначеними державою та її регуляторними органами. Складовими фінансового ринку виступають грошово-кредитний, страховий, фондовий ринок, ринок послуг спільного інвестування, недержавних пенсійних послуг та інші ринки фінансових послуг.

      Стратегія розвитку фінансового сектора являє собою цілісну систему ідей, поглядів, намірів та ключових заходів щодо розвитку цього сегмента економіки на середньострокову перспективу з урахуванням національних фінансових інтересів та соціально-економічних потреб країни. При цьому національні фінансові інтереси визначаються як пріоритетні потреби народу та держави щодо фінансових ресурсів, джерел та механізмів їх забезпечення, реалізація яких гарантує фінансову спроможність сталого, суверенного та динамічного розвитку країни.

      Необхідність  розробки Стратегії зумовлена, з  одного боку, суттєвим зростанням ролі фінансового сектора в сучасному  економічному житті країни, а з  іншого – відсут-ністю на сьогодні урядового документа, який би містив формулювання цілей та пріоритетні завдання розвитку фінансового ринку України як цілісної системи у сукупності усіх його складових.

      Відсутність цілісного державного бачення ефективної моделі розбудови фінансового сектора  на середньострокову та довгострокову  перспективи призводить до проблем у його функціонуванні та недосконалості розвитку, що, в свою чергу, відбивається на вирішенні стратегічних економічних та соціальних проблем країни, забезпеченні її національних фінансових інтересів.