Облік постачальницької діяльності підприємства

683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» — призначений для обліку внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, по операціях взаємного відвантаження матеріальних цінностей, реалізації робіт, продукції, послуг, передачі витрат загально управлінської діяльності, виплати заробітної плати цих господарств тощо; [18, 363]

684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» — призначений для обліку нарахованих відсотків за: [18, 363]

—     використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих в кредит;

—     використання майна, отриманого в користування (орендні, лізингові операції тощо);

—     іншими операціями;

На особливу увагу заслуговує субрахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — призначений для обліку операцій, які не передбачені для обліку на інших субрахунках рахунка 68 «Розрахунки за іншими операціями», а саме: з різними організаціями за операціями некомерційного характеру (навчальними закладами та науково-дослідними установами тощо); з наймачами квартир і особами, які проживають у гуртожитках житлово-комунального господарства підприємства, з батьками дітей за відвідування дитячих закладів, за іншими операціями. [18, 363]

Аналітичний облік розрахунків з іншими кредиторами ведеться окремо за підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами, з якими здій­снюються розрахунки. [24, 68]

3.5 Облік розрахунку за претензіями

Якщо при надходженні цінностей виявлено їх нестачу або перевищення цін, відповідну суму нестачі (різницю в цінах) списують на дебет субрахунку 374 "Розрахунки за претензіями" з кредиту рахунку 63. [30, 142]

Взаємні претензії за розрахунками між платниками та одержувачами коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку. [18, 357]

На субрахунку 374 "Розрахунки за претензіями" ведеться облік розрахунків за претензіями, які пред'явлені постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також за пред'явленими їм та визнаними штрафами, пе­нею, неустойками. [24, 40]

На субрахунку 375 Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків ве­деться облік розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків у результаті нестач і втрат від псування цінностей, нестач та розкрадання грошо­вих коштів, якщо винуватця виявлено. [24, 40]

Суму претензії у зв'язку з нестачею ТМЦ може бути відображено одним із двох способів:

— якщо є впевненість в тому, що нестачу буде відшкодовано, то її суму може бути відображено як суму заборгованості за претензіями без спи­сання на витрати. Інакше кажучи, суму претензії може бути визнано як дебіторську заборгова­ність, яку буде погашено в майбутньому;

— якщо підприємство не впевнено в тому, що суму нестачі колись буде погашено, така нестача списується на витрати звітного періоду з одночасним відображенням на поза­балансовому рахунку. Якщо в майбутньому з'являється вірогідність погашення постачаль­ником цієї суми, то в обліку визнається дохід і заборгованість списується з позабалансо­вого рахунка.

Є два варіанти подальших подій:

1) заборгованість у майбутньому буде погаше­но. У цьому випадку немає необхідності в кори­гуванні суми податкового кредиту з ПДВ, відображеної при здійсненні передоплати за ТМЦ;

2) заборгованість так і не буде погашено. При цьому суму податкового кредиту з ПДВ має бути відкориговано на суму податку, що відповідає сумі нестачі.

Претензія може бути виставлена не лише постачальнику, але й перевізникові. Розглянемо претензії, що виставляються перевізникам.

У процесі перевезення збірного вантажу в транспортно-експедиторських компаній періодично можуть виникати ситуації, коли вантаж пошкоджується або втрачається. Причому пошкодження вантажу може відбуватися як з вини перевізника, так і з вини екс­педитора, а втрата вантажу — з вини експедитора. Претензії щодо відшкодування за вданого збитку також можуть надходити експедитору як від вантажовідправника, який оплачує вартість послуг з перевезення, так і від вантажоодержувача. [17, 25]

У статті 8 спеціального Закону України від 01.07.2004 р. № 1955-ІУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" зазначено, що експедитори надають послуги клієнтам відповідно до вимог законодавства України і держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначе­ним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, інші послуги, встановлені за домовленістю сторін у дого­ворі транспортного експедирування.

До появи таких спеціальних правил мож­на користуватися загальними нормами ук­раїнського законодавства, що регулюють пи­тання автомобільних перевезень, оскільки експедитор на виконання договірних зо­бов'язань має забезпечити збереження ванта­жу та відшкодувати збитки в разі його по­шкодження, псування або розкрадання. [17, 25]

У статтях 929 ЦК і 316 ГК визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визна­чених договором послуг, пов'язаних з пере­везенням вантажу. [17, 25]

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедито­ра від свого імені або від імені клієнта укласти договір про перевезення вантажу, забез­печити відправлення та отримання вантажу, а також інші обов'язки, пов'язані з переве­зенням. Договором також може бути перед­бачено надання додаткових послуг, не­обхідних для доставки вантажу: перевірка кількості та стану вантажу, його навантажен­ня і розвантаження, сплата мита, зборів і ви­трат, покладених на клієнта, зберігання ван­тажу до його отримання в пункті призначен­ня, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних фор­мальностей тощо. [17, 25]

Положеннями статті 932 ЦК встановлено, що під час виконання договору транспортно­го експедирування експедитор має право за­лучати до виконання своїх обов'язків інших осіб, відповідаючи при цьому перед клієнтом за порушення договору. На підставі статті 934 ЦК за порушення обов'язків за договором транспортного експедирувавня експедитор несе відповідальність перед клієнтом також відповідно до глави 51 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 4 частини 1 статті 611 зазначе­ної глави в разі порушення зобов'язання[17, 26]

Положеннями статті 932 ЦК встановлено, що під час виконання договору транспортно­го експедирування експедитор має право за­лучати до виконання своїх обов'язків інших осіб, відповідаючи при цьому перед клієнтом за порушення договору. На підставі статті 934 ЦК за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор несе відповідальність перед клієнтом також відповідно до глави 51 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 4 частини 1 статті 611 зазначе­ної глави в разі порушення зобов'язання. настають правові наслідки, встановлені дого­вором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. [17, 26]

Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 22 ЦК збитками є:

- втрати, заподіяні особі у зв'язку із зни­щенням або пошкодженням речі, а також ви­трати, яких особа зазнала або має зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одер­жати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються в повному об­сязі, якщо договором або законом не перед­бачено відшкодування в меншому або більшому розмірі. [17, 26]

Відповідно до статті 618 глави 51  ЦК відповідальність боржника за дії інших осіб полягає в тому, що він відповідає за пору­шення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст. 528 цьо­го Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо­го виконавця.

Пред'явлення претензій експедитору або експедитором (у разі пошкодження вантажу перевізником) є процедурою досудового вре­гулювання спору, що виник, до пред'явлення позову. У частині 2 статті 315 ГК встановле­но, що претензії можуть пред'являтися про­тягом 6 місяців, а претензії про сплату штрафів і премій — протягом 45 днів.

При цьому експедитору слід враховувати, що на підставі частини 3 зазначеної статті пе­ревізник розглядатиме заявлену претензію і повідомить про її задоволення або відхилен­ня протягом 3 місяців, а про претензію на пе­ревезення в прямому змішаному повідо­мленні — протягом 6 місяців. Претензії про сплату штрафу або премії розглядаються протягом 45 днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано у вищезаз­начені строки заявник має право звернутися до суду протягом 6 місяців з дня отримання відповіді або закінчення строку, встановле­ного для відповіді. [17, 26]

Щодо спорів, пов'язаних з міждержавни­ми перевезеннями вантажів, порядок пред'яв­лення позовів і строки позовної давності вста­новлюються транспортними кодексами або статутами чи міжнародними договорами, зго­ду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (ч. 4-6 ст. 315 ГК). [17, 26]

Згідно з пунктом 16.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Ук­раїні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 (далі — Правила № 363), при перевезенні вантажів автомобільним транспортом право на пред'явлення перевізнику претензій мають:

- вантажовідправник або вантажоодержу­вач — у разі втрати вантажу та за умови на­дання ТТН з підписом водія (експедитора перевізника) про прийняття ним вантажу до перевезення; [17, 27]

- вантажоодержувач — у випадках не­стачі, псування або пошкодження вантажу та за умови надання ТТН з відповідними запи­сами в ній або акта встановленої форми, як­що такий акт складався; [17, 27]

- вантажоодержувач — у разі прострочен­ня доставки вантажу; [17, 27]

- вантажовідправник — у разі незбереження або прострочення доставки вантажу, якщо перевезення виконувалося в попутному напрямку. [17, 27]

Однак на підставі норм пункту 16.4 зазна­чених Правил право на пред'явлення пре­тензій вантажовідправником або вантажо­одержувачем може бути передано юри­дичній або фізичній особі, в т. ч. експеди­тору, за довіреністю. [17, 27]

Згідно зі статтею 930 ЦК договір транспортної експедиції укладається в письмовій формі. При цьому клієнт пови­нен видати експедитору довіреність, якщо вона необхідна йому для виконання зо­бов'язань. [17, 27]

Претензії, що виникають внаслідок пере­везення вантажів, включаючи повну або ча­сткову втрату вантажу, порушення строків або інших умов доставки вантажу, пред’являються перевізнику, з яким укладено до­говір перевезення. [17, 27]

Претензії на відшкодування збитків за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу пред'являються до кожного відправ­лення окремо з викладом письмово всіх відо­мостей, необхідних для її розгляду та вирішення. При цьому в претензії не можна об'єднувати вимоги, для розгляду яких потрібні ТТН, з вимогами, для яких ці доку­менти не потрібні.

У пункті 16.9 Правил № 363, наведено відомості, які слід вказати у претензії: [17, 27]

-            повне найменування та поштові реквізи­ти заявника претензії і перевізника, якому претензія пред'являється;

-            дату пред'явлення та номер претензії;

-            обставини, на підставі яких пред'явлено претензію, докази, що підтверджують ці об­ставини, посилання на відповідні правові норми;

-            вимоги заявника;

-            суму претензії до кожного окремого ви­ду вимог (до повністю втраченого вантажу або часткової його втрати чи нестачі, псуван­ня, пошкодження, за прострочення доставки тощо), коли вони підлягають грошовому оцінюванню, платіжні реквізити заявника претензії;

-            перелік документів, доданих до пре­тензії, та інших доказів.

Претензія підписується керівником або за­ступником керівника підприємства і надси­лається адресату рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. До претензії додаються документи, що її обґрунто­вують: [17, 27]

-           товарно-транспортна накладна (далі — ТТН) та акт експертизи (в оригіналі або в копіях, належно засвідчених), що підтверд­жують обставини, відповідно до яких настає матеріальна відповідальність;

-           розрахунок суми претензії, виконаний з урахуванням норм природного спаду маси вантажу при перевезенні, якщо її встановле­но для цього виду вантажу (до претензії на нестачу вантажу), якщо цей розрахунок зроблено в самій претензії, то його окремо додавати не обов'язково;

-           документ, що підтверджує вологість вантажу під час його відправлення (якісне посвідчення, сертифікат тощо), і дані аналізу про вологість вантажу, що прибув, якщо такий аналіз проводився (до претензії на нестачу вантажу, за яким розрахунки між вантажовідправником і вантажоодержувачем здійснюються з урахуванням нормованої та фактичної вологості);

-           довідка торгівельного підприємства про ціну реалізованого швидкопсувного ванта­жу, під час видачі якого в пункті призначен­ня проведено зниження ціни або понижено сортність, чи довідка про проведену пере­оцінку, якщо вантаж ще не реалізовано, а та­кож про зміну маркування вантажу на відповідний сорт. Довідка засвідчується підписами керівника, головного бухгалтера та печаткою підприємства (до претензії на псування швидкопсувного вантажу, під час видачі якого в пункті призначення проведено зниження ціни або понижено сортність) (п. 16.10 Правил М 363);

-           документ, що підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу. Таким до­кументом вважається виписка банку або довідка про те, за яким рахунком і в якій сумі, коли і кому було проведено оплату вар­тості вантажу, підписана керівником та голо­вним бухгалтером підприємства, що заявило претензію (до претензії на втрачений, відсутній, зіпсований вантаж, окрім доку­ментів, що підтверджують право на пред'яв­лення претензії) (п. 16.11 Правил № 363).

Бухгалтерські записи з обліку повернень наведені в табл. 2.