Інтенсифікація виробництва молока та потреба сільськогосподарського підприємства в короткострокових кредитах

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельої площі або голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.

У сільськогосподарській практиці можливі 3 варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарстіва:

1) окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати;  

    2) додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами;

3) додатковий вихід подукції менший за додаткові виробничі витрати.

В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінних технічного рівня і агротехніки без урахування досягнень науково-технічного прогресу.

Різниця в темпах зростання виробничих витрат на одиницю земельної площі  і приросту валової подукції не суперечить об’єктивним закономірностям інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Тому випадок зниження продуктивності додаткових вкладень є цілком рівноправним і однаково можливим, як і випадок підвищення їх ефективності.

Отже, послідовне збільшення виробничих витрат наодиницю земельної площі або на голову худоби виявляє в динаміцірізну віддачу продукцією. Підвищення економічної ефективності  інтенсифікаії  сільського господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

У тваринництві підвищення продуктивності і ефективності додаткових витрат базується на поліпшенні племінної роботи, розведенні більш продуктивних порід худоби і птиці та впровадженні погресивних форм організації і оплати праці.

Спочатку проаналізуємо економічну ефективність виробництва молока в СВК „Світанок”  за 2006 – 2008рр.

  Таблиця№9.

Економічна ефективність  інтенсифікації виробництва молока в СВК „Світанок”

З даної таблиці ми бачимо, що валовий збір молока зріс до 6038 ц. за 2008 рік, порівняно з 5477 ц. у2006 році і 5324 ц. у 2007 році.

Отже, за період 2006 – 2008рр. середній удій молока від однієї корови за цей період збільшився з 4213 кг у 2006р. до 4313 кг у 2008р., хоча в 2007 році удій молока від однієї корови був найменший 3802 кг. Собівартість 1 ц молока порівняно з 2006 роком, становила 98,2 грн., збільшилася до 132 грн. у 2008 році. Це зумовило збільшення ціни реалізації, які також з кожним роком збільшувалися і становлять відповідно у 2006 році 85,7 грн. за ц. до 147,3 грн. за ц, у 2008 році (71 %). Проаналізувавши валовий збір молока і ціни реалізації, ми можемо сказати, що вартість молока з кожним роком зростала в цілому на 89,5 %, а саме з 469,4 тис. грн.. у 2006 році до 889,4 тис.грн у 2008 році . Затрати праці на 1 ц. молока протягом 3х років залишалися стабільними 5,6 люд. год.  У 2006 році  в господарстві спостерігався збиток у виробництві молока – 59 тис. грн., але вже у 2007 році господарство отримало 27 тис.грн. прибутку, з підвищенням ефективності виробництва у 2008 році СВК «Світанок» отримало 99 тис. грн.. прибутку, і рівень рентабельності становив 12,9 %.

Так, ми бачимо,що підприємство на протязі 2006 – 2008рр. працювало   економічно-ефективно, про що свідчать показники, наведені в таблиці.

Розділ 3. Кредитування поточної діяльності підприємств

3.1.Визначення потреби підприємства в короткострокових кредитах

Фінансовий кредит — це позичковий капітал, який надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами i нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, у позичку юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Основним різновидом фінансових кредитів є банківський кредит, який надається суб’єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з цих умов є: забезпеченість, повернення, строковість, платність і цільова спрямованість.

Кредити, які надаються банками, за строками користування поділяються здебільшого на:

а) короткострокові — до 1 року;

б) середньострокові — до 3 років;

в) довгострокові — понад 3 роки.

З погляду підприємств (у контексті фінансової звітності) позичковий капітал (зобов’язання) поділяється на довгостроковий і короткостроковий.

Короткостроковими кредитами банків є зобов’язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні бути виконані протягом терміну, що не перевищує одного року з дати складання балансу, а також зобов’язання за кредитами (позичками), як довгостроковими, так i короткостроковими, термін погашення яких минув на дату складання балансу.

Короткострокові банківські кредити залучаються здебільшого для фінансування оборотних активів підприємства, зокрема на покриття тимчасового дефіциту платіжних засобів, придбання товарів, виробничих запасів тощо.

Для отримання кредиту позичальник (керівник, фінансовий менеджер, інша уповноважена особа) спочатку звертається до банку для проведення попередніх переговорів. Це звернення може здійснюватися по телефону чи завдяки зустрічі з відповідним працівником кредитного відділу банку. В ході співбесіди представник підприємства повинен з’ясувати головні критерії та умови отримання кредиту, строки, на які можливо отримати кредит, діапазон процентних ставок, порядок погашення, список документів, які необхідно надати банку. На основі проведеної співбесіди оцінюються шанси на отримання кредиту і приймається рішення про доцільність продовження подальших переговорів з обраним банком. На схемі 1 прослідковується весь шлях для отримання кредиту.

Схема 1. Структурно-логічна схема оформлення кредитної угоди

Надання кредиту здійснюється шляхом відкриття позичальнику позичкового рахунку та перерахування на нього відповідної суми коштів. При плануванні руху грошових потоків фінансові служби підприємства повинні враховувати таке:

                   отримані у вигляді кредиту кошти можна використовувати лише на зазначені у договорі цілі (за нецільове використання коштів банк може стягнути штраф у сумі, передбаченій кредитною угодою);

                   кошти для погашення заборгованості за кредитом першочергово направляються для оплати процентів за кредит, потім — простроченої заборгованості; сума, що залишилася, направляється для погашення кредиту;

                   за порушення строків повернення кредиту і процентів сплачується передбачена кредитним договором пеня;

                   у разі виникнення тимчасових фінансових ускладнень можна порушувати перед банком питання про перенесення строків платежів за кредитом;

                   основну суму кредиту та проценти по ньому можна сплачувати достроково.

Банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, забезпечує його консультативними послугами з питань ведення бізнесу та виконання договору. Фінансові та інші служби підприємств повинні створювати умови для проведення працівниками банку моніторингу та контролю за порядком використання кредиту та динамікою фінансового стану позичальника, а також періодично інформувати банк про хід виконання угоди. У процесі моніторингу проводиться така робота:

                   перевіряється цільове використанням кредиту;

                   оцінюється фінансовий стан підприємства та визначається відхилення фактичних показників діяльності від запланованих;

                   перевіряється стан збереження заставленого майна;

                   перевіряються заставні можливості позичальника і третіх осіб, які гарантують повернення позички.

На основі обробки одержаної в процесі моніторингу інформації вносяться пропозиції щодо подальших відносин з позичальником. При цьому можуть прийматися рішення щодо:

                   перенесення строків повернення кредиту (як правило, зі стягненням підвищеної процентної ставки);

                   зміни умов кредитування (наприклад, зміни процентної ставки);

                   розірвання договору із достроковим стягненням кредиту
(у разі недотримання позичальником умов кредитного договору).

Суб’єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб’єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша — позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об’єктом кредиту.

Основними об’єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є:

—   виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

—   незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

—   витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);

—   готова продукція і товари;

—   платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:

—    за кредиторами;

—    за формами та видами;

—    за метою використання;

—    за терміном надання;

—    за забезпеченням;

—    за порядком надання.

Кредиторами підприємств можуть бути:

                   банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинговий кредити);

                   підприємства (комерційний кредит);

                   держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);

                   міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

До видів кредитів належать:

Банківський кредит — це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб’єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Комерційний кредит — це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит — це економічні, кредитні відносини між державою та суб’єктами господарювання.

Лізинговий кредит — це стосунки між суб’єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

Потреба в короткостроковому кредитуванні розраховується за формулою:

К=Поз – ВОЗ – Поз + КЗ

Поз – потреба в оборотних засобах;

ВОЗ – власні оборотні засоби;

Поз – поповнення оборотних засобів за рахунок прибутку;

КЗ – зменшення кредиторської заборгованості.

Фінансовий аналіз являє собою спосіб нагромадження, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру, що має на меті оцінити поточний та перспективний фінансовий стан господарства, оцінити можливості та доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їх фінансового забезпечення, виявити доступні джерела коштів та оцінити можливість і доцільність їх мобілізації, з прогнозувати положення підприємства на ринку капіталів.

Зміст і цільовий напрям фінансового аналізу полягає в оцінювані результатів діяльності та фінансового стану господарюючого суб’єкта, у виявленні можливостей підвищення ефективності його господарювання за допомогою фінансової політики.

Фінансовий аналіз є однією з найважливіших функцій управління. Проведення фінансового аналізу має важливе значення не тільки для самого підприємства, а й для його партнерів (постачальники, банки, кредитори, інвестори).

Результати аналізу є вихідною інформацією як для прийняття внутрішньогосподарських рішень з фінансового регулювання, так і для зовнішніх споживачів.

Основною метою фінансового аналізу є отримання незначного числа ключових параметрів, що дають об’єктивну і поточну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасивів, розрахунках з кредиторами і дебіторами.