Інтенсифікація виробництва молока та потреба сільськогосподарського підприємства в короткострокових кредитах

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кафедра атрарної економіки

Кафедра податкової та страхової справи

КОМПЛЕКСНА КУРСОВА РОБОТА

з економіки сільського господарства та фінансів підприємств

на тему:

“Інтенсифікація виробництва молока та потреба сільськогосподарського підприємства в короткострокових кредитах”

Виконав:студентка 3 курсу

економічного факультету

спеціальності фінанси

9 групи

Турченко О. П.

Наукові керівники:

доц. Чалий А.А.,

доц. Борщ А.Г.

Київ-2009

План

Вступ                                                                                                        3-6 ст.

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації молочного скотарства.

1.1.           Суть інтенсифікації сільськогосподарського

             виробництва.                                                                   7-12 ст.

1.2.           Основні положення методики вивчення інтенсифікації молочного скотарства.                                                      12- 16 ст.

Розділ 2. Економічна ефективність розвитку молочного скотарства на базі інтенсифікації.

2.1      Виробничі ресурси господарства та їх використання.  17- 27 ст.

2.2      Динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного скотарства.                                                                         28 – 30 ст.

2.3      Економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока.

                                                                                             30 – 33 ст.

Розділ 3. Кредитування поточної діяльності підприємства.

3.1      Визначення потреби підприємства в короткострокових

кредитах                                                                            34 – 39 ст.

3.2      Оцінка кредитоспроможності підприємства                 40 – 43 ст.

3.3      Проведення розрахунків за кредитами                          43 – 46 ст.

Висновки                                                                                           47- 50 ст.

Список використаної літератури                                                      51 ст.

Додатки

Вступ    

   Молочне скотарство – одна з провідних галузей тваринництва , призначення якої – забезпечення  виробництва молочних продуктів в обсягах, які відповідають  нормам державної продовольчої безпеки , та розширення  експортного потенціалу  вітчизняної економіки .

     Молочне скотарство є доволі трудомісткою і за технологією найскладнішою галуззю тваринництва, проте надзвичайно важливою в соціальному плані. Тим часом молочне скотарство нашої держави останніми роками перебуває у складному становищі. Основним чинником, що стримує розвиток галузі, є відсутність економічної зацікавленості товаровиробників, адже вкрай низькі закупівельні ціни не відшкодовують витрат на виробництво молока.

     В останні роки внаслідок об’єктивних  і суб’єктивних причин  молочне скотарство  в господарствах  суспільного сектора  зазнало  істотних негативних змін, що зумовило негативну тенденцію в  забезпеченні населення різноманітними молокопродуктами , завантаженні сировиною молокопереробних підприємств , формуванні м’ясного потенціалу , зменшенню надходження коштів від  реалізації продукції , збільшенню безробіття сільських мешканців. Так за період з 2001 по 2008 рік  чисельність поголів’я корів зменшилась на 49, а виробництво молока на 35 відсотків .

    Існуючий рівень виробництва молока за останні роки в межах 14,1-13,7 млн. тонн забезпечує споживчий попит населення в молочних продуктах в середньому на рівні 220-230 кг на одну особу в рік. При цьому біля 14% молока використовується з експортною метою, при незначному імпорті ( близько 1 %) молочних продуктів.

    Проте, низький рівень споживання молочних продуктів обумовлений не відсутністю потенціальних можливостей виробництва, а низькою купівельною спроможністю населення. До основних проблем галузі відноситься те, що основні обсяги виробництва молока (у 2004-2006 рр. – 81%) зосереджені в особистих господарствах населення, з яких  89,4% (за вибірковими даними) утримують по 1-2 корови, що не дає можливості технологічно забезпечити якість молока (це молоко приймається переробними підприємствами лише ІІ ґатунку). У загальних заготівлях переробних підприємств молоко з господарств населення становить близько 65%, тоді як з сільськогосподарських підприємств - лише 35%, з якого 88% приймається вищим і 1 ґатунком. Із-за низької якості молока молочна продукція є неконкурентоспроможною, втрачаються експортні ринки.

    Вкрай негативний вплив на функціонування галузі, який проявляється в постійному скороченні поголів’я корів (з 8,4 млн. голів у 1990 р. до 3,6 млн. голів у 2006 р. і до 3,3 млн. голів на березень 2007 р.) має:

     практична відсутність інтегрування виробництва, переробки і реалізації молочної продукції, що призводить до різких коливань закупівельної ціни на молоко і зниженню інвестиційної привабливості галузі;

     відсутність рівноцінного паритету цін на сире молоко, молочну худобу і промислову продукцію;

     ліквідація великих спеціалізованих молочних підприємств з високим рівнем технологічного забезпечення. Залишилось лише 279 сільськогосподарських підприємств з поголів’ям 500 і більше корів, що становить 3,9 відсотки від загальної кількості сільгосппідприємств, що утримують корів. В них утримується біля 150 корів або 20 % наявного поголів’я корів.

     недосконала державна політика щодо створення необхідних економічних умов для розвитку галузі.

        На даний час  потенційні можливості збільшення виробництва молока в господарствах населення повністю вичерпані, а фермерські господарства практично не займаються молочним скотарством. На них припадає лише 1% загального поголів’я корів і 0,7% валового виробництва молока.

    За існуючих умов катастрофічного стану матеріально-технічної бази в молочній галузі України, лише одне підвищення закупівельної ціни на молоко не виведе галузь з кризи. Тому, враховуючи такий стан справ у  молочному  скотарстві необхідно вжити невідкладні комплексні заходи, спрямовані на докорінне поліпшення ситуації.

    Сьогодні на першому плані потребують вирішення проблеми оптимізації  на перспективу чисельності молочної худоби і обсягів виробництва молока, коригування державної політики в галузі молочного скотарства  в напрямі створення максимально сприятливих умов розвитку галузі шляхом внесення необхідних змін до  засобів державного регулювання.

   Ефективність молочного скотарства значною мірою залежить від інтенсивності використання маточного поголів’я. При цьому головного значення набуває фактор тривалості господарського використання тварин, який впливає не тільки на економіку виробництва, а й на вдосконалення стад і порід. Від продуктивного довголіття корів залежать розмір довічної продуктивності, кількісний та якісний ріст стада, розмір капіталовкладень на його формування й ефективність використання.

   Інтенсифікація молочного скотарства призвела до значного скорочення строку експлуатації корів. Генетичний прогрес росту продуктивності в багатьох країнах світу вимагає швидкого оновлення стад і переведення галузі на промислову технологію, яка висуває більш жорсткі вимоги до тварин. У результаті середній строк використання корів на молочних фермах обмежується всього 3–4 лактаціями. Відповідно, більшість тварин не доживає до віку, у якому могла б виявитись їхня максимальна продуктивність, тобто в період 4–7 лактацій. Водночас за оптимальних умов утримання корови здатні зберігати високі надої і відтворну здатність до 12–14-річного віку.

    Інтенсивне сільське господарство — сільськогосподарська виробнича система, що характеризується високими затратами праці на одиницю зайнятої площі (в протилежність екстенсивному сільському господарству). Воно зазвичай засновується на використанні значної кількості хімічних добрив, гербіцидів, фенгіцидів, інсектицидів, регулятів росту рослин і пестицидів. Також воно часто залучає використання методів автоматізації, які стали ключем до успіху сучасного сільського господарства. Все це дає значне підвищення виробництва порівняно з традіційними методами.

Інтенсивне сільське господарство зробило можливим значне збільшення продуктивності протягом двадцятого сторіччя, і допомагає гарантувати належне і стійке постачання харчових продуктів до зростаючого населення, в той же час зменшуючи кількість потрібної землі. Ріст продуктивності дозволяє скоротити кількість людей зайнятих у сільському господарстві, особливо в розвинених країнах. Крім того, звільнюється земля, що може використовуватися для створення заповідників і національних парків. Інтенсифікація сільського господарства з сорокових років до шестидесятих також відома як зелена революція. Країни, що розвиваються, проте, не могли у повній мірі поживитися від переваг сучасного сільського господарства із-за відсутності коштів. Збільшена сільськогосподарська продуктивність привела до значного зменшення цін на харчові продукти.

      Метою даної курсової роботи є дослідження шляхів  інтенсифікації виробництва молока на сільськогосподарському підприємстві СВК «Світанок» та потреби підприємства в короткострокових кредитах для підвищення ефективності виробництва продукції.

        В даній курсовій роботі буде висвітлена суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, різні методики вивчення інтенсифікації молочного скотарства. Також  роглядаються  виробничі ресурси  досліджуваного господарства  СВК «Світанок»та їх використання, динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного скотарства та економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока за різними показниками.     В даній роботі  визначатимемо потреби підприємства СВК «Світанок» в короткострокових кредитах, визначимо Оцінкукредитоспроможності  підприємства та проведемо розрахунки нарахування відсотків за кредит.

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації молочного скотарства.

1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

         Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розши­реному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефектив­ні засоби виробництва.

        Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збіль­шення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і техноло­гії. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві - збільшення поголів'я худоби і птиці.

  За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється зарахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожай­ності культур та продуктивності поголів'я худоби

   В історичному розвитку збільшення виробництва продукції сіль­ського господарства протягом тривалою періоду відбулось при ви­користанні екстенсивних чинників розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвиток сіль­ського господарства обмежується значною мірою наявністю земельних ресурсів, придатних для використання в сільськогосподарському виробництві.

   Оскільки екстенсивні чинники збільшення виробництв сільсько­господарської продукції обмежені, інтенсифікація сільською госпо­дарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку Процес інтенсифіка­ції- об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільською господар­ства, притаманний усім цивілізованим країнам Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільською господарства немає не­обхідності збільшувати поголів'я продуктивної худоби.

    Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є, по-перше, необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, по-друге, обмеженість орно­придатних земель і, по-третє, нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

   Як форма розширеного відтворення інтенсифікація сільського гос­подарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх чин­ників виробництва шляхом інноваційної діяльності. У зв'язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського господарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельній площі замість розподілу їх між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних технологій.

   Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціонування зем­лі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогоспо­дарських культур.

  Характеризуючи процес інтенсифікації, зазначимо, що сільське господарство розвивається при цьому не шляхом збільшення кіль­кості оброблюваної землі, а через поліпшення якості обробітку, збіль­шення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

    Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її лише з абсолют­ним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додатко­ві вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досяг­нень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.