Міжнародна економіка

По мірі розвитку глобалізації практично  в усіх країнах відбувалось помітне  покращення умов життя. Проте, при цьому  найбільш вражаючих успіхів досягли  країни з розвинутою економікою і  лише невелика кількість країн, що розвиваються.

Збільшення розриву між доходами в країнах з високим рівнем доходу та країнах з низьким рівнем доходу не може не викликати занепокоєння. Глибоку тривогу викликає й те, що значна кількість населення земної кулі за межею бідності. Проте, було би помилково поспішно робити з цього  висновок, що причиною цього розриву  є глобалізація чи, що нічого не можна  зробити для виправлення такого становища. Навпаки, країни з низьким  рівнем доходу не змогли інтегруватися  в світову економіку так швидко, як і інші країни, частково через  обрану ними політику та частково через  фактори, які не піддаються контролю. Жодна країна, тим більше найбідніша, не може дозволити собі залишатись в ізоляції від світової економіки. Кожна країна повинна прагнути до скорочення бідності. Міжнародне співтовариство повинно намагатися допомогти (шляхом зміцнення міжнародної фінансової системи, за допомогою торгівлі та сприяння) найбіднішим країнам в їх зусиллях інтегруватися в світову економіку, досягненню більш швидких темпів зростання та скороченню бідності. Саме таким шляхом можна буде забезпечити  доступ до блага глобалізації для  всіх людей в усіх країнах.

З впевненістю можна сказати, що основні процеси, пов’язані з  глобалізацією і про які йшла мова в моїй курсовій роботі, будуть продовжуватися і в найближчі  десятиліття. Головними суб’єктами світової економіки ще в більшій  мірі, ніж сьогодні, будуть транснаціональні корпорації. Їх склад, структура, співвідношення економічної могутності будуть безперервно  змінюватись. Коло країн базування  таких корпорацій буде, очевидно, розширятися, перш за все, за рахунок нових індустріальних країн першого, другого, а можливо  і третього ешелону. Безперервно  будуть відбуватися злиття та поглинання компаній різних країн, так що кількість  двонаціональних корпорацій буде збільшуватись. В той же час не можна виключати  і можливість розпаду транснаціональних  конгломератів, які надзвичайно  розрослися, виділення з їх складу більш компактних дієздатних структур.

Конкуренція залишиться міцною рухомою  силою всього економічного розвитку, яка протистоїть застою, малорухомості. Велика потужність ТНК не призведе до придушення та усунення малого та середнього бізнесу – і те і інше буде співіснувати, доповнюючи одне одного. При цьому звичайний бізнес також  буде втягуватись в міжнародну економіку  – і через зв’язки з ТНК  і самостійно.

Зростаюча глобалізація економічного життя на рівні ТНК все більше вимагатиме відповідної макроекономічної політики на державному та міжнародному рівні. Ця політика буде йти за двома  напрямками: по-перше, шляхом подальшої  регіоналізації світової економіки  та, по-друге, шляхом розширення функцій  та закріплення універсальних міжнародних  організацій.

Найбільш життєздатні регіональні  економічні угрупування будуть розширятися  та поглиблюватись. Інші залишаться у  вигляді розмитих та не дуже міцних утворень, а можливо й зовсім перестануть  існувати.

Конкурентна боротьба між ТНК на світовій арені буде поєднуватись та переплітатися із суперництвом між  регіональними об’єднаннями. Загальною  тенденцією для найбільш успішних угрупувань стане поступове посилення їх наднаціонального характеру, розширення повноважень їх спільних міждержавних та наднаціональних органів.

Логіка життя в умовах глобалізації неминуче вимагатиме розширення та посилення  міждержавного регулювання міжнародної  економіки, узгодження правових норм, правил поведінки та, що особливо важливо, реального дотримання цих норм та правил.

З усього вищесказаного витікає  й значення процесів глобалізації для  України. Але особливо нелегко прогнозувати шляхи розвитку країни, що трансформує  власну економіку, коли не зроблено ще остаточно вибір щодо найсприятливішої моделі розвитку ринкової економіки. Для України, молодої центральноєвропейської держави, перше її незалежний розвиток виявився вкрай складним, обтяженим економічними кризами, загостренням соціальних проблем у суспільстві. І все ж подає надію те, що почали з’являтися елементи стабільності і деякого прогресу в економіці, які поки ще є надзвичайно скромними порівняно з результатами, досягнутими сусідніми країнами, що переживають подібні труднощі перехідного періоду.

Україна, що затрималась на старті реформ, поки що не виробила своєї чіткої моделі ринкової економіки. Сьогодні вона повинна без зволікання зосередити зусилля на підготовці найбільш прийнятної національної програми прискореного зростання. Потенціал країни ще настільки значний, що їй під силу застосувати в програмі те краще, що вироблено світовим співтовариством  для перетворення кризової економіки  в ефективно функціонуючу.

Отже, адекватна реакція повинна  полягати в тому, щоб і Україна  і все світове співтовариство змогло адаптуватися до нових умов і скористатися шансами, які надає  глобалізація. Тому необхідна нова стратегія, яка гарантувала б  прибутки від розширення світового  ринку для всіх країн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Дати повну характеристику Індіі за наступним планом:

1. Країна (коротка характеристика)
2. Участь у міжнародній торгівлі ( експорт-імпорт, товарна, географічна структура)
3. Особливості зовнішньоекономічної політики
4. Інвестиційна позиція
5. Національна валюта, питання зовнішнього боргу
6. Участь у інтеграційних об`єднаннях
7. Вплив світової економічної кризи на економічні показники.

 

1. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНДІЇ

Респу́бліка І́ндія або І́ндія (англ. Republic of India, гінді भारत गणराज्य, Bharat Ganarajya) — країна в Південній Азії. На північному заході межує з Пакистаном та Афганістаном; на півночі — з КНР, Непалом і Бутаном; на сході — з М'янмою і Бангладеш. На півдні вузька Полкська протока і Манарська затока відділяють її від Шрі-Ланки. Протокою Грейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією.

Республіка Індія —  країна на півдні Азії, яка включає в себе більшу територію Індійського субконтиненту.

Територія — 3 166 829 кв. км (є 7-ю країною в світі за географічною площею).

Довжина з півночі на південь — понад 3000 км; з заходу на схід — близько 2000 км.

Кількість населення — 1 млрд. 132 млн. осіб (2008 р.; у 1990 р. — 844 млн.) Це друга за величиною населення, — після Китаю, — держава на планеті Земля.

Столиця — Нью-Делі

Найбільші міста: Калькутта (понад 16 млн. жителів), Мумбаї (Бомбей) (понад 15 млн. жителів), Ченнаї (Мадрас) (6 млн. жителів), Хайдарабад(5 млн. жителів), Бангалор (4,5 млн. жителів), Ахмадабад (4 млн. жителів)

За рівнем розвитку економіки (паритет купівельної спроможності) Індія займає 4-е місце у світі.

Грошова одиниця — індійська рупія = 100 пайсам.

Експорт: чай, кава, залізо, сталь, спеції та прянощі, текстиль, коштовне каміння та ювелірні вироби, техніка, хімікати, шкіра та шкіряні вироби, риба

Партнери в експорті: США (17%), Об'єднані Арабські Емірати (8.8%), Китай (5.5%), Гонконг (4.7%), Великобританія (4.5%), Сінгапур (4.5%) (2004)

Імпорт: нафта,машини та механізми,коштовний камінь, міндобрива, хімікати

Партнери в імпорті: Китай (6.1%), США (6%), Швейцарія (5.2%), Бельгія (4.4%) (2004)

Офіц. мова — хінді та (тимчасово) англійська, також 17 регіональних мов.

2. УЧАСТЬ У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ

Для кращого використання внутрішніх ресурсів та коштів, що залучаються з-за кордону, а також загальної координації діяльності державного та приватного секторів національної економіки і подолання залежності від імперіалізму, держава стала активно застосовувати в своїй економічній політиці методи програмування й планування.

Значення зовнішньоекономічних зв'язків для господарського розвитку Індії визначається необхідністю залучення  в країну додаткових матеріальних і фінансових коштів, а також реалізації частини продукції на світовому ринку. Воно багаторазово зростає в епоху науково-технічної революції, бо зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з найбільш важливих каналів, по якому здійснюється імпорт досягнень НТР з промислово розвинених держав.

Долаючи явне і приховане  дію імперіалізму, Індія веде боротьбу за ефективне використання своїх  зовнішньоекономічних зв'язків, найважливішими елементами яких є зовнішня торгівля, отримання іноземної технічної допомоги на міжурядовій основі, а також інвестиції іноземного приватного капіталу. Кожна із складових частин зовнішньоекономічних зв'язків Індії грала і продовжує грати важливу роль в її господарській політиці, однак їхнє відносне значення міняється в міру зміцнення національної економіки.

До початку 70-х років  важливим фактором життя країни став державний сектор економіки, відбулося певне обмеження діяльності іноземного капіталу, розширилися і зміцнилися економічні зв'язки з країнами Східної Європи. Ці зміни зробили серйозний вплив як на внутрішньоекономічні становище країни, так і нахарактер її взаємин із зовнішнім світом, зокрема була досягнута велика збалансованість у масштабах і інтенсивності господарських зв'язків з капіталістичними країнами і країнами Східної Європи і СРСР.

Відповідно перетерпіли якісні зміни всі елементи зовнішньоекономічних зв'язків Індії. У першу чергу це призвело до скорочення розмірів і, що особливо важливо, погіршенню умов залучення в країну іноземних приватних інвестицій. Разом з тим взаємини Індії з іноземним приватним капіталом залишаються надзвичайно тісними, що досягається наданням пільг іноземним компаніям, яка зобов'язувалася ввозити в країну нову технологію, розвивати її експорт або виробництвоенергоресурсів.

Індія доброзичливо ставиться  до іноземної технічної, фінансової та економічної допомоги, що надається  на міжурядовій основі. Слід відзначити роль державної допомоги країн Східної  Європи та СРСР, а тепер СНД і  в першу чергу Росії, які внесли істотний внесок у розвиток індійської економіки, у створення багатьох її галузей. Будівництво за їх сприяння машинобудівних, хімічних, металургійних підприємств, атомних електоростанцій, навчальних та наукових центрів зміцнило, а в ряді випадків заклало практично на порожньому місці базу науково-технічного прогресу країни.

В даний час у зв'язку з докорінними змінами, що відбулися  в економіці і політиці країн  колишнього соціалістичного табору, потік допомоги з країн Східної  Європи зменшився і Індії доводиться заново переорієнтувати свої економічні зв'язки, зміцнюючи зовнішньоекономічні  відносини з розвиненими капіталістичними, а також з країнами, що розвиваються. Проблеми зміцнення власної виробничої бази та деякі економічні труднощі, зокрема у сфері платіжного балансу, спонукають Індію до посилення ролі зовнішньоторговельних зв'язків у вирішенні загальнонаціональних проблем господарського розвитку.

Використання Індією зовнішньоекономічних зв'язків здійснюється, в першу  чергу, з метою ліквідації економічної  залежності від імперіалізму і зміцнення  господарської самостійності країни. Необхідно зазначити, що індійська  буржуазія і, в першу чергу, її монополістичні кола, прагнуть підпорядкувати зовнішньоекономічні зв'язки інтересам  максимізації своїх прибутків.

Участь держсектора в  експорті Форми, в яких здійснюється стимулювання експортних зусиль частнопредпрінімательскіх  кіл Індії, на частку яких припадає близько 80% вартості національного  вивезення, можуть бути розділені на три основні категорії.

До першої з них відносяться  фінансові та податкові пільги при платежах у національній валюті. Вони включають в себе відстрочки або ж звільнення від сплати експортного мита, надання податкових пільг підприємствам, що працюють на експорт, виплати експортних премій, пряме і непряме субсидування експорту, йогострахування, надання експортних кредитів і т.д. Так, у середині 80-х років індійський експортер отримував грошову субсидію в розмірі 5-25% ціни при експорті товарів.

Друга категорія державного стимулювання приватних експортерів  включає в себе валютні пільги, як наприклад надання права на використання частини валютних коштів, отриманих від експорту, на подальше його розширення, на імпорт сировини та матеріалів для експортного виробництва, надання премій у твердій валюті і т.д.

Третя категорія державних  заходів, спрямованих на надання  допомоги приватним експортерам, включає  збір і обробку інформації про  зарубіжні ринки, проведення рекламної роботи, організацію виставок і т.д. Роль держави в розвитку експорту Індії не вичерпується лише наданням різного роду стимулів приватним підприємствам. Держава також самостійно вийшло на світовий ринок, спочатку через систему державних зовнішньоторговельних об'єднань, першим з яких стала створена у 1956р. Державна торгова корпорація (Г.Т.К.).

Експортна діяльність Г.Т.К. характеризується досить високими темпами  зростання. Динаміка його така, що якщо в 1956 році її експорт становив близько 90 млн. рупій, то через 20 років, в 1976 р., він досяг 5590 млн. рупій, що дорівнювало 17% вартості всього національного експорту.