Методи та моделі оцінки фінансового стану підприємства

       Дохідність  підприємства характеризується абсолютними  й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку або доходів. Відносний показник - рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов'язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості :

       де  Р - рівень рентабельності, %;

       П - прибуток від реалізації продукції, грн.;

       С - собівартість продукції, грн.

       Рівень  рентабельності підприємств торгівлі та громадського харчування визначається як відсоткове відношення прибутку від  реалізації товарів (продукції громадського харчування) до товарообігу.

       Під час аналізу вивчають динаміку змін обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності та фактори, які впливають на них. Основними факторами, що впливають  на чистий прибуток, є обсяг виручки  від реалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності продукції, фінансові результати та витрати від операційної звичайної діяльності, величина податку на прибуток та інших податків, що виплачуються з прибутку.

       Аналіз  дохідності підприємства проводиться  в порівнянні з планом та попереднім періодом. За умов інфляції важливо забезпечити об'єктивність показників та запобігти їх викривленню через постійне підвищення цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звітного року за допомогою індексації цін. 
За ринкових відносин існує персоніфікований інтерес керівництва та колективів підприємств до фактично досягнутого рівня рентабельності, що суттєво впливає на результативність господарської діяльності.

       На  підприємствах недержавних форм власності для акціонерів та засновників  найважливіше значення має рентабельність їхніх пайових і статутних  внесків у складі загальних інвестицій. Тому цьому аспекту оцінки фінансового  стану підприємства треба приділити  серйозну увагу. 
Практика рекомендує для оцінки рентабельності підприємства використовувати систему взаємозв'язаних показників рентабельності. З цією метою необхідно використовувати дві основні групи показників рентабельності:

       а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

       б) показники, розраховані у зв'язку з використанням виробничого  капіталу (виробничих активів).

       Для всебічної комплексної оцінки різних показників рентабельності можна використати  зарубіжний досвід оцінки цих показників.

       Основними етапами оцінки фінансового стану  є:

       - дослідження рентабельності та  фінансової стійкості підприємства;

       - дослідження ефективності використання  майна (капіталу) підприємства, забезпечення  підприємства власними оборотними  коштами;

       - об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

       - оцінка становища суб'єкта господарювання  на фінансовому ринку та кількісна  оцінка його конкурентоспроможності;

       - аналіз ділової активності підприємства  та його становища на ринку цінних паперів;

       - визначення ефективності використання  фінансових ресурсів.

       Аналіз  фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з  двох взаємозв'язаних розділів: фінансового  та управлінського аналізу.

       Розподіл  аналізу на фінансовий та управлінський  зумовлений розподілом системи бухгалтерського  обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік.

         Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

       - орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

       - множинність об'єктів-користувачів;

       - різноманітність цілей і інтересів  суб'єктів аналізу;

       - максимальна відкритість результатів  аналізу для користувачів.

       Основними складовими зовнішнього фінансового  аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

       - аналіз абсолютних показників  прибутку;

       - аналіз показників рентабельності;

       - аналіз фінансового стану, фінансової  стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

       - аналіз ефективності використання  залученого капіталу;

       - економічна оцінка фінансового  стану підприємства.

       На  відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш  формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

       Основними етапами внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

       - аналіз майна (капіталу) підприємства;

       - аналіз фінансової стійкості  та стабільності підприємства;

       - оцінка ділової активності підприємства;

       - аналіз динаміки прибутку та  рентабельності підприємства і  факторів, що на них впливають;

       - аналіз кредитоспроможності підприємства;

       - оцінка використання майна та  вкладеного капіталу;

       - аналіз власних фінансових ресурсів;

       - аналіз ліквідності та платоспроможності  підприємства;

       - аналіз самоокупності підприємства.

       1.3 Методи оцінки фінансового стану підприємства

       Методи  фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження  фінансового стану підприємства. 
В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

       Перший  рівень класифікації виокремлює неформалізовані  та формалізовані методи аналізу.

       Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному  рівні, а не на жорстких аналітичних  взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи :

       - експертних оцінок і сценаріїв,

       - психологічні,

       - морфологічні,

       - порівняльні,

       - побудови системи показників,

       - побудови системи аналітичних  таблиць.

       Ці  методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

       До  формалізованих методів фінансового  аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані  аналітичні залежності, тобто методи:

       - ланцюгових підстановок,

       - арифметичних різниць,

       - балансовий,

       - виокремлення ізольованого впливу  факторів,

       - відсоткових чисел,

       - диференційний,

       - логарифмічний,

       - інтегральний,

       - простих і складних відсотків,

       - дисконтування.

       У процесі фінансового аналізу  широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

       Використання  видів, прийомів та методів аналізу  для конкретних цілей вивчення фінансового  стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

       Фінансовий  аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

       Дескриптивні  моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

       Предикативні  моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього  фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

       Нормативні  моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів  діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

       Фінансовий  аналіз значною мірою базується  на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Висновки 1

       Оцінка  фінансового стану — невід’ємна частина економічного аналізу діяльності підприємства, без якого неможливе раціональне ведення господарства будь-якого суб’єкта господарювання. Враховуючи це, фінансовий стан — одна з найважливіших сторін господарської діяльності кожного підприємства.

       Так, фінансовий аналітик, управлінець у результаті фінансового аналізу  отримує визначену кількість, необхідних йому інформативних показників, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства. Чи то для вивчення поточного фінансового стану підприємства чи для оцінки перспектив розвитку підприємства, окремих напрямів його діяльності.

       Саме  фінансовий аналіз підприємства є основою  для отримання вихідної точки  в цілеспрямованому впливі управлінської  системи підприємства на ті чи інші сфери його діяльності для досягнення поставленої мети, цілі, місії підприємства. Однак, слід також зважати на неможливість абсолютно достовірного проведення аналізу через фактичну наявність численних факторів впливу на діяльність підприємства, як зовнішніх, так і внутрішніх.

       Це приводить до необхідності постійного, систематичного ведення фінансового аналізу на підприємстві та вдосконаленні методів його проведення, побудови математичних моделей та формування прогнозів перспектив розвитку.