Мале підприємництво як важіль розвитку економіки країни

2. Недостатня фінансово-кредитна підтримка підприємництва.

3. Недостатньо розвинута інфраструктура підтримки підприємництва.

4. Низький рівень організованості сектору малого та середнього бізнесу у захисті власних інтересів і прав.

5. Низький рівень соціальної відповідальності та кваліфікації підприємців.

Крім того, суттєвими перешкодами для розвитку малого підприємництва є:

- нестабільна та недосконала законодавча база, що регулює здійснення підприємницької діяльності;

- низький критерій віднесення підприємств до розряду малих, який не відповідає європейським стандартам;

- наявність мораторію на продаж земель, що обмежує перерозподіл земельних активів до більш ефективних землекористувачів та перешкоджає запровадженню іпотеки;

- високий рівень тінізації трудових відносин (середньомісячна заробітна плата працівників малого бізнесу області залишається  нижчою, ніж в цілому по області).

З усього вищеперерахованого можна зробити наступні висновки: держава підтримує розвиток підприємництва, сприяє розвитку малого бізнесу. Це дуже важливо і необхідно дляї економіки країни. Також розроблюються окремі програми розвитку бізнесу для кожного регіону окремо, а це свідчить про те, що влада  приділяє дуже щільну увагу розвитку підприємництва. Малий бізнес становить кістяк економіки, не лише забезпечуючи більше половини надходжень до державної скарбниці, але й формуючи середній клас, представники якого є основою не лише економічних, а й політичних процесів. Державна підтримка малого бізнесу – це насамперед створення державою організаційно-правових умов для розвитку підприємницьких структур. Державні програми підтримки малого бізнесу повинні враховувати стан бюджетної, кредитно-фінансової системи, рівень населення для ефективного та своєчасного прямого та непрямого впливу на розвиток підприємництва.

5. Використання провідного міжнародного досвіду підтримки малого підприємництва в Україні

Для господарств різних країн і регіонів, як в загальних рисах, так і в окремих галузевих характеристиках існують певні відмінності і особливості, які виникли під дією різних чинників, починаючи від історичних і закінчуючи природнокліматичними. Розвиток малого бізнесу не є виключенням. Тому існують певні відмінності між шляхами становлення сектору малого підприємства в господарствах різних регіонів.

У окремих сферах економіки малий бізнес домінує. Так, на його частку оптової торгівлі доводиться - 86% валового продукту приватного сектору, у сфері обслуговування - 81%, у будівництві - 80%, у фінансовій сфері - 60%, у роздрібній торгівлі - 55%, в обробній промисловості - 21%.

На малі фірми в зазначений період припадало майже половина всіх зайнятих у приватному секторі: - 12 млн. чол. у сфері обслуговування; - 10,1 у роздрібній торгівлі; -4,4 в оптової; в обробній промисловості зайняті - 8; у будівництві - 4,3; на транспорті - 2; у видобувній промисловості - 0,5; у сільському господарстві - 0,8; 3,2 млн. чол. було зайнято фінансовою діяльністю.

Особливо важливу роль малий бізнес відіграє у вирішенні проблем зайнятості: у 90-і роки 80% усіх нових робочих місць були створені дрібними підприємствами. Більше 100 млн. американців прямо або побічно заробляють засоби для існування завдяки малому підприємництву. Держава ж одержує мільярдні суми прибутків у вигляді податків із прибутку дрібних підприємств.

У політиці уряду США як і в багатьох інших розвинених капіталістичних країнах допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Дрібні підприємства стали своєрідним індикатором загального стану справ в економіці. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують на зміну господарської кон'юнктури, падіння або підвищення норми прибули в галузях економіки. Хвиля розорень або утворення нових компаній зароджується передусім в немонополізованому секторі і лише пізніше, набравши силу, докочується до більш великих фірм, відбиваючись на їх діяльності.

У умовах погіршення відтворювання великі компанії знаходять "віддушину" у вигляді експорту капіталу. Дрібні фірми, як правило, не мають такої можливості. Це змушує їх для виживання інтенсивно переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті з них, хто в обстановці 70-х початку 80-х років зуміли пристосуватися - вижили, інші - просто розорилися. Однак, в свою чергу, розвиток малих підприємств при подоланні цієї кризи послужив важливим засобом оздоровлення економіки.

Малий бізнес відіграє помітну роль в зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках. Про те, що малі підприємства здатні у великих масштабах забезпечувати роботою незайняті трудові ресурси говорить те, що в США в дрібних фірмах в 2004 році було зосереджено 40%, всієї робочої сили. У цьому укладається соціальна роль підприємств дрібного підприємництва.

Незважаючи на те, що велика частина наукового потенціалу зосереджена на великих компаніях, малі і середні фірми по широкому колу продукції частіше починають комерціалізацію нових товарів. Дослідження 500 значних технологічних нововведень і винаходів, зареєстрованих протягом останнього двадцятиріччя в США, виявило важливу роль невеликих фірм навіть у втіленні в життя істотних технологічних нововведень (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Частка технологічних нововведень в США в 2006-х році в %

Успіх малого бізнесу в цій області можна пояснити наступними причинами. Поглиблення спеціалізації в наукових розробках привело до того, що в багатьох випадках невеликі фірми йдуть по більш простому або ризикованому шляху, працюють в неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску принципово нового виробу знижується значення великих лабораторій з напрямами досліджень, що устоялися.

У світовій практиці вважається нормою державне заохочення малого бізнесу в інтересах суспільства і держави. При цьому завдання держави полягає не в тому, щоб просто передати малим підприємствам фінансові, технічні й інші ресурси, і не в тому, щоб підтримувати їх за будь-яку ціну, а в тому, щоб створити правові й економічні умови для їхнього виживання, спроможності зростати і саморозвиватися в умовах ринку. В США йде потужна хвиля підтримки розвитку МБ.

Діяльність малих підприємств у США входить у компетенцію спеціальної державної організації - Адміністрації малого бізнесу, створеної Конгресом США в 1953 р. На неї покладений обов'язок робити дрібним підприємцям фінансову консультаційну допомогу, сприяти в одержанні урядових замовлень і укладенню контрактів із великими підприємствами.

Велика увага приділяється малому бізнесу на регіональному рівні. Так, наприклад, у 1983 р. при Уейнському університеті штат Мічиган створений Центр розвитку малого бізнесу для реалізації програм по консультації, навчанню, дослідженню і правовому захисту малого бізнесу, який і досі успішно працює.

Відповідно до законодавства кредитування суб'єктів малого бізнесу здійснюється на пільгових умовах із компенсацією відповідної різниці кредитним організаціям за рахунок засобів фондів підтримки малого підприємництва, що вправі компенсувати кредитним організаціям цілком або частково недоотримані ними прибутки при кредитуванні суб'єктів малого підприємництва на пільгових умовах. Такий же порядок передбачений при страхуванні суб'єктів малого підприємництва.

Як показує світова і вітчизняна практика, основним показником, на основі якого підприємства (організації) відносяться до суб'єктів малого бізнесу, є в першу чергу середня чисельність працівників, зайнятих на даний момент на підприємстві. Як правило, найбільш загальними показниками, на основі яких суб'єкти господарської діяльності відносяться до суб'єктів малого бізнесу, є чисельність персоналу (зайнятих працівників), розмір капіталу, обсяг обороту (прибутку, доходу). Однак майже у всіх розвитих країнах першим критерієм віднесення підприємств до суб'єктів малого бізнесу є чисельність працюючих. До малого бізнесу відносять, як правило, підприємства з числом зайнятих від 1 до 500, де: від 1 до 20 – ремісничі; від 20 до 100 – малі; від 100 до 500 – середні підприємства.

Але часто, у залежності від важливості малого бізнесу в економіці країни, він самостійно розділяється на різні групи. У ФРН, наприклад, офіційне визначення поняття малого підприємництва відсутнє, але відповідно до класифікації федерального міністерства господарства до дрібного відносять фірми з числом зайнятих до 49 чоловік і щорічним оборотом мінімум 1 млн. марок. При цьому дрібні і середні підприємства – це фірми, якими керують юридично самостійні власники, що беруть участь у виробництві, що цілком беруть на себе економічний ризик.

У Німеччині ж, існує чотири категорії віднесення підприємств до малого: від 20 до 49; від 50 до 99; від 100 до 199; від 200 до 499.

І для того, щоб фірму визнали малої, її річний оборот повинний складати від 3,5 до 11,5 млн.DM, а в США – 3-12 млн. дол. [11, 3]

Ефективність малих підприємств у Німеччині трохи вище, ніж у США й у Японії. Тут на частку 12,3% великих підприємств і 34% зайнятих на них працівників приходиться тільки 52,6% національного доходу. Крім того, 2/3 робітників створюється за рахунок дрібного підприємництва. Тому число малих підприємств росте.

У Японії ж, до дрібних і середніх підприємств відносяться підприємства, що мають наступні показники (див. табл.5.2):

Таблиця 5.2

Дрібні і середні підприємства Японії