Мале підприємництво як важіль розвитку економіки країни

- Із запровадженням у країні принципу мовчазної згоди при видачі документів дозвільного характеру виникла необхідність привести у відповідність із законом окремі законодавчі акти. Зокрема, Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення дозвільної системи у сфері господарської діяльності»   вносить зміни до статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими застосування принципу мовчазної згоди звільняє підприємця від адміністративної відповідальності за роботу без дозволу. Повноваження щодо визначення видів господарської діяльності, започаткування яких може відбуватись за декларативним принципом,  делегуються Кабінету Міністрів України. Постанова «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо упорядкування видачі документів дозвільного  характеру у сфері господарської діяльності» дає можливість підприємцю отримати дозвільні документи у себе в області, а не їхати до Києва за дозволами і погодженнями.

- На розвиток підприємництва, підвищення конкурентоздатності продукції народних майстрів та створення нових робочих місць у сільській місцевості, в малих містах, в гірських населених пунктах спрямовані постанови Уряду "Про впровадження кластерної моделі для розвитку підприємницької діяльності на основі кластера народних художніх промислів "Сузір’я"  та „Про затвердження Плану заходів зі створення інноваційно-технологічного кластеру з питань розвитку сільських територій „Сорочинський ярмарок” (Полтавська область) на 2010-2011 роки”. Розроблені Держкомпідприємництвом кластерні моделі на базі об’єднання та розвитку народних художніх промислів надають можливість малим і середнім підприємствам сільських територій ефективно використовуючи матеріальні, фінансові ресурси, залучаючи нові технології для виробництва, отримати широкі ринки збуту своїх виробів.

- Забезпечення прав підприємців є метою прийняття Постанови «Про надання офіційних роз’яснень». Це урядове рішення зобов’язує контролюючі органи надавати роз’яснення з питань оподаткування та загальнообов’язкового державного соціального страхування виключно у вигляді узагальнюючих роз’яснень з обов’язковим затвердженням їх наказами.  Необхідність закріплення цієї норми пов’язана з тим, що податкові органи під час перевірок  керуються роз’ясненнями, а їх дії бізнес навіть не міг опротестувати в судовому порядку.

- Розпорядження «Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом», що узагальнює пропозиції автоперевізників, зменшує необґрунтовані витрати водіїв, прискорює процедуру отримання дозволів у міжнародних автоперевезеннях.    Продовжується процес дерегуляції  митних процедур.

- З метою активізації фінансово-кредитної підтримки малого та середнього бізнесу розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи кредитно-гарантійної підтримки суб’єктів малого та середнього підприємництва в умовах фінансової та банківської кризи», яким доручається при доопрацюванні проекту Державного бюджету України на 2010 та наступні роки передбачати кошти на кредитно-гарантійну підтримку суб’єктів малого та середнього підприємництва в обсязі 0,15% від дохідної частини бюджету, але не менше ніж 200 тис. грн на підтримку діяльності фондів кредитних порук та 100 тис. грн на кредитування проектів суб’єктів малого та середнього підприємництва. В подальшому передбачається надання фондами кредитних порук поручительств суб’єктам малого та середнього підприємництва, які не мають належного забезпечення кредиту, відповідно до вимог банку, у розмірі, що не перевищує 40% розміру кредиту за рахунок ресурсів таких фондів.

Реалізація цього механізму надасть можливість отримувати банківські кредити тим категоріям підприємців, які на сьогодні взагалі не мають такої можливості, зокрема, підприємцям-початківцям та, особливо, новоствореним інноваційним підприємствам.

Отже, узагальнивши все вище сказане можна зробити наступні висновки:

1.Малий бізнес – це підприємницька діяльність малих фірм, що включає у себе трудову діяльність громадян, які наділені статусом юридичної особи (або не мають його) з метою отримання прибутку.

2.Найважливішими функціями підприємництва є: новаторська, організаційна, господарська, соціальна та особистісна.

3.Державне регулювання малого підприємництва – форма цілеспрямованої політики та реальних дій держави, визначення політичних, правових та фінансово-економічних важелів щодо забезпечення розвитку підприємництва, підтримки суб'єктів і об'єктів підприємницької діяльності, забезпечення чи підтримки функціонування їх в заданому режимі;

4.Основними методами державного регулювання підприємницької діяльності є адміністративні, правові та економічні.

5.Основними напрямами державної підтримки малого бізнесу є фінансово-кредитна підтримка інноваційної діяльності, кадрове та інформаційне забезпечення, податкова політика, створення ефективної законодавчої бази.

6.Найдієвішим механізмом державної підтримки підприємницької діяльності стало запровадження спрощених систем оподаткування суб'єктів малого бізнесу.

3. Основні види та напрямки розвитку малого підприємництва в Україні

Головними видами підприємств малого бізнесу є:

- спілки малих підприємств, підприємців та орендарів;

- асоціації малих підприємств;

- корпорації підприємств.

Об'єднанням підприємств малого бізнесу є господарська організація, утворена у складі двох або більше малих підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання малих підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до господарського Кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання.

Об'єднання підприємств є юридичною особою.

Державна реєстрація об'єднання підприємств здійснюється відповідно до статті 58 господарського Кодексу.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Положення цієї глави застосовуються також до об'єднань інших суб'єктів господарювання - юридичних осіб або об'єднань підприємств за участі таких осіб.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання.

Вищий орган господарського об'єднання: затверджує статут господарського об'єднання та вносить зміни до нього; вирішує питання про прийняття в господарське об'єднання нових учасників та виключення учасників з його складу; утворює виконавчий орган господарського об'єднання відповідно до його статуту чи договору; вирішує фінансові та інші питання відповідно до установчих документів господарського об'єднання.

Виконавчий орган господарського об'єднання (колегіальний чи одноособовий) вирішує питання поточної діяльності, які відповідно до статуту або договору віднесені до його компетенції.

Управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Склад правління визначається статутом об'єднання. Порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням визначається статутом об'єднання відповідно до закону.

Здійснення управління поточною діяльністю об'єднання підприємств може бути доручено адміністрації одного з підприємств (головного підприємства об'єднання) на умовах, передбачених установчими документами відповідного об'єднання. 6. Спори, що виникають між учасниками об'єднання, вирішуються в порядку, передбаченому статутом об'єднання, або в судовому порядку відповідно до закону.

Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Майно передається об'єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відображається у його балансі.

Господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств. Утворені господарським об'єднанням підприємства діють відповідно до положень цього Кодексу, інших законів та статуту підприємства, затвердженого об'єднанням.

Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об'єднання.

Перехід України до динамічного розвитку економіки пов’язаний зі становленням високоефективного соціально орієнтованого ринкового господарства, яке базується на підприємницьких здібностях людей. Побудова в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки європейського типу неможлива без підвищення підприємницької активності її громадян. Формування сучасного цивілізованого підприємництва в економічному житті країни є важливим чинником економічного зростання та досягнення гідного рівня життєзабезпечення населення.

Особливе місце в економічній системі держави і в житті суспільства відводиться малому підприємництву. Це зумовлено тим, що воно є одним з провідних секторів ринкової економіки і значною мірою впливає на зайнятість, темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику внутрішнього валового продукту, структурну перебудову економіки, характеризується швидкою окупністю витрат. Мале підприємництво відіграє важливу роль у насиченні ринку споживчими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізації інновацій, створенні додаткових робочих місць. Воно, як правило, має високу мобільність, раціональні форми управління, формує новий соціальний прошарок підприємців-власників.

Мале підприємництво створює найбільш ефективні  робочі місця, дає можливість багатьом працівникам реалізувати свої можливості, забезпечувати доступні умови життя для свої сімей. Мале підприємництво створює конкурентне середовище, а це сприяє зниженню цін, підвищенню якості товарів і послуг. Проста організаційна структура, невелика кількість працюючих, швидке прийняття рішень створюють умови гнучкості виробництва малих підприємств. Переваги малих форм виробництва порівняно з великими: пристосування до вимог клієнтури, випуск товарів малими партіями, виключення зайвих ланок управління, близькість до місцевих ринків.

     Динамічний та гармонійний розвиток малого підприємництва для нашої країни є життєво необхідним. Якщо проаналізувати динаміку кількості малих підприємств України, то одразу впадає у вічі домінування досить стійкої тенденції до її поступового зростання, хоч і дещо сповільненими темпами. При цьому зростання загальної кількості малих підприємств супроводжувалося збільшенням їхньої кількості в розрахунку на 10 000 наявного населення. Якщо в 2000 році на 10 000 осіб припадало 44 малих підприємства, то в 2007 році - вже 76 підприємств, що на 72,7% більше за рівень 2000 року. Протягом останніх трьох років кількість малих підприємств в розрахунку на 10 000 наявного населення суттєво не змінилась. Так, в 2009 році цей показник склав 75 підприємств на 10 000 осіб наявного населення.

Найбільшою кількіст. малих підприємств на 10 000 наявного населення в 2009 році відрізнялися м. Київ (258 підприємств), Одеська область (88 підприємств), м. Севастополь (87 підприємств), Автономна Республіка Крим  та Харківська область (83 підприємства), Миколаївська, Львівська, Запорізька,  Дніпропетровська області (70-79 підприємств). Це пояснюється специфічними умовами розвитку зазначених регіонів, більшість з яких традиційно вважається найбільш економічно активними.