Мале підприємництво як важіль розвитку економіки країни

5

1.      Мале підприємництво як важіль розвитку економіки країни

Мале підприємництво характеризується: обмеженим доступом до фінансових ринків, високим рівнем гнучкості підприємницької діяльності, спрямованістю зусиль на постійне удосконалення власної діяльності з орієнтацією на місцеві ресурси, наявності двостороннього зв’язку між підприємцем і його клієнтами, виконанням ролі ринкоутворювального чинника. Мале підприємництво – особливий тип господарської поведінки, суб’єкти якого поєднують дві головні узагальнюючі якісні риси – суміщення в одній особі власника і керівника фірми та підвищений рівень господарського ризику на всіх стадіях підприємницької діяльності. при визначенні малого підприємства можуть використовуватись кількісні та якісні критерії. До якісних критеріїв відносять: висока організаційно-функціональна гнучкість, обмеженість грошових і матеріальних ресурсів, потреба у розумній підтримці державою і великим бізнесом. До кількісних критеріїв відносять: кількість працівників, оборот (обсяг) продаж, величину активів, кількість філій або підрозділів, частку фірми на ринку, сукупний капітал фірми.

До малого підприємництва належать суб’єкти певних видів діяльності домогосподарств, власники фермерських та особистих селянських господарств, що ведуть дрібнотоварний вид діяльності. Відповідно регулювання їхньої діяльності має здійснюватися в межах реалізації державної політики підтримки малого бізнесу. По-перше, регулювання являє собою поєднання форм і методів, які здійснюють органи державного управління для активізації розвитку малого підприємництва. По-друге, для ефективного його розвитку необхідна добре розвинута інфраструктура, яка забезпечує взаємозв’язки між елементами ринкового середовища. По-третє, регулювання малого підприємництва слід трактувати як цілеспрямовану комплексу діяльність державних інститутів з метою поєднання, узгодження, комбінування різних форм і методів підтримки його суб’єктів.

Для фінансової підтримки малого підприємництва в Україні функціонують: 176 банків і 1369 їхніх філій; 1740 небанківських фінансово-кредитних установ, у тому числі 1441 кредитна спілка.

Аналіз діяльності суб’єктів малого підприємництва свідчить про наявність позитивних зрушень у розвитку цього сектора економіки, підвищення його ролі в розв’язанні проблем зайнятості та зростання доходів населення (табл.1).

Таблиця 1.1

Показники розвитку малих підприємств України

Як видно з даних таблиці 1, кількість малих підприємств у 2009 році порівняно з 2004 роком в Україні зросла в 1,3 раза, і з розрахунку на 10 тис. осіб населення – в 1,3 раза.

Однак загальні параметри розвитку малого підприємництва не відповідають можливостям і потребам української економіки. За кількістю малих підприємств, їхнім внеском у загальний обсяг виробництва, зайнятістю працівників та іншими показниками Україна відстає від розвинутих країн світу через високу ресурсозатратність виробництва в них, застарілий парк сільськогосподарської техніки та високу вартість імпортного обладнання.

В період кризи як ніколи на часі здійснення державних заходів щодо стимулювання розвитку малого підприємництва. Його переваги, особливо в умовах економічної та фінансової нестабільності в країні, очевидні: мобільність, здатність оперативно змінювати структуру бізнесу, асортимент продукції і послуг, місце розташування, висока продуктивність праці.

Основними причинами слабкого розвитку малого бізнесу України є:

- недосконала податкова система;

- недосконалість і часті зміни законодавства;

- адміністративні перешкоди;

- важкодоступність кредитів.

Останній чинник розглянемо детальніше. Доступність кредитних ресурсів – одна з головних умов розвитку економіки. Банки є реальним механізмом вливання коштів в економіку через кредитування малого бізнесу, а також контролером цільового їх використання. Водночас кредитування є ринковим фактором, який забезпечує фінансування тих галузей економіки. В котрих суспільство має найбільшу потребу. В Україні ж доступ до кредитних ресурсів для підприємств малого бізнесу, складний і в докризові часи, нині, під час кризи, взагалі майже заблокований.

Основні причини недоступності кредитів для підприємств малого бізнесу:

- низька поінформованість його суб’єктів про можливості використання в бізнесі банківських продуктів узагалі та кредитів зокрема;

- високі процентні ставки за кредитами для бізнесу та недосконалість банківської процедури;

- відсутність кредитування новостворених підприємств;

- нерозвинутий ринок лізингу та недостатня увага лізингових компаній до малого бізнесу.

Банки не повинні піддаватися стереотипам щодо кредитування підприємств малого бізнесу. Вони мають оцінювати ризики окремо для кожного клієнта. Крім того, на думку експертів, сектор потребує посередників між підприємствами та банками. Такими посередниками можуть бути бухгалтери, які знаються на питаннях отримання банківських кредитів та нюансах функціонування малого бізнесу.

Також у розв’язанні фінансово-кредитних проблем малого підприємництва у світовій практиці головна роль відводиться державі, основне завдання якої – сприяти його розвиткові, стимулюючи різні форми й методи державної та недержавної підтримки. Однак обмеженість державних коштів в Україні потребує запровадження, насамперед, недержавних важелів цього процесу і зокрема:

1)Стимулювання комерційних банків та інших фінансових небанківських установ до надання позик і розширення послуг малим підприємствам шляхом звільнення від оподаткування тих коштів, що спрямовуються у фонд кредитів малому підприємництву, та надання державної гарантії повернення позики;

2)Переорієнтація бюджетних коштів, спрямованих на фінансово-кредитну підтримку малого сектора економіки, від прямого забезпечення фінансовими ресурсами до формування фондів для надання послуг із метою стимулювання кредитування суб’єктів малого підприємництва;

3)Активізація процесу створення та діяльності недержавних гарантійних і страхових установ для обслуговування малого підприємництва через впровадження мотиваційних механізмів заінтересованості в цій діяльності;

4)Ефективніше використання іноземної допомоги.

Взаємозв’язок держави і малого бізнесу здійснюється на взаємовигідній основі та має довгостроковий характер. При цьому роль держави полягає у забезпеченні високого рівня конкурентоспроможності національної економіки, проведенні прозорої, стабільної, ефективної податкової та регуляторної політики, створенні рівних сприятливих умов для розвитку різних форм бізнесу, включаючи малий, а також всебічній підтримці підприємництва та приватної ініціативи.

Зокрема, процеси роздержавлення, приватизації, демонополізації економіки створюють умови для зростання підприємницької активності іпрактичного заохочення приватного підприємництва до сфери національних інтересів економіки, активного використання цього мобільного потенціалудля створення здорового конкурентного середовища виробників товарів і послуг, як засобу реалізації економічної та соціальної політики держави.

Слід зазначити, що велику роль у формуванні та здійсненні державної політики щодо розвитку та підтримки малого підприємництва відіграє самеорганізаційне забезпечення. Сприяння та підтримка малого підприємництва є самостійною складовою державної політики у багатьох країнах. Томуіснують спеціальні урядові органи управління (координації) та підтримки малого підприємництва. Наприклад: у Канаді - Міністерство у справах малого бізнесу; у Бельгії, Люксембурзі - Міністерство середнього класу; в Японії - Національна адміністрація малого бізнесу; в США - Адміністрація малого бізнесу тощо. Поряд з діяльністю центральних органів, місцеві органи влади (штатів, земель, муніципалітетів) надають всебічну підтримку створенню та діяльності суб’єктів малого підприємництва.

Саме малі підприємства забезпечують розвиток економічної системи країни та наближають її до споживачів. Підприємництво здатне вирішувати такі економічні завдання, як створення в країні конкурентного середовища, залучення приватного капіталу і зовнішніх інвестицій, а також удосконалення наявних технологій виробництва. Водночас ці підприємства виконують найважливішу роль у державі – надають громадянам країни робочі місця, створюють реальні джерела їх доходів, забезпечують виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг для населення за доступними  цінами та збільшують дохідну частину бюджетів різних рівнів

Сьогодні найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення діючих законодавчо-нормативних документів з питань визначення чітких підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для суб'єктів малого підприємництва; упорядкування механізмів державного регулювання та контролю підприємницької діяльності.

Винятково важливою проблемою є питання поліпшення доступу до зовнішніх джерел фінансування, створення сприятливих умов для залучення іноземного капіталу в сфері малого підприємництва, що передбачає створення та підтримку регіональних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо, формування сітки фінансово-кредитних установ, інвестиційних та інноваційних фондів.

Взагалі розвиток малого підприємництва – важлива економічно-політична проблема, розв'язання якої потребує  цілісної  системної методології розвитку малого підприємництва з точки зору як бюджету і податків, так і ставлення держави до малого бізнесу.  Початок дійсного піднесення в розвитку малого підприємництва в цілому є неминучим, проте воно значною мірою де термінуватиметься реальним піднесенням та пожвавленням розвитку всієї економічної системи України.

Становлення малого підприємництва в Україні - тривалий процес, який повинен мати певну етапність, виходячи з економічного стану країни,існуючих проблем на макро та мікро рівнях.

Отже, мале підприємництво за статистичними даними дуже просунулось за своїм розвитком і є невід’ємною частиною розвитку економіки України. Тому тема підтримки розвитку малого підприємництва державою є актуальною на сьогоднішній день.

2. Законодавчі акти щодо підтримки малого підприємництва в Україні

Формування нормативно-правової бази по забезпеченню державного регулювання сфери підприємництва започатковано прийняттям у -1991 р. законів України  «Про власність», «Про підприємства в Україні», в яких вперше визначено статус малих підприємств та підприємців, законодавчо закріплені гарантії рівних умов для їх функціонування в економічній системі, усунуті обмеження на здійснення підприємницької діяльності, що десятиліттями стримували розвиток ділової ініціативи людей.

З прийняттям у 1996 р. нової Конституції України право на підприємницьку діяльність та гарантії його реалізації були закріплені в Основному Законі держави. Законом України «Про власність» визначається приналежність результатів господарського використання майна власникові цього майна; право юридичної особи володіти, розпоряджатися і користуватися закріпленим за нею майном власника згідно зі своїм статутом. Держава не може втручатися в господарську діяльність суб'єктів права власності. Водночас від власника вимагається не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси інших громадян, юридичних осіб і держави, додержуватись моральних засад суспільства.

Законом «Про підприємства в Україні» передбачено порядок використання прибутку, отримання та розмірів трудових доходів найманих працівників, механізм планування діяльності підприємства, економічні стосунки між підприємствами, порядок забезпечення засобами виробництва та реалізації продукції, встановлення цін та механізм ціноутворення, фінансово-кредитні відносини між підприємствами, з одного боку, банківськими установами та бюджетом – з іншого боку, а також зовнішньоекономічну та соціальну діяльність підприємств. З метою регулювання взаємовідносин між державою та підприємством визначено порядок обліку і звітності, з'ясовано зміст поняття «комерційна таємниця», регламентовано відносини підприємства з місцевими органами влади. Встановлено механізм ліквідації та організації підприємства.

У 1998 р. укази Президента України надали новий поштовх вдосконаленню правового поля у цій сфері суспільних відносин. Серед найбільш вагомих актів Глави держави слід відзначити укази «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності», «Про державну підтримку малого підприємництва», «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (рис. 2.1) та «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності».

Рис. 2.1 Спрощена система оподаткування

Рис. 2.2 Суб'єкти державної влади, що забезпечують реалізацію державної політики підтримки малого підприємництва

У 1999–2001 pp. прийнято ще майже 20 указів Президента України з питань розвитку підприємництва, серед яких такі принципові, як «Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва», «Про заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницької діяльності», «Про сприяння підготовці управлінських кадрів для сфери підприємництва» тощо, а також нова редакція