Конкуренція і монополія у ринковій економіці

Конкуренція і монополія  у ринковій економіці

 

При конкуренції покупці - це господар, ринок - їх агент, а підприємства - їх слуга. 
Кемпбелл Р.Макконелл, Стенлі Л.Брю

1. Ринкова конкуренція,  її суть, форми та значення  у розвитку економіки

Конкуренція (від  лат. "concurrientia" - стикатися) означає  суперництво між суб'єктами ринкового  господарства за найбільш вигідні умови  виробництва, продажу і купівлі  товарів. Такий вид економічних  відносин функціонує тоді, коли виробники  товарів виступають як самостійні і  ні від кого не залежні суб'єкти господарської  системи. У такому самому становищі  повинні бути і покупці товарів.

Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання  є економічним законом ринкового  господарства.

Продавці хочуть продати свої товари найдорожче, але  конкуренція змушує їх збувати продукцію  дешевше, щоб стимулювати попит  покупців. У боротьбі між продавцями (прагнуть продати найдорожче) і  покупцями (прагнуть купити дешевше) виграють ті, хто більш згуртований і  має можливість нав'язати свою (вигідну  для них) ціну. В умовах "вільної" конкуренції на ринку всі рівні, як продавці, і всі рівні, як покупці, але перемагає той, хто при  тій самій якості товару має менші  витрати виробництва або при  тих самих витратах виробляє продукцію  вищої якості.

Конкуренція - категорія  товарно-ринкової економіки. Її зародження і виникнення історично належать до простого товарного виробництва. У процесі конкуренції кожний дрібний виробник намагається створити для себе найбільш вигідні умови  виробництва і збуту товарів. Особливого розвитку конкуренція набула з переходом до великого товарного  виробництва. У ХХ і на початку  ХХІ ст. конкуренція в усіх країнах  свідомо використовується як одна з  рушійних сил економічного і соціального  прогресу.

Позитивна економічна роль конкуренції проявляється в  ряді функцій, які вона виконує.

По-перше, як показує  історичний досвід, конкуренція, пронизуючи всі

2. Монополія: суть, причини виникнення та форми  прояву

За певних умов конкуренція  може діяти як сила, що руйнує виробництво  і знижує його ефективність. Не треба  забувати, що суті конкуренції відповідає "жорстока війна проти всіх". У цій "війні" використовуються такі методи боротьби, як підкуп, шпигунство, різні заходи, що прискорюють банкрутство  конкурентів тощо. Виникаючи на певному  етапі концентрації та централізації  виробництва й капіталу з метою  послаблення конкуренції, монополія  стає тією силою, що створює конкуренцію, обмежує її, стає над нею, а то й зовсім зводить її нанівець. Досвід показує, що за певних умов монополія (включаючи  державну) може стати важливим доповненням  до конкуренції, як у свою чергу конкуренція  може доповнювати монополію.

Монополія (від гр. "monos" - один; "poleo" - продаю) - це захоплення фізичною чи юридичною особою частини або всього ринкового  простору і встановлення на ньому  свого панування. Окремі монополії  з'явся ще кілька століть тому, але  великого поширення вони набули наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст. У вузькому розумінні монополія означає виключне право на володіння будь-чим або на здійснення якихось заходів.

Монополія - це підприємство або група підприємств, що випускає значну частину продукції даної  галузі, або декількох галузей  і може диктувати ринку ціни. Можливість диктувати ціни є найбільш визначальним критерієм монопольного утворення. Треба мати на увазі: як для контролю над акціонерним товариством  досить мати в одних руках 20, а  то й 10% акцій, так для панування  на ринку великому підприємству досить виробляти 10-20% продукції. У світовій же практиці монополією вважається зосередження в одних руках 30% ринку.

Процес концентрації, централізації та усуспільнення  виробництва є складним і різноманітним  за своїм характером і результатами. Все це знаходить своє відображення і в існуванні різних форм монополій, а також різних ступенів монополізації  суспільного виробництва.

Відповідно до причин виникнення монополії бувають: природні, адміністративні та економічні.

Природна монополія  виникає внаслідок об'єктивних причин. 
По-перше, вона може з'явитись у випадку, коли весь обсяг певного товару чи послуги є продуктом однієї чи кількох фірм. Конкуренція в цьому випадку не можлива або й не бажана (скажімо, у енергозабезпеченні, метрополітені). 
По-друге, ця форма монополії виникає в сільському господарстві та добувних галузях промисловості.

Адміністративна монополія  виникає внаслідок дії державних  органів, що надають окремим фірмам виключні права на виконання певного  роду діяльності.

Економічна монополія, яка є найбільш поширеною, виростає на основі закономірностей господарського розвитку. Перший шлях, що веде до неї, здійснюється через концентрацію виробництва, а другий базується на централізації  капіталів.

У наукових працях і  підручниках визначають такі основні  форми монополій, як картелі, синдикати, трести і концерни.

Картель - це об'єднання  кількох підприємств однієї галузі виробництва, яке не ліквідовує їх виробничої або комерційної самостійності, але передбачає угоду між ними з окремих питань: розподілу ринків збуту, рівня цін, квотування виробництва  тощо.

Синдикат - об'єднання  підприємств однієї галузі промисловості, які створюють спільну гуртово-збутову  контору. Таким чином, залишаючи  за собою виробничу незалежність, члени синдикату втрачають комерційну.

Трест - акціонерне товариство, члени якого втрачають  як виробничу, так і комерційну незалежність. Управління ведеться радою директорів. Може охоплювати підприємства різних галузей промисловості.

Концерн - це об'єднання  юридично незалежних підприємств різних галузей промисловості через  систему контрольних пакетів  акцій.

Спираючись на різні  причини виникнення монополії, можна  звести її до трьох основних форм : природна, адміністративна, економічна.

3. Подолання монополізму  і створення умов для ринкової  економіки

Подолання наслідків  монополізму - це складна і клопітка справа. Одним з найважливіших  напрямів ліквідації монополії є  рішуча деконцентрація виробництва, а  її конкретною формою - розукрупнення  більшості об'єднань і великих  підприємств у всіх галузях економіки (в промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, на транспорті тощо). Деконцентрацію великих державних  підприємств слід здійснювати шляхом відокремлення (відсікання) від них  колишніх самостійних підприємств, філій, окремих цехів і виробничих структур, які знову повинні здобути  статус самостійного підприємства.

Особливе значення для подолання державного монополізму, для ліквідації організаційно-галузевих (відомчих) монополій має приватизація великої частки державної власності. Це, безумовно, і корінне питання  з точки зору формування в країні принципово нової господарської  системи.

На шляху до конкурентної ринкової економіки необхідно сформувати багатомільйонний загін вільних  підприємців, які вміють ефективно  господарювати. В результаті виникне  важливий сектор ринкової економіки, який складається з дрібних і середніх за своїми розмірами фірм. Вони будуть сприяти швидкому розвитку ринку  багатьох видів продовольчих і промислових  товарів, особливо сфери послуг.

Досвід всіх країн  з розвинутою ринковою економікою виявив наступну закономірність. Чим більше підприємців, зайнятих виробництвом корисних благ, тим більше буде насичуватись товарами ринок, тим швидше зростатиме споживання. Проте зі збільшенням  числа підприємців посилюється  конкуренція між ними, в результаті зростає заінтересованість підприємців  у тому, щоб підвищувати якість товарів і послуг, а також робити їх дешевшими.

Демонополізація виробництва, роздержавлення і приватизація - усе  це, поряд з іншими заходами, дозволить  створити в Україні всі умови  для нормальної ринкової конкуренції. Виникнуть (чого сьогодні ще немає) конкурентна  пропозиція та конкурентний попит. Конкурентна  пропозиція означає, що даний продукт  виробляється і пропонується на ринку  необмеженою кількістю підприємств. Відповідно до цього, попит на цей  продукт повинна висловлювати необмежена кількість покупців. З точки зору сучасних потреб, кожний товар повинен  вироблятись і пропонуватись  для збуту, як мінімум, 8-10 товаровиробниками. Це стане можливим тоді, коли в Україні  діятимуть щонайменше близько 1 млн. підприємств різних форм власності. Тоді ж сформується і більш-менш конкурентний попит.

В умовах сучасного  ринкового господарювання держави  здійснюють антимонопольне регулювання  на основі антимонопольного законодавства. Перший антимонопольний закон було прийнято у Канаді в 1889 р., подібний закон у 1890 р. було прийнято і в  США - так званий Акт Шермана. До початку 90-х років ХХ ст. антимонопольне законодавство  було прийнято більше ніж в 40 країнах. Національні законодавства відображають специфічні умови своїх країн. Разом  з тим антимонопольне законодавство  має єдині основи. Воно, по-перше, ставить під державний контроль злиття компаній. По-друге, забороняє  угоди і змови фірм щодо цін  і умов торгівлі. По-третє, воно присікає недобросовісну конкуренцію.

З 1992 р. В Україні  також діє закон "Про обмеження  монополізму та недопущення недобросовісної  конкуренції у підприємницькій  діяльності". Даний закон передбачив утворення спеціального Антимонопольного комітету України. До його компетенції  входять: розробка заходів з розвитку конкуренції, демонополізації виробництва  і обігу, розукрупнення високомонополізованих  структур; комплексний аналіз стану  ринків і конкуренції на них; підготовка пропозицій з питань удосконалення  антимонопольного законодавства; розгляд  справ про порушення антимонопольного законодавства. Закон повинен стати  важливим важелем здійснення антимонопольної  боротьби. Він дає визначення підприємства-монополіста  в Україні (ним вважається підприємство, частка якого на ринку певного  товару перевищує 35%).

Отже, антимонопольне законодавство  поставило певні перепони монополізації  ринкової економіки. Одночасно держава  виступає гарантом збереження конкуренції  в її цивілізованих формах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. СУТНІСТЬ КОНКУРЕНЦІЇ.  ЕКОНОМІЧНИЙ ЗАКОН КОНКУРЕНЦІЇ

КОНКУРЕНЦІЯ ЯК КАТЕГОРІЯ

РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Важливим складовим  компонентом механізму ринкової економіки є конкуренція. Це економічна боротьба, суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції, виконаних робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам.

Основне завдання і  головна функція конкуренції  — завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Конкуренція має  як негативні, так і позитивні  риси. Негативні риси конкуренції. Дрібні виробники витісняються капіталом, перші розорюються, інші збагачуються, посилюється соціальне, майнове розшарування населення, загострюється безробіття. Позитивні риси конкуренції. Вона є рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той, хто створює високоякісну продукцію при найменших витратах виробництва завдяки використанню науково-технічних досягнень, передовій організації праці. Конкуренція приносить користь суспільству: стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спонукає постійно поновлювати асортимент продукції, що випускається, пильно стежити за науково-технічним прогресом.

Конкуренція позбавлена суб'єктивних вад. Підсумки її оцінюють самі споживачі, віддаючи перевагу тим  чи іншим товарам. Слід зазначити, що без конкуренції не може діяти закон вартості. Вона є процесом-причиною, що веде до утворення вартості. Цей причинно-наслідковий зв'язок у минулому не визнавався. А саме він визначає сутність закону вартості.

Ще не так давно  вважали, що конкурентна боротьба веде до хаосу та анархії. Однак життя  спростувало таке твердження. Американський економіст П. Самуельсон у книзі «Економікс» зазначає, що «конкурентна система — це складний механізм невимушеної координації, який діє через систему цін і ринків, механізм зв'язку, що служить для об'єднання знань і дій мільйонів різних індивідуумів. Без допомоги центральної служби розвідки ця система вирішує одну з найскладніших проблем, яку тільки можна уявити: проблему, що охоплює тисячі невідомих змінних і відносин. Цю систему ніхто не винаходив. Вона просто розвинулася, і, подібно до людської натури, змінюється. Водночас вона задовольняє не меншою мірою першу вимогу, що пред'являється до будь-якого соціального організму: вона здатна вижити».

Отже, конкуренція  — головна ознака ринкової економіки.

Виникнення ринкової економіки знаменується появою вільної  конкуренції. Проте існування купівлі-продажу  товарів, використання грошей може бути і без конкуренції. Ось чому треба з'ясувати, як виникає конкуренція.

УМОВИ ВИНИКНЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ

Першою умовою виникнення конкуренції є наявність на ринку  великої кількості виробників будь-якого  конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в  руках одного власника, як в умовах адміністративно-командної системи, коли при створенні багатьох видів продукції командувала тільки держава, панує державна монополія, яка по суті заперечує конкуренцію.

Друга умова виникнення конкуренції — це свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них обирає не тільки що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни в продукцію, визначати її обсяг тощо.

Третьою умовою виникнення конкуренції є відповідність  між тим, що визначає попит, і тим, що визначає пропозицію. Якщо, припустімо, попит перевищує пропозицію, покупець не має свободи вибору продукції. Всі вироблені товари легко реалізуються, оскільки існує дефіцит. Там, де дефіцит, там немає вільної конкуренції.

Четвертою умовою виникнення конкуренції слід вважати наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Проте вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.