Класифікація економічних циклів

3.2 Перспективи подальшого формування ринку в Україні з урахування циклічності економічного розвитку

Питання регулювання державної  заборгованості є надзвичайно актуальними, особливо в сучасних умовах для України, коли ми крім значного дефіциту бюджету  маємо ще й досить великий державний  борг. Розвиток суспільно-економічних  відносин в державі підтверджує  необхідність якомога скорішого  вирішення проблеми фінансової оптимізації  як основи загальнодержавної стабілізації i виходу з економічної кризи.

Україна має великі об'єктивні можливості для активної діяльності інвесторів — значний споживчий ринок, вигідне  геополітичне положення, багаті природні ресурси, кваліфіковану й водночас дешеву робочу силу, потужну наукову  базу. Однак макроекономічне середовище дуже несприятливе для інвестицій —  високі податкові ставки, високі реальні  процентні ставки, суперечливе і  невідпрацьоване господарське законодавство, «тінізація» економіки та інші.

 Головним в інтенсифікації  виробництва є забезпечення нової  якості економічного зростання,  яке здатне надати економіці  динамічного розвитку. Щоб створити  умови для дії закону підвищення екологічних потреб, при розробці нової техніки слід домагатися не лише її гуманізації, а й екологізації, тобто контролювати і впроваджувати у виробництво лише такі техніку й технологію, які б сприяли збереженню природи [23].

При визначенні життєвого рівня трудящих слід враховувати стан довкілля, екологічну ситуацію. Обчислюючи проектну вартість нових споруд, підприємств, треба брати до уваги весь комплекс витрат на охорону навколишнього середовища, зокрема вартість очисних споруд, підготовку кадрів для їх експлуатації. Тому вищим критерієм гуманізації техніки з урахуванням екологічного аспекту повинен бути такий її рівень, який би враховував потребу у відтворенні не лише робочої сили нормальної якості, а й усіх сутнісних сил людини в найближчий час і на віддалену перспективу. Для цього слід враховувати можливий вплив нової техніки і технології на навколишні ліси, ґрунтові та наземні води, урожайність полів, повітря, можливу зміну радіаційного фону, тепловий ефект, хімічний фон, естетичні фактори тощо.

Із суто економічного погляду необхідно  розробити критерії господарського використання природних ресурсів: їх оцінку, нормативи використання, зіставлення витрат і результатів, готувати відповідних спеціалістів з цієї галузі, а у переважної більшості трудящих формувати екологічну культуру, екологічне мислення.

 Витрати на охорону навколишнього середовища повинні бути складовою частиною соціальних витрат держави, а до вироблення екологічної політики слід залучати широкі маси трудящих, політичні партії. Реалізація цієї політики має бути прерогативою держави, а не різних міністерств і відомств. Оскільки суперечність між людиною і природою, забруднення навколишнього середовища стали глобальною проблемою, для її розв'язання потрібна координація зусиль держав у межах як окремих регіонів світу (наприклад Європи), так і всієї планети.

З погляду процесу праці кожна людина повинна брати участь у збереженні природи, активно взаємодіяти з нею у формі різних видів конкретної діяльності, спрямованої на поліпшення стану навколишнього середовища .

Штучне обмеження дефіциту бюджету  в умовах кризи вимагатиме або  скорочення важливих видатків по забезпеченню соціальних стандартів та здійсненню державних інвестицій, або посилення  податкового тиску.

Сучасна ринкова економіка функціонує в умовах активного впливу на неї держави. Державний вплив на економіку здатний істотно вплинути на хід економічного циклу, змінюючи характер економічної динаміки: глибину і частоту криз, тривалість фаз циклу і співвідношення між ними. Державне регулювання спрямоване на зм'якшення циклічних коливань, тому воно носить антициклічний характер. Найважливішими методами, за допомогою яких держава впливає на економічний цикл, виступають кредитно-грошові і бюджетно-податкові важелі. Під час кризи державні заходи спрямовані на стимулювання виробництва, а під час підйому — на його стримування. Так, з метою ослаблення «перегріву» економіки держава у фазі підйому сприяє подальшому подорожчанню кредиту, уводить нові податки, підвищує старі, скасовує прискорену амортизацію і податкові пільги на нові інвестиції. В умовах кризи, навпаки, державні заходи спрямовані на здешевлення кредиту, скорочення податків, на прискорену амортизацію і податкові знижки на нові інвестиції [11, c. 250].

Таким чином, сучасний механізм самонастроювання ринкової економіки через циклічні кризи змінюється під впливом  державного впливу. Відбувається переплетення стихійно-ринкового механізму функціонування економіки у формі циклічних криз зі свідомим державним впливом на відтворювальний процес.

Не можна не відзначити особливості  сучасних циклічних криз, що зв'язані  з кризою державного регулювання. Останнє  одержало вираження в неспроможності антициклічної політики держави, у банкрутстві теорій і практики впливу на циклічний розвиток, у невідповідності офіційно проголошених цілей державної політики фактичним результатам регулювання економіки (замість росту економіки — його падіння, замість повної зайнятості — масове безробіття, замість стабільності цін — хронічна інфляція і т.д.). У результаті економічна діяльність держави стала додатковим фактором нестійкості економіки.

Криза державного регулювання економічного розвитку зажадала від уряду розвинених країн шукати вихід зі сформованої ситуації, але не шляхом відмовлення від державного регулювання циклічного виробництва, а за допомогою перебудови його форм і методів. Антициклічна спрямованість державної політики змінилася антиінфляційною [8, 237].

3.3 Вплив світової фінансової кризи на економічні відносини України та ЄС

Особливостями сучасного стану  в світовій економіці є виникнення двох криз: кризи міжнародних кредитно-грошових відносин та кризи на фінансовому  ринку. Ці процеси взаємопов`язані  між собою. Випадковим є їх збіг у  часі, але загострення кожної з  досліджуваних проблем цілком закономірно, вважають експерти фінансового ринку [7, c. 452].

Криза, яка нині зароджується у  валютно-фінансовому, банківському, виробничому  та інших секторах економіки України  не є кризою в її канонічному розумінні, адже за своєю специфікою вона не є  циклічною. Це відбулося через низку  об'єктивних політичних і економічних  чинників, зокрема, зниження інвестиційної  активності яке спричинило:

- обмеженість інвестиційних ресурсів  товаровиробників через збільшення  коштів для фі­нансування затрат  на оплату праці (у зв'язку  з підвищенням мінімальної заробітної  плати);

- зростання соціальної складової  у державних видатках, що значно  зменшило порівняно з минулим  роком обсяг державних інвестицій  та, відповідно, позначилось на інвестиційній  діяльності окремих галузей економіки;

- пасивність великого бізнесу  у прийнятті інвестиційних рішень  до закінчення процесу реприватизації, а також через скасування податкових  пільг для суб'єктів господарювання  спеціальних економічних зон  та територій пріоритетного розвитку;

Криза як специфічна фаза циклу, що характеризується порушеннями рівноваги, зміною звичного устрою або функціонування, є прогнозованою, адже циклічність як така відтворює  закономірність розвитку будь якого  процесу. Відповідно, криза, викликана  об'єктивними циклічними процесами  в економіці, не передбачає раптових коливань подібної амплітуди, а, навпаки, характеризується тривалістю фаз зародження та розгортання, які формуються на попередніх етапах. Таким чином, проблеми розгортання кризових явищ в Україні мають досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ. З іншого – кризові явища відрізняються певною специфічністю залежно від сфери їх прояву. Зокрема, валютна криза як складова кризи економічної на українському ґрунті характеризується:

- економічно необґрунтованим знеціненням  або подорожчанням національної  валюти;

- різким коливанням валютних  курсів;

- заміною грошової одиниці або  її вартісної основи;

- значним обсягом спекулятивних  операцій валютою, швидких і  значних за масштабами припливів  і відпливів валютних резервів;

- різкою незбалансованістю міжнародних  розрахунків;

- погіршенням міжнародної валютної  ліквідності тощо;

Світова економічна криза зумовила різке падіння обсягів торгівлі товарами між Україною та ЄС-27. Якщо на піку торгівельної активності вартісні обсяги торгівлі сягали 3.8-3.9 млрд. євро щомісяця, то у січні 2010 року товарообіг скотився до 1.4 млрд. євро, що відповідає рівню початку 2006 року [24].

Відбулось скорочення як експорту, так  і імпорту товарів на фоні падіння  економічної активності в країнах-партнерах. У 2010 році реальний ВВП України скоротився на 15.1%, тоді як падіння реального  ВВП ЄС-27 становило 4.2%, що зумовило відповідне падіння попиту.

За оцінками Євростату, темпи падіння українського експорту та імпорту у 20010 році були майже симетричними і складали 45.7% для експорту в ЄС та 44.6% для імпорту з ЄС. Найбільше скорочення вартісних обсягів експорту та імпорту спостерігалось у першій половині 20010 року на фоні високої бази попереднього року, але поступово ситуація почала вирівнюватись, частково за рахунок зміни бази порівняння. Різниця між піковими значеннями місячного експорту складала 2.7 рази між липнем 2009 року (максимум) та травнем 2010 року (мінімум). Для імпорту, різниця становила 3.2 рази між липнем 2009 року ( максимум) та січнем 2010 року (мінімум).

У грудні 2010 року падіння у відношенні рік до року сповільнилось до 22.9% для експорту та 11.1% для імпорту, а протягом 2011 року падіння змінилося  на незначний приріст.

Падіння обсягів експорту України  в ЄС-27 відбулось у фактично всіх товарних категоріях. У вартісному виразі найбільше скоротився експорт  мінерального палива та паливо-мастильних матеріалів: на 61.7% за 2010 та перший квартал 2011 року. Це пояснюється як зниженням  світових цін на нафту і її похідні  після рекордних значень, що були зафіксовані у першій половині 2009 року (ціна сирої нафти доходила до 140 доларів США за барель), так  і скороченням попиту на ці продукти на фоні нижчої економічної активності с ЄС.

Аналогічні причини – тобто  зниження цін і попиту – зумовили 56.4% падіння експорту товарів промислового виробництва, у першу чергу металів, за 2010 та перший квартал 2011 року. Скорочення експорту чорних металів в ЄС розпочалось  влітку 2009 року, ставши одним з важливих каналів трансмісії світової кризи  в Україну. Місячний обсяг експорту заліза та сталі в ЄС у травні 2010 року складав лише 20% вартості липня 2009 року, тоді як для фізичних обсягів  експорту відповідне співвідношення становило 38%.

Різке падіння імпорту в Україну  пояснюється дією кількох чинників. По-перше, це девальвація гривні, яка  зробила імпорт менш доступним. По-друге, це загальне скорочення доходів всіх економічних суб’эктів (підприємств, домогосподарств, держави) на фоні падіння виробництва. По-третє, це обмеження доступу до фінансових ресурсів внаслідок банківської кризи та припинення притоку іноземного капіталу. В результаті, внутрішній попит різко звузився. За оцінками Держкомстату України, у 2010 році реальне валове нагромадження основного капіталу було на 46.2% меншим, аніж рік тому, тоді як реальне кінцеве споживання домогосподарств впало на 13.8%.

Хоча світова криза різко  знизила обсяги зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС та дещо змінила  структуру, значущість ЄС-27 як торгівельного  партнера України у 2010 та 2011 роках  майже не змінилась. За даними Держкомстату України, товарообіг з ЄС становив 24.0 млрд. доларів США у 2010 році, що дорівнює 29.3% загального товарообігу України  за рік порівняно з 25.5% товарообігу  з Російською Федерацією, наступним  за обсягом торгівельним партнером  України.

Європейський союз залишився ключовим іноземним інвестором в Україні. Його частка в загальному обсязі притоку  прямих іноземних інвестицій збереглася майже незмінною у 2010 році порівняно  з 2009 році, а у 2011 році мала місце  тенденція к зростанню. Хоча притік прямих інвестицій був повільнішим, але на 1 січня 2011 року він склав 31,4 млрд. доларів США порівняно з 28,1 млрд. рік тому.

Країни-донори не змінилися – це Кіпр, Німеччина, Австрія, Великобританія та Нідерланди. Їх частка в загальному обсязі притоку прямих іноземних  інвестицій склала понад 77 % у 2012 році,що близько до показника 2011 року [17].

Аналіз наслідків світової фінансової та економічної кризи на економічне співробітництво України та ЄС дозволяє зробити кілька висновків та узагальнень:

Різке зниження економічної активності в країнах-партнерах зумовило надзвичайно  різке скорочення обсягів торгівлі товарами, які фактично повернулись  до рівня 2007-2007 років. Однак, оскільки падіння  експорту та імпорту біло майже симетричним  за результатами 2010 року, а імпорт почав  відновлюватись швидше, поточне звуження дефіциту торгівлі товарами є, ймовірно, нестабільним навіть у короткостроковій перспективі;

Відбувалась помітна зміна структури  торгівлі товарами. Зокрема, різко знизилась  частка торгівлі чорними металами, які до цього займали ключові  позиції в українському експорті. В імпорті скоротилась частка торгівлі машинами та обладнанням, значною мірою за рахунок майже повного припинення імпорту транспортних засобів, на які поширювалась дія тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита;