Калькуляція варених ковбас

Основні цехи підприємства беруть участь в різних стадіях виробництва  проду-кції, яка визначає характер спеціалізації  підприємства. Вони поділяються на 3 групи:

-          заготівельні цехи;

-          обробні цехи;

-          складальні цехи.

Заготівельні цехи здійснюють попереднє формоутворення продукції (штампу-вальні, ливарно-заготівельні, пластмасові операції тощо).

В обробних цехах здійснюється механічна (автоматно-токарний цех), хімічна (гальванічний цех), термічна, електрична, ультразвукова та інші способи обробки продукції.

Складальні цехи здійснюють загальну та вузлову збірку продукції.

Забезпечувальні цехи призначені для забезпечення виробничого процесу  ін-струментом, всіма видами енергії і ремонтними роботами. До них відносять інстру-ментальні, ремонтні, енергетичні господарства, а також експериментальні цехи, які

беруть участь у підготовці й освоєнні нових видів продукції  і підпорядковані відділу головного  конструктора.

Обслуговуючі цехи і господарства надають всім підрозділам підприємства

транспортні, завантажувально-розвантажувальні та складські послуги.

Найменшим структурним  підрозділом підприємства є дільниця, яка об'єднує споріднені робочі місця, пов'язані виробничими, технологічними чи будь-якими інши-ми ознаками.

На вибір виробничої структури підприємства впливають  три основні фактора:

1.         Характер продукції та основні технологічні процеси її виготовлення.

2.         Обсяг виготовлення продукції.

3.         Ступінь спеціалізації підприємства і кооперування його з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Характер продукції  та основні технологічні процеси її виготовлення визначають профіль і склад цехів підприємства. Обсяг виготовлення продукції визначає кількіс-ний склад цехів підприємства та їх розміри. Виробнича структура підприємства в зна-чній мірі залежить від ступеня його спеціалізації і кооперування з іншими підприємст-вами. В основу організації цехів на підприємствах покладений принцип їхньої спеціа-лізації за видами виконуваних робіт (технологічна спеціалізація) чи за видами виго-товлюваної продукції (предметна спеціалізація).

Слід зауважити, що предметний принцип спеціалізації цехів є дещо ефективні-шим, ніж технологічний, тому що забезпечує такі переваги:

-          посилення відповідальності за якість, кількість і час виготовлення продукції;

-          значне скорочення тривалості виробничого циклу;

-          спрощення оперативного планування і управління цехом;

-          встановлення тісних зв'язків між працівниками, які беруть безпосередню участь у виробничих процесах, що найбільш повно відповідає бригадній формі орга-нізації праці.

Структура підприємства і його цехів повинна бути побудована раціонально для заданих умов виробництва, сприяти прямоточному руху матеріалів, заготівель, дета-лей  та вузлів в межах конкретного  цеху та між цехами. Під час організації  виробничих процесів слід менше передбачати виробничих стиків, як і під час організації виробни-чої структури підприємства, оскільки зайві стики та організаційні зв'язки ускладнюють процеси планування й управління виробництвом.

При побудові виробничої структури під-приємства слід дотримуватися наведених

нижче наступних основних принципів.

 

2.2. Характеристика  основних техніко-економічних показників  роботи підприємства

Використовуючи показники, які розраховані в попередніх розділа, а також розраховані  в цьому розділі показники  яких не вистачає запоанюємо таюлицю техніко-економічних показників.

В цьому розділі розраховуємо такі показники:

1. Валовий прибуток – визначається як різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, послуг).
2. Рентабельність реалізованої продукції – це відношення валового прибутку до собівартості реалізованої продукції.
3. Рентабельність виробництва – визначається відношенням валового прибутку до середньорічної вартості основних фондів.

Дані яких не вистачає для розрахунку цих показників беруться з таблиці, яка наведена нижче.

Вихідні дані для розрахунку валового прибутку, рентабельності реалізованої продукції  та рентабельності виробництва.

Показники, тис. грн.
Доход (виручка) Від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Податок на додану вартість	Акцизний збір	Інші відрахування з  доходу	Собівартість реалізованої продукції (товарі, робіт, послуг)
1047321	174550	1310	-	820700

 

Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства.

Узагальнюючі показники	Показники ефективності викоритсання
	Основних виробничих фондів	Оборотних коштів
1. Рентабельність  реалізованої продукції 6,19%	1. Фондовіддача  за звітний рік   3,11 (грн./грн.)	1. Коефіцієнт  оборотності оборотних коштів  за звітний рік 3,29 (оборота)
2. Рентабельність  виробництва 8,99%	2. Фондомісткість  за звітний рік 0,32 (грн./грн.)	2. Коефіцієнт  завантаження коштів в оборот  за звітний рік 0,3 (грн./грн.)
	3. Фондоозброєність  одного робітника за звітний  рік. 3260,05 (грн./чол)	3. Тривалість  одного обороту за звітний  рік 109 (днів)
	4.Рентабельність  основних виробничих фондів 0,17 грн./грн.	4. Відносне  вивільнення оборотних коштів 346134,67 (грн.)

 

 

Проаналізувавши отримані показники діяльності підприємства за звітний період можна сказати, що підприємство покращило своє становище у порівнянні з базовим періодом про що свідчать наступні показники:

1. Показники використання основних фондів, а саме фондовіддача збільшилась на 0,15% у звітному періоді в порівнянні із базовим, фондомісткість зменшилась у звітному періоді на 0,02% в порівнянні з базовим.

2.Показники використання оборотних засобів, а саме коефіцієнт оборотності оборотних коштів у звітному періоді збільшився на 125% у порівнянні з базовим, коефіцієнт завантаження зменшився у звітному у звітному періоді на 56,52% в порівнянні з базовим, тривалість одного обороту оборотних коштів зменшилася на 138 днів у звітному періоді в порівнянні з базовим. Вивільнення оборотних коштів з обороту відбулося на суму 346134,67 грн.

3.Рентабельність реалізованої продукції становить 6,19%, а рентабельність виробництва становить 8,99%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Облік витрат і калькулювання собівартості готової продукції

3.1 Облік матеріальних витрат

Матеріальні витрати на виробничих підприємствах у складі собівартості продукції відображаються за такими статями: 

Сировина і основні  матеріали; 

Напівфабрикати власного виробництва; 

Зворотні відходи (віднімаються); 

Допоміжні матеріали; 

Паливо і енергія на технологічні цілі. 

До сировини в м'ясопереробній  промисловості відносяться м'ясо  в тушах і напівтушах, субпродукти, шпик, харчова кров та інші продукти, одержувані від переробки худоби. Основними матеріалами виступають пшеничне і картопляна борошно, крохмаль, соєвий білок, яйця, різні види спецій, натуральна і штучна оболонка і так далі. До допоміжних матеріалів відносять целофан, шпагати для в'язки ковбасних виробів, кліпси і ін 

Витрата м'яса протягом дня на обвалку і жиловку визначають виходячи з надійшов його кількості за день залишків неразделанном м'яса на початок і кінець дня.  
Калькуляції собівартості напівфабрикатів складаються лише з вартості сировини. Всі інші витрати, пов'язані з обвалки і жиловки м'яса відносяться безпосередньо на собівартість ковбас та копченостей. При визначенні вартості жилованного м'яса та інших напівфабрикатів з вартості сировини вираховують вартість супутньої продукції і зворотних відходів за внутрішніми цінами.  
На ВАТ "Агрофірма" Птахофабрика Сеймовская "фарш з м'яса птиці та м'ясо птиці кускове виробляється в цеху переробки птиці.  
Для визначення собівартості ковбасних виробів усі витрати збирають по статтях, а потім розподіляють ці витрати між окремими видами виробів.  
На підприємствах м'ясопереробної промисловості є об'єктивні передумови для застосування нормативного методу формування витрат в розрізі виробів і калькуляційних статей, при якому основна маса витрат включається в собівартість калькульованих об'єкта за нормою і лише незначна частина - у вигляді змін норм і відхилень від них. До таких передумов слід віднести наявність рецептур ковбасних виробів, регламентованих ГОСТами або технічними умовами норм витрати основних і допоміжних матеріалів на кожний вид виробів.  
У ковбасному цеху відповідно до Збірника рецептур складається калькуляція собівартості одного вигляду виробу. Плануються витрати на одну тонну готового продукту, повна собівартість виробу з урахуванням ПДВ, формується оптово-відпускна ціна, роздрібна ціна, робиться торгова надбавка.  
Далі бухгалтером складається накопичувальна на витрату сировини в ковбасному цеху за звітний період, як основної сировини - м'яса, так і основних і допоміжних матеріалів.  
У ній враховується кількість виробленої продукції і визначається сума списаного сировини і матеріалів за місяць, в даному випадку листопад 2005 року. У таблиці3.1 представлена ​​нормативна калькуляція матеріальних витрат на виробництво варених ковбас.  
За статтею "Паливо і енергія на технологічні цілі" відображаються витрати на всі види безпосередньо витрачаються у виробництві палива (тверде, рідке і газоподібне) та енергії (електроенергія, пара, стиснене повітря тощо), як отримані з боку, так і вироблені самим підприємством.  
Витрати на енергію, споживану на технологічні цілі, також визначаються на основі норм витрат різних видів енергії (електричної, теплової тощо) на виробництво одиниці продукції і середньої їх ціни (собівартості), що складається на підприємстві в планованому році.  
Таблиця 3.1  
Нормативна калькуляція матеріальних витрат на виробництво варених ковбас 

№ п / п	Найменування статті витрат	Одиниця виміру	Ковбаса варена Куряча   (1 тонна)	Ковбаса варена Лугова   (1 тонна)	Ковбаса варена Дмитрівська   (1 тонна)	Ковбаса варена шинка   (1 тонна)
1	Сировина	тис. руб.	5,74	22,11	21,44	0,59
2	Основні матеріали	тис. руб.	8,09	0,68	16,02	3,44
	Разом стр.1-2	тис. руб.	13,82	22,79	37,46	4,03
3	Напівфабрикати власного виробництва	тис. руб.	32,52	22,23	16,58	47,41
4	Зворотні відходи (віднімаються)	тис. руб.	-	-	-	-
5	Допоміжні матеріали	тис. руб.	2,81	2,81	2,81	2,81
	Разом стр.1-5		49,16	47,84	56,85	54,25
6	Енергія	тис. руб.	0,37	0,37	0,37	0,37
	Разом		49,54	48,21	57,23	54,63

 

При виробництві варених  ковбас використовується електроенергія, пара, вода. Витрата енергії визначають на основі показників відповідних вимірювальних приладів. У суму витрат палива включаються вартість його за обліковими цінами і відповідна частка транспортно-заготівельних витрат. 

Витрати на покупну енергію  складаються з витрат на її оплату за встановленими тарифами, а також  трансформацію і передачу до підстанцій або зовнішніх вводів цехів. Витрати на енергію, що виробляється енергетичним цехом, включають до собівартості продукції за цехової собівартості енергії. 

Вартість палива та енергії  на опалення та освітлення приміщень і різні господарські потреби відносяться на цехові і загальнозаводські витрати, а на приведення в дію устаткування (рухова енергія) - на витрати по утриманню та експлуатації обладнання. 

Таблиц3.2  
Фактичні матеріальні витрати на виробництво варених ковбас (листопад, 2005р) 

№ п / п	Найменування статті витрат	Одиниця виміру	Ковбаса варена Куряча	Ковбаса варена Лугова	Ковбаса   варена Дмитрівська	Ковбаса варена шинка
1	Сировина	тис. руб.	74,57	336,08	172,59	6,75
2	Основні матеріали	тис. руб.	105,14	10,38	128,96	39,17
	Разом стр.1-2	тис. руб.	179,72	346,46	301,55	45,92
3	Напівфабрикати власного виробництва	тис. руб.	422,80	337,87	133,47	540,48
4	Зворотні відходи (віднімаються)	тис. руб.	-	-	-	-
5	Допоміжні матеріали	тис. руб.	36,58	42,77	22,65	32,08
	Разом стр.1-5	тис. руб.	639,09	727,11	457,67	618,48
6	Енергія	тис. руб.	4,93	5,76	3,06	4,35
	Разом		643,93	732,75	460,67	622,74

3.2 Облік витрат на оплату праці та його соціальний захист

У складі калькуляційних статей витрат, що формують собівартість продукції, передбачені дві статті, пов'язані з оплатою праці та її соціальним захистом: витрати на оплату праці виробничих робітників та відрахування на соціальні потреби. За операціями технологічного процесу з урахуванням якості робіт, їх трудомісткості та кваліфікації робітників розробляються і норми трудових витрат. Наявність такої інформації служить базою для нормативного калькулювання прямих матеріальних витрат, складання кошторисів на статті калькуляції, у яких відбиваються витрати на організацію виробництва і управління ним. 

За статтею "Витрати  на оплату праці виробничих робітників" планують і враховують основну та додаткову заробітну плату виробничих робітників та інженерно-технічних працівників, безпосередньо пов'язаних з виготовленням продукції.  
При погодинній формі оплата праці проводиться за певну кількість відпрацьованого часу, незалежно від кількості виконаних работ.д.ля визначення заробленої плати робітника з почасовою оплатою праці достатньо знати присвоєний йому розряд, відпрацьований час і тарифну ставку. Відпрацьоване час береться з табеля обліку використання робочого часу, а тарифна ставка - із затвердженої тарифної сітки. Сума заробітку визначається шляхом множення годинної тарифної ставки на кількість відпрацьованих годин. Основна зароблена почасовиків і доплати, пряме віднесення яких на собівартість виробів утруднено, розподіляються на основі розрахунку кошторисних ставок цих витрат на одиницю продукції, обчислених виходячи з обсягу виробництва, переліку робочих місць і норм обслуговування.  
Фонд основної заробітної плати виробничих робітників включає фонд почасовий оплати та фонди доплат і премій

Зосн=Зо+Зпрф+Здп 
де З _о - фонд погодинної заробленої плати; З _ПРФ - фонд премії, руб; З _дп - фонд доплат, руб. 

Фонд премії З _ПРФ визначають за формулою

Зпрф=Кпр*Зо 
де К _пр - відсоток премії, К _пр = 40%. 

Фонд доплат визначають за формулою 

Здп=Кдп*Зо 
де К _дп - відсоток доплат, які виплачуються робітникам, у зв'язку з відступом від нормальних умов виробництва (невідповідність обладнання при обробці довантажує виробів, марок матеріалів, інструменту та ін), К _дп = 4%.  
Додаткова заробітна плата З _доп включає оплату відпустки, виконання державних обов'язків, навчальних відпусток, доплати за прогресивно-відрядній системі, доплати за роботу в нічний час, і приймається за певній частці від основної погодинної заробітної плати