Калькуляція варених ковбас

Всі перераховані журнали оперативного обліку служать підставою для  складання виробничих звітів, що відображають рух сировини, матеріалів і готової продукції. Причому, поряд з витратами за нормами, показується та фактичні витрати сировини і матеріалів. У собівартість готової продукції витрати сировини, напівфабрикатів і матеріалів включаються прямим шляхом за обліковими цінами. В кінці місяця проводять коригування на суму відхилень між обліковими та фактичними цінами. Щомісяця на 1 число начальник ковбасного цеху складає звіт по ковбасному цеху, до якого додає всі документи, накопичувальні відомості і відображає рух сировини, напівфабрикатів, готової продукції за найменуваннями. Звіт перевіряється, затверджується і передається в бухгалтерію. Він є підставою для калькуляції собівартості продукції ковбасного цеху. 

Стосовно до двох зазначених фазах  і будується обліку витрат у ковбасному виробництві, який відповідає умовам застосування попередільного (попроцессного) методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. 

Собівартість ковбасних виробів обчислюється за такими статтями витрат: 

сировину, основні матеріали і  напівфабрикати; 

зворотні відходи (віднімаються); 

допоміжні матеріали; 

паливо і енергія на технологічні цілі; 

заробітна плата основних виробничих робітників; 

відрахування на соціальні  потреби; 

витрати на наукові дослідження  та дослідно-конструкторські розробки; 

витрати з експлуатації виробничих машин та обладнання; 

загальновиробничі (цехові) витрати; 

інші виробничі витрати. 

Разом: цехова виробнича  собівартість продукції. 

загальногосподарські  витрати. 

Разом: Загальнозаводська  виробнича собівартість; 

комерційні витрати (витрати на продаж); 

Разом: повна собівартість продукції. 

1.3. Типова номенклатура  статей калькуляції.

Калькуляція —  це обчислення собівартості одиниці  продукції або послуг по статтях  видатків. На відміну від елементів  кошторису витрат, статті калькуляції  собівартості поєднують витрати  з обліком їх конкретного цільового призначення й місця утворення.

Існує типова номенклатура витрат по статтях калькуляції, однак  міністерства й відомства можуть вносити в неї зміни залежно  від галузевих особливостей.

Типова номенклатура включає наступні статті:

1. Сировина й  матеріали.

2. Поворотні  відходи (віднімаються).

3.   Покупні вироби, напівфабрикати й послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій.

4.           Паливо й енергія на технологічні цілі.

5.           Заробітна плата виробничих робітників.

6.           Відрахування на соціальні потреби.

7.           Видатки на підготовку й освоєння виробництва,

8.           Загальновиробничі видатки

9.           Загальногосподарські видатки.

10.         Втрати від браку.

11.         Інші виробничі видатки.

12.        Комерційні виДатки.

Підсумок перших 9 статей утворює цехову собівартість, підсумок 11 статей — виробничу собівартість, підсумок усіх 12 статей — повну собівартість.

Цехова собівартість являє собою витрати виробничого  підрозділу підприємства на виробництво продукції.

Виробнича собівартість крім витрат цехів включає загальні по підприємству витрати.

Повна собівартість включає витрати й на виробництво ^ на реалізацію продукції.

Загальновиробничі видатки — це видатки а обслуговування й керування виробництвом. У їхній склад входять видатки на утримання й експлуатацію встаткування й цехових видатків^

Загальногосподарські  видатки — це Видатки, пов’язані  з керуванням підприємством у  цілому: адміністративно-управлінські, загальногосподарські, податки, обов’язкові платежі й т. д.

До складу комерційних  видатків включають видатки на тару й упакування, видатки на транспортування, витрати на рекламу, інші видатки  по збуту.

Статті витрат, що входять до складу калькуляції  поділяють на прості й комплексні. Прості складаються з одного економічного елемента (заробітна плата). Комплексні статті включають кілька елементів витрат і можуть бути розкладені на прості складові (загальновиробничі, загальногосподарські видатки).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Економіко-виробнича характеристика підприємства

2.1. Місцезнаходження  підприємства і його виробнича  характеристика

Для підприємства важливе значення має його місцезнаходження. Відомості про місцезнаходження вказуються при постановці підприємства на облік в органах податкової служби, Пенсійного та інших фондів. Ці відомості також мають значення і при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням зобов'язання (ст.532 ЦКУ), а також для доставки кореспонденції підприємства та процесуальних документів. Про зміну свого місцезнаходження підприємство повинно сповістити не тільки своїх контрагентів, а й певні органи державної влади, контролюючі його діяльність. Зміни вносяться і в документи, що супроводжують діяльність підприємства. 

В даний час  місцезнаходженням юридичної особи  є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст.93 ЦКУ). Відповідно до ст.93 ЦКУ та до Закону про держреєстрацію, «місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від його імені». Крім цих змін Законом № 2452 з ст.88 ЦКУ і ст.57 ГКУ було виключено вимогу про обов'язкове зазначення в установчих документах юридичної особи відомостей про його місцезнаходження. І тепер вказівку відомостей про місцезнаходження юридичної особи в установчих документах цієї юридичної особи не є обов'язковим. В установчих документах тільки вказуються уповноважені особи, що виступають від імені юридичної особи. 

Але виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи з переліку відомостей, які обов'язково повинні міститися в установчих документах суб'єкта господарювання, зовсім не означає, що тепер ці відомості взагалі ніде не повинні їм вказуватися. Навпаки, своє місцезнаходження юридична особа зазначає в реєстраційній картці, яка подається державному реєстратору при створенні юридичної особи. Адже відомості про місцезнаходження юридичної особи повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст.13 Закону про держреєстрацію). Саме за адресою, внесеною до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи згідно з частиною третьою ст.9 Закону про держреєстрацію, всі зацікавлені особи (у тому числі і представники органів державної влади) повинні мати можливість знайти юридичну особу або її повноважних представників. В іншому випадку у підприємства можуть виникнути серйозні проблеми. 

Інформація про  місцезнаходження підприємства зазначається також у ліцензії, яку підприємство, займаючись ліцензованим видом діяльності, повинна отримувати, і в патентах, якщо підприємство займається торгівлею. 

Однак у переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, в більшості випадків включається засвідчена в установленому порядку копія документа, що підтверджує право власності або оренди на нежиле,складське або виробниче приміщення за місцем провадження виробничої діяльності. Отже, місце здійснення виробничої діяльності не завжди збігається з місцем реєстрації підприємства. 

У разі, коли змінюється юридична адреса підприємства відповідно до ст.16 Закону «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі. В іншому випадку ліцензія вважається недійсною. 

Що ж стосується торгового патенту, то згідно зі ст.2 Закону про патентування він видається суб'єктам підприємництва органами ДПС за місцезнаходженням суб'єкта або місцезнаходженням його структурного (відокремленого) підрозділу, а суб'єктам підприємництва, які здійснюють торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів (надання послуг), а суб'єктам підприємництва, які займаються торгівлею через пересувну торговельну мережу,- за місцем реєстрації цих суб'єктів. Торговий патент крім інших обов'язкових реквізитів повинен містити вказівку про місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або про місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу цього суб'єкта. 

Якщо підприємство змінює своє місцезнаходження, то протягом терміну дії торгового патенту власник торгового патенту в триденний термін письмово зобов'язаний повідомити про ці зміни відповідний орган ДПС. Ця інформація є підставою для внесення відповідних змін до торгового патенту. 

Для підприємства важливе  значення має його місцезнаходження. Відомості про місцезнаходження вказуються при постановці підприємства на облік в органах податкової служби, Пенсійного та інших фондів. Ці відомості також мають значення і при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням зобов'язання (ст.532 ЦКУ), а також для доставки кореспонденції підприємства та процесуальних документів. Про зміну свого місцезнаходження підприємство повинно сповістити не тільки своїх контрагентів, а й певні органи державної влади, контролюючі його діяльність. Зміни вносяться і в документи, що супроводжують діяльність підприємства. 

В даний час місцезнаходженням  юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст.93 ЦКУ). Відповідно до ст.93 ЦКУ та до Закону про держреєстрацію, «місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від його імені». Крім цих змін Законом № 2452 з ст.88 ЦКУ і ст.57 ГКУ було виключено вимогу про обов'язкове зазначення в установчих документах юридичної особи відомостей про його місцезнаходження. І тепер вказівку відомостей про місцезнаходження юридичної особи в установчих документах цієї юридичної особи не є обов'язковим. В установчих документах тільки вказуються уповноважені особи, що виступають від імені юридичної особи. 

Але виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи з переліку відомостей, які обов'язково повинні міститися  в установчих документах суб'єкта господарювання, зовсім не означає, що тепер ці відомості взагалі ніде не повинні їм вказуватися. Навпаки, своє місцезнаходження юридична особа зазначає в реєстраційній картці, яка подається державному реєстратору при створенні юридичної особи. Адже відомості про місцезнаходження юридичної особи повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст.13 Закону про держреєстрацію). Саме за адресою, внесеною до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи згідно з частиною третьою ст.9 Закону про держреєстрацію, всі зацікавлені особи (у тому числі і представники органів державної влади) повинні мати можливість знайти юридичну особу або її повноважних представників. В іншому випадку у підприємства можуть виникнути серйозні проблеми. 

Інформація про місцезнаходження підприємства зазначається також у  ліцензії, яку підприємство, займаючись ліцензованим видом діяльності, повинна отримувати, і в патентах, якщо підприємство займається торгівлею. 

Однак у переліку документів, які  додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської  діяльності, в більшості випадків включається засвідчена в установленому порядку копія документа, що підтверджує право власності або оренди на нежиле,складське або виробниче приміщення за місцем провадження виробничої діяльності. Отже, місце здійснення виробничої діяльності не завжди збігається з місцем реєстрації підприємства. 

У разі, коли змінюється юридична адреса підприємства відповідно до ст.16 Закону «Про ліцензування деяких видів господарської  діяльності» ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі. В іншому випадку ліцензія вважається недійсною. 

Що ж стосується торгового патенту, то згідно зі ст.2 Закону про патентування він видається суб'єктам підприємництва органами ДПС за місцезнаходженням суб'єкта або місцезнаходженням його структурного (відокремленого) підрозділу, а суб'єктам підприємництва, які здійснюють торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів (надання послуг), а суб'єктам підприємництва, які займаються торгівлею через пересувну торговельну мережу,- за місцем реєстрації цих суб'єктів. Торговий патент крім інших обов'язкових реквізитів повинен містити вказівку про місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або про місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу цього суб'єкта. 

Якщо підприємство змінює своє місцезнаходження, то протягом терміну  дії торгового патенту власник  торгового патенту в триденний  термін письмово зобов'язаний повідомити про ці зміни відповідний орган ДПС. Ця інформація є підставою для внесення відповідних змін до торгового патенту. 

Виробнича характеристика підприємства

У складі підприємств  виділяють основні, забезпечувальні  і обслуговуючі цехи та господарства.

Господарство – адміністративно  і організаційно відокремлений  структурний під-розділ підприємства, який виконує комплекс виробничо-управлінських  функцій. Розріз-няють інструментальне, ремонтне, енергетичне, транспортне  і складське господарства.

Цех – адміністративно відокремлена (за предметними, технологічними чи функ-ціональними  ознаками) виробнича одиниця (ланка) підприємства. Його основним зав-данням є виготовлення виробів відповідної  якості в обсязі і асортименті, передбаче-них планом, з дотриманням встановлених техніко-економічних показників.