Зміни у складі персоналу спричинили структурні зрушення. Якщо на початок року питома вага робітників становила 92,5%, то на його кінець питома вага збільшилась і  становила 98,8%. При цьому питома вага АУП залишалась незмінною – 7,5%.

     Коефіцієнт  обороту з прийому робітників і працівників становить 0,08. Коефіцієнт обороту з вибуття – 0,09, коефіцієнт загального обороту робітників – 0,18, працівників – 0,16. Коефіцієнт плинності  кадрів робітників – 0,05, працівників – 0,04 – цей коефіцієнт не повинен перевищувати 10%.

     Обчисливши  показники продуктивності праці  у вартісному виразі, можна зробити  висновок, що цей показник досить низький  для підприємства. Темпи зростання  продуктивності праці становлять 8,5%  для робітників, а для працівників 11,5%. 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Основні виробничі фонди підприємства: склад, структура та ефективність використання

       3.1. Характеристика, склад і структура  основних виробничих фондів, розрахунок видової структури

       Основні фонди – це засоби праці, які мають  вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється (робіт, що виконуються, послуг, що надаються) частинами в міру спрацювання.

       Згідно  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

       В бухгалтерському обліку використовується термін «основні засоби». Його визначення дається в П(С)БО 7 основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, завдання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

       Оборотні  фонди – це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому  циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (робіт, що виконуються, послуг, що надаються).

       Основні фонди, у свою чергу, поділяються  на основні виробничі та основні  невиробничі фонди.

       Основні виробничі фонди – це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва  протягом тривалого періоду, при  цьому не змінюють свої натурально-речові форми і поступово частинами  переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, а основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (житлово-комунальне господарство, об’єкти соціально-побутового призначення, будинки відпочинку, дошкільні установи тощо)[8].

       Необхідною  умовою правильного використання та відтворення основних фондів є їхня класифікація за такими ознаками:

1. Функціональне призначення (натурально-речовий склад).
0. Будинки (будинки  виробничо-господарського, соціально-культурного призначення та зайняті органами управління).
0. Споруди (об’єкти, що виконують технічні функції, - дороги, мости, водокачки тощо).
0. Передавальні  пристрої (об’єкти трансформації, перетворення і передачі енергії та для переміщення речовин – лінії електропередач, трубопроводи).
0. Машини  та обладнання
• силові машини й обладнання (об’єкти, що виробляють теплову енергію та перетворюють різного роду енергію у механічну),
• робочі машини й обладнання (об’єкти, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці),
• вимірювальні прилади (водоміри, вольтметри, касові апарати тощо),
• регулюючі прилади та пристрої (лінійні пристрої диспетчерського контролю, пульти автоматичного управління тощо),
• лабораторне обладнання (мікроскопи, витяжні шафи тощо),
• обчислювальна техніка (електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини тощо),

• медичне обладнання,

• комп’ютерна техніка та її комплектуючі (комп’ютери, монітори тощо),
• інші машини та обладнання (телефони, факси, копіювальна техніка тощо).

• Транспортні засоби (всі види засобів пересівання, які призначені для переміщення  людей і вантажів).

• Інструмент (механічні та немеханічні знаряддя праці).

• Виробничий  інвентар і приладдя (предмети, які  служать для полегшення виробничих операцій, - робочі столи, верстати, стелажі  тощо).

• Господарський інвентар (предмети конторського та господарського облаштування).

• Робоча  і продуктивна худоба.

• Бібліотечний  фонд (наукова, художня та навчальна  література, спеціальні види літератури та інші видання незалежно від  вартості окремих примірників книг).

• Інші основні  фонди (багаторічні насадження, капітальні затрати на покращення земель, документація з типового проектування).
2. Формування бухгалтерської інформації про основні фонди підприємства.
0. Земельні  ділянки.
0. Капітальні  витрати на поліпшення земель.
0. Будинки, споруди та передавальні пристрої.
0. Машини  та обладнання.
0. Транспортні засоби.
0. Інструменти, прилади та інвентар.
0. Робоча  і продуктивна худоба.
0. Багаторічні насадження.
0. Інші основні  засоби.

3. Роль у  процесі господарської діяльності.

0. Активні (безпосередньо  беруть участь у виробничому процесі).

4. Сфера використання.

0. Виробничі (беруть участь у процесі виробництва  і переносять свою вартість на вироблений продукт).

• Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері  підприємства).
5. Форма власності.
0. Власні.
• Орендовані (лізинг).
6. Характер участі у процесі виробництва.
0. Діючі.
• Ті, що перебувають у запасі чи на консервації.
4. Рівень технічної придатності.

7.1. Обладнання, яке можна використовувати у  виробництві.

7.2. Обладнання, що потребує капітального ремонту.

       Відповідно до податкового обліку з метою нарахування амортизації основні фонди класифікують за функціональним призначенням на чотири групи.

       До  першої групи належать будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові  будинки та їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

       До  другої групи відносять автомобільний  транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади  та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

       До  третьої групи відносять будь-які  інші основні фонди, що не входять 

       до  груп 1, 2 і 4.

       

       До  четвертої групи належать електронно-обчислювальні  машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмне

забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів(предметів). 


                           Таблиця 3.1

       Вихідні дані для визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів та показників їх руху 


Варіант	Найменування  показників	Основні фонди, у тому числі, грн.
		будівлі	споруди	передавальні пристрої	силові та робочі машини й устаткування	транспортні засоби	інструмент виробничий, господарський інвентар	інші основні фонди	земля	капітальні витрати  на поліпшення землі	робоча і продуктивна  худоба	багаторічні насадження
10	Наявність основних фондів на початок року, тис. грн.	51000	42130	39000	173000	66000	6160	5500	21500	6000		2200
	Надходження основних фондів протягом року (+); вибуття (-); тис. грн.	-4400	+3750	-1000	+3200	-1400	+1740	+1320	+2680	-900		+860
	Місяць  надходження, вибуття	3	1	8	4	9	10	11	2	4		7

 


                                                                                                                    
 
 
 
 
 
 


                                                                                                               Таблиця 3.2

       Видова  структура основних виробничих фондів підприємства у звітному році 


Найменування  грн. основних фондів	Наявність на початок року, грн.	Надійшло протягом року, грн.	Вибуло протягом року, грн.	Наявність на кінець року, грн.	Питома вага, %
					на  початок року	на кінець року
Земельні  ділянки	21500	2680		24180	5,3	5,8
Капітальні  витрати на поліпшення земель	3000		900	2100	0,7	0,5
Будівлі, споруди, передавальні пристрої	132130	3750	5400	130480	32,3	31,4
Машини й устаткування	173000	3200		176200	42,2	42,4
Транспортні засоби	66000		1400	64600	16,1	15,6
Інструмент  виробничий, господарський інветар	6160	1740		7900	1,5	1,9
Робоча  та продуктивна худоба
Багаторічні насадження	2200	860		3060	0,5	0,8
Інші  основні фонди	5500	1320		6820	1,4	1,6
Разом	409490	13550	7700	415340	100	100

 
 
 
       

       

       

Основні фонди	Наявність, грн.		Структура, %
	Поч. року	Кінець року	Поч. Року	кінець року
Активні: машини й устаткування, інвентар, інші основні фонди.	250660	255520	61.2	61.5
Пасивні: будівлі, споруди, передавальні пристрої,   багаторічні насадження, робоча і продуктивна худоба, земля, транспортні засоби	158830	159820	38.8	38.5
Разом:	409490	415340	100	100

                            Таблиця 3.3

    Активна і пасивна частина основних фондів

                                                                                                                    

Таблиця 3.4

       Класифікація  основних фондів підприємства відповідно до податкового обліку в звітному році

Найменування  грн. основних фондів	На початок  року		На кінець року
	Вартість, грн.	Питоа вага, %	Вартість, грн.	Питома вага, %
Усього  основних фондів, у тому числі:	385790	100	388100	100
грн.о 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;	135130	35	132580	34,2
грн.о 2 – автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;	245160	63,5	248700	64,1
грн.о 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до грн. 1, 2, 4;	5500	1,5	6820	1,7
грн.о 4 – електронно-обчислювальні машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, грн.онии (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

 
 


       3.2. Визначення показників руху основних виробничих фондів

       Коефіцієнт  надходження основних фондів 


       

               вартість основних фондів, що  надійшли протягом звітного року

        К^{надх. =}                     вартість основних фондів на кінець звітного року

          . 
 


             Коефіцієнт  вибуття основних фондів

             вартість основних фондів, що  вибули протягом звітного року

       К^{виб. =}       вартість основних фондів на початок звітного року

       

        .

       3.3. Розрахунок середньорічної вартості  основних виробничих фондів, розрахунки  показників, які характеризують  ефективність їх використання

       У пункті 3.3 визначається середньорічна  вартість основних виробничих фондів у звітному році. Використовуючи дані Таблиці 3.1, розрахунок доцільно виконати за балансовою формулою

,

           

       де  ОФ^пр – вартість основних виробничих фондів на початок року;

                      ОФ^{над –} вартість основних виробничих фондів, які надійшли протягом року;

                      ОФ^виб – вартість основних виробничих фондів, що вибули протягом року;

                     М^{над –} кількість місяців у році, протягом яких основні виробничі фонди, що надійшли, працювали, не враховуючи місяця надходження;

                     М^виб – кількість місяців, що залишилися до кінця року з моменту вибуття основних виробничих фондів, не враховуючи місяця вибуття.

       Для характеристики ефективності використання основних виробничих

фондів  у базовому і звітному роках розраховуються показники фондовіддачі,

фондомісткості, фондоозброєності праці робітників та рентабельності основних фондів за формулами:

Фондовіддача - характеризує рiчний випуск продукцiї з одиницi вартостi основних фондiв і розраховується за такою формулою:

            , ,

       

       

       

      де V_{ВИГ.ПРОД.} – обсяг виготовленої продукції у базовому і звітному роках;

            – середньорічна вартість основних виробничих фондів у базовому та  звітному роках. 
 


       Фондомісткість – представляє собою показник зворотнiй фондовiддачi, за допомогою якого можна визначити величину основних фондiв, яка припадає на одиницю вартостi випуску вiдповiдного виду продукцiї i розраховується за такою формулою: 


        ,  .

       

       

    Фондоозброєність  праці робітників - відображає вартість основних виробничих фондів, які приходяться на одного робітника

 


        ,  ,

       

       

       

       де  - середньооблікова чисельність робітників підприємства у базовому і звітному  роках. 


    Рентабельність  основних фондів - показує, скільки прибутку отримано з кожної гривні основних фондів.

                                          *100%,

       де  ПР^вал. – валовий прибуток підприємства за рік, грн.

ПР^вал. = ЧД – С_соб^реал.  (грн.).

ЧД = Вир^реал. – ПДВ- Акц. Збір – Інші відрахув. (грн.)

ЧД = 1001387 – 166895 – 1993 – 1735 = 830764 (грн..).

ПР^вал. = 830764 – 780610 = 50154 (грн.).

       3.4. Розрахунок амортизаційних відрахувань, практичне використання, аналіз діючих методів нарахування амортизації у бухгалтерському та податковому обліку

       Амортизація — це процес поступового перенесення  вартості основних фондів на виготовлену  продукцію (надані послуги) або на витрати підприємства протягом терміну їх використання. Об‘єктом амортизації є вартість основних фондів (крім землі). Амортизації підлягає первісна або переоцінена вартість основних фондів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

       Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості.

       Ліквідаційна  вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їхнього корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією)[5].

       Вартість  основних фондів:

• первинна (початкова) вартість – фактична вартість на момент проведення оцінки (кошторисна вартість будівництва виробничих приміщень, первинна вартість устаткування з урахуванням його транспортування та монтажу на місці експлуатації);
• відновна  – вартість відтворення основних фондів за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й  первинна вартість, але за сучасними цінами. Для забезпечення порівнянності вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їхня переоцінка за відновною вартістю;
• повна (первинна й відновна) – це вартість у новому, не спрацьованому стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування;
• залишкова – характеризує реальну вартість основних фондів, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції. Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною вартістю та нагромадженою сумою спрацювання основних фондів. Її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань і визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.

                     Таблиця 3.5

       Вихідні дані для розрахунку амортизаційних відрахувань основних виробничих фондів

Види  основних засобів	Обладнання офісне копіювальне
Первісна  вартість, тис. грн.	12,5
Ліквідаційна  вартість у % від первісної вартості	2,8
Термін  використання, років	8
Кількість виготовленої продукції з розподілом за роками (одиниць продукції)
1	2000
2	4000
3	3000
4	4000
5	4200
6	4200
7	4400
8	5000

 


       Нарахування амортизації для обладнання офісного копіювального відбувається за такими методами:

       

       

Прямолінійний (рівномірний) метод

       При використанні прямолінійного методу вартість об’єкта основних засобів списують однаковими частинами впродовж усього періоду його експлуатації.

       Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період використання об’єкта основних засобів

        , або  ,

       де  А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

        - початкова вартість основних  засобів, грн.; 
 


        - ліквідаційна вартість основних засобів, грн.;

       Т – очікуваний період використання основних засобів, років.

       

       Річна норма амортизаційних відрахувань  для прямолінійного методу розраховується так:

        ;

        ;

        ;

        .

                         
 
 
 


                   Таблиця 3.6

Розрахунок  амортизаційних відрахувань, накопиченого зносу та залишкової вартості за роками прямолінійним методом 


Рік	Початкова вартість	Річна сума амортизаційних відрахувань, грн.	Сума накопиченої  амортизації (накопичений знос), грн.	Залишкова (балансова) вартість, грн.
1	12500	1518,75	1518,75	10981,25
2	12500	1518,75	3037,5	9462,5
3	12500	1518,75	4556,25	7943,75
4	12500	1518,75	6075	6425
5	12500	1518,75	7593,75	4906,25
6	12500	1518,75	9112,5	3387,5
7	12500	1518,75	10631,25	1868,75
8	12500	1518,75	12150	350

Рис. 3.1. Графік амортизаційних відрахувань  по роках за прямолінійним методом

(грн.).

       Початкова вартість не змінюється протягом усього періоду використання об’єкта основних засобів, річна сума амортизаційних відрахувань розраховується за формулами, сума накопиченої амортизації (накопичений знос) за перший рік використання буде завжди дорівнювати річній сумі амортизації, нарахованої за перший рік використання основних засобів, за другий рік накопичений знос дорівнюватиме сумі нарахованої амортизації за перший і другий роки тощо.

       Залишкова (балансова) вартість об’єкта основних засобів розраховується як різниця між початковою вартістю й накопиченим зносом ( ). За останній рік використання основних засобів залишкова (балансова) вартість повинна обов’язково дорівнювати ліквідаційній вартості об’єкта основних засобів.

Метод зменшення залишкової вартості

       При цьому методі річна сума амортизаційних відрахувань визначається множенням залишкової (балансової) вартості об’єкта основних фондів на норму амортизації

        ,

       де  А – річна сума амортизації, грн.;

        - залишкова (балансова) вартість, грн.;

       Н – річна норма амортизації (у частках).

       Норму амортизації вираховуємо за формулою

        ,

       Де  Н – річна норма амортизації (у частках);

       Т – період використання основних засобів (грн.);

        - ліквідаційна вартість основних  засобів (грн.);

        - початкова вартість основних  засобів (грн.).

       

       Розрахунок  річної суми амортизаційних відрахувань, накопиченої амортизації та залишкової (балансової) вартості об’єкта основних засобів за роками проводимо в таблиці (як при прямолінійному методі).

        .

       Метод зменшення залишкової вартості ґрунтується  н атому, що новий об’єкт основних засобів дає велику віддачу на початок терміну експлуатації ї тому економічно обґрунтовано нарахування більшої суми амортизації у першому році використання об’єкта і поступове її зменшення надалі. Цей метод слід використовувати у разі, коли передбачається наявність ліквідаційної вартості. 
 
 


                                                                                                                  Таблиця 3.7

Розрахунок  амортизаційних відрахувань, накопиченого зносу та залишкової вартості за роками методом зменшення залишкової вартості

Рік	Початкова вартість	Річна сума амортизаційних відрахувань, грн.	Сума накопиченої  амортизації (накопичений знос), грн.	Залишкова (балансова) вартість, грн.
1	12500	4500	4500	8000
2	12500	2880	7380	5120
3	12500	1843,2	9223,2	3276,8
4	12500	1179,65	10402,85	2097,15
5	12500	754,97	11157,82	1342,18
6	12500	483,18	11641	859
7	12500	309,24	11950,24	549,76
8	12500	197,91	1248,15	351,85
8'	12500	199,76	12150	350

 
       

       

       

Рис. 3.2. Графік амортизаційних відрахувань по роках за методом зменшення залишкової вартості 
 


Метод прискореного зменшення  залишкової вартості

       За  цим методом річна сума амортизаційних відрахувань визначається множенням залишкової (балансової) вартості основних засобів на подвоєну річну норму для прямолінійного методу

       А = В_зал. * Н_приск.,

       де  А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

                        В_зал. – залишкова (балансова) вартість, грн.;

                       Н_приск. – річна норма амортизації (у частках).

       Н_приск. = Н_прям.*2 =

.

       Розрахунок  річної суми амортизаційних відрахувань, накопиченої амортизації та залишкової (балансової) вартості об’єкта основних фондів за роками проводимо в таблиці (як для прямолінійного методу).

                  Таблиця 3.8

Розрахунок  амортизаційних відрахувань, накопиченого зносу та залишкової вартості за роками методом прискореного зменшення  залишкової вартості 


Рік	Початкова вартість	Річна сума амортизаційних відрахувань, грн.	Сума накопиченої  амортизації (накопичений знос), грн.	Залишкова (балансова) вартість, грн.
1	12500	3125	3125	9375
2	12500	2343,75	5468,75	7031,25
3	12500	1757,81	7226,56	5273,44
4	12500	1318,36	8544,92	3955,08
5	12500	988,77	9533,69	2966,31
6	12500	741,58	10275,27	2224,73
7	12500	556,18	10831,45	1668,55
8	12500	417,14	11248,59	1251,41
8'	12500	901,41	12150	350

 


Рис. 3.3. Графік амортизаційних відрахувань по роках за методом прискореного зменшення залишкової вартості 


Кумулятивний  метод

       Річна сума амортизації за цим методом  визначається множенням кумулятивного  коефіцієнта на амортизовану вартість об’єкта основних засобів.

        ,

       де  - кумулятивний коефіцієнт.

       Кумулятивний  коефіцієнт розраховується діленням суми років, які залишились до кінця використання об’єкта основних засобів, на суму років його використання.

        ;

       Т=8;

        ;

       К1 = 8/36 = 0,22;

       К2 = 7/36 = 0,19;

       К3 = 6/36 = 0,16;

       

       К4 = 5/36 = 0,14;

       К5 = 4/36 = 0,11;

       К6 = 3/36 = 0,08;

       К7 = 2/36 = 0,05;

       К8 = 1/36 = 0,03.

       Розрахунок  річної суми амортизації проводимо  в таблиці.

                                                                                                                  
 
 
 
 
 


                  Таблиця 3.9

Розрахунок  амортизаційних відрахувань, накопиченого зносу та залишкової вартості за роками кумулятивним методом 


Рік	Початкова вартість	Річна сума амортизаційних відрахувань, грн.	Сума накопиченої  амортизації (накопичений знос), грн.	Залишкова (балансова) вартість, грн.
1	12500	2700	2700	9800
2	12500	2362,5	5062,5	7437,5
3	12500	2025	7087,5	5412,5
4	12500	1687,5	8775	3725
5	12500	1350	10125	2375
6	12500	1012,5	11137,5	1362,5
7	12500	675	11812,5	687,5
8	12500	337,5	12150	350

               

Рис. 3.4. Графік амортизаційних відрахувань по роках за кумулятивним методом 
 


Виробничий  метод

       За  цим методом річна сума амортизації  розраховується множенням амортизаційної ставки (сума амортизації, яка припадає на одиницю продукції) на обсяг продукції, виготовленої за кожний рік використання основних засобів.

        ,

       де  А – річна сума амортизації, грн.;

        - обсяг продукції, виготовлений  за весь період використання  об’єкта основних засобів, одиниць продукції.

        ;

         


                  Таблиця 3.10

Розрахунок  амортизаційних відрахувань, накопиченого зносу та залишкової вартості за роками виробничим методом

Рік	Початкова вартість	Річна сума амортизаційних відрахувань, грн.	Сума накопиченої  амортизації (накопичений знос), грн.	Залишкова (балансова) вартість, грн.
1	12500	780	780	11720
2	12500	1560	2340	10160
3	12500	1170	3510	8990
4	12500	1560	5070	7430
5	12500	1638	6708	5792
6	12500	1638	8346	4154
7	12500	1716	10062	2438
8	12500	1950	12012	488
8'	12500	2088	12150	350

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


Рис. 3.5. Графік амортизаційних відрахувань  по роках за виробничим методом 
 


 


 


Рис. 3.6. Графік амортизаційних відрахувань по роках  за всіма методами

Податковий метод

       Згідно із Законом України „Про податок на прибуток ” (стаття 8) для нарахування амортизації для цілей податкового обліку всі основні фонди розподілені на 4 групи:

       1-а   група – будівлі, споруди, їх  структурні компоненти і передавальні  пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

       2-а  група – автомобільний транспорт  та вузли (запасні частини)  до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

       3-я  група – будь-які інші основні  фонди, не включені до груп 1, 2, 4;

       4-а  група – електронно-обчислювальні  машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з

       

ними  засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів)[4].

       Для кожної групи встановлена норма амортизаційних відрахувань:

       1-а  група – 2%;

       2-а  група – 10%;

       3-я  група – 6%;

       4-а  група – 15%.

       Амортизаційні відрахування розраховуються щоквартально за  формулою

       А = Б_(а) * Н,

       де  Н – норма амортизаційних відрахувань;

                        Б_(а) – балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи  1) на початок розрахункового кварталу. 


       Балансова вартість групи основних фондів обчислюється за формулою

       Б(_а) = Б_(а-1) + П_(а-1) - В_(А-1) – А_(а-1),

                   де  Б_(а) -  балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

                         Б_(а-1) – балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

                        П_(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, який передував розрахунковому;

                        А_(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.  Розрахунок амортизаційних відрахувань провести у табличній формі. 


                                                                                                              Таблиця 3.11

Розрахунок  амортизаційних відрахувань, накопиченого зносу та залишкової вартості за роками виробничим методом 

Період  експлуатації, роки, квартали		Первісна вартість, грн.	Сума амортизаційних відрахувань за квартал, грн.	Накопичена амортизація (накопичений знос), грн.	Залишкова (балансова) вартість на кінець періоду, грн.
1-ий  рік	1-ий квартал	12500	1250	1250	11250
	2-ий  квартал	12500	11250*0,1=1125	1250+1125=2375	12500-2375=10125
	3-ій  квартал	12500	1012,5	3387,5	9112,5
	4-ий  квартал	12500	911,25	4298,75	8201,25
2-ий  рік	1-ий квартал	12500	820,125	5118,875	7381,125
	2-ий  квартал	12500	738,1125	5856,988	6643,013
	3-ій  квартал	12500	664,3013	6521,289	5978,711
	4-ий  квартал	12500	597,8711	7119,16	5380,84
3-ій  рік	1-ий квартал	12500	538,084	7657,244	4842,756
	2-ий  квартал	12500	484,2756	8141,519	4358,481
	3-ій  квартал	12500	435,8481	8577,368	3922,632
	4-ий  квартал	12500	392,2632	8969,631	3530,369
4-ий  рік	1-ий квартал	12500	353,0369	9322,668	3177,332
	2-ий  квартал	12500	317,7332	9640,401	2859,599
	3-ій  квартал	12500	285,9599	9926,361	2573,639
	4-ий  квартал	12500	257,3639	10183,72	2316,275
5-ий  рік	1-ий квартал	12500	231,6275	10415,35	2084,648
	2-ий  квартал	12500	208,4648	10623,82	1876,183
	3-ій  квартал	12500	187,6183	10811,44	1688,565
	4-ий  квартал	12500	168,8565	10980,29	1519,708

 
 


                                                                          Продовження Таблиці 3.11

      1 2 3 4 5 6

6-ий  рік	1-ий квартал	12500	151,9708	11132,26	1367,737
	2-ий  квартал	12500	136,7737	11269,04	1230,964
	3-ій  квартал	12500	123,0964	11392,13	1107,867
	4-ий  квартал	12500	110,7867	11502,92	997,0805
7-ий  рік	1-ий квартал	12500	99,70805	11602,63	897,3725
	2-ий  квартал	12500	89,73725	11692,36	807,6352
	3-ій  квартал	12500	80,76352	11773,13	726,8717
	4-ий  квартал	12500	72,68717	11845,82	654,1845
8-ий  рік	1-ий квартал	12500	65,41845	11911,23	588,7661
	2-ий  квартал	12500	58,87661	11970,11	529,8895
	3-ій  квартал	12500	52,98895	12023,1	476,9005
	4-ий  квартал	12500	47,69005	12070,79	429,2105

 


       Досліджуваний об’єкт – обладнання офісне копіювальне, відноситься до 2-ї групи з нормою амортизації 10%. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


Висновок

    Необхідність  детального вивчення основних фондів зумовлює їх головне місце у процесі  діяльності підприємства. Зокрема вивчають об’єм і склад основних фондів, технічного стану і динаміки використання основних фондів, вивчення факторів і виявлення резервів підвищення їх ефективного використання.

    Існують такі методи розрахунку амортизаційних відрахувань: рівномірного (прямолінійного) нарахування амортизації, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод, податковий метод. На  сучасному етапі підприємство може самостійно обирати будь-який з цих методів розрахунку амортизаційних відрахувань.

    Перевагами  прямолінійного методу є передусім  простота розрахунку амортизації, а  також можливість рівномірного розподілу  амортизації у кожному звітному періоді, що зручно для аналітичного обліку продукції, яка випускається і реалізується.

    Прямолінійний метод зручно використовувати для  нарахування амортизації на такі об’єкти основних засобів, як нерухомість.

    Недоліками  цього методу полягають у тому, що при його застосуванні не враховується моральний знос об’єкта, а також необхідність збільшення затрат на ремонт в останні роки експлуатації основних засобів в порівнянні з першими.

    Метод зменшення залишкової вартості слід використовувати у разі, коли передбачається наявність ліквідаційної вартості.

      Кумулятивний  метод амортизації, методи зменшення залишкової вартості та прискореного зменшення залишкової вартості є методами прискореної амортизації основних засобів і найбільш привабливими для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об’єкти (коли вони практично  


нові) накопичується  максимальна сума грошових коштів на придбання нових 

об’єктів за допомогою амортизації, що відноситься на собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об’єктів, коли збільшуються витрати на їхнє утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів.

       Виробничий  метод нарахування амортизації  доцільно застосовувати у разі коли обсяги виконання робіт (виготовлення продукції та надання послуг) можуть бути визначені достатньо точно.

       Також одним із головних питань є знос основних виробничих фондів, як фізичний так і моральний. З урахуванням  цих чинників необхідно проаналізувати доцільних заміни технічно застарілих основних фондів новими.

    Проаналізувавши динаміку використання основних виробничих фондів можна сказати, що ефективність використання основних виробничих фондів у звітному періоді збільшилася  порівняно з базовим тому, що збільшився показник фондовіддачі.

       Обчисливши  показники руху, можна сказати, що вони досить низькі, тобто процес відтворення  відбувається досить повільно. Відтворення буде оптимальним, якщо коефіцієнт надходження буде вище 10%. 
 
 
 
 
 
 
 
 


4. Оборотні  кошти підприємства:склад, структура й ефективність використання

       4.1. Характеристика, склад та структура  оборотних коштів підприємства

       Оборотні  кошти – це кошти, авансовані в  оборотні виробничі фонди і фонди  обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

       До  оборотних виробничих фондів належать сировина, основні й допоміжні  матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні й швидкозношувані  предмети,  незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

       Фонди обігу – це залишки готової  продукції на складах підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями  товари, залишки коштів підприємств  на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери.

       Склад оборотних коштів – це сукупність вартості окремих елементів оборотних  виробничих фондів і фондів обігу.

       Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

       Оборотні  кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

• залежно від участі їх у кругообігу коштів;
• за методами планування, принципами організації та регулювання;
• за джерелами формування.

       Відповідно  до першої ознаки оборотні кошти поділяються  на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

       Залежно від методів планування принципів  організації та регулювання оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

       До  нормованих оборотних коштів належать кошти, щодо яких установлюються нормативи  запасів, виробничі запаси, незавершене  виробництво, витрати майбутніх  періодів та залишки готової продукції  на складах підприємств[8].

       Ненормовані оборотні кошти включають фонди  обігу, за винятком готової продукції  на складі.

       За  джерелами формування оборотні кошти  поділяються на:

• власні та прирівняні до власних;
• залучені;
• інші.

              Таблиця 4.1

Вихідні дані для структури, середньорічної вартості і показників їх використання

Варіант	Середній залишок  обігових засобів у базовому році/чистий дохід, грн.	Звітна дата	Залишки обігових засобів за елементами, грн.
			сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати	паливо	незавершене виробництво	готова продукція  на складі	продукція відвантажена, але не сплачена у строк	грошові кошти	дебіторська заборгованість	допоміжні матеріали	розрахунки майбутніх  періодів	запасні частини
10	610674/1101919	на початок звітного року	70000	31000	5400	183000	41400	16100	17400	17200	1750	19000
		на  початок II кв.	56500	25000	5100	87500	33500	12000	13000	12800	1230	17400
		на  початок III кв.	44000	14800	3470	56700	23000	11800	10000	12000	1400	16000
		на  початок IV кв.	87400	34400	6200	109000	52000	17100	16000	14400	2470	1500
		на  кінець звітного року	78500	27300	5760	91200	47300	14900	14650	18000	2090	14700

 
 
 
 
 
 


        Таблиця 4.2

Структура оборотних коштів підприємства у  звітному році 


Складові  елементи оборотних коштів	На початок  року:		На кінець року:		Відхилення: (+) збільшення, (-) зменшення, грн	Темпи зростання, %
	наявність, грн.	питома вага, %	наявність, грн.	питома вага, %
1. Оборотні  фонди і фонди обігу всього, у тому числі	402250	100	314400	100	-87850	-21,8
2. Оборотні  фонди	144350	35,9	146350	46,5	2000	1,39
2.1. Виробничі  запаси, з них:	137200	34,1	138500	44,1	1300	0,95
сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати	70000	17,4	78500	25,0	8500	12,14
паливо	31000	7,7	27300	8,7	-3700	-11,94
допоміжні матеріали	17200	4,3	18000	5,7	800	4,65
запасні частини	19000	4,7	14700	4,7	-4300	-22,63
2.2. Незавершене  виробництво	5400	1,3	5760	1,8	360	6,67
2.3. Розрахунки  майбутніх періодів	1750	0,4	2090	0,7	340	19,43
3. Фонди  обігу	257900	64,1	168050	53,5	-89850	-34,84
3.1. Готова  продукція	183000	45,5	91200	29,0	-91800	-50,16
3.2. Продукція  відвантажена, але не оплачена  в строк	41400	10,3	47300	15,0	5900	14,25
3.3. Готові  кошти	16100	4	14900	4,7	-1200	-7,45
3.4. Дебіторська  заборгованість	17400	4,3	14650	4,7	-2750	-15,8

 
 
 


                              

       

На початок  звітного року

На кінець звітного року 
 
 
 


Рис. 4.1. Структура оборотних коштів підприємства звітного року, %

• Визначення  середньорічного залишку оборотних  коштів

       Середній  залишок оборотних коштів за рік  визначається за формулою

        ,

       де  - залишок оборотних коштів на початок року;

        - залишок оборотних коштів  на кінець року;

        - залишок оборотних коштів  на початок кожного кварталу, починаючи з другого до четвертого  кварталу включно.

       

       

       

       

       

       4.3. Розрахунок показників, які характеризують  ефективність використання оборотних  коштів. Визначення розміру вивільнення  (додаткового залучення) оборотних  коштів у звітному році порівняно  з базовим роком

       1. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів

       

,   або (обертів),

       де  ЧД – чистий дохід (виручка від  реалізації готової продукції чи робіт без ПДВ, акцизу, інших відрахувань із доходу),грн.;

            - середньорічний залишок оборотних коштів, грн.

       

       

       

       2.Коефіцієнт  завантаження оборотних  коштів

       

, . 


       3. Тривалість одного  обороту за рік

       

,    або    (днів),

       де  Т = 360 днів.

       

       Визначаю  розмір вивільнення або додаткового залучення оборотних коштів у звітному році порівняно з базовим за формулою:

       

        ,

       де  t_ОБ^баз _{___}тривалість одного обороту в базовому році, днів;

            t_ОБ^звіт. – тривалість одного обороту в звітному році, днів;

            Т – дорівнює 360 днів;

             ЧД^звіт. – чистий дохід від реалізації продукції у звітному році.

       Отже, за допомогою формули, я обчислила  середньорічний залишок оборотних  коштів, який становить 288988,75 грн., за 2-й  квартал – 152888,75 грн., 3-й квартал  – 137873,75 грн., 4-й квартал – 188698,75 грн.

       Тривалість  одного обороту в звітному періоді  становить 125 днів, що набагато більше ніж у базовому році – 94 дні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


5. Основні техніко-економічні показники виробничо-господарської  діяльності підприємства (розрахунки, аналіз)

               Таблиця 5.1

Основні ТЕП виробничо-господарської діяльності підприємства за звітний рік

Узагальнюючі  показники	Показники ефективності використання
	персоналу	основних  виробничих фондів	оборотних коштів
1. Рентабельність     реалізованої    продукції 2. Рентабельність     виробництва 3. Рівень витрат  на     1 грн.  обсягу      виготовленої     продукції	1. Продуктивність     праці      1-го  працюючого 2. Продуктивність     праці     1-го  робітника 3. Темпи зростання     продуктивності     праці  робітників і  працівників %	1. Фондовіддача 2. Фондомісткість     одиниці  продукції 3. Фондоозброєність     1-го  робітника 4. Рентабельність     основних     виробничих      фондів	1. Коефіцієнт     оборотності     оборотних  коштів (грн./грн.) 2. Коефіцієнт     Завантаження (грн./грн.)  3. Тривалість     одного  обороту 4. Відносне вивіль-     нення  чи додатко-      ве  залучення      оборотних  коштів (грн.)

 


             Таблиця 5.2

       Вихідні дані для розрахунку фінансових результатів, показників використання ресурсів та узагальнюючих показників ефективності діяльності підприємства у звітному році

Показники, грн.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Податок на додану вартість	акцизний збір	Інші відрахування з доходу	Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
1001387	166895	1993	1735	780610

 
       

       

       Рентабельність  реалізованої продукції (R^реал.) – це  відношення валового прибутку до собівартості реалізованої продукції.

        *100%,

       де  С – собівартість продукції, грн.

         


       Рентабельність  виробництва (R^ВИР.) визначається відношенням валового прибутку до середньорічної вартості основних фондів і оборотних засобів.

          .

       

       Рівень  витрат на 1 грн. обсягу виготовленої продукції (Р_витрат)  визначається відношенням собівартості реалізованої продукції до обсягу виготовленої продукції      

          .

         
 
 
 
 
 
 
 
 


6. Класифікація витрат  підприємства за  різними ознаками  та розрахунок  критичного обсягу  продукції підприємства

       Витрати визначаються або зменшенням або  збільшенням зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

       В певному періоді витрати визначаються одночасно з доходом, для отримання якого вони були здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, і якому вони були здійснені.

       Якщо  актив забезпечує одержання економічних  вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

       Не  визнаються витратами:

• платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;
• попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
• погашення одержаних позик.

       Витрати підприємства є комплексним показником, в якому відображається велика кількість  факторів, що впливають на його рівень. Усі фактори діляться на зовнішні і внутрішні.

       До  основних зовнішніх факторів належить зміна

• ціни на ресурси, які підприємство одержує від постачальників,
• розмірів мінімальної заробітної плати та обов’язкових платежів.

       Основними внутрішніми факторами є зміна 

• продуктивності праці,
• трудомісткість та матеріаломісткість продукції.
 


       Управління  витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями  та носіями в процесі постійного контролювання рівня  


витрат і стимулювання їхнього зниження.

       Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі функціональні підсистеми:

1. пошук і виявлення чинників економії ресурсів;
2. нормування, планування, облік та аналіз витрат;
3. стимулювання економії ресурсів і зниження витрат.

       Види  витрат визнаються виходячи з економічного змісту, що міститься в кожному елементі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.

       Місця виникнення витрат - це структурні підрозділи, в яких відбувається споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та інших цілях, пов’язаних з оборотом коштів підприємства.

       Статті витрат – певний вид витрат, що створюють собівартість як окремих видів продукції, так і сукупності витрат на товарну продукцію підприємства загалом. 
За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна умовно поділити на: 
основні витрати; 
витрати на обслуговування; 
витрати на управління.

       Основні витрати – це витрати, безпосередньо  пов’язані з технологічним процесом випуску продукції. 
Витрати на обслуговування - це витрати на утримання допоміжних підрозділів (включаючи витрати на збут) і підрозділів соціального характеру[5].

       

       Витрати на управління – включають витрати на утримання й обслуговування апарату управління виробничими та невиробничими підрозділами, а також витрати на утримання й обслуговування апарату управління підприємства (адміністративні витрати). 
За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі.

       Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції; їх можна прямо включити до собівартості за відповідними об’єктами обліку, не враховуючи їх на збірно-розподільчих рахунках. Точніше, прямі витрати є сукупною вартістю ресурсів, втілених у продукції; до вартості таких ресурсів належать і жива праця у відповідній оцінці, яка, своєю чергою, включає заробітну плату та соціальне страхування найманих працівників, зайнятих безпосереднім виготовленням конкретних видів продукції.

       Непрямі витрати пов’язані з виробництвом відразу кількох або всіх видів продукції підприємства.

       У складі собівартості продукції прямі  витрати поділяються за статтями, кожна з яких, як правило, відповідає певному елементу витрат, а непрямі  утворюють комплексні статті, які  складаються з витрат , що містять  кілька елементів. Прикладом комплексної статті може бути стаття “Витрати на охорону”.

       За  ознакою залежності від обсягів  випуску продукції витрати підприємства поділяють на постійні та змінні.

       Змінні  витрати нормуються на кожну одиницю  продукції, їх розмір змінюється відносно пропорційно відповідно до зміни обсягу випуску продукції.

       Розмір постійних витрат не залежить від обсягу випуску продукції, їх питомий розмір у складі загальних витрат, що зменшують фінансовий результат, при збільшенні обсягу випуску скорочується, а при зниженні – збільшується.

       

       За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на операційні, фінансові, інші звичайні та надзвичайні. 
Витрати підприємства класифікуються: 
за економічними елементами; 
за статтями калькуляцій. 
Елементи операційних витрат

       П (с) БО №3 “Звіт про фінансові результати” встановлює такий склад економічних елементів операційних витрат, обов’язковий для застосування на всіх підприємствах виробничої сфери: 
матеріальні затрати; 
витрати на оплату праці; 
відрахування на соціальне страхування; 
амортизація; 
інші операційні витрати.

       Вартість матеріальних ресурсів за елементом “матеріальні затрати” формується виходячи з цін на їх придбання без урахування ПДВ , включаючи всі витрати, які супроводжують таке придбання. Від вартості використаних у виробництві матеріальних ресурсів віднімаються поворотні відходи.

       Процедура бухгалтерського обліку використання матеріалів залежить від характеру  виробництва, порядку подання матеріалів на робочі місця та інших умов, створеного на конкретному підприємстві.

       Підставою для віднесення певних сум на рахунки витрат є первинні документи: вимоги, лімітно-забірні карти, акти списання матеріалів, акти приймання робіт, наряди на виконання робіт, розрахунково-платіжні відомості. На підставі даних цих документів складаються розробні таблиці розподілу витрат матеріалів, поворотних відходів, заробітної плати і інших елементів, що становлять собівартість певних видів продукції[7].

       

       Загалом метод угрупування витрат тільки за економічними елементами є вельми сумнівним є погляду його доцільності. Адже в такому угрупуванні “тоне” показник собівартості продукції, зокрема, якщо йдеться про різні ступені її формування, починаючи від цехової собівартості. Тому з метою планування й обліку витрат, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг, групують за статтями калькуляції. Це дозволяє формувати виробничу і повну собівартість продукції. Витрати за статтями калькуляції за своїм складом ширші за елементи, оскільки враховують характер і структуру виробництва, створюючи базу для економічного аналізу та визначення ціни.

       Калькулювання собівартості – це обчислення в  грошовому вираженні витрат на виробництво  та реалізацію продукції, робіт і  послуг за встановленими статтями витрат.

       Принципова  відмінність угрупування витрат за статтями калькуляції від угрупування за економічними елементами полягає в наявності в ній комплексних статей, що об’єднують різнорідні за економічним змістом елементи за призначенням витрат, за місцями їх виникнення і способами розподілу між окремими видами продукції залежно від обсягів виробництва кожного виду.

       

       

       Угрупування витрат за статтями калькуляції дозволяє виділити витрати, безпосередньо пов’язані з технічним процесом, і витрати, що стосуються обслуговування виробництва і управління. 
Типова номенклатура калькуляційних статей витрат: 
Сировина і матеріали; 
Поворотні відходи (зі знаком “мінус”, бо вони віднімаються від вартості використаних сировини і матеріалів); 
Куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати; 
 
Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції; 
Паливо та енергія, спожиті в технологічних цілях (цю статтю можна об’єднати з попередньою); 
Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві (основна і додаткова); 
Відрахування на соціальні цілі; 
Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо в процесі виробництва; 
Витрати на підготовку й освоєння виробництва (в частині їх списання зі статті витрат майбутніх періодів); 
Витрати на утримання й експлуатацію обладнання; 
Загальновиробничі витрати; 
Адміністративні витрати; 
Втрати від браку; 
Інші виробничі витрати; 
Поза виробничі витрати (витрати на збут). 
З перерахованих калькуляційних статей суто елементами є такі: 
Матеріальні затрати; 
Сировина і матеріали; 
Поворотні відходи; 
Куповані комплектуючі вироби та напівфабрикати; 
Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві; 
Відрахування на соціальне страхування працівників, зайнятих у виробництві; 
Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо у процесі виробництва; 
Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції; 
Паливо й енергія, спожиті в технологічних цілях; 
Витрати на підготовку й освоєння виробництва; 
Загальновиробничі витрати; 
Витрати на утримання й експлуатацію обладнання; 
Адміністративні витрати; 
Втрати від браку; 
Інші виробничі витрати; 
Поза виробничі витрати (витрати на збут).

       Загальновиробничі витрати, включаючи витрати на утримання й експлуатацію обладнання, обліковуються за кожним цехом (дільницею) окремо, а та їх частина, що розподіляється, наприкінці звітного періоду списується в аналітичному розрізі відповідних видів продукції.

       Адміністративні витрати обліковуються по підприємству загалом.

       На підприємствах з безцеховою структурою управління певна частина витрат на обслуговування виробництва й управління (заробітна плата майстрів, витрати на утримання і ремонт приміщення) обліковуються у складі адміністративних витрат.

       

       Вартість  робіт і послуг допоміжних цехів  включається до витрат цехів-споживачів. При цьому витрати на такі роботи і послуги обчислюються або за плановою, або за фактичною собівартістю. Наприкінці звітного періоду різниця між плановою і фактичною собівартістю зазначених робіт і послуг включається до відповідних статей витрат. Собівартість робіт і послуг, що виконуються одними цехами для інших цехів одного підприємства, визначається виходячи з фактичної суми основних витрат, витрат на утримання й експлуатацію обладнання та цехових витрат.

       Витрати на підготовку й освоєння виробництва, пов’язані з обробкою нових видів виробів, їх підготовкою до промислового виробництва, і з розробкою нових технологічних процесів. Вони спочатку обліковуються в складі витрат майбутніх періодів, а потім поступово списуються на собівартість продукції виходячи з планового терміну їх повного відшкодування й планованого обсягу випуску продукції в цей період.

       Статтю втрат від браку включають в калькуляцію тільки на виробництвах, де повністю запобігти таким втратам неможливо через приховані вади сировини і матеріалів, що спричиняють брак під час обробки, та з інших неусувних причин.

       До  позавиробничих витрат належать ті витрати, які не пов’язані безпосередньо з процесом виробництва: витрати на пакувальні матеріали (тару), доставку продукції на станцію призначення, навантаження та інші витрати на збут, включаючи витрати на рекламу. Ці витрати часто залежать від зміни обсягів продажу, тобто за суттю є змінними. Крім того, важливо відзначити, що зміни розміру витрат на збут залежать не тільки від обсягів продажу, а й від ваги та габаритів виробів. Останнє стосується, зокрема, витрат на упакування і відвантаження[8]. 
 


  Таблиця 6.1

Витрати діяльності підприємства у звітному році

Статті витрат	Постійні	Змінні	Сума, грн.	Питома вага, %
1	2	3	4	5
1. Витрати операційної  діяльності	155618	562631	718249	100
а) Прямі матеріальні  витрати			338040
Вартість  води, використаної для технолог. потреб на буд. майданчику		4234		0,6
Вартість  металоконструкцій, які використовуються на будівництві		25061		3,5
Вартість  з/б плит перекриття, що використовуються на будівництві		172500		24,0
Вартість  щебеню, що використовується на будівництві		8600		1,2
Вартість  цементного розчину, що використовується на будівництві		18852		2,6
Вартість  піску, який використовується при виконанні  БМР		20341		2,8
Вартість  цегли, яка використовується при  виконанні БМР		88452		12,3
б) Прямі витрати на оплату праці			76500	10,7
Заробітна плата робітників зайнятих на БМР		69300		9,6
ЗП  робітників зайнятих переміщенням матеріалів на буд. Майданчику		7200		1,0
в) Витрати на експлуатацію буд. машин і механізмів			138949	19,3
Відрахування на соц. заходи від ЗП робітників зайнятих на БМР		27027		3,8
Амортизація буд. машин та м еханізмів зайнятих на виконанні робіт	4538			0,6
Вартість  паливно-мастильних матеріалів, е/енергії, використаних під час експлуатації буд. техніки на буд. майданчику		80840		11,3
ЗП  робітників зайнятих керуванням, обслуговуванням  і поточним ремонтом буд. машин, які  використовуються на буд. майданчику		26544		3,7
г) Відрахування на соціальне  страхування			13160
Відрахування  на соц. заходи від ЗП робітників, зайнятих керув., обслугов. і поточним ремонтом буд. машин і механізмів на буд. майданчику		10352		1,4
Відрахування  на соц. заходи від ЗП робітників зайнятих переміщенням матеріалів на будівельному майданчику		2808		0,4

 


                                                                                         Продовження Таблиці 6.1

1                                                                    2 3 4 5

д) Інші прямі витрати
є) Загальновиробничі витрати			20333	2,8
Заробітна плата лінійного персоналу	9784			1,4
Оплата  послуг сторонніх організацій на сторожову охорону	2463			0,3
Амортизація моб. інвентарн. будов контейнерного  типу виробн. признач.	1500			0,2
Відрахування  на соціальні заходи від ЗП лінійного  персоналу	3816			0,5
Витрати е/енергії для забезпечення освітлення території будівництва	683			0,1
Платежі за викиди забрудн. речовин у навкол. природне середов.	1567			0,2
Вартість  захисних рукавичок, для робітників будівництва		520		0,1
1.2. Адмінінстративні витрати			131267	18,3
Витрати на утримання і експлуататцію  всіх видів зв'язку, що використовується для здійснення управління	4523			0,6
Заробітна плата працівників апарату управління	56400			7,9
Відрахування  на соц. заходи від ЗП водіїв, що забезпечують транспортне обслуговування працівників апарату управління	2937			0,4
Податки, збори та ін. обов'язкові платежі, що можна віднести до відповідних адмін. витрат	1845			0,3
Орендна плата за надане в опер. оренду приміщення офісу	1456			0,2
Заробітна плата водіїв, що забезпечують транспортне  обслуговування працівників апарату  управління	7532			1,0
Витрати на службові відрядження працівників  апарату управління	975			0,1
Витрати на оплату послуг аудиторської фірми	2500			0,3
Відрахування  на соц. заходи від ЗП працівників  апарату управління	21996			3,1
Амортизація основн. засобів, признач. для обслуговув. апарату управління	3200			0,4
Витрати на паливно-мастильні матеріали  для транспортного забезпечення працівників апарату управління	26380			3,7
Витрати на придбання канцелярських товарів	1523			0,2
1.3. Витрати на збут
1.4. Інші операційні  витрати
2. Фінансові витрати
3. Витрати від участі  в капіталі
4. Інші витрати
Разом витрати діяльності			718249

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


Після розподілу  витрат на постійні і змінні визначається критичний обсяг продукції за формулою

(од. продукції),

де В^пост. – постійні витрати на весь обсяг продукції, грн.;

     Ц – ціна одиниці продукції, грн./од. продукції; 

    В^змін. – змінні витрати на одиницю продукції, грн./од. продукції. 
 


       Отже, класифікувавши витрати та побудувавши  графік, можна визначити критичний обсяг продукції, який становить 311236 (од. прод.). Прямі на графіку також перетнуться у цій точці, що свідчить про правильність розрахунків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


Висновок

       Після виконання даної курсової роботи я закріпила знання та практичні навички, які отримала на протязі вивчення дисципліни «Економіка підприємства», а також оволоділа методами розрахунку різних техніко-економічних показників, отримані результати навчилася правильно аналізувати та робити відповідні висновки.

       У процесі розробки курсової роботи були вивчені склад і структура  основних виробничих фондів, а токож  показники, які характеризують ефективність їх використання. Також в цій курсовій роботі були розраховані показники, які характеризують ефективність використання оборотних засобів. Після обрахунку кожного розділу курсової роботи були зроблені певні висновки про діяльність підприємства у даному періоді. Взагалі, на сучасному етапі розвитку економічних відносин діяльність будь-якого підприємства грунтується на раціональному використанні таких основних ресурсів, як: персонал, основні виробничі фонди, оборотні засоби, сировина. Для підвищення ефективності виробництва і конкурентоспроможності продукції підприємство повинно постійно вдосконалювати процес виробництва за допомогою таких засобів: використання новітніх технологій, використання економічно вигідних видів сировини і матеріалів, підвищення автоматизації виробництва. Не останню роль у діяльності підприємства відіграє правильна організація виробництва і кваліфіковане та грамотне управління.

       Для того, щоб можна було здійснити  все, що було вказано вище і багато іншого потрібні в першу чергу грунтовні знання з дисципліни «Економіка підприємства». Можна сказати, що вивчення цієї дисципліни допоможе нам в майбутньому стати кваліфікованими спеціалістами. 
 
 
 
 


       

       

       Література

       1. Господарський кодекс України  № 436-ІV від 16.01.03 р. //Голос України. – 2003. - №№ 49-50 .

       2. Про господарські товариства: Закон  України //Все про бухгалтерський  облік. – 1999.  -  № 29.

       3. Про оподаткування прибутку підприємства: Закон України зі змінами та  доповненнями  від 24.12.2002 р.//Бухгалтерія. – 2003. – Вип. 1.

       4. Про державну реєстрацію юридичних  осіб та фізичних осіб-підприємців:  Закон України //Бухгалтерія. –  2004. - № 25.

       5. Економіка підприємства: Підручник // За заг. ред. С. Ф. Покропивного.– Вид. 2-е, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

       6. Економіка підприємства: Навчальний посібник / І. М. Бойчик, П. С. Харів, М. І. Хопчан.– Львів, 1999.

       7. Экономика предприятия / Под ред. проф. В. Я. Горфинкеля,  проф.

       В. А. Швандара. – М.: ЮНИТИ, 1998.

       8. Економіка підприємства/ Л.І.Шваб.  2-е вид. – К.: Каравела, 2005. –

568 с.