Экономика предпринемательства

       

       У повному товаристві відповідно до договору необмежену солідарну відповідальність по забов'язаннях товариства несуть усім своїм майном всі учасники, а в змішаному - один або декілька дійсних членів, а члени -вкладники відповідають по забов'язаннях товариства лише в межах своїх вкладів.

       Спільне підприємство - це організація, що має широкі права в галузі експортно-імпортних операцій, погодження цін, укладання контрактів, працює на принципах повного госпрозрахунку, валютної самоокупності. Діяльність спільного підприємства як юридичної особи регулюються Законами України. Важливе значення для створення та розвитку спільних підприємств має Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

       При створенні спільного підприємства паї участі в ньому визначаються самими партнерами.

       Підприємство  з іноземними інвестиціями створюються  і діють у формі акціонерних  І інших господарських товариств  і товариств, передбачених законом  на території України.

       Спільне підприємство може бути створене або  шляхом його заснування, або в результаті придбання іноземним інвестором частки участі (паю, акцій) у раніше заснованому підприємстві без іноземних інвестицій або придбання такого підприємства цілком.

       Статутні  документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні визначати предмет і цілі діяльності підприємства, склад учасників, розмір і порядок формування статутного фонду, розмір часток

       учасників, структуру, склад і порядок прийняття  рішень, перелік питань, що потребують одноголосності, порядок ліквідації підприємства.

       Внески  в статутний фонд оцінюються учасниками на основі цін світового ринку. При  відсутності таких цін вартість внесків визначається за домовленістю учасників.

       

       Підприємства  з іноземними інвесторами вправі здійснювати будь-які види діяльності, не заборонені законом. Іноземні інвестори і підприємства наділяються землею, мають право орендувати майно, набувати частки участі, акції й інші цінні папери на фондових біржах, брати участь у біржових угодах у порядку і на умовах, установлених законодавством. Іноземні інвестори можуть брати доля в приватизації державних і муніципальних підприємств на території України.

       Іноземні  громадяни можуть входити в органи керування підприємства на умовах, обумовлених індивідуальними договорами.

       Державне  підприємство - це самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка функціонує на основі державної форми власності в різних галузях народного господарства.

       Відповідно  до Закону України "Про підприємства" діяльність державного підприємства будується  на поєднанні прав власника майна (держави) та принципів самоуправління трудового колективу.

       Державні  органі, що уповноважені здійснювати  управління державним підприємством, не мають права втручатися в його господарську діяльність. Вони вирішують  питання створення підприємства і визначення мети і напрямку його діяльності, його організації чи ліквідації, а також здійснюють контроль за ефективністю використання та збереження довіреного підприємству майна.

       Державні  підприємства поділяються на два  види: державне комунальне, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць, і республіканське, засноване на державній власності, а також інших типів підприємств, включаючи орендне, що не суперечить законодавчим актам України.

       Майно, що є державною власністю і  закріплене за державним підприємством, належить йому на правах повного господарського ведення. Здійснюючи це право, підприємство користується і розпоряджається зазначеним майном і на свій розсуд може здійснювати стосовно нього будь-які дії що не суперечать Закону.

       Воно  має право продавати, передавати, надавати в позику, обмінювати, здавати  в оренду тощо засоби виробництва  і матеріальні цінності іншим  підприємствам, організаціям, громадянам (іноземним також), випускати і  реалізовувати цінні папери: акції, облігації та ін.

       

       Керівні функції держава здійснює через  встановлення підприємствам контрольних  цифр, економічних нормативів і лімітів, замовлень на продукцію, укладання  контрактів тощо.

       У своїй економічній діяльності підприємство повинно керуватися принципами комерційного розрахунку та самофінансування, забезпечуючи відшкодування потокових та капітальних витрат виключно за рахунок власних коштів та банківських кредитів. Водночас воно має право самостійно вирішувати питання матеріального стимулювання.

       Державне підприємство несе повну відповідальність за свої забов'язання перед державою та іншими підприємствами, організаціями, установами за дотримання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство, яку не виконує свої забов'язання за розрахунками, може бути оголошене банком, що його обслуговує, неплатоспроможним (банкрутом).

        

       Об'єднання  підприємців.

       Великомасштабному бізнесу властиві форми організації, в основі яких лежить об'єднання  підприємств, фірм у сукупні структури. Це збірні асоціативні форми.

       Роздивимося окремі типи асоціативних організаційних структур.

       Корпорація - це акціонерне товариство, що об'єднує діяльність декількох фірм для досягнення їхніх загальних цілей або захисту привілеїв. Як юридична особа, корпорація відповідає по боргах і податках за усі вхідні в її підприємства і виступає в якості самостійного суб'єкта підприємницької діяльності.

       Господарські  асоціації - договірні об'єднання підприємств і організацій, утворювані для спільного виконання однорідних функцій і координації загальної діяльності. Асоціації ставляться до однієї із самих м'яких форм об'єднань, що мінімально обмежують дії вхідних у них членів асоціації. Учасники асоціації мають право входити в будь-які інші асоціації.

       

       Концерни - форма договірних значних об'єднань звичайно монопольного типу, що дозволяє використовувати можливості великомасштабного виробництва, комбінування, кооперування, завдяки наявності виробничо-технологічних зв'язків.

       Ці  організаційно-господарські структури  завдяки масштабам концентрації капіталу, виробничим потужностям, широким можливостям, диверсифікации виробництва мають визначену усталеність до коливань ринкової кон'юнктури, спроможні вигідно перерозподіляти інвестиційні ресурси, концентрувати їх на найбільш рентабельних, прибуткових напрямках. Виникнення концернів у країнах із розвиненою ринковою економікою історично було обумовлено насамперед концентрацією капіталу, його перенакопиченням в окремих товаровиробників. Найважливішою ознакою концернів стала єдність власності вхідних у них фірм, підприємств банків. Таким чином, учасники концернів взаємозалежні не за договором, а по сутності економічних відношень.

       Холдінгові  компанії - характеризуються тим, що вони мають контроль над іншими компаніями або за рахунок володіння їхніми акціями і грошовим капіталом, або в зв'язку з правом призначати директорів підконтрольних компаній.

       Механізм  прийняття рішень в акціонерних  товариствах дозволяє холдінгу впливати на господарські, комерційні рішення  підприємств, що входять у холдінгові об'єднання. Хоча ці підприємства залишаються в правовому відношенні самостійними, холдінг спроможний спрямовувати їх у русло інтересів великої компанії, як великої цілісної структури. Крім цього холдінг може здійснювати ряд функцій, пов'язаних із загальною підприємницькою діяльністю. У тому випадку, коли це обумовлено необхідністю і загальною користю, холдінг спроможний централізувати і перерозподіляти фінансові засоби своїх учасників.

       Консорціум - тимчасове добровільне об'єднання підприємств, організацій, утворене для вирішення конкретних задач і проблем, здійснення значних інвестиційних, науково-технічних, соціальних, екологічних проектів.

       

 У консорціум можуть входити і великі, і дрібні підприємства, що бажають взяти участь у здійсненні проектного або іншого підприємницького задуму, але не маючи самостійних можливостей його здійснення. Консорціум надає потенційно ефективний організаційно-структурний засіб тимчасової інтеграції кадрів, потужностей, матеріальних і фінансових ресурсів. Підприємства можуть об'єднуватися в консорціум заради здійснення привабливого проекту, але потребуючого для своєї реалізації значних капіталовкладень, що відволікаються на тривалий термін при високому ступені ризику[6].  
 
 
 
 

2. Персонал підприємства: характеристика, склад  і структура, показники руху та використання персоналу підприємства:

       2.1. Характеристика, склад і структура  персоналу. Визначення середньорічної  чисельності персоналу підприємства  за звітний рік.

       Персонал  підприємства – це сукупність постійних  працівників, які мають необхідну професійну підготовку або досвід практичної роботи (діяльності).

       Залежно від функцій, які виконують працівники на підприємстві, вони поділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Так, у промисловості до першої групи (промислово-виробничого персоналу) відносять працівників основних, допоміжних обслуговуючих виробництв, науково-дослідних структурних підрозділів і лабораторій, заводоуправлінь, складів, охорони, тобто всіх зайнятих у виробництві або безпосередньому його обслуговуванні. До другої групи персоналу відносять працівників структур. Які належать підприємству, але не пов’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва, тобто житлово-комунального господарства, навчальних і медичних закладів, дитячих садків та ясел, культурно-побутових установ тощо.

       Залежно від характеру виконуваних функцій, персонал підприємства поділяється  на такі категорії: робітники, керівники, спеціалісти, службовці.

       Керівники – це працівники, що займають керівні  посади на підприємствах та у їхніх структурних підрозділах, а також їхні заступники.

       До  спеціалістів відносять працівників, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи. Зокрема  інженери, економісти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціологи, фізіологи, техніки, нормувальники, юрисконсульти тощо.

       Службовці – це працівники, що виконують суто технічну роботу і займаються діловодством, обліком, контролем, господарським  та технічним обслуговуванням, зокрема  діловоди, обліковці, секретарі-друкарки, креслярі, стенографісти, касири тощо.

       До  складу охорони входять працівники сторожової та пожежної служби підприємств.

       Учнями  вважаються особи, що проходять професійну підготовку на підприємстві за системою бригадного та індивідуального навчання.

       Робітники – це категорія персоналу, яка безпосередньо зайнята у процесі створення матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг. До робітників належать також двірники, прибиральниці, охоронці, кур’єри, гардеробники.

       Робітники поділяються на основних, тобто безпосередньо зайнятих виконанням технологічних операцій з виготовлення продукції, і допоміжних, які виконують різноманітні допоміжні або підсобні операції.

       Працівник кожної професії та спеціальності відрізняється  рівнем кваліфікації.

       Кваліфікація  – це рівень знань та трудових навичок, необхідний для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю.

       Кваліфікована праця – праця, що потребує спеціальної  підготовки працівників, знань, умінь  і навичок для виконання певних видів робіт.

       За  рівнем кваліфікації робітники виконують  різні за складністю роботи, мають  неоднакову професійну підготовку і  поділяються на чотири групи:

• висококваліфіковані – робітники, які виконують особливо складні та відповідальні роботи і мають великий практичний досвід;
• кваліфіковані – робітники, що виконують складні роботи і мають значний досвід роботи;
• малокваліфіковані – робітники, що виконують нескладні роботи і мають певний досвід роботи;

• некваліфіковані – робітники, які виконують допоміжні  та обслуговуючі роботи і не потребують спеціальної підготовки.

       За  відношенням працівників до власності  підприємства їх можна поділити на власників і найманих.