Экономика предпринемательства

       Якщо  документи для проведення державної  реєстрації подаються заявником  особисто, державному реєстратору додатково  пред’являється паспорт.

       Дата  внесення в Єдиний державний реєстр запису про проведення державної  реєстрації фізичної особи – підприємця є датою державної реєстрації такої фізичної особи – підприємця. Термін державної реєстрації не повинен  перевищувати двох робочих днів з дати надходження документів для проведення держреєстрації фізособи – підприємця.

       Свідоцтво про державну реєстрації повинне бути оформлено державним реєстратором і видано (направлене рекомендованим листом) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати держреєстрації фізособи – підприємця.

       За  проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця стягується реєстраційний  збір у розмірі 2 нмдг.

       За  проведення державної реєстрації зміни  імені або місця проживання фізичної особи - підприємця стягується реєстраційний збір у розмірі 30% реєстраційного збору, встановленого в п.1 (0,6 нмдг).

       За  заміну свідоцтва про державну реєстрацію в зв'язку з його втратою або  пошкодженням стягується реєстраційний  збір у розмірі 1 нмдг[4].

         В Україні в процесі роздержавлення економіки найважливішою соціально-економічною метою є передача значної частини державної власності трудовим колективам. Це основний шлях подолання відчуження трудящіх від власності на засоби виробництва і результатів праці, від самого процесу праці, від управління виробництвом, від економічної влади тощо.  
 

       

       

       Законами  України визначено три основних види підприємств: державне колективне та індивідуальне. При цьому остання  група має можливість створення  індивідуального, сімейного та приватного підприємства.

       Малі  підприємства.

       Малий бізнес здійснюється шляхом створення  розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із Законом України "Про  підприємства" до малих відносяться  такі підприємства:

       у промисловості й будівництві - з  числом працюючих до 200 чоловік;

       у науці й науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;

       в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) - до 50 чоловік;

       у галузях нематеріального виробництва - до 25 чоловік;

       у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.

       У нашій країні в залежності від природно-кліматичних, національних, технологічних та інших особливостей регіонів можуть бути різні критерії виділення малої економіки[6].

       Законодавство України надає широкі права щодо створення малих підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство. У зв'язку з цим будь-яке створене мале підприємство, зберігаючи пріоритет свого засновника, є відповідно і державним, колективним, приватним. Діяльність кожного з них регулюється діючим законодавством. Отже малі підприємства - це не якийсь конкретний тип підприємства, а частина

       

       Малі  підприємства - досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємство здатне найоперативніше

       

реагувати на кон'юнктуру  ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості.

       Малі  підприємства спеціалізуються і  на випуску кінцевої продукції, орієнтованої в основному на місцеві ринки  збуту. В основному, це швидкопсувні продукти, ювелірні вироби, одяг, взуття і т.д. і т.п.

       Акціонерні  підприємства.

       Важливою  формою підприємництва, є організація акціонерних підприємств.

       Акціонерні  форми господарювання базуються  на створенні акціонерних товариств. У Законі України "Про господарські товариства" зазначається, що акціонертім товариством називається організація, яка має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язання тільки майном товариства.

       Акціонерне  товариство - це одна з організаційно-правових форм підприємств. Воно створюється  шляхом централізації коштів (об'єднання капіталу) різних осіб, проведеної за допомогою продажу акцій із метою здійснення господарської діяльності й одержання прибутку.

       Головною  метою створення акціонерних  товариств у нашій країні є  залучення до господарського обігу  вільних коштів (грошових і матеріальних) трудящіх, а також підприємств для виконання певних господарських завдань. Акціонерне товариство створюється на основі купівлі-продажу акцій.

       У якості учасників об'єднання капіталу шляхом створення акціонерного товариства можуть виступати фізичні і юридичні особи.

       

       Внеском учасника товариства в об'єднаний  капітал можуть бути кошти, а також  будь-які матеріальні цінності, цінні  папери, права користування природними ресурсами й інші майнові права, у тому числі право на інтелектуальну власність.

       Вартість  внесеного кожним засновником майна визначається в грошовій формі спільним рішенням учасників товариства. Об'єднане майно, оцінене в грошовому вираженні, складає статутний капітал (фонд) товариства.

       Останній  розділяється на визначену кількість рівних частин. Свідченням про внесення таких частин є акція, а грошове вираження цієї частки зветься номінальної вартості (номіналу) акцій.

       Таким чином, акціонерне товариство має статутний  капітал, розділений на визначену кількість  акцій рівної номінальної вартості, що випускаються товариством в обертання на ринок цінних паперів.

       Товариство  має повну господарську самостійність  у визначенні форми керування, прийняття  господарських рішень, збуту, встановлення цін, оплати праці і розподілу прибутку.

       Термін  діяльності товариства не обмежений  або ж установлюється його учасниками.

       Акціонерне  товариство відповідає за своїми обов'язками всіма наявними активами. Проте по зобов'язаннях окремих своїх учасників (акціонерів) товариство не відповідає.

       Зі  своєї сторони акціонер приймає  на собе відповідальність по зобов'язаннях  товариства в межах розміру свого  внеску - частки капіталу, вкладеної  в справу, або кількості наявних  у нього акцій.

       

       Акціонерні  підприємства поділяються на два  види: акціонерне товариство відкритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати, купівлі-продажу на біржах; акціонерне товариство закритого типу (або ТОВ), акції якого поширюються лише серед його засновників.

       Функціонування  акціонерного товариства закритого типу відрізняється й іншими особливостями, що в обов'язковому порядку повинні бути відбиті в його статуті. Акціонерні товариства закритого типу - це в основному невеличкі приватні підприємства з невисокою чисельністю акціонерів, такі, як магазини, ательє, майстерні, гаражі і т.п.

       

       Основними характеристиками акціонерного товариства відкритого типу є масштаби об'єднаного капіталу і велика кількість власників. Основна ідея, що звичайно переслідується при створенні такої форми  приватного підприємства, полягає в притягненні і концентрації великих коштів (капіталу) населення й інших підприємств із метою їх використання для одержання прибутку.

       Акціонерне  товариство закритого типу являє  собою об'єднання не тільки капіталів, але і конкретних учасників (фізичних і юридичних осіб).

       У Законі про акціонерні товариства передбачене: у закрите АТ може входити не більш 50 учасників (фізичних і юридичних  осіб). З моменту перевищення цієї межі товариство буде признаватися відкритим  незалежно від запису в статуті і зобов'язано перереєструватися в якості відкритого.

       Акції можуть переходити з рук у руки, але реально функціонуючий капітал  товариства залишається в цілості. Історично АТ виникнули поряд  із ТОВ як більш стійка форма підприємства з практично не обмеженою життєздатністю.

       Акція - це цінний папір, що підтверджує право її утримувача на частку в статутному капіталі акціонерного товариства і, отже, на усі права, що випливають із права власності на її.

       Акції випускаються акціонерним товариством, як було відзначено вище, із метою притягнення додаткових коштів для своєї діяльності, здійснюваної через їхню реалізацію фізичним і юридичним особам.

       Акція є безстроковим документом. Термін її обертання обмежений тільки терміном існування товариства, що випустило її. Право акціонера на участь в керуванні акціонерним товариством реалізується: у праві брати участь у Загальному збори акціонерів -вищому органі керування акціонерного товариства, що визначає основні напрямки його діяльності; а також у праві обирати і бути обраним в органи керування товариства[8].

       Орендне підприємство - це господарська одиниця, яка самостійно здійснює підприємницьку та іншу діяльність на основі строкового платного володіння і користування майном, переданим в оренду орендареві за договором.

       Об'єктами оренди є: 1) цілісні майнові комплекси  державних підприємств, організацій  або їхні структурні підрозділи; 2) окреме індивідуально визначене майно  державних підприємств, організацій.

       Орендарями  можуть бути:

       1. організації орендарів, створені членами трудових колективів державних підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів;

       2. громадяни та юридичні особи  України; 

       3. громадяни іноземних держав;

       4. міжнародні організації; 

       5. особи без громадянства.

       Отже, оренда як економічна категорія є формою відносин між власником, котрий безпосередньо не веде господарство на даному державному підприємстві, в організації, та юридичне вільним і економічно самостійним суб'єктом - підприємцем, якому власник (орендодавець) передає за орендну плату майно на основі договорові в строкове платне володіння і користування.

       

       Існують два типи орендних відносин: 1) оренда як форма приватизації об'єктів державної  власності; 2) оренда як форма економічних  відносин у недержавному секторі  економіки. Інший тип оренди сьогодні ще не дуже поширений, хоч підприємства, які базуються на недержавних формах власності, і почали активно розвивати орендні відносини.

       Головною  умовою розвитку й ефективного функціонування оренди є перетворення відносин власності  і системи соціально-економічних відносин у цілому, ліквідація адміністративно-командної системи управління. Оренда може стати тією перехідною формою, яка допоможе перейти від державно-монополістичної власності до різноманітних форм власності вільного підприємництва.

       Договірні товариства. Договірне (повне або змішане) товариство досить поширене, як організаційно-правова форма у розвинутих країнах,

       а в нашу практику воно лише починає  входити. Його не слід путати з статутним  товариством - акціонерним товариством  відкритого або закритого типу, учасники якого утворюють юридичну особу.

       Договірне товариство утворюють юридичні та фізичні  особи, коли вони знаходять вигоду в  спільних діях на ринку, але не бажають  втрачати своєї самостійності - зливати  свій капітал або створювати нову юридичну особу.

       Учасники  поділяються на дійсних членів і  членів-вкладників.

       Всі дійсні члени рівноправні, їм на стадії укладання договорові надана можливість вибору: кожний із них буде діяти  від імені товариства, може доручати це одному або декільком дійсним членом, розділити між собою обов'язки та сферу компетенції, передбачити види і розміри справ, по яких необхідна згода всіх або більшості. Члени-вкладники таких прав не мають. Кожний дійсний член має один вирішальний голос, а член-вкладник - лише дорадчий.