ПЛАН 

   ВСТУП..................................................................................................................3 

   РОЗДІЛ 1. УПРАВЛІННЯ ЗАЙНЯТІСТЮ  НАСЕЛЕННЯ.

                      ПРОБЛЕМИ   БЕЗРОБІТТЯ………...……………………….……4

             1.1   Людський капітал та  робоча сила....................................................4

             1.2  Поняття та види зайнятості...............................................................10

             1.3   Суть,види та рівень безробіття........................................................15

         

    РОЗДІЛ2.УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ…………….….….25

             2.1.Управління трудовими ресурсами в Україні ……………….…….25

             2.2 Регулювання зайнятістю населення……………………………….29 

    РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ...............................35

            3.1. Національні фактори зростання безробіття..................................35

             3.2. Проблеми зайнятості населення в Україні(в періодичній                                                                                                                                                                                                                                   

                     літературі)………………………………………………………....39

 ВИСНОВКИ........................................................................................................49 

 СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................................50

                                                      Вступ

       Однією з найскладніших соціально-економічних  проблем в умовах ринкової  трансформації економіки України  є формування національного ринку  праці. Перехід від командно-адміністративної системи до ринкової супроводжується зростанням рівня та тривалості безробіття, розвитком вимушеної неповної та неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції тощо.

      Зайнятість  і безробіття – найважливіші показники  використання людських ресурсів у виробничому процесі.

      Безробіття  вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого – великим суспільним лихом. Всі країни світу прикладають  багато зусиль для подолання безробіття, але ні одній ще не вдалося ліквідувати його повністю.

      У перехідний період в Україні формування ринку праці неможливе без  активного втручання держави. Головною формою його виявлення в умовах сучасної економіки є державна політика зайнятості.

      Стан  та розвиток ринку праці тієї чи іншої країни, а також ступінь та методи його регулювання з боку держави обумовлені різними за своїм характером і ступенем впливу чинниками: рівнем та історичними особливостями соціально-економічного розвитку, макроекономічною політикою, співвідношенням основних політичних сил, політичною культурою суспільства і, нарешті, глобальними тенденціями у сфері зайнятості.

      Отже, завдання курсової роботи – аналіз зайнятості населення України та проблем відтворення робочої  сили. Об’єктом дослідження є зайнятість населення України, а предметом – рівень безробіття, як один з показників рівня зайнятості. 
 
 
 
 

3

РОЗДІЛ 1. УПРАВЛІННЯ ЗАЙНЯТІСТЮ НАСЕЛЕННЯ.

                   ПРОБЛЕМИ  БЕЗРОБІТТЯ 

          1.1   Людський капітал та робоча сила      

          Ринок робочої сили є найскладнішим з усіх видів ринків за структурою, специфікою ціноутворення, зв’язками з іншими ринками.

             Робоча сила - це сукупність фізичних  i духовних якостей, якими володіє людина, жива істота при виготовленні матеріальних цінностей. Робоча сила - це здатність людини до певного виду діяльності (розумова, професійна i фізична). Результатом споживання робочої сили є праця.

       Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людей на створення матеріальних i духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда та суспільства загалом.

      Головними елементами ринку праці  є попит, пропозиція, вартість робочої сили.

       Елементи ринку взаємодіють між  собою. Попит пов'язаний зворотнім зв'язком iз ціною: із зростанням ціни на робочу силу попит зменшується i навпаки. Між пропозицією на товар i ціною існує пряма залежність: зростання цін на товар викликає зацікавленість у людей, які є власниками робочої сили, що веде до підвищення пропозиції; зниження цін призводить до зменшення пропозиції.

       Попит на ринку праці - платоспроможність суспільства щодо задоволення потреби в робочій силі. За економічним змістом попит характеризує обсяг i структуру загальної потреби на робочу силу, яка забезпечена реальними робочими місцями, фондом оплати праці й життєвих коштів. Він активно впливає на відтворювальні зв'язки економічної системи, формуючи властиву для неї організацію зайнятості на ринку праці.

      Попит на ринку праці визначається  обсягом i структурою виробництва, рівнем продуктивності праці, ціною робочої сили, кон’юнктурою ринків

капіталів, товарів, послуг та правовими нормами.           

4

          Пропозиція на ринку праці – це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності. На пропозицію ринку впливає демографічна ситуація, характер і зміст праці,інтенсивність вивільнення робочої сили,  ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки працівників, система оплати праці.

        Коли попит і пропозиція врівноважуються, то потреби суспільства в робочій силі задовольняються максимально. [1, с.126-128]

      Нерівновага між попитом і пропозицією  зумовлюється дисбалансом між чисельністю  робочої сили, яка формує пропозицію на ринку праці, і кількістю робочих  місць, які визначають попит. Для аналізу використовуються такі показники:

• попит на робочу силу та її пропозиція у галузево-регіональному розрізі та за підприємствами різних форм власності;
• професійно-кваліфікаційна підготовка робочої сили;
• коефіцієнт навантаження на одне робоче місце і зворотній йому рівень вакантності.

     Пропозицію на ринку праці формують такі категорії економічно активного населення:

1. безробітні, чисельність яких поповнюється випускниками навчальних закладів та раніше зайнятих в домашньому господарстві;
2. ті, хто мають роботу, але незадоволені нею і шукають іншу;
3. зайняті, які ризикують залишитись без роботи і тому шукають нову.

        Попит на робочу силу змінюється під впливом:

1. випереджаючих темпів зростання продуктивності праці порівняно з динамікою ВВП, що зменшує попит на робочу силу, і навпаки;

     2) збільшення капіталомісткості виробництва, що зменшує попит на робочу                                                       

       силу, і навпаки.  [2, с.62]

          Робоча сила реально існує в ocoбi людини-працівника, яка є основною продуктивною силою суспільства. У ринковій економіці робоча сила стає

5

товаром, тобто предметом купівлі-продажу, який має назву найму,а працівник - найманим працівником. Ринок праці ставить підвищені вимоги до якості робочої сили, piвня освіти, володіння технікою, до знань та вмінь.

           Робоча сила як товар відрізняється  від ycix інших товаpiв цілим рядом специфічних характеристик, а саме:

 • продаж товару,робочої сили, не відмежовується від людини, а лише використовується згідно з умовами договору про найм, що передбачає безперервне відновлення i коригування умов використання робочої сили i плати за працю;

•  найманий працівник i роботодавець - юридично piвноправнi люди i однаковою мірою користуються правами людини й громадянина;

• відносини  між найманим працівником та роботодавцем оформляються трудовим договором (контрактом), де вказуються взаємні права i обов'язки сторін по виконанню ycix умов купівлі-продажу робочої сили;

•     робочу силу не можна скоротити, відкласти до кращих часів;

•   робоча сила продається в кредит, тобто оплачується роботодавцем після використання її протягом певного часу;

•     найманий працівник може відмовитися  від умов, на яких роботодавець хоче його використовувати, може звільнитись за власним бажанням, страйкувати тощо;

• робоча сила – це різноякіснисний товар, навіть якщо працівники належать до однієї i тiєї ж професії та спеціальності, на відміну від інших товарів, вироблених за одним стандартом та технологією.

      Ефективність функціонування ринку праці можлива за таких умов: по-перше, при повній самостійності та незалежності роботодавця i найманого працівника в поєднанні з їх економічною відповідальністю; по-друге, відносини агентів на ринку праці характеризуються як відносини між piвноправними

партнерами; по-третє, повинна бути збалансовують  між робочими місцями, пропозицією  робочої сили та грошовою масою зарплати; має існувати єдність 

6

ринку праці з іншими ринками.

               Ринок праці сприяє підвищенню  ефективності виробництва, прискоренню науково-технічного прогресу, втіленню нових технологій, що покращують умови праці. Він дає людині економічну свободу, змогу обрати не лише місце роботи, але й cпociб життя. Ринок пpaцi сприяє узгодженню особистих, колективних i загальнонаціональних інтересів при суспільному поділі праці, надає необхідну гнучкість підготовці та розподілу робочої сили. [1, с.130-131]

    Становлення теоретичних засад  людського капіталу розглядається  в історичному, соціальному й  економічному аспектах.

          Термін "людський капітал" уперше з'явився у працях економіста Теодора Шульца, якого цікавило становище країн зi слаборозвиненою економікою. Він наголошував, що підвищення добробуту бідних людей залежить не від якості землі, техніки чи їxнix зусиль, a скopiшe від знань. Biн назвав цей термін економіки "людським капіталом".[3, с30]

        Дослідження еволюції поглядів  на людину праці пов’язують  з творцем трудової теорії  вартості А. Смітом. А. Сміт  уперше визначав людину на  виробництві як носія капіталу, тобто розглядав кожну людину з точки зору власника рівних прав бути багатим і одночасно як носія вартості .

          К. Маркс писав, що під робочою силою, або здатністю до праці, ми розуміємо сукупність фізичних i духовних здібностей, які має людина. Марксове поняття робочої сили й сучасне поняття людського капіталу об’єднує наявність у них вартості, а з позиції марксизму - головної властивості робочої сили - створювати додаткову вартість. Цю властивість покладено в основу розгляду людського капіталу як джерела збільшення доходів підприємства та ВВП, а звідси — як умови підвищення заробітної  плати працівників. [4, с.64, 66-67]

        О. Соколова, В. Чекаловець розуміють під людським капіталом запас знань, здоров'я, навичок, досвіду, які використовуються індивідом для

7

одержання доходу.

     Сьогодні найбільш розширене поняття людського капіталу дано В.Ковалевською. На її думку, людський капітал - це нагромадження певних знань, здібностей, енергії, культурного розвитку, певний  рівень здоров'я як конкретного індивіда, групи людей, так i суспільства в цілому. [ 4, с.71]