Грошова система України

     Попри те, що в Україні, як і в усьому світі, функціонує кредитна грошова система, боргам, за нашим законодавством, не надано майнових прав. Через це підприємства не можуть перетворити їх у гроші, що й зумовлює руйнівну платіжну кризу.

    В Україні ж визначено, що розрахунки повинні здійснюватися лише живими грішми і передусім готівкою, рух якої між підприємствами не відображається у звітах, а тому операції з нею не оподатковуються і є безконтрольними. Через недосконалість системи платежів у розрахунки вкладаються величезні грошові капітали – десятки мільярдів гривень, які мають скеровуватися в інвестиції. Капіталовкладення за рахунок внутрішніх ресурсів підприємств, по суті, згорнуті, цінними методами. На створення грошей на базі векселя, а отже і на рефінансування НБУ комерційних банків під заставу векселів інфляція не поширюється, бо кожній грошовій сумі відповідає певний обсяг товарної маси. Оскільки кредитні грошові зобов’язання доводиться гасити, гроші вилучаються з обігу і не справляють тиску на грошову масу, натомість її штучне звуження душить виробництво, підриває його ринок. Однак, вексель, нажаль, в Україні не набув широкого використання.

     Великої шкоди Україні завдає нав’язувана ззовні жорстка монетарна політика. Успішність рекомендацій монетаристів щодо регулювання економіки лише за допомогою кількості грошей не підтверджується ніде у світі. У найбільших країнах Європи темпи зростання грошової маси були значно вищими від рекомендованих ними (3-4% на рік, з урахуванням приросту реального ВВП).

 

Рис. 3.1 Динаміка курсу доллара по відношенню до гривні

 

     Ще однією проблемою функціонування грошової системи України є через інфляцію. За даними НБУ інфляція в Україні в березні 2010 р. відносно лютого 2010 р. склала 0,9%. Крім того, інфляція в березні 2010 р. відносно березня 2009 р. склала 11%. За даними Держкомстату, інфляція в Україні в лютому відносно січня цього року склала 1,9% (у січні 2010 р. - 1,8%).

     На сучасному етапі розвитку в Україні не сформовано внутрішнього ринку. Про це говорять показники: за даними Держкомстату України зростання ВВП України в першому кварталі 2010 р. склало 5%, в березні 2010 р. - 6,8%,. Реальний ВВП України в 2010 р. скоротився відносно 2009 р. в постійних цінах 2007 р. на 15,1%, номінальний ВВП склав 914,720 млрд грн.[22.]

     Проте країні більшість переважає експорт. Так з України вивозиться 60% ВВП, переважно сировина. Країни світу борються за експорт, на якому вони багатіють, а з України вивозяться все, що можна вивезти. Натомість гроші в Україну не повертаються. Існуюче виробництво в Україні на 90% пов’язане із зовнішнім торговим оборотом. Велика спрямованість на зовнішній ринок робить економіку України залежною від кон’юнктури світового ринку, звужує можливості країни щодо сталого економічного зростання. Потенційні резерви відродження національної економіки, зокрема розвитку внутрішнього ринку, в Україні майже не задіяні. Активність внутрішнього ринку – це індикатор економічного розвитку країни. В узагальнюючому вигляді вона виявляється через співвідношення таких ринкових критеріїв, як попит і пропозиція. В дефіцитній економіці, притаманній адміністративній системі, проблемою завжди була пропозиція. Нині, в умовах вільного ринку Україна зіткнулася з проблемою попиту, вірніше з його відсутністю. Необхідно створити умови випереджувального зростання внутрішнього споживання та підвищення його частки в структурі ВВП і забезпечення на цій основі сталого розвитку економіки України. [21.83c.]

     Грошова система не є довільним витвором державної влади, а залежить від реально існуючих економічних відносин. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади.

     Україна досі не має реальної програми виходу з фінансової кризи. Те, що нам рекомендують закордонні радники як найпрогресивніший економічний курс, насправді є набором положень із застарілих концепцій ХVІІІ-ХІХ століть. Вони проникнуті турботою не про піднесення і розквіт України, не про спорудження на її території нових, потужних найсучасніших підприємств, а про збут на її ринках своїх морально застарілих товарів, привласнення наших багатств. Тож очевидно, що потрібні рекомендації не придатні для України, яка перебуває в процесі державного будівництва, створення ринкових інститутів та інфраструктури.[20,67c.]

     Отже, труднощі в економічному будівництві виникають через недосконалу грошову систему, будівля якої недовершена.

     Для вирішення цієї проблеми є кілька ключових позицій, які визначатимуть зміцнення грошової системи не лише у короткостроковій, а й у середньостроковій перспективі. Це насамперед курсова політика. На відміну від девальвації, зміцнення валютних позицій національної грошової одиниці більш вигідне для України. Рада НБУ готова активно співпрацювати насамперед з Міністерством економіки з питань поліпшення функціонування грошової системи України та її елементів. Йдеться про органічне поєднання інструментарію грошово-кредитної та немонетарної антиінфляційної політики. Реалізація поставлених Президентом України завдань щодо відчутного поглиблення стабільності гривні можлива лише на основі такого комплексного підходу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

1. Із проголошенням у 1991 р. України самостійною державою виникла необхідність сформувати власну грошову систему. За період, що минув, досягнуті значні успіхи у вирішенні цього завдання. Сьогодні українська держава в особі НБУ досить успішно регулює пропозицію грошей з метою забезпечення її стабільності. Проте процес формування ефективного механізму грошової системи України ще не закінчився.

2. Грошово-кредитна політика  – це сукупність взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення  заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк. Основними стратегічними цілями грошово-кредитної політики є загальноекономічні цілі держави: економічне зростання, забезпечення високої зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу.

3. Грошово-кредитна політика  зводиться до економічного регулювання  через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (проценти) на грошовому ринку. Збільшення  пропозиції грошей, за інших рівних  умов, зумовлює зниження процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон'юнктуру ринків і посилює стимули до розширення виробництва.

4. Вирішальна роль  у розробленні та реалізації монетарної політики в Україні належить Національному банку, оскільки він несе відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України (ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

5. Основними інструментами  грошово-кредитної політики, які  застосовує НБУ, є: операції  відкритого ринку, регулювання  норми обов'язкового резервування, процентна політика, рефінансування  комерційних банків, регулювання курсу національної валюти. Вибір того чи іншого інструмента визначається залежно від конкретного стану ситуації на грошовому ринку.

6.Сучасна грошова система України – це грошова система ринкового зразка.

7. Необхідність створення грошової системи України:

 -розпад СРСР наприкінці 1991 року;

- вихід України з “рубльової зони”;

- запровадження власної грошової одинці.

- забезпеченням динамічного зростання економіки та соціального прогресу.

8. Етапи процесу запровадження національної валюти в Україні.

1. 10 січня 1992р. введено в готівковий обіг тимчасову валюту – український купоно-карбованець (купон). На цьому етапі в структурі грошового обігу паралельно функціонували дві валюти – рубль і купон;

2. У листопаді 1992р. завершено впровадження українського карбованця в безготівковий обіг. Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним офіційним засобом платежу на території України;

3. У вересні 1996р. проведено грошову реформу для запровадження нової грошової одиниці – гривні.

9. На сучасному етапі розвитку, грошова система України, без сумніву, є регульованою системою ринкового зразка.

10. Труднощі в економічному будівництві виникають через недосконалу грошову систему, будівля якої недовершена.

11. Для вирішення цієї проблеми є кілька ключових позицій, які визначатимуть зміцнення грошової системи не лише у короткостроковій, а й у середньостроковій перспективі. Це насамперед курсова політика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Cписок літератури

 

1. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика та особливості її реалізації в Україні // Фінанси України.–2000

2. Савлук М.І., Мороз А.М., Пудовкіна М.Ф. Гроші та кредит.– К.: КНЕУ, 2001.

3. Осецьуий В. Грошово-кредитна політика детермінананта інвестиційних зхмін // Банківська справа.– 2003.

4. Мельник О. Основні параметри грошово-крединої політики в Україні // Економіка України.–2000.

5. Мочерний С., Устенко О. Кредит і кредитні відносини в контексті економічної власності // Банківська справа.– 2000.

6. Цитанов С.А. Шляхи підвищення ефективності грошово-кредитного регулювання економіки // Фінанси України.– 2000.

7.  Гребник Н.Тенденції розвитку управління грошово-кредитним ринком в Україні за період 1991-1999 рр. // Банківська справа.– 1999

8.  Василик О.Д. Грошова реформа як метод фінансової стабілізації//  Фінанси Укра-

їни. – 1996, № 7. – С. 15.

9.    Гроші в Україні:  факти і документи/  М. Дмитрієнко,  В. Ющенко,  В. Литвин,  О.

Яковлева. – К.: Фінанси  і статистика, 1998. – С. 111.

10.   Петрик О. Історія монетарного розвитку в Україні// Вісник НБУ. – 2007, № 1. – С. 2-16.

УДК 330.142.26+658.4  Ст. викл. Р.С. Сорока, канд. Екон

11. Мельник О.М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-крединої політики // Банківська справа.– 2000.–№6.– с. 34-44.

12. Мельник О. Основні параметри грошово-крединої політики в Україні // Економіка України.–2000.– №7.–с. 25-31.

13. Мочерний С., Устенко О. Кредит і кредитні відносини в контексті економічної власності // Банківська справа.– 2000. – №5. – с. 3-7.

14. Драгун Ю.В. Державний кредит в Україні // Фінанси України.– 2000. – №11. с. 141-143.

15.  Цитанов С.А. Шляхи підвищення ефективності грошово-кредитного регулювання економіки // Фінанси України.– 2000. – №1. с. 11-20.

16.  Гребник Н.Тенденції розвитку управління грошово-кредитним ринком в Україні за період 1991-1999 рр. // Банківська справа.– 1999.–№6.– с. 22-29.

17. Швайка М. Державне регулювання грошово-кредитних відносин // Економіка України.–1999.– №2.–с. 15-20.

18. Грищенко О. Гроші та грошово-кредитна політика, К.: Основи, 2008; 180 с.

19.Лютий І.О. Грошово – кредитна політика в умовах перехідної економіки, Київ: АТІКА, 2009; 240 с.

20.  Чухно А. Створення грошової системи України // Економіка України. —2008. — № 11.

21.  Савлук М.І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України // Фінанси України. — 2010. — № 2.

22. Основні показники НБУ [електронний ресурс] режим до доступу htt: tsn. ua/groshi/nbu-prognozuye-inflyatsiyu-v-ukrayini