Грошова система України

2. Вільне використання російського  рубля на внутрішньому ринку  України сприяло широкому відпливу  товарів за межі України, підриву  товарної основи внутрішнього  грошового обігу. Тому уряд  України змушений був перевести весь готівковий обіг на карбованцеву валюту і вилучити з нього рублеву валюту. Цей крок забезпечував повний контроль НБУ за сферою готівкового обороту. Проте він відкривав широкі можливості для використання емісії грошей для покриття фінансових потреб уряду, які в той час зростали надзвичайно швидко, що стало одним із головних чинників розкручування в Україні гіперінфляції.

3. З ініціативи РФ у середині 1992 р. у рублевій зоні була  запроваджена система взаємозаліку  через кореспондентські рахунки, відкриті в розрахунковому центрі при Центральному банку РФ. Унаслідок цього платежі між країнами рублевої зони були взяті під контроль Центральним банком РФ. Рубль втратив свій статус єдиної грошової одиниці, виникло кілька рублів – російський, український, білоруський тощо. Курс українського рубля щодо російського став швидко падати. Україна втратила будь-які переваги від використання в безготівковому обороті іншої валюти- рубля.

4. Різка нестача рублевої маси. Під впливом цього чинника  весь готівковий обіг було переведено на купонне обслуговування. Нова грошова одиниця була позбавлена механізму, що мав підтримувати її відносну стабільність.

В результаті повної купонізації сфери  готівкового обігу відбувся її механічний відрив від обігу безготівкового, який продовжував обслуговуватися російським рублем. Перехід грошей із однієї частини в іншу вимагав обміну їх за валютним курсом. Утворилася спотворена ситуація, за якої валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому обороті роздвоївся. А це сприяло здійсненню масових фінансових спекуляцій, пов’язаних з переведенням грошей з однієї форми обігу в іншу, відпливу грошових капіталів з України за кордон, зокрема в Росію. [16 стр. 22-29]

     Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, Президент України указом "Про реформу грошової системи України" від 12 листопада 1992 р. запровадив купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучив з нього рублеві гроші. Нові гроші були названі "український карбованець", дістали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на території України засобом платежу. Український карбованець як тимчасові гроші взяв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На ньому методом спроб і помилок будувалася національна грошова система України. Уведенням у загальний оборот українського карбованця завершився перший етап формування національної грошової системи України.

2. На другому етапі Національний банк України, спираючись на норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» (1991 р.), відпрацьовував окремі елементи та організацію функціонування грошової системи. До основних напрямів та найбільш відчутних результатів розвитку грошової системи на цьому етапі можна віднести:

1. Розбудову власного  емісійного механізму, що включає:

- створення Банкнотно-монетного  двору НБУ, що має повний  цикл високоякісного виробництва  паперових грошей та монети;

- розроблення дизайну, установлення номіналу, платіжних ознак, забезпечення системи захисту грошових знаків та монет;

- розроблення правил випуску  в обіг, зберігання, інкасації, вилучення  з обігу готівки, ведення касових  операцій тощо.

2. Формування механізму регулювання  НБУ пропозиції грошей, завданням якого є:

 —відпрацювання механізму централізованого  регулювання банківськими резервами;

—запровадження механізму рефінансування комерційних банків;

—розвиток операцій на відкритому ринку.

3. Розроблення методики та методології  грошово-кредитної політики НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інструментів грошово-кредитної політики, розмежування сфер застосування фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.

4. Розбудова національної платіжної  системи, що охоплює:

—створення системи електронних платежів на міжбанківському рівні;

—розроблення методичних та інструктивних  документів щодо організації безготівкових  розрахунків на міжгосподарському  рівні;

—розроблення методичних та організаційних засад створення електронної систем й масових платежів.

5. Формування механізму валютного  регулювання, який включає:

—розвиток інфраструктури валютного  ринку та формування методичних та організаційних засад здійснення операцій на ньому;

—порядок регулювання валютного  курсу;

—створення механізму формування та використання золотовалютних резервів;

—формування звітності щодо платіжного балансу країни, здійснення його аналізу  та прогнозування.

6. Розроблення та випробування  на практиці спеціальних заходів  з подолання гіперінфляції та  регулювання інфляції.

Перелічені заходи дали можливість сформувати протягом 1993 - 1996 pокiв правові  та організаційні основи національної грошової системи ринкового типу, яка спроможна була забезпечити  належне управління грошовим оборотом відповідно до потреб економіки країни.

     Новій ситуації, що склалася в управлінні грошовим оборотом, не відповідав статус тимчасової валюти, що зберігався за українським карбованцем. Позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав, а його знецінення тривало. Тимчасові гроші не можуть належним чином виконувати одну з найважливіших функцій - функцію нагромадження. А без реалізації цієї функції не можна подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України. Це підриває інтереси економічних суб'єктів до накопичення грошей як джерела інвестування, стримує економічне зростання, знижує ефективність антиінфляційної політики, зміцнення державних фінансів. У зв'язку з цим особливої гостроти набуло питання запровадження в оборот постійної грошової одиниці — гривні. Згідно з Указом Президента України  «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 р.:

-З 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена постійна грошова одиниця – гривня та її сота частина – копійка.

-В обіг були випущені  банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розмінна  монета номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Емісія українських карбованців була припинена.

-Українські карбованці  підлягали обміну на гривні  за курсом 100000 карбованців за 1 гривню, суми до 100 млн. укр. крб. обмінювалися  на гривні готівкою, а понад  100 млн. крб.- зараховувались на вклади в банках з правом їх вільного використання в гривнях.

     Отже, на п’ятому році незалежності Україна отримала найважливіший атрибут державності, стабільну грошову одиницю- гривню. Назва національної валюти обрана не випадково. За часів Київської Русі наші пращури створили першу власну грошову систему, в якій грошовою одиницею була гривня, відлита зі срібла або золота. Отож наша сучасниця знатного роду- одна з найстаріших на планеті грошових одиниць.

3. На третьому етапі відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи, що були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою тут стало прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону «Про Національний банк України». Хоча в цьому законі безпосередньо про грошову систему мова не йде, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. Це, зокрема, розділ IV "Грошово-кредитна політика", розділ V "Управління готівковим грошовим обігом", розділ VIII "Діяльність Національного банку щодо операцій з валютними цінностями". У них чітко виписані права та обов'язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового обороту, визначені методи та інструменти грошово-кредитної політики та інші види діяльності НБУ, що формують грошову систему країни. А у грудні 2000 р. – був прийнятий закон “Про банки і банківську діяльність”.

     На сучасному етапi відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи України. Зокрема, передбачаються зміни купюри грошей за формою і дизайном. Вони будуть близькі за розміром до євро, розробляється нова система їх захисту.

2.3 Грошова система України у складі Радянського Союзу у повоєнні роки (1945-1991 рр.)

У цьому розділі розглянемо особливості грошової системи України в складі Радянського Союзу у повоєнні роки (1945-1991 рр.)       Негативні наслідки Другої світової війни для грошового господарства Радянського Союзу проявлялися у надмірному зростанні грошової маси, необхідної для покриття величезних воєнних видатків; вилученні радянських грошових знаків окупаційними фінансовими установами та їх нестачі на звільнених від ворога територіях; а також у наявності значної кількості виготовлених нацистами фальшивих грошей. Ще задовго до завершення воєнних дій у країні розпочалася підготовка до проведення реформи, спрямованої на швидке радикальне оздоровлення грошової системи, її реалізація була доручена Міністерству фінансів СРСР, яке очолював А. Г. Зверев. Проводити реформу було вирішено без зволікань, однак посуха та неврожай 1946—1947 рр., а також політичне рішення радянського уряду про надання значної матеріальної допомоги країнам Центральної та Східної Європи, що спричинило голод в ряді регіонів півдня СРСР, особливо в Україні та Молдові, дещо відтермінували її реалізацію. Першими кроками реформи тут стало регулювання цінової політики та зростання заробітної плати низькооплачуваних груп робітників та службовців. Цьому сприяло зростання показників промислового розвитку, що дало змогу нагромадити значні запаси товарів, необхідних при проведенні реформи. Неабияке значення мало досягнуте неймовірними зусиллями, значною мірою за рахунок визиску зубожілого за час війни населення, збалансування доходів та видатків державного бюджету. За підсумками 1946 р. позитивне сальдо бюджету становило 18,6 млрд рублів. Восени 1947 р. склалися всі передумови для проведення грошової реформи. Основні положення реформи містились в опублікованій 14 грудня 1947 р. постанові Ради Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) "Про проведення грошової реформи та відміну карток на продовольчі та промислові товари". Згідно з нею, 16 грудня в обіг запроваджувались нові грошові знаки зразка 1947 р. з позначенням номіналу у рублях. Обмін старих грошей на нові проводився у співвідношенні 10:1. На розмінну монету дія реформи не поширювалася. В обіг запроваджувались казначейські білети СРСР номіналом 1, 3 та 5 рублів; білети Державного Банку СРСР вартістю 10, 25, 50 та 100 рублів. На аверсі цих грошових знаків розміщено державний герб СРСР, назва грошового знака, позначення номіналу мовами 16 союзних республік, дата емісії, серія та номер купюри. На реверсі — позначення номіналу цифрами та словами, а також текст: "Государственные казначейские билеты обеспечиваются всем достоянием Союза ССР и обязательны к приему на всей территории СССР во все платежи для всех учреждений, предприятий и лиц по нарицательной стоимости. Подделка государственных казначейских билетов преследуется по закону".

На лицевому боці білетів  Державного банку СРСР зразка 1947р., як і на червінцевих купюрах зразка 1937 р., містилось портретне зображення В. Леніна. Оформлення купюр номіналом 10 та 25 рублів дещо відрізнялося від знаків вартістю 50 та 100 рублів. Так, на нижчих номіналах державний герб СРСР розташований на реверсі, а на вищих — на аверсі. На всіх банкнотах вказані тип грошового знаку, його номінал, дата емісії, серія та номер купюри, а також текст "Банковские билеты обеспечиваются золотом, драгоценными металлами и прочими активами Государственного Банка".

Грошова реформа 1947 р. не змінила засад карбування розмінної монети. Як і до того, воно здійснювалося на Московському монетному дворі. Нові монети мали такий самий номінал — 1, 2, 3 та 5 копійок, вони виготовлялися з алюмінієво-бронзового сплаву, а також 10,15 та 20 копійок — з мідно-нікелевого сплаву. Не змінилося зовнішнє оформлення радянських монет. Єдиним змінним елементом була кількість стрічок у перев'язі колосся у державному гербі СРСР, яка визначалася кількістю союзних республік, які входили до складу Радянського Союзу.

У ході реформи відбувалася диференційована переоцінка грошових заощаджень, що зберігалися в ощадних касах: вклади на суму до 3000 рублів не переоцінювалися, депозити на суму до 10 000 рублів переоцінювались у співвідношенні 3:2, а ті, що перевищували цю суму — у співвідношенні 2:1. Пільгові умови обміну встановлювалися для власників облігацій державних позик. Обмін грошей філіями Держбанку, а також спеціальними обмінними пунктами проводився впродовж одного тижня — з 16 до 22 грудня, а у віддалених районах— до 29 грудня 1947 р. Після 16 грудня виплата заробітної плати проводилась лише грошовими знаками нового зразка. Перерахунок розмірів заробітної плати, а також прибутку селян від державних заготівель не здійснювався. Це означає, що реформа значною мірою мала конфіскаційний характер.    Крім того, через дуже обмежений часовий проміжок, виділений для обміну грошових знаків, значна частина купюр попередніх емісій залишилася необміняною.  Водночас держава вилучала у населення значні грошові засоби шляхом примусового розповсюдження державних позик. У деякі роки їх сума перевищувала 35 млрд рублів. Водночас з грошовою реформою в країні відбувалася відміна карткової системи, після чого ціни на промислові та продовольчі товари були встановлені на рівні цін карткового постачання. Державні роздрібні ціни у 1948 р. були на 17 % нижчими від дореформених. Вперше за багато років держава здійснила спробу зміцнити систему державного кредиту. Цьому сприяло надання пільг вкладникам ощадних кас та тримачам облігацій державних позик, які зазнали при обміні значно менших втрат, ніж інші власники грошових засобів. Під час грошової