Грошова система України

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП………………………………………………. ........................ 3

РОЗДІЛ I  ГРОШОВА СИСТЕМА: СУТЬ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ

1. Поняття грошової системи та її основні елементи................. 6
2. Види та купюрність грошових знаків...................................... 8
3. Типи грошових систем.............................................................. 11

РОЗДІЛ ІІ СТАНОВЛЕННЯ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

2.1    Становлення грошової системи Незалежної України............ 17

2.2    Етапи розвитку  грошової системи Незалежної України....... 23

2..3   Грошова система  України у складі Радянського  Союзу у повоєнні роки (1945- 1991 рр.).....................................................................................30

 

РОЗДІЛ ІІІ  ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ В МАЙБУТНЬОМУ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.................. 45

ВИСНОВКИ....................................................................................... 50

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………...52

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

      Актуальність теми: „Розвиток грошової системи України” полягає в тому що державне регулювання грошового обороту займає важливе місце в системі державного управління економікою, оскільки дає можливість впливати на всі процеси на макро- та мікроекономічних рівнях. На сучасному етапі розвитку економіки України, грошова система має багато проблем і недоліків, які потребують розв’язання. Основними завданнями цього дослідження є розкриття проблем функціонування грошової системи країни на сучасних етапах в умовах прояви фінансової кризи.

У представленій роботі викладено суть грошової системи  України. Проаналізовано основні етапи cтворення і розвитку грошової системи  України і перспективи її розвитку на майбутнє.

     Метою роботи є вивчити і науково викласти суть грошової системи України, розглянути її історичний розвиток, виділити позитивні і негативні сторони грошової системи і шляхи її вдосконалення.

     Об’єктом дослідження є грошова система України за часів її становлення і сучасна грошова система.

     Предметом дослідження є розвиток грошової системиУкраїни

Становлення України  як незалежної, суверенної держави  обумовило необхідність створення  власної грошової системи, яка забезпечувала  б можливість українським владним  структурам самостійно керувати грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. Головним результатом функціонування грошової системи є розроблення і реалізація певної грошово-кредитної політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи.

     У літературі застосовується кілька підходів до визначення сутності грошово-кредитної політики. Представники одного з них трактують монетарну політику надто вузько – як урядову політику впливу на кількість грошей в обороті. Представники іншого підходу визначають її надто розширено – як один із секторів економічної політики вищих органів державної влади. У першому випадку механізм монетарної політики обмежується лише впливом на кількість грошей і явно збіднюються його результативні можливості, у другому - не визначено специфічного характеру монетарної політики, її відмінностей від інших секторів економічної політики, її особливого механізму впливу на економічні процеси.

     Більш повно і точно виражає сутність монетарної політики визначення її як комплексу взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк. Як випливає з цього визначення, монетарній політиці властиві комплексність, різноваріантність регулятивних заходів; спрямованість їх на досягнення певних, заздалегідь визначених суспільних цілей; заходи ці реалізуються центральним банком через механізм грошового ринку. При такому підході монетарна політика набуває чітких, економічно обумовлених обрисів. Вона має внутрішньо єдину інституційну основу – грошовий ринок і банківську систему. У такому трактуванні монетарна політика являє собою організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю в економічному регулюванні.

     В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки – Міністерство фінансів, міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які слугують орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговельний баланси, рівень зайнятості та ін.). Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.

Проте вирішальна роль у  розробленні та реалізації монетарної політики належить Національному банку, оскільки він несе відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України (ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

     Роботу досліджували Грищенко О., Лютий І.О., Чухна А., Савлук М.І.  

     Наукова новизна дослідження полягає в тому що в роботі розглянуто не тільки грошова система Незалежної України, а крім того грошова система України в складі СРСР.

     Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, 3 розділи основної частини, список використаних джерел із 22 найменувань

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I ГРОШОВА СИСТЕМА ЇЇ СУТЬ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ

1.1 Поняття грошової системи та її основні елементи

У цьому розділі розглянемо поняття грошової системи, її суть та основні елементи.

Грошова система форма організації грошового обігу в країні, що склалася історично і закріплена в законодавчому порядку.

Кожна держава формує свою власну грошову систему, прагнучи надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім впливам, коли вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.

Грошова система у  кожній країні складалася історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний  рівень розвитку країни. Вона є складником ринкового механізму і юридичне регулюється законами, встановленими державою. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обігу.

Грошова система формується і функціонує на базі банківської  системи і розглядається як її складова. Центральний банк - це інституційний центр грошової системи. Йому належить вирішальна роль в організації та забезпеченні ефективного функціонування національної грошової системи.

Грошова система - це форма організації обігу грошей у даній країні, що склалася історично та закріплена законом. Вона не є довільним витвором державної влади, а залежить від реально існуючих економічних відносин.

Грошова система — це встановлена державою форма організації грошового обігу в країні. Грошова система формується історично, є елементом господарського механізму і регулюється законодавчими актами держави.

 

 

До основних елементів грошової системи належать:

- грошова одиниця, (а)

- державні грошові  знаки, (б)

- масштаб цін, (в)

- валютний курс, (г)

- організація емісії та обігу грошових знаків,(д)

- організація міжнародних  розрахунків, (е)

- суб'єкт грошово-кредитного  і валютного регулювання. (ї)

(а) Грошова одиниця — встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання цін товарів та послуг.

(б) Державні грошові знаки — визначаються законодавством держави і мають законну платіжну силу. Грошові знаки, що випускаються державою, обов'язкові до приймання на території всієї країни.

Розрізняють такі види державних  грошових знаків:

1. банківські білети — вид державних грошових знаків, яківипускаються в обіг центральним емісійним банком країни;

2. казначейські білети  — вид державних грошових знаків, які впроваджуються в обіг  при бюджетній емісії спеціально  уповноваженим державним органом;

3. розмінна (білонна) монета — дрібна частина державних грошових знаків, яку випускають для зручності обслуговування роздрібного обігу.

(в) Масштаб цін — засіб вираження вартості (ціни) товарів і послуг у грошових одиницях, який складається під впливом ринкового попиту і пропозиції.

(г) Валютний курс — вартість грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої країни. Валютний курс використовується для:

 - обміну валют при торгівлі товарами і послугами;

 - порівняння цін на світових товарних ринках, а також вартісних показників різних країн;

 - періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті юридичних та фізичних осіб.

Розрізняють два  основні види валютних курсів:

1. фіксований — офіційно  встановлене співвідношення грошових  одиниць різних країн;

2. плаваючий — ринкове  співвідношення грошових одиниць  різних країн, що залежить від  попиту і пропозиції.

(д) Організація емісії та обігу грошових знаків включає визначення сфер готівкових і безготівкових розрахунків, режим використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо. Порядок емісії та обігу грошових знаків встановлюється державою і регулюється законодавством країни.

(е) Організація міжнародних розрахунків — система регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, шо виникають між державами, підприємствами, організаціями та фізичними особами, які перебувають на території різних країн.

(ї) Суб'єкт грошово-кредитного і валютного регулювання — в ролі такого органу в більшості країн виступає центральний емісійний банк.[2]

 

1.2  Види та купюрність грошових знаків

Види та купюрність грошових знаків визначає вищий законодавчий орган, який надає їм статус законного платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їх забезпечення. Всі інші платіжні засоби такого статусу не мають і взагалі не повинні надходити в обіг. Органи державного контролю ретельно стежать за тим, щоб не допустити використання грошових сурогатів чи фальшивих грошових знаків. Як правило, забороняється також використання в ролі платіжних засобів у межах країн іноземних грошових знаків, бо це ускладнює забезпечення національних грошей.

Якщо ж чинне законодавство  дозволяє обіг інших платіжних засобів, наприклад векселів, чеків, то воно визначає умови їх обігу, відповідальність емітентів цих засобів та механізм реалізації такої відповідальності. Держава не несе відповідальності за їх забезпечення.

Право емісії грошових знаків та відповідальність за їх забезпечення закон покладає па певний державний орган. Сьогодні таким органом, як правило, є центральний банк країни. Випущені ним грошові знаки мають назву банківських білетів (банкнот}.

Емісія скарбничих білетів  використовується безпосередньо для  покриття бюджетних видатків і допускається, як правило, в умовах глибокої кризи державних фінансів. Щоб зняти будь-які перепони щодо своєчасного та повного покриття бюджетних витрат, емісійне право надається безпосередньо державній скарбниці, яка вільно використовує це право в межах затвердженого бюджетного дефіциту. У цьому полягає перевага механізму скарбничої емісії як виду грошових знаків. Проте за цією перевагою криється велика загроза для всієї грошової системи. По-перше, вільне розпорядження емісійним доходом провокує урядові структури на нарощування бюджетних видатків. По-друге, скарбнича емісія не створює передумов для вилучення з обігу випущених грошових знаків, оскільки бюджетні видатки здійснюються безповоротно і неадекватно. Тому така емісія рано чи пізно неминуче призводить до інфляції.

Емісія банківських  білетів використовується для кредитування центральним банком комерційних банків та урядових структур. У першому випадку, емітовані банкноти спрямовуються в реальний сектор економіки, що створює матеріальні передумови для їх повернення до емітента внаслідок погашення позичок та для запобігання зайвого накопичення банкнот в обігу. В другому випадку, емітовані банкноти використовуються для покриття бюджетних випадків. Але оскільки урядові структури одержують ці банкноти від центрального банку на кредитних засадах, вони повинні так вести своє фінансове господарство, щоб повернути одержані кредити і не допустити осідання зайвої маси грошових знаків в обігу та їх знецінення. Однак даний механізм працюватиме успішно лише за умови, що уряд повертатиме центральному банку одержані позики. Якщо цього не буде, то емітовані центральним банком банкноти перетворяться, по суті, в звичайні скарбничі білети і неминуче знеціняться. Зараз в Україні проводиться емісія банківських білетів НБУ виключно на кредитній основі.