Франчайзинг як засіб мінімізації підприємницьких ризиків

Вп =

де Вп — інтегральна приведена вартість проекту створення ї діяльності франчайзингового підприємства, гр. од.; Пч _t— чистий прибуток франчайзингового підприємства t -му році, гр. од.; А_t — амортизаційні відрахування t -му році. гр. од.; Bi_t — інвестиційні витрати на створення і розвиток франчайзингового підприємства t -му році, гр. од.; Влч_t  - ліквідна вартість чистих активів франчай-зингового підприємства на момент закінчення терміну дії франчайзингової угоди, гр. од.; Влф_t - ліквідна вартість такого нематеріального активу франчай-зингового підприємства як право користування об'єктами інтелектуальної власності франчайзера на момент закінчення терміну до франчайзингової угоди, гр. од; r - ставка дисконтування, прийшла для оцінки проекту; t -  номер року розрахункового періоду; T — термін дії франчайзингової угоди, роки.

     Позитивне значення показника інтегральної приведеної вартості свідчить про перевищення доходів, отримуваних від реалізації проекту створення й діяльності франчайзингового підприємства, над здійснюваними інвестиційними витратами.

     Інтегральна приведена вартість характеризує масу прибутку на вкладений капітал. Однак остаточному прийняттю рішення про доцільність участі франчайзі у відносинах франчайзингу має передувати більш глибокий аналіз ефекту  від реалізації проекту створення і діяльності франчайзингового підприємства, який дозволить оцінити рівень доходів від реалізації проекту на одиницю витрат, а також інтенсивність повернення вкладених у проект коштів. Провести таке оцінювання дозволять розглянуті нижче показники індексу прибутковості та внутрішньої  норми рентабельності  проекту створення і діяльності франчайзингового підприємства. Варто зазначити, що при формуванні порядку розрахунку значень цих показників дослідниками даної проблеми було враховано їхнє переконання щодо необхідності включення до грошових доходів франчайзі від реалізації проекту франчайзингового підприємства ліквідної вартості активів останнього на момент закінчення терміну дії франчайзингової угоди. Таким чином, наведені нижче формули для розрахунку індексу прибутковості та внутрішньої норми рентабельності проекту створення і діяльності франчайзингового підприємства виведено з формул для розрахунку аналогічних показників для типових інвестиційних проектів шляхом включення до них у частині грошових доходів інвестора ліквідної вартості здійснених інвестицій.

     Індекс  прибутковості проекту створення  і діяльності франчайзингового підприємства характеризує рівень доходів, отримуваних  від реалізації проекту, на кожну  грошову одиницю інвестовану  у проект, тобто рівень ефективності вкладень. Формула для його розрахунку може мати вигляд:

     Іп =

де Іп — індекс прибутковості проекту створення  і діяльності франчайзингового підприємства.

     Критерієм віднесення проекту створення і  діяльності франчайзингового підприємства до доцільних є значення індексу  прибутковості  більше за одиницю.

     Внутрішня норма рентабельності проекту створення  і діяльності франчайзингового підприємства — це така розрахункова ставка дисконтування, за якої індекс прибутковості проекту дорівнюватиме одиниці, іншими словами, за якої доходи від реалізації проекту дорівнюватимуть здійсненим інвестиційним витратам. Внутрішню норму рентабельності пропонується визначати методом пробних розрахунків із співвідношення:

де Нр — внутрішня  норма рентабельності проекту створення  і діяльності фран-чайзингового підприємства.

     Показник  внутрішньої норми рентабельності характеризує інтенсивність повернення вкладених у реалізацію проекту  франчайзингового підприємства коштів, оскільки його значення залежить не лише від абсолютних розмірів номінального грошового доходу, отримуваного від реалізації проекту, та здійснених номінальних інвестиційних витрат, але і від розподілу вказаних грошових потоків за роками протягом терміну дії франчайзингової угоди.

     Ефективним  вважається проект, для якого значення внутрішньої норми рентабельності перевищує умовну вартість вкладеного у франчайзингове підприємство капіталу, наприклад, ставку довготермінових банківських кредитів.  

     Отже, розглянута методика може бути використана суб'єктами підприємницької діяльності, що мають намір вступити у відносини франчайзингу в якості такого їх учасника, як франчайзі, з метою:

- економічного  обґрунтування доцільності та  оцінки рівня ефективності участі  у франчайзингових відносинах;

-  визначення  найвигідніших економічних умов  співробітництва з фран-чайзером  по створенню і забезпеченню  діяльності франчайзингового підприємства.[11, 56-66] 

ІІI. Вітчизняний та зарубіжний досвід франчайзингу. 

     Історія франчайзингу. Сьогодні, ймовірно, будь-який бізнес можна розвивати за франчайзингом. А от його витоки сягають своїм корінням у сиву давнину.Саме тоді, у часи Середньовіччя, коли британські королі надавали баронам право збирати податки з певних територій в обмін на різні послуги, а вільним людям за окрему платню дозволялося продавати свої товари на ярмарках міста, «з`явився» франчайзинг.

     Місця, відведені для цієї торгівлі, називалися franchises. Між іншим, донині юридичний термін «франшиза» у США та Австралії означає передачу будь-кому повноважень державної влади, а у Великобританії – передачу прав від імені короля.

     У Лондонському Сіті в XVII столітті були засновані сис-ми торговель-них гільдій, що віддалено нагадували сучасні системи франчайзингу. А на початку XIX століття в тій же Великобританії було введено систему «пов’я-заних домів»: влада надавала права на торгівлю алкоголем лише власникам заїжджих дворів за спеціальною ліцензією.

     Водночас  в Америці, незалежно від Європи, з’явився свій прототип франчайзингу. У 1851 році Ісаак Зінгер, який мав свою компанію з виробництва швейних машин (Singer Sewing Machine Company), розгорнув серійне в-во. Це дозволяло його компанії здійснювати продажі за конкурентними цінами. Однак виникла проблема: організовувати централізоване обслуговування швейних машин і замінювати несправні деталі в одному місці було економічно невигідно. Саме тоді компанія розробила сис-му, яка надавала фінансово незалежним фірмам виняткові права продавати й обслуговувати швейні машини на відповідній території. [9,106-108]

     До 1880 року деякі міста почали надавати франшизи вуличним перевізникам, а також франшизи на експлуатацію каналізаційної системи і використання води, газу та електрики. Це була не просто система розподілу підрядів, а саме франчайзинг у сучасному його розумінні. Упродовж наступних 20ти років американські нафтопереробні й автомобільні компанії розвивають дистриб’юторську мережу, надаючи права на торгівлю продук-цією конкретного виробника. Піонером цієї діяльності стала найбільша автомобільна компанія того часу «Дженерал моторс». А от дозвіл на продаж своїх авто GM надавала лише тим партнерам, які відмовлялися від реалізації продукції інших виробників та обіцяли вкласти у справу власний капітал як гарантію високого рівня обслуговування й підтримки іміджу GM. Між іншим, нині система нараховує понад 10 тис. дилерів у США.

     Не  відставали і компанії Coca-cola і PepsiСo, виробники без алкогольних напоїв, організували централізоване виробництво сиропу для виготовлення газованих напоїв. Вони продавали сиропи заводам з розливу, якими керували власники та водночас керівники місцевих роздрібних продажів.[23,128]

     З 1930 року у США після кризи в  економіці нафтопереробні компанії перейшли на систему управління своїми заправними станціями як франчай-зинговими одиницями. Надаючи в оренду франчайзі бензоколонки, нафтопе-реробні компанії отримували ренту і мали можливість популяризувати імідж компанії, тоді як франчайзі могли встановлювати ціни відповідно до місце-вих умов. Рівень продажів пального значно збільшився.

     Основною ознакою новогу щабелю розвитку франчайзингу стала не дистрибуція, а продаж бізнес-системи, що встановлює правила ведення діяльності. Після Другої світової війни в Америці збільшилася народжуваність – військовослужбовці повернулися з війни додому. Зросла потреба не лише в товарах, але і в послугах. Франчайзинг і тут виявився ідеальною моделлю бізнесу. З його допомогою швидко розвивалися готельно-туристичний сектор та індустрія громадського харчування.  [16,122-125]

     У 1945 році брати-американці Ірвін та Бартон Роббінси заснували кафе. Від інших  воно відрізнялося тим, що там було багато сортів морозива (близько 30) і  незвичний дизайн ложечок. Вже за 3 роки перед засновниками фірми з продажу морозива «Баскін Роббінс» постала проблема. Усі їхні вісім магазинів постійно потребували їхньої особистої присутності і уваги. Власники переконалися, що найнятий керівник ніколи не ставитиметься до справи так, як ставиться господар. Тоді вони вирішили продати магазини керівникам. Все просто: «Баскін Роббінс» постачатиме в магазини морозиво, а керівники (що стали власниками) самотужки подбають про прибуток. Ідея була і геніальна, й успішна. Зараз фірма «Баскін Роббінс» посідає 3тє місце в світі за розмірами франчайзингової мережі. Ставши власником кафе під торговельною маркою «Баскін Роббінс», франчайзі отримує 100% доходу від його діяльності. Єдина вимога – вести бізнес за єдиними правилами фірми, прийнятими в усьому світі.

     2 березня 1955 р. Рей Крок заснував  фірму. Запис у Комерційному  реєстрі засвідчував: Mcdonald’s System, Inc. Задовго до цієї події, у 1945 році, він був звичайним комівояжером та продавав молочні міксери, та сталося так, що одного дня Рей зайшов у ресторан в Сан-Бернардино на Заході США, яким керували брати МакДональди. Замість того, щоб, як завжди після переговорів, рушити далі, він залишився і спостерігав за роботою ресторану цілий день, від клієнтів буквально не було відбою. Успіх ресторану не давав йому спокою, тому кілька тижнів по тому він звернувся до власників і невдовзі отримав ліцензію на право відкриття такого ж ресторану. А згодом і сам почав продава-ти цю систему організації ресторанного бізнесу. Сьогодні мережа ресторанів швидкого обслуговування Mcdonald’s відома в усьому світі.

     На  межі 60–70-х років ХХ століття бізнес франчайзерів успішно розвивається. Хоча це були часи гучних скандалів, які  на деякий час скомпрометували саму ідею франчайзингу. Причина - підробки. Шахраї створювали «франчайзингові» компанії, щоб зібрати гроші і зникнути. Була й інша причина скандалів: поява нежиттєздатних фірм, які швидко банкрутували і знищували багато дочірніх фірм. [15, 9-11]

     Для забезпечення справедливих франчайзингових  відносин була створена Міжнародна Асоціація франчайзингу (1960) та Європейська Асоціація франчайзингу (1972). З колишніх республік СРСР до цих орг-цій входять Росія, Казахстан, Латвія та Україна. У багатьох країнах з’явилися національні франчайзингові асоціації. У СРСР франчайзинг почали використовувати лише з кінця 1980-х років. Першим іноземним франчайзером, що прийшов на терени Союзу, була американська компанія  PepsiCo. Під-ва з в-ва «Пепсі-коли» побудували в кількох містах СРСР. Але реалізовували продукцію через мережу фірмових кіосків.

Сучасний  стан та провідні тенденції  світового франчайзингу. На Заході найбільша к-ть фірм, що працюють за системою франчайзингу, зосереджена в таких сферах: мережа ресторанів та кафе, продуктових магазинів, будівельна і реконструкційна діяльність, автосервіс тощо, а також надання різноманітних послуг (бухгалтерські, аудиторські, юридичні, туризм та готельне гос-во). Франчайзинг може поширюватися на будь-яку господарську діяльність, для котрої розроблено процеси в-ва, переробки та продажу товарів і послуг.

     На  даний момент франчайзинг є популярним у всьому світі і демонструє позитивні тенденції у динаміці росту цілого ряду галузей. Сьогодні грошовий оборот у сфері франчайзингу у світі складає 1,53 трильйонів доларів США (табл. 1). Саме такою формою ведення бізнесу охоплені понад 75 галузей та більше 50% роздрібної торгівлі в світі здійснюється під нею. Франчайзинг розвивається в 6 раз скоріше ніж американська економіка на піку свого розвитку, що забезпечило просування цього методу організації бізнесу більш як у 900 концепціях за останніх 3 роки. Кожні 8 хвилин у світі народжується один франчайзі насамперед тому, що ефективність таких компаній в півтора-два рази вище за звичайні підприємства [1, 99-100].

Таблиця 1 [24] . «Порівняння 1977 і 2008 у динаміці розвитку франчайзингу в світі»