Франчайзинг як засіб мінімізації підприємницьких ризиків

План

Вступ…………………………………………………………………………2-4 стр.

1. Сутність та різновиди франчайзингу………………………………5-17 стр.
2. Методичні підходи до визначення доцільності франчайзингу…18-27 стр.
3. Вітчизняний та зарубіжний досвід франчайзингу……………….28-40 стр.

Висновки…………………………………………………………………  41-43 стр.

Список літератури………………………………………………………..44-46 стр.

Додатки:

Додаток 1. «Франчайзинг: законодавство України та інших країн».

Додаток 2. «Інвестиційні витрати франчайзі на реалізацію проекту створення і діяльності франчайзингового підприємства» ( рис. 1).

Додаток 3. «Удельный вес различных отраслей бизнеса в общем объеме франчайзинга в США» - діаграма. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     В ринкових відносинах об’єкти інтелектуальної власності стають предметом купівлі-продажу, а точніше виникає комплекс пов’язаних з цим майнових прав що охороняються Законом. Договірна передача прав інтелектуальної власності є ефективним засобом впровадження її захисту.

     Останнім  часом до складових добробуту держави та показника розвитку ринкових відносин в державі додався ще й інтелектуальний потенціал, виражений в об’єктах інтелектуальної власності, який може бути залучений до ринкових відносин.

     В період входження незалежної України на новий етап (початок 90х років), де велике значення мали і мають в прогресивній формі й надалі  науково-технічні розробки виникли нові види договірних відносин – ліцензійний договір, договір франчайзингу, договір концесії та подібні до них.

     З усіх видив договірних відносин, заснованих на передачі комплексу виключних  прав на об’єкти інтелектуальної власності, я вважаю за необхідне відокремити договір франчайзингу як найбільш перспективний та ефективний засіб ведення бізнесу. Саме тому я вибрала дану тему: через її актуальність в період росту значимості інтелектуальної власності в Україні та економічної кризи, а отже браку фінансових ресурсів, для відкриття нових підприємств.

До того ж, я - майбутній економіст-міжнародник, який має володіти знаннями щодо досвіду розвитку певних відносин в інших країнах для можливості скористатися їм в Україні. В даному випадку це відносини франчайзингу.

      Предметом вивчення моєї курсової роботи є франчайзинг  та його доцільність з точки зору підприємницького ризику.

      Об’єктом вивчення є особливості франчайзингу, його види, історія розвитку та досвід зарубіжних країн, обчислення факторів для обрахування доцільності його впровадження, стан франчайзингу в Україні тощо.

      Метою моєї робити є дослідження даних  питань, їх аналіз з різних точок  зору, визначення недоліків та переваг, перспектив та обґрунтованості франчайзингових  відносин.

      Головним  завданням, на мою думку, є вдосконалення  чинного законодавства України  для подальшого розвитку франчайзингу, який попередньо базується на детальному обрахуванні показників, що дадуть можлисвіть порахувати чи справді ефективним буде даний спосіб ведення бізнесу, а отже і засобом мінімізації  підприємницьких ризиків.

      Для аналізу теми моєї курсової роботи я використовувала різноманітні джерела, де була висвітлена дана тема. А саме: посібники з питань франчайзингу та різних сучасних форм ведення бізнесу, статті та роботи відомих українських та зарубіжних економістів, професорів, спеціалістів та працівників безпосередньо цієї галузі, сучасні матеріали, слайд-шоу, статичні дані, таблиці, порівняльні аналізи, щорічники, історичні факти з глобальної мережі Інтеренет (офіційні сайти асоціацій франчайзингу в Україні та інших країнах, форуми франчайзі, рейтинги франшиз тощо). Під час написання курсової я відкрила для себе багато цікавої інформації, ознайомилася детально з темою галузі,  ключ до успіху в якій мене давно цікавив. Тепер я власне переконалася, що франчайзинг не позбавлений недоліків, проте є стрімко розвиваючою формою бізнесу, яка вже впевнено «захищає» право на подальше існування, бо дійсно є менш ризикованою ніж приватний бізнес. 

І. Сутність та різновиди франчайзингу.

     Франчайзинг - це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою  торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними  активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на обумовлених  умовах. Англійський термін "to franchise" означає надання однією фірмою іншій дозволу на продаж товарів чи надання послуг в межах певної території.

     У газетах та журналах найчастіше франчайзинг згадується при описанні форм роботи закладів швидкого харчування, таких як McDonald's чи мережею піцерій Челентано. Тим часом це не єдині фірми, що працюють по сис-мі фран-чайзингу, хоч звісно знані гравці цього ринку. Для прикладу в США кожен третій долар видається на товари і послуги саме із франчайзингових фірм, будинки та квартири там продаються та купуються через франчайзингові агенції нерухомості. Ці самі будинки ремонтуються, оформлюються та охороняються через послуги компаній із франчайзингової мережі. Подібна ситуація із автомобілями: ремонт та мийка у франчайзингових СТО та авто-мийках.

     Франчайзинг є перевіреним методом провадження  бізнесу, який з успіхом застосовується в багатьох галузях тисячами бізнесменів  на цілому світі. Франшиза пропонує свободу  в провадженні та керівництві  власною фірмою. У франчайзингу, відповідальність франчайзі полягає  на підпорядкуванню правилам та стандартам всієї франчайзингової мережі. Продавець ліцензії (франчайзер) є власником товарного знаку, а отже має право вимагати дотримання правил користування з нього. Проте це не просто продажа права до використання логотипу чи товарного знаку, а цілої системи провадження бізнесу. Для мене слово «система» стало ключем до розуміння правил франчайзингового бізнесу.[8, 54-57]

Франчайзі може розраховувати на системну підтримку  зі сторони франчайзера – на навчання для себе та команди, на промоційні компанії для стимулювання продаж, на використання ноу-хау франчайзера. За цю допомогу франчайзі опла-чує вступну оплату за право бути у франчайзинговій мережі, і потім під час тривання умови – оплачує франчайзеру відсотки від свого обсягу продажу, і відрахування у маркетинговий фонд. Частково ці кошти використовуються на благо всієї франчайзингової мережі, в тому числі на маркетингові дослідження, розвиток нових продуктів і рекламні кампанії. Одним словом – франчайзі в своїй діяльності використовує досвід, знання і методи опрацьовані франчайзером.[20,9]

     Класифікафія видів франчайзингу. Франчайзингові системи можна поділити відповідно до багатьох критеріїв. Найпоширеніша класифікація стосується продукту що реалізовується через франчайзингову систему, як ця система організована, і яке ноу-хау передається.

1. Відповідно  виду діяльності франчайзинг  буває:
• Торговельний (Distribution (trade) franchising). При торговельному франчайзингу, франчайзі має право реалізовувати товар франчайзера і викорис-товувати його методику продаж. Це супроводжується тим, що франчайзі позна-чає свій магазин брендом франчайзера і найчастіше користається з підтримки щодо візуалізації торговельного пункту, вибору асортименту, навчання персо-налу, обслуговування клієнта, мерчандайзингу та маркетингу.Торговельний франчайзинг є легший до опрацювання. Стандартизація діяльності торговельного пункту (відносно сервісного) проста.
• Сервісний (Service franchising).  Тут франчайзер передає франчайзі своє ноу-хау у вигляді рецептів та процедур для надання певного виду послуг. До можливостей торговельного франчайзингу у сервісному передбачається також доступ франчайзі до певної інформації, баз даних, спеціального програмного забезпечення. Сервісний франчайзинг є важчий до організації, оскільки стандартизація діяльності таких пунктів продажу вимагає опрацювання детальних процедур з надання послуги. Розвиток сервісного франчайзингу дуже залежить від змін суспільних настроїв та звичок, моди на певного типу послугу.
• Виробничий (Production (industrial) franchising). При виробничому франчайзингу передається ноу-хау у вигляді технології в-ва продукції та технічного досвіду франчайзера. Франчайзі у своєму виробничому закладі може виготовляти вироби такої самої якості та параметрів що і франчайзер. Умова дозволяє франчайзі позначати виготовлені вироби торговим знаком, що належить франчайзеру (наприклад, російська компанія "Мастерфайбр" займається в-вом покриття з резинової крошки та продає свою франшизу в регіони Росії та країни СНД). Деякі автори подають приклади виробничого франчайзингу які фактично є ліцензією на виробництво. Щоб таку ліцензію можна було назвати франшизою, необхідно щоб ноу-хау, що передається франчайзером, стосувалося не лише технології в-ва, але також технології збуту, маркетингу тощо. Фактично в Україні одиниці фірм, діяльність яких можна було би віднести до виробничого франчайзингу, той самий завод Coca Cola в Україні працює на підставі ліцензії на в-во.
• Змішаний, базується на комбінації основних видів франчайзингу: торговельному, сервісному та виробничому.

2. Відповідно  виду ноу-хау франчайзера:

• Франчайзинг дистрибуції продукту - франчайзі має право до продажу асортименту товарів чи надання асортименту послуг під торговою маркою франчайзера. Сьогодні в Україні більшу частину представлених франшиз можна назвати саме франчайзингом дистрибуції продукту. Часто на перших етапах розвитку системи, франчайзер робить ставку на інтенсивний кількісний розвиток франчайзингової мережі, тобто розширення мережі збуту свого продукту, -це і є франчайзингом дистрибуції продукту. На наступному етапі розвитку своєї франчайзингової системи, франчайзер вже робить ставку на якісному вдосконаленні системи, і опрацьовує додаткові елементи ноу-хау.

• Франчайзинг бізнес-формату. Франчайзі отримує не лише право на реалізацію товару чи послуги та методологію продажу чи надання послуги, але й концепцію ведення цілого бізнесу (від візуалізації пункту, уніформи персоналу, способів надання послуг, обслуговування клієнта, навчання персоналу аж до рекомендацій із просування та маркетингу). При франчайзингу бізнес-формату франчайзер передає ноу-хау у вигляді повної концепції провадження діяльності.

3. Відповідно до організації системи:

• Прямий франчайзинг ( Direct-unit franchising). Прямий франчайзинг є найпростішим і найпоширенішим способом розвитку мережі. Договір укладається безпосередньо між франчайзером та франчайзі на відкриття одного франчайзингового пункту. Франчайзер самостійно надає франчайзі послуги вказані в умові, а також самостійно здійснює контроль та підтримку франчайзі (надання консультацій, навчання працівників, маркетингова та рекламна підтримка).

   Якщо  ж франчайзер створює мережу на значній  відстані (наприклад за кордоном), - не уникнути труднощів в безпосередній  підтримці та контролі за діяльністю франчайзі. В такому випадку франчайзер повинен переказати частину своїх функцій посередникові, наприклад користуючись моделлю багаторазового франчайзингу, розвитку території або мастер-франчайзингу.

• Розвиток території ( Area development, multiple-unit franchising)

            На підставі угоди  франчайзі зазвичай не має права  до використання товарного знаку  і ноу-хау франчайзера. Таке право  він набуває лише після підписання кожного окремого франчайзингового договору з окремим суб-франчайзі, якого сам повинен знайти, а пізніше виконувати умови договору. Така модель розвитку найчастіше використовується франчайзерами, які хочуть зберегти певний контроль, що характерний для прямого франчайзингу, але одночасно хочуть уникнути необхідності підбору та навчання великої кількості франчайзі.

• Мастер-франчайзинг (субфранчайзинг)