Франчайзинг як засіб мінімізації підприємницьких ризиків

     Франчайзинговий пакет, що називають також франчайзинговою ліцензією, або франшизою, становить основу франчайзингової системи. В склад стандартного франчайзингового пакету входять:

• торгова марка
• ноу-хау
• операційний підручник
• послуги для франчайзі що надаються франчайзером
• оплати на корить франчайзера

   Торгова марка - знак для товарів і послуг ("торговельна марка" згідно Цивільного кодексу України) — позначення, за яким одні товари та послуги відрізняються від інших товарів та послуг. Такими позначеннями можуть бути слова, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. Символ ® означає, що знак є зареєстрований і охороняється правом.Товарним знаком може бути: вираз, малюнок, колористична композиція, просторова форма, також форма товару чи упакування, мелодія, чи музичний сигнал. Згідно із законодавством, товарний знак підлягає охороняється правом.

   "Ноу-хау"  — від англ. know how (знати як) — передача на договірній основі різних знань та досвіду наукового, технічного, виробничого, адміністративного чи іншого характеру, які практично застосовуються в діяльності п-ва чи у професіональній діяльності, але ще не стали загальновідомими і можуть бути предметом купівлі-продажу та використання з метою досягнення конкурентної переваги. Поняття ноу-хау почали вживати в другій половині XIX століття в промисловості США та Англії.

   Операційний підручник виконує два основні  завдання:

- перш за все він вміщує опис обов’язкових до виконання правил, згідно з якими франчайзі може провадити діяльність в межах цієї франчайзингової системи. Для цього підручник повинен охоплювати широке коло питань і детально описувати всі аспекти діяльності франчайзингового пункту.

     Щодо франчайзингових оплат на користь франчайзера, то франчайзер повинен детально описати структуру та розміри оплат, які франчайзі повинен буде сплачувати франчайзеру. Франчайзі повинен мати повну свідомість необхідних інвестицій зі своєї сторони, щоб стати повноправним членом системи. Зрештою франчайзер повинен описати фінансові результати, на які може сподіватися франчайзі, але базуючись на конкретних приклад діючих франчайзингових точок. Загальні надходження франчайзера мають 4 джерела:

• вступна франчайзингова оплата;
• поточні періодичні платежі від франчайзі(a royalty);
• надходження у спільний маркетинговий фонд;
• капітальні вкладення у відкриття бізнесу. [19,36-37]

У практики франчайзингу США вступна франчайзингова оплата коливається від 10000 до 30000$, інколи сягаючи  навіть 100000$, а то і більше, якщо пропонована  концепція господарської діяльності має добру позицію на ринку  і її точки є досить прибутковими, або територія, на якій франчайзі  може відкрити кілька франчайзингових  закладів є широкою. Одночасно поточні франчайзин-гові платежі становлять найчастіше від 3 до 6 % обсягу продаж, а оплата у спільний маркетинговий фонд – близько 1-3 % обсягу продаж. В практиці застосування франчайзингу я знайшла багато прикладів і в літературі, і в мережі Інтернет дані про те, що вступна оплата, поточні франчайзингові платежі та платежі в маркетинговий фонд вже вкалькульовані у роздрібну ціну продажу кінцевому покупцю (часто у випадку торговельного франчайзингу - наприклад продаж одягу). Саме в такий спосіб з’являється можливість стати франчайзі особам, які не мають одразу великих сум для первинних інвестицій, і запобігає виникненню суперечок та обурення щодо розміру відрахувань франчайзеру.[12, 40-41]

     Франчайзер  побирає з франчайзі поточну  франчайзингову оплату (роялті), яка рахується як певний % від загального обсягу продажу франчайзі. Оскільки в більшості випадків поточна франчайзингова оплата є головним джерелом доходів франчайзера, вона повинна бути такого розміру, щоб франчайзер міг надалі розвивати систему, конкурувати із іншими підприєм-ствами постійно вдосконалюючись, і звісно бути для франчайзера джерелом особистих прибутків.

     У зв’язку із тим, що одна із найбільших переваг що отримує франчайзі  є популярність марки і так  званий «гудвіл» франчайзера та його системи, часто франчайзер побирає від франчайзі додаткову оплату, якої призначення є виключно фінансування промо- та рекламних кампаній цілої системи. Визначаючи розміри цієї оплати франчайзер має брати під увагу квоту видатків на програми локальні та загальнонаціональні, а також квоту для приготування рекламних та інформаційних матеріалів. З цього загального фонду фінансується також діяльність PR франчайзингової системи.

     Перспективність застосування франчайзингу підтверджує  життєздатність малих фірм. За даними АМБ, у США наприкінці п’ятого  року існування банкрутами стали  лише 14% франчайзингових підприємств, тоді як для незалежних молодих фірм цей показник становить більш  як 65%.Отже, я вважаю необхідним виділити аспекти, чому саме франчайзинг, як спосіб ведення бізнесу, є таким привабливим та менш ризиковим, ніж просто власна справа, бізнесом:

     1. Знана марка.Франчайзі працює під знаною маркою, що вже закріпилася у свідомості громадськості. Це дозволяє легше здобути клієнта. Використання товарних знаків, авторських прав, комерційних таємниць, і різних перевірених методик і формул, що використовуються в даній франчайзинговій мережі.

     2. Перевірена ідея. Безпосередньою користю із приєднання до мережі є використання набутого ноу-хау фірми, тобто готового плану провадження діяльності. Маючи у розпорядженні відносно не великий обсяг капіталу франчайзі отримує готовий чужий рецепт успіху та досвід, який у випадку самостійної діяльності мусив би здобувати сам.

     3. Підтримка зі сторони франчайзера. Франчайзер зобов’язується забезпечити франчайзі досягнення такого самого успіху, який досягнув сам. Зобов’язання франчайзера можуть стосуватися між іншим:

• знаходження найкращої з можливих локалізації;
• допомога франчайзі під час підготовки та запуску франчайзингового пункту;
• підтримка при визначенні асортименту та обсягу затоварювання;
• навчання франчайзі та його працівників щодо провадження бізнесу, методів в-ва та приготування товару, звітності, бізнес-контролю, маркетин-гових та промо-кампаній, мерчандайзингу.

    4. Допомога для недосвідчених. Зазвичай від франчайзі не вимагається попереднього досвіду в даному бізнесі. Франчайзі отримує повну підтримку в приготуванні та веденні даної діяльності. Брак базових та спеціальних знань компенсується навчальними програмами і можливістю користування франчайзинговим підручником. Більше того франчайзер зазвичай володіє великою кількістю ринкової інформації та досвіду, якими ділиться зі своїми партнерами франчайзі.

    5.Менший ризик, більша ймовірність. Безпосередньою користю з приєднання до франчайзингової системи є зменшення ризику, пов’язаного із провадженням господарської діяльності. Це також полегшує франчайзі бізнес-переговорах із контрагентами та фінансовими інституціями. Наприклад в США після 2-х років в мережі 95% франчайзі продовжують діяльність (серед всіх нововідкритих фірм – не цілих 60%), а після десяти років діяльності більш ніж 85% (серед всіх ново відкритих фірм – не цілих 15%). З цього можна зробити висновок, що купівля франчайзингової ліцензії дає великі шанси на успіх. Обрахувати доцільність відкриття такого п-ва можливо за допогою різних показників, представлених мною у другому розділі.

    6. Користь із рекламних та промо кампаній. Будучи самостійним суб’єктом господарювання, фірма не змогла би дозволити собі рекламні кампанії в загальнонаціональних медіа. Це навіть не мало би жодного економічного сенсу при неширокому обсязі діяльності. Вхід до розвиненої франчайзингової мережі, дає можливість кожному окремому франчайзі користатися із ефектів рекламних кампаній, що організовуються на загально-національному рівні.

    7. Формування іміджу торгової марки. Франчайзер зосереджено працює над творенням доброї репутації фірми та довіри до торгової марки , залишаючи для франчайзі час на безпосередню роботу з підприємством.

    8. Кращі умови співпраці із постачальниками. Франчайзер домовляється про постачання для цілої мережі. Він в стані домовитися про кращі умови співпраці з постачальниками, із-за великого обсягу закупівлі для цілої мережі, що не під силу зробити окремим суб’єктам.[6, 37-40]

    Будь-яке  провадження господарської діяльності пов’язане із ризиком, і франчайзинг не є виключенням із правила, тому природно проаналізувати і негативи франчайзингу. Отже, недоліки угоди про франшизи для тримача франшизи:

1. Контроль зі сторони франчайзера. Відносини між франчайзером на франчайзі базуються на контролі. Франчайзі є власником фірми, але франчайзингова угода зобов’язує його до провадження діяльності згідно із записаними правилами. Франчайзі повиннен добре розуміти, що взамін за численні переваги, що надає франчайзинг, треба змиритися із контролем стандартів якості. Франчайзі, який не хоче признавати контролю несе шкоду не лише своєму підприємству, але й цілій франчайзинговій системі та негативно впливає на інших франчайзі. Саме для уникнення таких випадків франчайзер буде впроваджувати стандарти і вимагати, щоб вони дотримувалися.В якійсь мірі це і не зовсім недолік: контроль за дотриманням вимог означає що франчайзер дбає про торгову марку та гудвіл фірми, що неодмінно принесе прибуток в довготерміновій перспективі для франчайзі. Інша справа, коли франчайзі не хоче дотримуватися стандартів, - такому підприємцю варто провадити власний а не франчайзинговий бізнес.
2. Стандарти. Всі франчайзі зобов'язані дотримуватися правил франчайзингової системи, відповідно до договору. Франчайзі може лише вносити свої пропозиції, що дуже обмежує ініціативу франчайзі.
3. Оплати. За можливість користування ноу-хау франчайзера, менший ризик та підтримку потрібно буде платити. Франчайзі платить франчайзеру вступну франчайзингову оплату, пізніше періодичні платежі, та платежі у маркетинговий фонд. І навіть у випадку, коли умова не передбачає жодних оплат, франчайзі все рівно буде зобов’язаний до закупівлі товару при посеред-ництві франчайзера. Зазвичай, чим більш прибутковим є бізнес і чим більша ймовірність успіху, тим більше повинен буде заплатити франчайзі.
4. Важке розлучення. Франчайзинговий договір буде містити певні обмеження щодо продажу та перенесення прав відносно франчайзингової фірми. Це є очевидне обмеження економічної свободи франчайзі, пов’язане із веденням його господарської діяльності.
5. Помилки франчайзера. Франчайзери часами роблять помилки в управлінні системою. Наприклад, придумані ним інновації в системі можуть не виправдати себе, або ж навіть зашкодити франчайзі. Добре ім’я франчайзин-гової системи та візерунок торговельної марки можуть стати менш популярни-ми з причин, що від франчайзера не залежать.
6. Банкрутство франчайзера. Якщо франчайзер оголосить про банкрутс-тво це призведе до ануляції франчайзингового договору, тому підприємець, кий хоче зменшити свій ризик повинен перевірити доступну інформацію про фінансовий стан франчайзера.[14,53-55] 

   Франчайзинг - це спосіб поширення продукції і послуг. Одна з причин успіху франчайзингу полягає в особливому ефекті співпраці між франчайзі та франчайзером. Група франчайзі, зібраних під одним торгівельним знаком, може здійснювати діяльність, яка непосильна індивідуальним підприємцям. Потужна групова реклама, купівельна спроможність і генерування ідей, мінімізація - ризиків - це лише частина того, що відбувається. Франчайзинг використовуєть-ся в самих різних видах бізнесу. Зокрема, він інтенсивно розвивається в таких галузях п-ті і сфері послуг, як:

• автомобільна промисловість і послуги автосервісу;
• допомога в організації і веденні бізнесу (бухгалтерія, діловодство, реклама і т. п.);
• будівництво, послуги, пов’язані з ремонтом і обслуговуванням будинків;
• послуги, пов’язані з освітою;
• відпочинок і розваги;
• ресторани швидкого обслуговування, ресторани, закусочні і т. д.;  продуктові магазини;
• медичні і косметичні послуги;
• послуги у сфері домашнього господарства;
• роздрібна торгівля;
• і багато інших видів діяльності.

     Франчайзинговий договір є основою, на якій будуються стосунки між франчайзером та франчайзі. Сам по собі франчайзинговий договір не має регулювання на законодавчому рівні в Україні. Існує поняття договору комерційної концесії, визначення якому дається в Господарському Кодексі та Цивільному Кодексі України. Проте у двох вищевказаних випадках сторони що укладають договір, можуть вільно створювати його зміст. Брак регулювання зі сторони держави не означає абсолютно вільного формулювання змісту договору. Сторони можуть створювати угоди на свій розсуд, за умови що мета укладання договору чи окремі його пункти не суперечать чинному законо-давству. Створення універсального франчайзингового договору, який можна було б застосувати для урегулювання всіх відносин між бізнес-партнерами не є можливим, оскільки франчайзинг використовується у різноманітних галузях економіки, а кожна мережа має свою специфіку діяльності.Зміст угоди розкриває питання, що стосуються регулювання відносин між франчайзером та франчайзі в кожному конкретному випадку. Їх можна умовно поділити на 3 основні групи: регулювання пов’язані з підписанням умови, опис прав та обов’язків сторін під час дії договору,  урегулювання питання можливості розірвання договору. Питання, урегулювання яких повинно бути присутнє в професійно підготовленому контракті: умови приєднання до мережі, час тривання договору, територія діяльності франчайзі, права та обов’язки сторін, охорона товарних знаків, охорона комерційної таємниці, конкурентна діяльність, навчання, вступна (паушальна) плата, періодичні відрахування (роялті) та відрахування в маркетинговий фонд, промоція та реклама, контроль зі сторони франчайзера, припинення дії договору.Базовий зміст договору також окреслюється Європейським Етичним Кодексом Франчайзингу.