Франчайзинг як засіб мінімізації підприємницьких ризиків

ІІ. Методичні підходи  до визначення доцільності  франчайзингу.

      На  перший погляд, створення  франчайзингового підприємства є реалізацією звичайного інвестиційного проекту: незалежний підприємець (підприємство) вкладає кошти у  створення суб’єкта підприємницької  діяльності з метою отримання  майбутніх грошових надходжень. Таким  чином, оцінювання економічної ефективності створення та діяльності підприємства франчайзі здавалося б можна  провести, використавши поширені в  міжнародній та вітчизняній  практиці методи оцінювання інвестиційний проектів. Разом з тим, безпосереднє використання цих методів неможливе без  адаптування та перетворення відповідно до особливостей процесу створення  та функціонування франчайзингових  підприємств порівняно з процесами  реалізації типових інвестиційних  проектів. До таких особливостей в  першу чергу слід віднести:

• оплатний характер франчайзингових відносин;
• строковість франчайзингових відносин;
• залежність розміру та структури капітальних вкладень у створення та розвиток франчайзингового підприємства від визначених франчайзером стандартів та критеріїв тощо.

   Все це дозволяли зробити багатьом вченим-економістам висновок про необхідність вироблення окремих методичних рекомендацій з оцінювання економічної ефективності створення і діяльності франчайзингових підприємств, які можна використати перед вступом у відносини франчайзингу.

   Я знайшла  такі основні способи оцінювання інвестиційних проектів, поділених на дві групи (за О.Є.Кузьміном, Т.В. Мирончуком): прості або статичні способи (ті, які не передбачають використання концепцій дисконтування, що полягає у вираженні майбутніх грошових потоків, пов’язаних з реалізацією інвестиційного проекту, через їхню вартість у поточний момент часу), та способи, що базуються на дисконтуванні.

   Найбільшого розповсюдження у багатьох країнах світу набули наступні способи оцінювання інвестиційних проектів:

   Прості (статичні) способи:

• спосіб визначення окупності інвестицій. Цей спосіб оцінювання економічної ефективності інвестиційного проекту передбачає розрахунок показника строку окупності інвестицій – період часу, протягом якого недисконтовані доходи, отримані від реалізації проекту, повністю покриють недисконтовані вкладені інвестиції. Порівняння цього показника із економічно виправданим строком окупності здійснюваних інвестицій дозволяє зробити висновок про доцільність інвестування;
• спосіб визначення простої норми прибутку на інвестиції (балансованої рентабельності інвестицій). Даний спосіб також не враховує зміну вартості грошей у часі. Його сутність зводиться до розрахунку норми прибутку на вкладений капітал як відношення суми чистого (валового) прибутку, отриманого протягом аналізованого періоду (зазвичай протягом терміну використання інвестиційного проекту), до загальних інвестиційних витрат, що сприяли його отриманню. Порівняння розрахункового значення показника з певним встановленим інвестором порогом дозволяє зробити висновок про доцільність реалізації інвестиційного проекту.

Способи, що базується на дисконтуванні:

• спосіб чистої приведеної вартості. Сутність його полягає у визначенні показника чистої приведеної вартості (чистого приведеного доходу), який відображає теперішню вартість потоку майбутнього доходу інвестора і дорівнює приведеній за допомогою відповідної дисконтної ставки вартості майбутніх прибутків чи грошових надходжень за вирахуванням приведеної вартості інвестиційних витрат. Показник чистої приведеної вартості розраховується за визначений інвестором залежно від стратегії інвестування та інших факторів проміжок часу. При цьому максимальним розрахунковим періодом є повний інвестиційний цикл – строк повної амортизації здійснених інвестицій. Позитивне значення чистої приведеної вартості означає, що поточна вартість доходів перевищує поточну вартість інвестиційних витрат, що свідчить про доцільність реалізації інвестиційного проекту;
• спосіб інтегральної приведеної вартості. Цей спосіб оцінювання ефективності інвестиційного проекту, на відміну від попереднього, враховує те, що реальна корисність інвестицій для інвестора на визначену дату складається не лише з накопичених від початку реалізації проекту чистих фінансових потоків, але й ліквідної вартості здійснених капітальних вкладень. Таким чином, інтегральна поточна вартість через визначений проміжок часу з моменту початку реалізації проекту складає суму чистої поточної  вартості (чистого поточного доходу) та приведеної ліквідної вартості інвестицій через цей проміжок часу. Позитивне значення інтегральної приведеної вартості інвестицій свідчить про доцільність реалізації інвестиційного проекту;
• спосіб індексу прибутковості. Для визначення індексу прибутковості (рентабельності) інвестиційного проекту використовується та ж інформація про дисконтова ні грошові потоки, що й при розрахунку чистої поточної вартості. Індекс прибутковості визначається як відношення приведеної вартості грошових фондів інвестора до приведеної вартості здійснених ним інвестиційних витрат. Значення індексу прибутковості більше одиниці свідчить про доцільність реалізації проекту;
• спосіб внутрішньої норми рентабельності. Сутність цього способу полягає у визначенні методом послідовного наближення такої величини ставки дисконтування, за якої чиста приведена вартість дорівнює нулю, іншими словами, за якої сума дисконтова них доходів, отриманих від реалізації інвестиційного проекту за визначений проміжок часу, дорівнює сумі дисконтова них інвестицій у проект. Така ставка дисконтування називається внутрішньою нормою рентабельності інвестиційного проекту. Порівнюючи внутрішню норму рентабельності з очікуваною реальною ставкою дисконтування (зазвичай в якості дисконта виступає ставка відсотка за ліквідними без ризиковими вкладами), можна зробити висновок про рівень привабливості інвестиційного проекту.

Як правило, створення  франчайзингового підприємства вимагає  значних інвестицій і ринкова  вартість його основних фондів є досить суттєвою, щоб нею знехтувати, навіть на момент закінчення терміну дії  франчайзингової угоди. Це пов’язано  з тим, що до останнього для терміну  дії договору франчайзингу підприємство франчайзі здійснює визначену підприємницьку діяльність і володіє всіма необхідними  для цього активами. Ознайомившись з різними способами оцінки  ефективності створення і діяльності франчайзингового підприємства, використання способу інтегральної приведеної вартості є більш обґрунтованим у літературі, що дозволяє мені схилятися саме до його застосування та більш детального опису.

      Таким чином, згідно цього методу,з метою оцінювання економічної ефективності проекту створення й функціонування франчайзингового підприємства нам потрібні до розрахунку такі показники: інтегральна приведена вартість проекту, індекс прибутковості проекту, внутрішня норма рентабельності проекту. Відповідно до проведеного в межах аналізу способів оцінювання інвестиційних проектів О.Є. Кузьміним короткого огляду порядку визначення цих показників для типових інвестиційних проектів вихідними даними для їх розрахунку будуть: інвестиційні витрати, чисті грошові доходи та ліквідна вартість інвестицій. Думаю, що варто розглянути суть таких даних щодо проекту створення франчайзингового підприємства:

1. Інвестиційні витрати франчайзі на реалізацію проекту створення і діяльності франчайзингового підприємства. Відповідно до умов типової франчайзингової угоди франчайзі зобов’язується інвестувати визначену суму власних або позичених коштів у створення та розвиток франчайзингового п-ва. Таким чином, усі інвестиційні витрати згідно проекту франчайзингового підприємства несе франчайзі. Особливістю здійснюваних з боку останнього капіталовкладень є те, що їх обсяг і структура визначаються вимогами франчайзера.  Згідно умов договору франчайзі зобов’язаний привести своє підприємство до вигляду, що відповідатиме стандартам і критеріям франчайзера та всієї франчайзингової системи. Такі стандарти і критерії можуть визначати розмір створюваного підприємства, його зовнішній вигляд, необхідне обладнання, інвентар і, таким чином, впливати на розмір необхідних капітальних вкладень з боку франчайзі.

  Однак інвестиційні витрати не обмежуються зазначеними  капітальними вкладеннями. Франчайзингові взаємовідносини передбачають сплату з боку франчайзі на користь франчайзера франчайзингових платежів - плати за отриманий франчайзинговий пакет. Для того, щоб визначитись, які з платежів формують інвестиційні, а які поточні витрати франчайзі, важливо проаналізувати склад франчайзингового пакета, оплатою якого вони є.

  Місткість франчайзингового пакета є різною для  кожного окремого випадку франчайзингових взаємовідносин, і була розглянута мною в першому розділі.

Оплата франчайзингового пакета, як правило, здійснюється у  вигляді сплати першопочаткового платежу  під час підписання франчайзингової  угоди та періодичних платежів протягом всього терміну її дії.

  Зазвичай  першопочатковий платіж є платою за отримане право користування об’єктами  інтелектуальної власності франчайзера  та за отримувані від нього на етапі  створення франчайзингового п-ва матеріальні  цінності, а періодичні платежі формуються з роялті як плати за тривале користування об’єктами інтелектуальної власності  франчайзера та з плати за отримувані від франчайзера послуги. Іноді  плату за послуги, що надаватимуться франчайзером протягом терміну дії  франчайзингової угоди, включають  у вигляді передоплати до складу першопочаткового платежу. 

  Багато  вчених зазначають, що бухгалтери зазвичай, не аналізуючи складу франчайзингового пакета, відносять його до нематеріальних активів, а першопочатковий платіж облікують як їх первинну вартість. Пов’язується це з тим, що франчайзинговий пакет має основні якості, властиві нематеріальним активам: не має матеріальної форми; може бути індефікований, тобто на нього є юридичні права і від використання франчайзингового пакета в майбутньому очікуються економічні вигоди; термін використання – понад 1 рік. Якщо основною складовою франчайзингового пакета є обладнання, то придбання такого пакета входить до складу основних засобів, а не матеріальних активів. При обліку першопочаткового платежу, ту його частину, що є платою за прид-бане право користування  об’єктами інтелектуальної власності франчайзера та передоплатою за послуги франчайзера слід відносити до оплат нематеріальних активів, а частину платежу, що є платою за поставлені основні засоби – до оплати придбаних основних засобів. Однак у будь-якому випадку здійснення першопочаткового платежу відноситься до інвестиційних витрат франчайзі.

  Періодичні  платежі, що сплачуються франчайзеру, відповідно до положень Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» відноситься до валових витрат п-ва франчайзі.

  Все дозволяє наочно зобразити структуру інвестиційних  витрат франчайзі на реалізацію проекту  створення і діяльності франчайзингового підприємства (див. Додаток 2)

2. Чисті грошові доходи франчайзингового підприємства формуються аналогічно до інших суб’єктів підприємницької діяльності і становлять суму чистого прибутку та амортизаційних відрахувань на повне відновлення. При цьому в процесі розрахунку величини чистого прибутку необхідно врахувати наявність такої статті валових витрат франчайзі, як періодичні платежі на користь франчайзера. Особливістю формування чистого прибутку франчайзингового підприємства є можливість його отримання вже з перших років діяльності п-ва, а також залежність його розміру від репутації (гудвілу) франчайзера. Це пов’язано з тим, що франчайзі, використовуючи торгову марку франчайзера, опосередковано використовує репутацію останнього і приваблює таким чином потенційних споживачів своєї продукції.

    З. Ліквідна вартість інвестицій у реалізацію проекту  створення і діяльності франчайзингового підприємства. Здійснюючи капітальні вкладення у створення та розвиток франчайзингового підприємства, франчайзі стає його власником. Після закінчення терміну дії франчайзингового договору активи франчайзингового п-ва залишаються у власності франчайзі (іноді франчайзер викуповує франчайзингове підприємство з метою захисту своєї інтелектуальної власності). Таким чином, реальна корисність участі у франчайзингових взаємовідносинах для франчайзі складатиметься не лише з суми отриманих чистих грошових доходів, але й з ліквідної вартості здійснених ним капітальних вкладень. При цьому суттєвим аспектом визначення ліквідної вартості інвестицій франчайзі є те, що вона становитиме суму грошових коштів, яку можна реально отримати при продажі чистих активів франчайзингового підприємства за вирахуванням такого нематеріального активу, як право користування об'єктами інтелектуальної власності франчайзера. Франчайзі втрачає це право по закінченні терміну дії договору без будь-якої компенсації з боку франчайзера чи іншого суб'єкта.

    Такий аналіз сутності інвестиційних витрат, чистих грошових доходів та ліквідної  вартості інвестицій щодо проекту створення  й діяльності франчайзингового підприємства дозволяє перейти безпосередньо  до розгляду порядку розрахунку показників оцінки економічної ефективності здійснення капітальних вкладень у франчайзингове підприємство для франчайзі, а отже і ризику власне підприємця.

    Інтегральна приведена вартість проекту створення  і діяльності франчайзингового підприємства відображає в грошових одиницях абсолютну суму ефекту, що отримує франчайзі від здійснення капітальних вкладень у створення франчайзингового підприємства. Визначається інтегральна приведена вартість шляхом порівняння сукупних витрат на реалізацію проекту створення й діяльності франчайзингового підприємства з результатами, отримуваними в процесі функціонування підприємства. При цьому усі здійснювані витрати та отримувані доходи приводяться до часу початку реалізації проекту (момент підписання франчайзингового договору) за допомогою використання особливого коефіцієнта — дисконта, в якості якого може виступати відсоток за ліквідними безризиковими вкладами. Показник інтегральної приведеної вартості розраховується за визначений період -  термін дії франчайзингової угоди. Для розрахунку його значення можна використати формулу; виведену авторами із формули визначення інтегральної приведеної вартості типових інвестиційних проектів шляхом вираження ліквідної вартості інвестицій у вигляді різниці між ліквідною вартістю чистих активів франчайзингового підприємства та ліквідною вартістю такого його нематеріального активу як право користування об'єктами інтелектуальної власності франчайзера на момент закінчення терміну дії франчайзингової угоди: