Формування ринку праці в Україні

Житомирська        6,0 53,4     59,3              39,7     33,4             37,5   38,4

Закарпатська        6,4 41,5     44,1              37,1     40,2   32,9   28,2

Запорізька        2,8           36,6     38,5              38,8     39,0  38,0   36,9

Івано-Франківська11,4 50,0     44,9   38,6     38,0             34,1   35,2

Київська       5,0  52,4     53,5   43,7     39,5             31,5   29,7

Кіровоградська   3,5             34,4     31,6   26,1     30,3             33,8   31,3

Луганська       6,9             53,4     57,9              48,4     47,3  42,9   36,9

Львівська      15,5 110,1    90,9              61,4     60,0             59,1   60,5

Миколаївська      2,4  27,6    28,0              24,7     24,8             27,6   28,3

Одеська      1,8             12,8    15,9              19,2     27,3  31,0  31,3

Полтавська       3,8   44,1        47,3    44,7     41,7             38,0  40,3

Рівненська      5,6            45,4    45,6              44,7     43,8             36,9  39,6

Сумська      3,4            49,9    46,7              38,1     33,5  30,7  31,1

Тернопільська    4,8            39,3    42,6              39,8    42,4   41,8 48,0

Харківська          4,8             63,7         60,2    55,9     56,1  51,9 52,2

Херсонська         3,0             20,3    25,3              28,9     41,7             40,0     34,2

Хмельницька      4,5             26,5    29,1              28,2     26,4   27,8 31,9

Черкаська           3,0             33,8   33,9              32,4     37,3  42,1 43,7

Чернівецька        2,3   22,0   21,8              23,1     33,9             30,5 32,0

Чернігівська       5,2   50,4   38,0              29,4     28,1             27,2 26,2 

міста       

Київ                  1,1             15,6   13,9              11,4     9,6              7,5       7,5

Севастополь      0,3   2,8   1,8              1,9    1,9              1,9  1,8 
 

  

(Таблиця побудована  за даними Держкомстату України) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Разом з тим, в Україні постійно виникають  нові і залишаються невирішеними цілий ряд проблем, що пов’язано  зі специфікою забезпечення конкурентоспроможності незайнятих громадян в умовах ринкової економіки. Не вистачає узгодженості в методології визначення незайнятого населення. Залишаються невирішеними і проблеми статистики ринку праці. Крім того залишається невирішеною термінологічна неузгодженість, що призводить до різної інтерпретації тих чи інших категорій та понять, зокрема: конкурентоспроможності, якості робочої сили, якості трудового потенціалу, незайнятого населення, безробіття, нерегламентованої зайнятості тощо. 

Позитивні тенденції  на ринку праці супроводжуються  не тільки зростанням заробітної плати, а й суттєвим скороченням заборгованості, яка за час роботи Уряду на чолі з Віктором Януковичем (серпень 2006 року – березень 2007 року) зменшилася на 19,1% або на 208,3 млн. Станом на 1 квітня 2007 року заборгованість із зарплати становила 880,8 млн. грн. 

Але на фоні світової економічної кризи, яка розпочалась у другій половині 2008р., зараз спостерігається зменшення вільних робочих місць, скорочення штатів, заробітних плат. Тобто відсоток безробіття по Україні значно підвищився.  

Виходячи з  цього всього, можна зробити висновок, що пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці мають бути вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили, запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва. Але досягнення цих цілей на даний момент можливе лише за умов подолання економічної кризи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список використаної літератури 

  

1.  Богиня  Д.П., Куліков Г.Т., Шамота В.М., Лисогор  Л.С. та ін. Соціально-економічний  механізм регулювання ринку праці та заробітної плати. Київ: Інститут економіки НАНУ, 2001, 300 с. 

2.  Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. . Економіка праці й соціально-економічні  відносини. Київ: Центр навчальної  літератури, 2004, 440 с. 

3.  Яркин П. Тенденції ринку праці в Україні // Фінанси, №12, 2007р., - с.23-27. 

4. Інформація  Держкомстату України.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
---
 
 
 

Тема 2: «Самозайнятість населення, її основні напрямки» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Содержание 
 
 

1. Сущность  самообеспечения населения

2 . Виды  самозанятости и ее масштабы

3. Особенности  формирования доходов в условиях  самозанятости

Литература 
 

     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1. Сущность самообеспечения  населения 

      Занятость выступает одним из  основных  факторов  роста   уровня  жизни,

определяет  размер получаемого дохода или  заработной  платы,  а  также  саму

социальную  защиту   населения.   Следовательно,   занятость   —   важнейшая

экономическая основа, на которой  базируется  уровень  жизни  людей.  Но  на

занятость    действуют    два    противоположно    направленных     фактора:

производительность  труда и объем производства. Чем  выше  производительность

труда, тем меньше требуется работников на одно и то же рабочее место.  В  то

же время  чем выше объем продукции, тем  больше требуется работников  для  его

выполнения. Если же оба эти фактора будут  иметь  тенденцию  к  снижению,  то

занятость снизится, а уровень безработицы  будет расти.

      Занятость представляет собой  общественно-экономические  отношения,  в

которые вступают люди между собой по поводу участия в  общественно  полезном

труде. Показатель  занятости  характеризует  количественный  и  качественный

уровни  использования  трудоспособного  населения,  сложившуюся   в   стране

экономическую ситуацию, деловую и финансовую  активность,  уровень  жизни  и

доходов населения и его платежеспособный  спрос.  Занятость  характеризуется

различными  формами, структурой занятого населения  в отраслях экономики.

      Для занятости в России в  годы реформ характерны  следующие   тенденции.

Доля  занятых  в  экономике  (без  учащихся  и  занятых  в  личном  подсобном

хозяйстве) снижается, а доля учащихся с отрывом  от производства (с  16  лет)

немного  увеличивается.  В результате  доля  населения   в   трудоспособном

возрасте, не занятого в  общественном  производстве,  увеличивается,  в  том

числе увеличивается и доля безработных. Это означает, что растет  доля  лиц,

занятых в личном подсобном хозяйстве, домохозяек, вообще неработающих.

      Следствием этого становится  уменьшение  числа  занятых   и  получающих

средства  к жизни в  виде  зарплаты.  Если  же  учесть,  что  среди  занятого

населения велика доля  тех,  кто  занят  неполное  рабочее  время  (неполный

рабочий день, неполную рабочую неделю,  вынужденный  отпуск),  то  возникает

ситуация, когда занятость не обеспечивает нормального уровня жизни.

      Неполная занятость работников  весьма характерна  для  развитых  стран.

Однако  в указанных странах она используется  на  добровольных  началах  либо

для  сохранения  квалификации  и  профессионализма   работника,   либо   как

временная мера при выходе на работу после  перерыва в  работе  по  каким-либо

причинам. Так, в  режиме  неполной  занятости  в  Нидерландах  трудятся  33%

работающих, в Норвегии - 26%, в Англии, Дании - более 20%.

      В России  же  неполная  занятость  -  вынужденная  мера.  Она   вызвана

экономическими  факторами,  проблемами  становления  рыночной  экономики   и

просчетами  в социальной политике. Результатом неполной занятости  становится

развитие  вторичной занятости (второе, третье место работы на  полную  ставку

или на часть ставки). Вторичная занятость  в домашнем хозяйстве  также  стала

важным  источником реальных доходов значительной части населения.

      Это и вызвало в период  реформирования  экономики в России  переход

населения к самообеспечению и самозанятости.

      Самозанятость  в  рыночных  условиях  -  это  обязательный  объективно

присущий  элемент рыночных отношений. Ее развитие обусловлено  действием как

экономических,  так  и   социальных   факторов.   Самозанятость   в   России

существовала  всегда (ведение личного  подсобного  хозяйства,  подработки  во

время отпусков и вечерами, репетиторство  и др.).

      Рыночная экономика выводит самозанятость на  новый  уровень  товарного

производства, использования наемной рабочей  силы.  Экономическая  идеология

рынка   -   переход   каждого   трудоспособного    к    самообеспечению    и

самозарабатыванию. Кроме того, рынок создает новые  стимулы  к  труду  через

преобразование   экономической    действительности:    создание    института

собственности, условий для предпринимательства.

      Самозанятые в России — это  те, кто сам обеспечивает и   сам  организует

свою  деятельность,  которая   служит   им   основным   источником   дохода,

самостоятельно  обеспечивает себя работой.  Сюда  относятся  предприниматели,

лица, занятые  ИТД,  члены  кооперативов,  занятые  ЛПХ.  Неудовлетворенность

спроса  на рабочие места приводит к расширению самозанятости населения.

      Таким образом, к основным причинам  перехода на  самообеспечение   можно

отнести следующие: