Формування ринку праці в Україні

Йдеться передусім  про нестачу робочих місць  та високу частку робочих місць з  небезпечними умовами праці та низькими вимогами до якості робочої сили, що є результатом не лише низьких  інвестицій, а насамперед нераціональної їхньої спрямованості, відсутності чіткої програми інвестиційної діяльності.

Якість пропозиції робочої сили часто не відповідає сучасним вимогам щодо її професійно-освітньої  підготовки, трудової та виконавчої дисципліни, мобільності та економічної активності в цілому. Наслідком незбалансованості пропозиції робочої сили із попитом на неї є високий рівень безробіття, зокрема прихованого та часткового, та велика частка безробітних, які не мають роботи понад 1 рік.

Водночас нераціональною є галузева структура зайнятості. Йдеться передусім про надмірну питому вагу зайнятих у сільському господарстві та само зайнятих[13,24].

Безумовною проблемою  ринку праці, наслідки якої виходять далеко за його межі, є низький середній рівень заробітків і відповідно низька питома вага витрат на робочу силу у собівартості виробництва та оплати праці найманих працівників у ВВП, надмірна міжгалузева і низька міжпосадова диференціація заробітної плати, передусім у бюджетній сфері.

Законодавча та виконавча влади мають якнайшвидше  створити передумови розв'язання зазначених проблем, сприяти якнайповнішому використанню трудового потенціалу суспільства. Актуальність цього посилюється в зв'язку із неминучим скороченням у найближчій перспективі чисельності населення працездатного віку та його старінням. Прогнози розвитку ринку праці мають стати невід'ємною складовою всіх стратегічних документів, програм розвитку всіх без винятку галузей економіки та регіонів і територіальних одиниць. Необхідно розв'язати існуючі суперечності між Законом про зайнятість, Кодексом законів про працю, результатами реформи аграрного сектору, зокрема розпаювання землі. Створення нових робочих місць через чітко спрямовані інвестиції має стати рушійною силою розвитку визначених галузей та регіонів. Пріоритети створення нових робочих місць обумовлюють основні напрями розвитку національного та регіональних економічних комплексів, спеціалізацію окремих регіональних структур і, через попит на робочу силу, розвиток ринку освітніх послуг. Реформування оплати праці має не лише забезпечити належний рівень життя, але й стимулювати населення до активної поведінки на ринку праці, до ефективної трудової діяльності[15,23]. 
 

ВИСНОВКИ

На основі наукового  дослідження були зроблені наступні висновки: Одним із типів ринків за економічним призначенням є ринок праці. Ринок праці є самостійною комплексною системою в ринковій економіці, водночас функціонально пов'язаною з ринком товарів і послуг, ринком капіталу, ринками житла, інформації, освітніх послуг та духовних благ, ринком робочих місць і, з одного боку, безпосередньо залежною від зазначених ринків, а з іншого - такою, що впливає на їхнє формування. Ринок праці як частина ринкової структури забезпечує рух товарів і послуг, спрямовуючи та вилучаючи ресурси з галузей народного господарства відповідно до руху капіталів і товарів. Відносна самостійність ринку праці визначається специфікою функціонування суб'єктів, особливостями умов виникнення ринку праці, наявністю притаманних лише йому механізмів інфраструктури, особливостями товару, що циркулює на ринку праці, а також особливостями визначення обсягів попиту та пропозиції тощо. Основними чинниками, котрі впливають на формування ринку праці країні є демографічні, соціальні, економічні, політичні та правові.

Основними методами, що використовувалися для дослідження функціонування ринку праці країни, є статистичний, системного аналізу та історичний.

Перехід до ринкової економіки передбачає формування ринку  праці як частини економічної  системи, в межах котрої відбувається залучення праці як економічного ресурсу до сфери національного виробництва. Ринок праці охоплює сукупність механізмів, що забезпечують узгодження та координацію попиту і пропозиції праці, купівлю-продаж робочої сили та визначення її ціни, організацію оплати праці й соціальних захист найманих працівників через систему соціального страхування. Процес формування національного ринку праці відбувається повільно й суперечливо. Попит на працю, як відомо, є похідним від попиту на товари і послуги. Звуження сукупного попиту в Україні внаслідок скорочення інвестиційних видатків фірм та споживчих видатків домогосподарств зменшило і попит на працю.

У спадок від  СРСР на початку 90-х рр. Україна отримала серед інших невирішених питань ще й проблему працевлаштування населення. І це аж ніяк не випадково, оскільки сфера зайнятості була однією з найбільш здеформованих сфер економіки України за часів її перебування. Зниження чисельності зайнятих відбулося за рахунок зменшення кількості працівників на державних підприємствах і в установах, у громадському господарстві колгоспів та зайнятих на підприємствах споживчої кооперації, в кооперативах. Одночасно зростає кількість зайнятих у нових, недержавних формах у господарських товариствах, на малих і спільних підприємствах, у фермерських господарствах та в особистому підсобному господарстві. Слід зазначити, що зростання чисельності офіційно зареєстрованих безробітних відбувається водночас на фоні зростання потреби підприємств, установ та організацій у робітниках і службовцях. Зростання потреби у працівниках відбулося внаслідок плинності кадрів, їх перерозподілу до сфер економічної діяльності з більш високим рівнем доходів. Однак негативним явищем є диспропорції у структурі попиту та пропозиції на ринку праці.

Однією з важливих проблем працевлаштування є невідповідність  професійно-кваліфікаційної структури безробітного населення потребі робочої сили. Для її вирішення існує система переорієнтації, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення. Поряд з працевлаштуванням на постійній основі одним з напрямів реалізації політики зайнятості є організація громадських робіт. Це дозволяє створити нові робочі місця, дещо зменшити пропозицію робочої сили на ринку праці України. Подальша політика, спрямована на зайнятість населення в господарстві країни, дозволить знизити рівень безробіття в державі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України  „Про зайнятість населення”  від 1 березня 1991 року N 803-XII.//В  редакції Закону N 662-IV від 03.04.2003

2. Базилевич  В.Д. Макроекономіка: Навч. посібник. - К.: Київ, держ.торг.-екон.ун-т. 1995. - С. 240.

3. Базилевич  В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта  хвиля, 1997. - С.224

4. Бункина М.К., Семенова В.А. Макроекономіка (основа  зкономической политики). - М.: АО  «ДИС», 1996. - С.320

5. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка  підприємства: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. І-ІV рівнів акредитації. -- 2-ге вид., виправ. і доп. -- К.: Каравела, 2001. -- 298 с.

6. Бондаренко  О.О. Наочний посібник з курсу  "Економіка та соціологія праці". -- К., 1995. -- 32 с.

7. Витвицький  Я.С. Економіка: Навч. посіб. для  загальноосвітніх закладів. - К.: КНЕУ, 2000. - 292 с.

8. Економіка  України: десять років реформ. /За ред. З.Ватаманюка. - Львів:  ЛНУ ім. Івана Франка, 2001

9.Єременко В. “Робоче місце і ринок праці”// Економіка України, 1996 р., №6.

10. Єганов О.Ю., Карась П.М., Красночубенко К.В.  Економіка праці: Навч. посіб. -- Миколаїв: УДМТУ, 2001. -- 48 с.

11. Завіновська  Г.Т. Економіка праці: Навч. Посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 299 с.

12. Костюк В.Н.  Макрозкономика: Курс лекций. - М.:Центр, 1998.-384с.

13. Каньоса М.І.  Економіка підприємства: Навч. посібник  для спец. вищ. закладів. - Кам'янець-Подільський:  Абетка, 2002. - 185 с.

14. Карпіщенко  О.І., Прокопенко О.В., Сотник І.М., Карпіщенко Т.О. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. екон. спец. -- Суми: СумДУ, 2002. -- 132 с.

15. Мазаракі А.А.  Економіка і підприємництво: стан  та перспективи: Зб. наук. пр. - К.: КНТЕУ, 2002. - 323 с.

16. Макроекономіка  і нова Макроекономіка «Либіль-Нічлава»:Підр. - К.,1998 - С. 380.

17. Макроэкономика /Под ред. Е.Б. Яковлевой - СПб.: Поиск, 1997.-С. 380.

І8.Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. /За заг. ред. СБудаговської. - К.: Основи, 1998. - С. 518.

19.Мзнькью Н.Г.  Макроэкономика: Пер. с англ. - М.: Изд-во МГУ, 1994.-С.736.

20. Общая экономическая  теория /политэкономия/ : Учеб./Под общей  ред.  
21. Овчинников Г.П. Макроэкономика. - СПб., 1993. - С. 230.

22.Радіонова  І.Ф. Макроекономіка та економічна  політика: Підр.- К.: Таксон, 1996. - С. 237.

23. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підр. - К.: Либідь, 1999. - С. 288.

24.Соболев В.М.  Макроэкономика. - Харьков: НВФ «Студцентр», 1997. - С.224.

25. Степан Панчишин. Макроекономіка: Наук. ред. ун-ту,1995. -С. 380. 26. Степаненко С.В. Економіка: Навч. посіб. для загальноосвітніх закладів. - К.: КНЕУ, 2000. - 292 с.

27. Пилипенко  С.М., Пилипенко А.А. Економіка  праці: Навч. Посібник. -- Х.: ХДЕУ, 2001. -- 228 с.

8. Покропивний  С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000. - 526 с.: іл.

29. Офіційний  сайт Держкомстату України - http://www.ukrstat.gov.ua/ 
30. Офіційний сайт Міністерства зайнятості та соціальної політики. Адреса - http://www.mlsp.gov.ua/