Значну  увагу необхідно приділити митній політиці. З метою сприяння інноваційній діяльності необхідно встановити низькі експортні мита на високотехнологічні товари, технічно передові прилади та обладнання, а до технологічно застарілого обладнання застосовувати високі митні ставки. Необхідно встановити низькі імпортні мита на необхідне підприємствам прогресивне устаткування, яке не виготовляється вітчизняними виробниками, але є необхідним для виробництва вітчизняних прогресивних товарів тощо. Таким чином,  митна політика повинна стати більш гнучкою та диференційованою.

      Не  слід забувати також про пряме  стимулювання державою активізації інноваційної діяльності за рахунок дотацій та надання державою гарантій щодо довгострокових банківських кредитів на розвиток досліджень та розробок у виробничій діяльності. 

      Проведений  вище аналіз стану оновлення основних виробничих фондів промисловості дає підстави стверджувати, що ситуація в цій сфері наближається до критичної. Найбільш загрозливим фактором є низькі темпи оновлення.

      Підсумовуючи  вищесказане треба наголосити, що покращення ситуації в сфері оновленням основних фондів напряму залежить від розвитку інвестиційної та інноваційної сфери економіки та державного сприяння інвестиційно-інноваційній діяльності підприємств. Таким чином, на нашу думку, важливо здійснити ряд заходів, які б сприяли прискоренню темпів заміни фізично та морально зношеної техніки та обладнання на останні досягнення науки та техніки, а саме:

• удосконалити нормативно-правову базу, особливо сприяти усуненню неоднозначності в трактуваннях та вдосконаленню нормативно-правових актів, що стосуються амортизації;
• забезпечити стабільність законодавства;
• удосконалити амортизаційну політику. В цій сфері важливо звернути увагу на створення умов для накопичення додаткових інвестиційних ресурсів за рахунок податкових пільг, контролювання строків корисного використання основних засобів тощо;
• сприяти активізації інвестицій в оновлення основних фондів за рахунок зменшення податкового навантаження;
• сприяти активізації інноваційної діяльності через систему пільг на НДДКР;
• розробити механізми державного стимулювання ефективного використання приватних та іноземних інвестицій у пріоритетні науково-технічні розробки;
• удосконалити митну політику тощо [30].

ВИСНОВКИ

      Дослідивши  визначення і підходи, що були запропоновані  різними вченим, науковцями та економічними течіями різного часу існування, виявили, що фактично жоден з авторів не дає повного, більш поширеного та всеохоплюючого визначення терміну амортизації. Також у сучасній економічній літературі немає єдиного трактування сутності функцій амортизації. Правильне розуміння економічної природи, концепцій і функцій амортизації та усвідомлення її значення дозволить обґрунтовано вирішувати проблеми, які пов'язані з оцінкою засобів праці, встановленням оптимальних строків використання основних засобів, визначенням методів нарахування амортизації, розробленням норм амортизаційних відрахувань, формуванням та використанням амортизаційного фонду дозволить проводити ефективну амортизаційну політику.

      Головною умовою економічного зростання є безпосереднє та інтенсивне оновлення основного капіталу в реальному секторі економіки, що потребує нарощування інвестицій для розширення виробництва, приросту оборотних коштів та оновлення основного капіталу. Для ефективного функціонування економіки потрібне не просто залучення інвестицій, а налагодження постійного обороту капіталу, що ефективно відновлюється на якісно вищому науково-технічному рівні. Вирішення цих питань значною мірою залежить від державної амортизаційної політики. Однак в умовах недостатнього методичного забезпечення та відсутності практичних напрацювань існує низка невирішених питань, що призводять до проблем при формуванні амортизаційної політики. Серед них суперечності щодо визначення поняття “амортизація” та функцій, які вона виконує, щодо визначення термінів використання засобів праці, і щодо вибору методів амортизації.

      Сутність  амортизації, амортизаційних відрахувань  та їх функцій проявляються через  економічні категорії та важелі, взаємозв’язок  яких становить зміст амортизаційної політики держави. Таким важелями є: норма амортизації та її структура, оцінка і переоцінка основного капіталу, методи нарахування амортизації та порядок використання амортизаційного фонду. Отже, амортизаційна політика – це складова частина інвестиційної політики, що являє собою дії держави по регулюванню процесу перенесення вартості засобів праці на створюваний продукт з наступним відновленням засобів праці. Проведення обґрунтованої амортизаційної політики сприяє зміцненню фінансової бази підприємств, їх інвестиційній орієнтації.

      Інвестиційна  криза у трансформаційній економіці  України значною мірою була обумовлена недооцінкою відтворювального потенціалу амортизаційної системи, яка ґрунтувалась на вимогах директивної економіки  і не набула необхідних змін на початку ринкових реформ.

      Інвестиційна  діяльність стала вирішальною ланкою всієї економічної політики держави, тому держава повинна застосовувати  весь комплекс економічних, правових та адміністративних засобів для подолання  негативної тенденції скорочення обсягів інвестицій та підвищення інвестиційної активності. Отже, проблема активізації амортизаційних чинників інвестування не тільки не знята з порядку денного, але й ще більш загострилася.

      Протягом 2008 року активи ВАТ збiльшились на 3 380 тис. грн. (або на 5,63%). Зокрема за рахунок збiльшення первiсної вартостi основних засобiв на 6 414 тис. грн. (вiдповiдно збiльшення залишкової вартостi на 2 247 тис. грн.), збiльшення залишкiв готової продукцiї на 4 031 тис. грн., зменшення дебiторської заборгованостi за товари, роботи, послуги на 6 359 тис. грн. i збiльшення дебiторської заборгованостi за розрахунками з бюджетом на 3 260 тис. грн.

      Первiсна  вартiсть основних засобiв станом на 31.12.2008 року становить 55169 тис. грн. Строк  корисного використання кожного з основних засобiв встановлюється пiдприємством при визнаннi їх активами вiдповiдно до П(С)БО 7 "Основнi засоби".

      Залишкова вартість основних засобів на кінець 2008 року зросла на 2247 тис. грн.., а у  структурі активу балансу на 1.2%. Знос основних засобів за 2008 рік зріс на 4167 тис. грн. Процент зносу по групам виробничого призначення: будiвлi та споруди - 40,63%, машини та обладнання - 55,93%, транспорту - 49,62%.

      Сьогодні  на ВАТ "Перечинський ЛХК" зберігається виробнича база на належному рівні, але продовжується моральне і фізичне старіння засобів праці. А інноваційно-інвестиційне оновлення виробничого потенціалу, яке слугує головною умовою підвищення конкурентоспроможності національної економіки на внутрішньому і зовнішньому ринках, відбувається вкрай повільно.

      Виникає необхідність в оновленні основного  капіталу на новій технічній основі і на базі прогресивних технологій. Але при цьому необхідно розв’язати дві проблеми. Перша полягає в  тому, що на ВАТ "Перечинський ЛХК" повільно змінюють номенклатуру устаткування, яке випускається, не забезпечують потреби у передовій техніці. Друга – у відсутності достатнього фінансування. Тому за ринкових відносин важливого значення набуває для ВАТ "Перечинський ЛХК" вибір оптимальної структури джерел фінансування відтворення і оновлення основного капіталу.

      Основне завдання, яке має вирішити економіка  на сучасному етапі, щодо основного  капіталу пов’язане з оновленням виробничого апарату, з переведенням його на якісно новий технічний рівень. Проте причиною, яка стримує інноваційну активність підприємств є дефіцит коштів для технічної модернізації виробництва, створення і придбання нової техніки та технологій.

      Головним  джерелом фінансування основного капіталу упродовж останніх років є власні кошти підприємств та організацій. Це є очевидною тенденцією ринкової економіки в умовах обмежених можливостей фінансового забезпечення відтворення основного капіталу за рахунок централізованих ресурсів, іноземного інвестування, доходів населення, кредитів банків та інших позик. Таким чином, ринкові умови господарювання розширюють межі самофінансування, потребують частішого прийняття рішень на рівні підприємства.

      Аналіз  проблем відтворення основного  капіталу і амортизаційної політики в Україні свідчить про те, що на сьогоднішній день оновлення основного капіталу виявилося вразливою сферою через відсутність стимулів до його активного проведення та недосконалість економічного механізму амортизації, що не сприяє налагодженню нормального процесу відтворення основного капіталу.

      Стратегічними цілями державної амортизаційної політики в будь-якій розвинутій країні мають бути: створення для підприємств необхідних економічних умов для прискореного оновлення виробничого апарату; розробка гнучкої амортизаційної політики, яка враховувала б особливості функціонування різних підприємств; забезпечення балансу інтересів підприємств і держави; розробка механізму державного регулювання обсягу і напрямів використання амортизаційного фонду на основі загальнонаціональних інтересів і пріоритетів економічного розвитку.

      Від ефективності та дієздатності амортизаційної політики значною мірою залежать інвестиційні перспективи країни. Розв’язання  цієї проблеми пропонується за трьома варіантами: 1) лібералізація амортизаційної політики; 2) поєднання економічної і податкової амортизації; 3) органічна єдність директивних та ринкових важелів при посиленні останніх. В сучасних умовах перехід до інвестиційної амортизаційної політики може бути розроблений тільки державою на засадах поєднання ринкового саморегулювання з державними регуляторами.

      Проблема  посилення державного регулювання  економічними процесами, зокрема сферою відтворення основного капіталу, є досить актуальною для України  на теперішньому етапі розвитку. В  сучасних умовах перехід до інвестиційної  амортизаційної політики може бути розроблений тільки державою на засадах поєднання ринкового саморегулювання з державними регуляторами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України  “Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.99 р. // Урядовий кур’єр №162, 1 вересня 1999 р., ст. 7 – 10.
2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283-ВР від 22.05.1997 із змінами та доповненнями. // Урядовий кур’єр 12 червня 1997 р. № 105 – 106.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби” Затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р. № 92. // Бухгалтер №10, 2000р., ст. 18 – 22.
4. Безуглии А.А. Про поліпшення основних фондів //Економіка України. - 1998р. - № 12. - С.77-79.
5. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів І-ІУ рівнів акредитації. - Друге видання, виправлене і доповнене - К.: Каравела; Львів: Новий світ - 2000, 2001. - 298с.
6. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник, - 2-ге вид., доп. - К.: А.С.К., 2005. - 400с.: іл.
7. Гузенко   О.М.   Инвестиционная   политика   воспроизводства   основних   фондов   на предприятиях УкраиньІ // Економіка. Фінанси. Право. - 2001. - №4. - С. 22-31.
8. Дугієнко Н.О. Амортизаційна політика та основні напрямки підвищення її ефективності в Україні. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 – Економічна теорія та історія економічної думки. - ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Київ, 2007.
9. Дугієнко Н.О. Амортизаційна політика як інструмент державного регулювання процесу відтворення основного капіталу // Збірник тез доповідей третьої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті”. Ч.2. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – С.509-512.
10. Дугієнко Н.О. Амортизаційна політика як метод державної підтримки науково-технічного прогресу в перехідній економіці // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 56. - Донецьк, ДонНТУ, 2003. – С. 33-38.
11. Дугієнко Н.О. Амортизаційна політика як складова фінансово-господарської діяльності підприємства // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”. Т.1. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.22-24.
12. Дугієнко Н.О. Амортизаційна політика: досвід зарубіжних країн // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 183  (3 т.). – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 637-647.
13. Дугієнко Н.О. Амортизаційна політика: шляхи її формування в Україні// Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 195: В 4 т. Том 4. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – 230с. – С.847-857.
14. Дугієнко Н.О. Амортизаційні відрахування як джерело фінансування інноваційних проектів // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ.- Чернівці: АНТ Лтд, 2004. – Вип. ІІ. – С.237-246.
15. Дугієнко Н.О. Амортизація як категорія обліку зносу основного капіталу // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю. Матеріали I-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції: 20 – 22 листопада 2002р., м. Черкаси. – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – С. 24 - 25.
16. Дугієнко Н.О. Відтворення основного капіталу і амортизаційна політика // Матеріали VІІ міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта, 2004”. Т.65. Економіка підприємства. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.73-74.
17. Дугієнко Н.О. Державне регулювання інвестиційного процесу: амортизаційна політика // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб’єкта”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С.25 – 27.
18. Дугієнко Н.О. Особливості державної амортизаційної політики на різних етапах економічного розвитку // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування”. – Дніпропетровськ: наука і освіта, 2003. – С. 22 – 23.
19. Дугієнко Н.О. Проведення гнучкої амортизаційної політики як напрям державного регулювання інвестиційної діяльності // Проблеми формування ринкової економіки. Міжвідомчий науковий збірник. Вип. 10. – К.: КНЕУ, 2002.- С.141-147.
20. Дугієнко Н.О. Роль внутрішніх джерел інвестування у виробництво в сучасних умовах // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 154 (2 т.). – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 131-137.
21. Дугієнко Н.О. Тенденції оновлення основних фондів в умовах глобалізації // Матеріали Всеукраїнської студентської конференції “Україна в контексті глобалізму”, 22 березня 2002р., Краматорськ: Краматорський економіко-гуманітарний інститут, 2002. – С. 53 – 56.
22. Дугієнко Н.О. Управління інвестиційно-інноваційною діяльністю проведенням гнучкої амортизаційної політики // Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів”. – Запоріжжя: Видавництво ЗНУ, 2006. – С.44.
23. Дугієнко Н.О. Физическое обновление основного капитала как материальная основа цикличности производства // Матеріали доповідей і виступів учасників Міжнародної науково-теоретичної конференції “Глобалізм очима сучасника: блиск і злидота феномену” – Наукове видання. – Суми, 2002. – С.41-42.
24. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. - 2-ге видання, виправлене та доповнене. - Львів: Видавництво "Центр Європи", 1997. - 576с.
25. Ілляшенко Т.О., Лівацька Т.М. Знос, як джерело оновлення, формування та функцыонування основного капыталу та шлях його покращення // Вісник СумДУ. «Серія Економіка". - №1. – 2007. – С. 136-143.
26. Кленін О.В. Вдосконалення механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. – Приазовський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України, Маріуполь, 2006.
27. Левченко Л.В. Регіональні важелі формування амортизаційної політики підприємства. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. –Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, Полтава, 2006.
28. Організація бухгалтерського обліку. Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навч. закладів / За редакцією проф. Ф.Ф.Бутинця. - 3-тє вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута", 2002. - 592с.
29. Пашнюк Л.О. Джерела фінансових ресурсів оновлення основних фондів промисловості та напрями їх вдосконалення // Вісник КНУ.
30. Пашнюк Л.О. Стан та проблеми оновлення основних виробничих фондів промисловості // Вісник КНУ.
31. Розов Д.В. Стратегия обновления основного капитала в условиях формирования рыночной экономики // Производственный потенциал предприятия (проблемы реструктуризации и обновления). Сборник научных трудов. Выпуск 3. – Тверь, 2002. – С. 119-125
32. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні / За ред. д-ра екон. наук Б.Є. Кваснюка. – К.: Ін-т екон. прогнозув.: Х.: Форт, 2003. – 424 с.
33. Сахарцева І.І. Методологічні аспекти визначення ефективності капіталовкладень в основні фонди // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - №4, 2004 – с. 219-224
34. Сірко А.В. Інвестиційні потреби розвитку корпоративного сектора та проблеми їх інституціонального забезпечення // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - №8. – С.51-61.
35. Федулова Л., Пашута М. Розвиток національної інноваційної системи України // Економіка України. -  № 4, 2005 – с. 35-47
36. Чичкало-Кондрацька   І.Б.   До   питання   оновлення   основних   виробничих   фондів промисловості // Фінанси України. - 2002. - №4. - С.47-50.
37. Шегда А.В. Економіка підприємства: Навч. посібник . - К.: Знання, 2005. - 431с.
38. Шнипко О.С. Національна конкурентоспроможність: сутність, проблеми, механізми реалізації. – К.: Наукова думка, 2003. – 334 с
39. Экономика предприятия: Учебное пособие / Л.Г.Мельник, А.И.Каринцева. - Сумы: Университетская книга, 2002. - 398с.