Формування амортизаційної політики

      У подальшому, враховуючи зростання попиту на деревновугільну продукцію, збори  акціонерів приймають рішення про будівництво другого цеху піролізного виробництва. Для цього ними ж приймається рішення про проведення четвертої емісії акцій товариства для обміну їх на інвестиції. В результаті укладається договір купівлі-продажу акцій в обмін на майнові та немайнові інвестиції з фірмою «Carrbridge Developments Limited» (Великобританія). Сума залучених інвестицій складає біля 2 млн. доларів США... На сьогодні лісохімкомбінат є основним виробником етилацетату в Україні. Свою продукцію комбінат постачає в різні країни Європи, успішно конкуруючи з таким гігантом, як “Брітіш петролеум”.

      Протягом  кількох років новому керівництву  вдалося не тільки досягти попереднього, найкращого рівня, але і відчутно перевищити його.

      Що  ж стосується екологічних проблем підприємства, то вони існують. Стосовно газових вихлопів – викидів в атмосферу різних шкідливих речовин, то Перечинський ЛХК оснащений за останнім словом техніки. Таких виробництв у Євросоюзі взагалі лише декілька, решта працюють за старими технологіями.

        У відповідності до переліку видів діяльності, затвердженого постановою КМ України ВД 27.07.1995 р. за .№ 554, ВАТ "Перечинський лісокомбінат” відноситься до екологічно небезпечних об'єктів. Тому держуправлінням області здійснюється постійний контроль за викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення та за скидами зворотних вод у природні водні об’єкти.

      На  вимогу держуправління та з метою  зменшення обсягів забруднення  навколишнього природного середовища ВАТ „Перечинський лісокомбінат” проведено модернізацію технологічного процесу виробництва деревного вугілля (ретортного цеху), яке передбачає спалювання парогазової суміші в котлах-утилізаторах. Проектна документація модернізації ретортного цеху погоджена з держуправлінням. Будівництво котлів-утилізаторів та спалювання в них паро-газової суміші вирішило питання утилізації рідкої фракції піролізу деревини та забезпечило теплом технологічні процеси попередньої сушки деревини та прокалювання деревного вугілля.

      Перевіркою  держуправління в лютому 2004 року було встановлено початок будівництва ІІ-ї черги цеху по виробництву деревного вугілля та вугільних брикетів без позитивного висновку державної екологічної експертизи. За невиконання вимоги держуправління про представлення проектної документації на екологічну експертизу головним державним інспектором охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області було винесено рішення про призупинення будівельних робіт від 27.02.2004 р. Після отримання позитивного висновку екологічної експертизи будівельні роботи були відновлені...

      На  даний час підприємство здійснює виробничу діяльність на основі таких  дозвільних документів:

      – дозвіл на викиди забруднюючих речовин  в атмосферне повітря... термін дії  до 31.12. 2010 року;

      – дозвіл та ліміт на утворення та розміщення відходів... термін дії до 31.12.2010 року;

      – дозвіл на спецводокористування... термін дії до 12.02.2010 року.

      Згідно  з результатами контрольних вимірів, які проведені відділом аналітичного контролю держуправління, та даних державної статистичної звітності за 2009 рік кількість шкідливих речовин у викидах в атмосферу виробничих дільниць не перевищує встановлені дозволом гранично допустимі викиди.

      Забезпечення  водою виробничих процесів лісохімкомбінату здійснюється за рахунок системи замкнутого зворотного циклу водопостачання. Скид зворотних вод лісохімкомбінату здійснюється лише від котельної та котлів-утилізаторів у потік Домарадж, який формується і протікає по території підприємства. Згідно з даними контрольних вимірів держуправління екоресурсів, виявлені перевищення гранично допустимих скидів органічних сполук.

      Щоденний  контроль за викидами в атмосферу  та скидами забруднюючих речовин  у поверхневі водойми проводиться  відомчою лабораторією згідно затверджених держуправлінням та санітарною службою графіків відбору проб.

      Сьогодні  на ВАТ "Перечинський ЛХК" зберігається виробнича база на належному рівні, але продовжується моральне і фізичне старіння засобів праці. А інноваційно-інвестиційне оновлення виробничого потенціалу, яке слугує головною умовою підвищення конкурентоспроможності національної економіки на внутрішньому і зовнішньому ринках, відбувається вкрай повільно.

      Виникає необхідність в оновленні основного  капіталу на новій технічній основі і на базі прогресивних технологій. Але при цьому необхідно розв’язати дві проблеми. Перша полягає в тому, що на ВАТ "Перечинський ЛХК" повільно змінюють номенклатуру устаткування, яке випускається, не забезпечують потреби у передовій техніці. Друга – у відсутності достатнього фінансування. Тому за ринкових відносин важливого значення набуває для ВАТ "Перечинський ЛХК" вибір оптимальної структури джерел фінансування відтворення і оновлення основного капіталу. 
 

3.2. Вдосконалення процесу управління амортизаційними відрахуваннями на підприємстві 

      Перехід України на якісно новий рівень економічного розвитку ускладнюється, в першу  чергу, застарілою техніко-технологічною  базою вітчизняної промисловості. Як базова галузь народного господарства, промисловість сьогодні не може бути основою становлення конкурентоспроможної високотехнологічної держави Україна.

      Створення самостійного та високорозвиненого  промислового комплексу, який би відповідав вимогам сучасного ринкового  середовища, неможливе без потужного  підгрунтя, саме яким є оновлені, на засадах науково-технічного прогресу, основні виробничі фонди.

      Незважаючи  на позитивні тенденції у розвитку економіки, проблеми, пов’язані з  оновленням основних фондів залишаються  невирішеними. Вітчизняні підприємства не спроможні самостійно вирішити питання, пов’язані з браком коштів, які необхідні їм для оновлення виробничої бази. Покращення ситуації в цій сфері можливе лише через створення сприятливого інвестиційно-інноваційного клімату, який забезпечив би підприємствам можливість формування та залучення фінансових ресурсів, їх інвестування в оновлення техніко-технологічної бази, а також сприяв би активізації науково-дослідної діяльності [30].

      Виходячи  з цього, актуальним є пошук шляхів розв’язання проблем, пов’язаних з оновленням основних фондів та вдосконаленням методів державного сприяння активізації процесів відтворення, які сьогодні набувають особливої гостроти та значущості. Оскільки проблеми, пов’язані з усуненням фізичного та морального зносу техніко-технологічної бази промисловості можуть вкрай негативно вплинути на вітчизняну економіку.  

      Промисловість є головним джерелом зростання національного  багатства. Вигідне географічне  положення, значні запаси сировини, високий  науково-технічний кадровий потенціал, значна кількість підприємств із замкнутим технологічним циклом, безсумнівно, дає можливість стверджувати, що Україна має високий потенціал для розвитку промислового комплексу. Потенціал промисловості визначає також значна кількість великих, середніх та малих підприємств.

      Зрозуміло, що характеризуючи сучасний стан основних фондів неможна забувати про питання  спадковості, оскільки основні фонди  є економічним ресурсом тривалого  користування та обмеженої замінності, а виробнича база вітчизняної  промисловості розвивалася під впливом об’єктивних умов, які склалися ще до отримання Україною незалежності. 

      Звісно, розпад єдиного народногосподарського  комплексу СРСР залишив болісний відбиток на економіці нашої держави. Внаслідок низької здатності  економіки до нововведень, деформованості структури промислових підприємств, загострення диспропорцій у виробництві, економічна криза, в якій опинилась Україна після 1990 р., характеризувалась значним падінням рівня виробництва. Яке, доречі, було зафіксоване не лише вітчизняною статистикою.

      Загальновідомо  й те, що приорітети в методах  відтворення віддавалися розширенню та будівництву нових підприємств, а не технічному переозброєнню та реконструкції діючих, тому все обладнання, що вироблялося спрямовувалось не на заміну зношеного та морально застарілого, а, в основному, на комплектацію нових підприємств. Таким чином парк машин та обладнання збільшувався, але й одночасно відбувалося його старіння.

      За  перше десятиліття незалежності покращення ситуації з відтворенням основних фондів не відбулось і, як зазначають науковці, даний період ознаменувався потрійним уповільненням оновлення виробничих фондів, консервуванням застарілості й технічного відставання виробничої бази.

      Всебічний та грунтовний аналіз стану оновлення  основних фондів, глибинне дослідження проблем прискорення темпів оновлення техніки та обладнання, а також розробка шляхів подолання негативних тенденцій, які існують в даній сфері неможливі без детального вивчення ситуації з інвестиційною та інноваційною діяльністю на промислових підприємствах України.

      Безсумнівно, визначальним фактором при здійсненні процесів оновлення матеріально-технічної  бази виробництва є розміри та структура інвестицій, а також  темпи їх освоєння. Наявна фізична  та моральна застарілість виробничих фондів промисловості визначає приорітетним завданням України - активізацію інвестиційної діяльності.

      Хоча  упродовж останніх років в Україні (до світової фінансової кризи) офіційно зафіксоване значне зростання основних економічних показників, підвищення рівня інвестиційної активності, а також наявні реальні ознаки поступового виходу української економіки на траекторію сталого зростання, - все ж таки ситуація в сфері інвестування оновлення основних фондів залишається стабільно незадовільною і, крім того, найгіршою серед країн Східної Європи та СНД.

      Слід  звернути особливу увагу на амортизацію, яка займає головне місце у  фінансуванні за власні кошти підприємствами інвестицій в основні фонди. Сьогодні таке важливе джерело інвестування як амортизаційні відрахування недостатньо використовуються підприємствами, а інколи використовуються не на інвестиційні цілі. За рахунок амортизації формувалося до половини обсягу капіталовкладень, та за роки ринкових реформ амортизаційний механізм розладнано. Недосконалість правових актів регламентують фіскальну та економічну системи амортизації, які мають різне призначення. В той час, як економічна амортизація передбачає відшкодування зношених основних фондів через накопичення амортизаційних відрахувань на окремому рахунку, призначенням фіскальної амортизації є лише виведення податком на прибуток з бази оподаткування коштів, витрачених на відновлення основних фондів. Існують і інші проблеми, пов’язані з недосконалістю амортизаційної політики, зокрема, застосування фактично усереднених норм амортизації, практична втрата контролю над строками корисного використання основних засобів тощо. Недоліки та прорахунки амортизаційної політики є ще одним чинником незадовільного стану в сфері оновлення виробничих фондів. Задля покращення ситуації необхідно, по-перше, вдосконалити нормативно-правову базу, яка регламентує фіскальну та економічну системи амортизації, та привести оцінку основних фондів у відповідність до їх реальної вартості. По-друге, підприємства повинні формувати амортизаційний фонд, у якому акумулюються кошти (амортизаційні відрахування) на просте та розширене відтворення основних фондів. По-третє, повинні бути створені умови для накопичення додаткових інвестиційних ресурсів за рахунок податкових пільг. По-четверте, держава повинна здійснювати контроль за додержанням підприємствами амортизаційної політики та проводити моніторинг амортизаційної системи з метою коригування її параметрів та формування бази даних для об’єктивної оцінки стану основних засобів.

      Окрім амортизаційних відрахувань важливим джерелом фінансування оновлення техніко-технологічної бази є довгострокові кредити. Проте сьогодні і в цьому напрямку існує багато проблем, які суттєво обмежують довгострокове кредитування. Серед них слід виділити наступні: високий рівень процентних ставок за банківськими кредитами; заінтересованість банків у кредитуванні господарських операцій зі швидким обігом грошових потоків; існування різного роду ризиків (ризик зміни процентних ставок, ризик незбалансованої ліквідності) тощо.     

      Загалом ситуація в сфері капіталовкладень є стабільною і має певні позитивні  тенденції. Але для здійснення технологічного оновлення основних виробничих фондів реального сектора економіки  необхідно, щоб загальний обсяг  інвестицій перебував в межах 20-25% від ВВП (це загальносвітовий рівень). Державна інвестиційна політика повинна бути спрямована на створення сприятливого інвестиційного клімату, який би включав і вдосконалення нормативно-правової бази, і сприяння інвестиційній діяльності за допомогою податкових важелів, і вдосконалення амортизаційної політики тощо [30].

      Іншою важливою складовою розбудови міцного, конкурентоспроможного промислового комплексу є активізація інноваційної діяльності підприємств. Доведено, що впровадження нової техніки і технології та підвищення рівня конкурентоспроможності (як продукції, так і самого суб’єкта господарювання) взаємопов’язані між собою.

        Корисним в цьому плані є  світовий досвід стимулювання  інноваційного розвитку підприємств через систему пільг на НДДКР у вигляді скидок. У розвинених країнах скидки надаються виходячи з витрат підприємства на дослідження та розробки. Існують два види податкових скидок – об’ємні та приріснті. О’ємна скидка дає пільгу пропорційно розміру витрат. Так, у США, Великій Британії, Канаді, Бельгії, Швеції, Італії 100% витрат на НДДКР вираховується з оподатковуваного прибутку компаній, в Австралії – 150%.

      Прирісна  скидка визначається, виходячи з досягнутого  компанією збільшення витрат на НДДКР, порівняно з рівнем базового року або середнього за певний період. У Канаді, США, Японії і Тайвані вона становить 20%.

      Деякі країни, зокрема Японія, Франція, США, Канада та Австралія додатково стимулюють дослідження та розробки шляхом надання  податкового кредиту. Як правило, ця пільга надається підприємствам, які спрямовують інвестиції на впровадження нової техніки, обладнання, технологій тощо [11, с. 152-153].