Формування амортизаційної політики

      3. Амортизація одночасно поєднує  риси статей витрат, які зменшують  балансовий прибуток та риси статей доходу і при цьому не впливає на рух грошових засобів. В першому випадку амортизація виступає 
елементом витрат на виробництво не пов'язаних з відтоком грошових засобів у вигляді амортизаційних відрахувань, які включаються у собівартість виробленої продукції. В другому випадку амортизація представляє собою частину виручки від реалізації продукції, яка не приносить додаткового притоку грошових засобів.

      4. Завдячуючи амортизації як економічному  процесу, втрачена вартість основних  засобів в процесі виробництва продукції, не втрачається, а зберігається, акумулюючись в амортизаційному фонді.

      5. Теорія амортизації не повинна  протиставляти одну концепцію  амортизації іншій. Кожна з  них є важливою з точки зору  забезпечення ефективної заміни  засобів праці.

      У сучасній економічній літературі немає  єдиного трактування сутності функцій  амортизації.

1.2. Методи нарахування  амортизаційних відрахувань

      В останні роки значного впливу на ефективність роботи підприємства набуло впровадження технічного переозброєння і реконструкції виробництва, що, в свою чергу, призводить до порушення вимог і норм охорони навколишнього середовища, нераціонального використання природних ресурсів, викидів в атмосферне повітря понад допустимих норм, підвищення ризику екологічних катастроф як на мікро -, так і макрорівні. Тому для вирішення проблеми екології та раціонального використання паливно — енергетичних і сировинних ресурсів доцільно визначити норми та відсоткові відрахування так званого екологічного зносу [21, с.53].

      Незадовільний технічний стан і технологічна відсталість  наявної техніки на підприємстві потребують оновлення та заміни сучасним обладнанням, виникає необхідність у впровадженні новітніх енерго- і  матеріалозберігаючих, більш потужних технологій. Таке переоснащення та переозброєння може призвести до небезпечних умов праці, загрози здоров'ю працівників і робітників, травматизму на виробництві, - тобто буде мати місце соціальний фактор виробництва. Тому для дотримання норм екологічного зносу доцільно розрахувати і норми соціального зносу та відрахування на формування власного джерела відтворення основних фондів. Всі 4 види зносу та їх підвиди можуть бути визначені як додаткові резерви формування власних джерел фінансування відтворення основних фондів підприємства (рис. 1.1). 

Рис. 1.1. Додаткові резерви  формування джерел фінансування відтворення основних фондів підприємства 

     Важливим  економічним важелем у системі  державного регулювання амортизації  є методи нарахування амортизаційних відрахувань. Під методом нарахування амортизації розуміють методи розподілу вартості основних фондів по роках їхньої служби у певному системному порядку. Існують різноманітні методи нарахування амортизації, що можна розділити на так звані 2 основні групи: методи нормального нарахування амортизації та методи прискореного нарахування амортизації.

     Звичайно  перелік можливих конкретних методів  нарахування амортизації регулюється  державою, але кожне підприємство з переліку вибирає ті, що економічно доцільні саме для нього.

     Вибраний  метод амортизації має забезпечити  розподіл вартості активу на систематичній  основі та відображати спосіб, у  який економічна вигода від цього  активу споживається підприємством.

      П(С)БО 7 «Основні засоби», передбачає використання шести методів амортизації. До них належать:

• метод прямолінійного списання;
• метод зменшення залишкової вартості;
• метод прискореного зменшення залишкової вартості;
• кумулятивний метод;
• виробничий метод;
• метод, передбачений податковим законодавством.

     Класифікацію  методів амортизації основних засобів  наведено на рис. 1.2.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 1.2. Класифікація методів амортизації основних засобів. 

      Методи  нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:

• методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;
• метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий метод нарахування амортизації.

      Відмінність застосовуваних методів амортизації  полягає в різному рівні нарахованих  амортизаційних відрахувань, а також  у способі їх розподілу. Залежно  від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності підприємством на власний розсуд застосовується найбільш економічно доцільний метод амортизації [8, с.18].

1.3. Нормативно-правове забезпечення та світовий досвід формування амортизаційної політики підприємства 

     При організації обліку основних засобів  в Україні підприємствам, їх об'єднанням, госпрозрахунковим організаціям (крім банків), представництвам іноземних організацій, які здійснюють діяльність в Україні, а також підприємствам, діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, необхідно керуватися такими законодавчими та нормативними документами.

     1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. №283/97-ВР

     2. Указом Президента України "Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку й статистики" № 303 від 23.05.92 р.

     3. Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 7 "Основні засоби". Затверджено  наказом Міністерства фінансів  України № 92 від 27.02.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за № 288/4509).

     4. Планом рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р.

     5. Інструкцією із застосування  Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 893/4186 від 21.12.99 р.).

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби”) затверджене наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за № 288/4509), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

     Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім бюджетних установ).

      Основні засоби - матеріальні активи, які  підприємство утримує з  метою  використання їх у процесі  виробництва  або постачання товарів,  надання  послуг, здавання в оренду іншим  особам або  для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

     Співвідношення  окремих груп основних виробничих засобів  становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

     Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд - у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв - в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин - на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).

      Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік) [8, с.20].

      Процес  еволюції амортизаційних систем у розвинених країнах є досить складним і ґрунтується  на солідній науково-практичній базі. Становлення амортизаційної політики відбувається поетапно. Вироблення ж обґрунтованої амортизаційної політики дозволяє країнам стимулювати зростання інвестицій, оновлення продукції і виробничого апарату.

      Дослідження досвіду становлення і реформування амортизаційної політики у високорозвинених країнах дало можливість зробити висновок про те, що амортизаційна політика знаходиться в процесі постійного вдосконалення. До її основних рис належать такі: повна самостійність підприємств в розпорядженні коштами амортизаційного фонду, багатоваріантність методів амортизації, широке використання різних кредитів, списань, знижок, що стимулюють оновлення основного капіталу через підвищення питомої ваги амортизаційних відрахувань у валових інвестиціях та підтримують конкурентоспроможність підприємства. Все це повинне бути враховане при формуванні національної амортизаційної політики. 
 

Розділ 2. Ефективність амортизаційної політики підприємства ВАТ  „Перечинський ЛХК” 

2.1. Особливості діяльності та техніко-економічна характеристика ВАТ „Перечинський ЛХК” 

      ВАТ "Перечинський ЛХК" створено шляхом перетворення органiзацiї орендарiв ДВ "Перечинський ЛХК" в вiдкрите акцiонерне товариство. Пiдприємство працює з 1995 року. Основною продукцiєю, що вироблялася на пiдприємствi були: деревне вугiлля, етилацетат, оцтова кислота, формалiн, карбамiдо-формальдегiднi смоли. З 1993 по 1998 роки виробництво занепало через складнi економiчнi умови та розрив зв'язкiв з постачальниками сировини та покупцями готової продукцiї. Сьогодні, говна спеціалізація підприємства – це спиртове та ацетонове виробництво.

      З 1998 року пiдприємство залучило до реконструкцiї виробництва вiтчизняних та iноземних iнвесторiв. За рахунок iнвестицiй було оновлено обладнання цеху по виробництву етилацетату, реконструйована безперервно дiюча реторта (виробництво деревовугiльної продукцiї), а також цех по виробництву карбамiдоформальдегiдних смол. У зв'язку iз збитковiстю були закритi цехи по виробництву оцтової кислоти та формалiну. Для реконструкцiї виробництва деревовугiльної продукцiї пiдприємство уклало контракт iз Закарпатською ОДА на реалiзацiю вiповiдного iнвестицiйного проекту у рамках Закону України "Про спецiальний режим iнвестицiйної дiяльностi у Закарпатськiй областi". Тiльки в рамках даного проекту було залучено i освоєно вiтчизняних й iноземних iнвестицiй на суму бiля 2 млн. доларiв. За згаданий промiжок часу пiдприємство повнiстю покрило збитки минулих перiодiв i почало отримувати реальнi прибутки. Також повнiстю лiквiдовано заборгованостi минулих рокiв по податкам i зборам та по заробiтнiй платi. Пiдприємство є одним з найпотужнiших в Українi виробникiв деревного вугiлля та етилацетату.

      Вiдкрите акцiонерне товариство "Перечинський лiсохiмiчний комбінат” знаходиться  за адресою м.Перечин, вул.Червоноармiйська, 25.

      Основними видами діяльності є:

• 24.14.0 Виробництво iнших основних органiчних речовин;
• 24.66.0 Виробництво хiмiчної продукцiї для промислових цiлей;
• 24.30.0 Виробництво лакiв та фарб.

      Середньооблiкова чисельнiсть працюючих - 765 осiб. Фонд оплати працi - 14673 тис.грн.

      Відповідно  до даних фінансової звітності, ВАТ "Перечинський лiсохiмiчний комбінат” розрахуємо   основні фінансові показники підприємства за 2007-2008 рр.