Форми і системи заробітної плати

 

     б) тарифні ставки – суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Наприклад, працівнику першого розряду за одну годину нараховується одна гривня, а працівнику шостого розряду – шість гривень;

     в) тарифно-кваліфікаційні довідники у вигляді Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників(ЄТКД) – це збірник нормативних актів, що містять кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані за виробництвами та видами робіт. ЄТКД призначено для тарифікації робіт, надання кваліфікаційних розрядів робітникам;

     г) кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців є нормативними документами, в яких подаються загально-галузеві кваліфікаційні характеристики цих категорій працівників [10, c.186].

     Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників – в залежності від їх кваліфікації та відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

     Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок.

     Система оплати праці включає два напрямки: організацію праці та нарахування заробітної плати. Перше пов’язане з обліком відпрацьованого часу, а друге - з кількістю виконаної роботи. Тому системами оплати праці є тарифна та окладна, а формами – контрактна, погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновидності (рис. 2.1).

       
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рис. 2.1. Форми та основні системи оплати праці [15, с.200]. 

     Відрядна  заробітна плата – нараховується у визначеному розмірі за кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції, вираженої в натуральних одиницях виміру(штуках, кілограмах).

     При застосуванні відрядної форми оплати праці розмір заробітної плати залежить від кількості та якості виконаної  роботи чи виробленої продукції. Тому вона застосовується в галузях, де можна визначити обсяг виконаної роботи чи виробленої продукції окремим працівником. У разі використання такої системи оплати праці приваблює її простота: сума заробітної плати визначається множенням виручки від реалізації на відсоток нарахування, розмір якого узгоджується між працівником і працедавцем. Зазвичай відсоток нарахування встановлюється у межах 2-5%. Проте недоліком такої системи можна вважати потребу визначення обсягу виручки від реалізації товарів одним конкретним працівником, що вимагає відповідної організації торгівлі. Тому зазвичай її використовують підприємці для оплати праці своїх найманих працівників, які здійснюють реалізацію товарів.

     Організація даної системи оплати праці вимагає  розроблення певних нормативів витрат праці для кожного робітника (групи робітників) і визначення розміру оплати за кожну одиницю виготовленої продукції, тобто установлення відрядної розцінки. Остання може бути установлена як незмінна (пряма) з розрахунку на кожну одиницю виготовленої продукції або на весь обсяг роботи, узятий у цілому (акордне), так і змінна, що прогресивно зростає залежно від виконання і перевиконання норм виробітку (норм часу). Пряму відрядну оплату доповнюють преміювальними доплатами.

     Відрядна  заробітна плата включає пряму  відрядну, відрядно-прогресивну і  відрядно-преміальну системи оплати праці.

     Пряма система нарахування  відрядної заробітної плати передбачає оплату праці за виконаний обсяг роботи чи вироблений обсяг продукції за єдиними розцінками без обмеження розміру заробітної плати. Величина заробітної плати збільшується прямо пропорційно до обсягу виконаних робіт (виробленої продукції).

     Заробіток розраховується множенням обсягу якісно виконаних робіт (n) на відрядну розцінку (P): 

                                                                                                   (2.1) 

     Залежно від чисельності робітників, які  виконують роботу і способу виконання  відрядність може бути індивідуальною, бригадною.

     При індивідуальній відрядній оплаті праці кожному виконавцю визначається окремо самостійне завдання, окремо організовується облік обсягу виконаної роботи чи виробленої продукції і здійснюється нарахування заробітної плати. При даній системі нарахування заробітної плати величина заробітку безпосередньо залежить від індивідуального виробітку. Важливою умовою впровадження індивідуальної відрядної форми оплати праці є такий розподіл праці, при якому праця кожного робітника окремо може бути нормованою й облікованою. При цій формі оплати праці працюючий виразно бачить зв’язок між своїм заробітком і виробітком продукції чи обсягом виконаної роботи, що підвищує його зацікавленість у збільшені виробництва [9, c. 224-225].

     При бригадній відрядній оплаті праці  виробниче завдання визначається бригаді  працівників, які виконують роботи різної кваліфікації, на основі чіткого розподілу праці, організація обліку ведеться в цілому по бригаді, нарахування заробітної плати здійснюється не індивідуально кожному члену бригади, а всій бригаді в цілому і розподіляється між окремими членами бригади залежно від кількості відпрацьованого кожним робітником часу і його кваліфікаційного тарифного розряду. Розподіл заробітної плати при відрядній оплаті праці здійснюється трьома засобами : по коефіцієнту виробітку; по відпрацьованому часу, приведеного до першого розряду; по коефіцієнту трудової участі (КТУ).

     Розподіл  загального заробітку по коефіцієнту  виробітку дуже простий. Він розраховується по формулі:  

                             загальний заробіток робітника

              К =                                                                          ,                          (2.2)

                   sum ((n₁ * m₁) + (n₂ * m₂) + ... + (n_n * m_n)) 

     де  n₁, n₂, ... , n_n - часова тарифна ставка n-го робітника;

     m₁, m₂, ..., m_n - відпрацьована кількість робочого часу робітником.

     Коефіцієнт  виробітку є одним для всіх робітників бригад. Якщо помножити  заробіток по тарифу кожного робітника  на цей коефіцієнт, то можливо визначити  його загальний заробіток.

     КТУ - це узагальнений показник, який відображає реальний вклад кожного члена бригади в загальні результати роботи з обліком індивідуальної продуктивності, якості праці та відношенні до праці. КТУ застосовується тільки до виробітку та премій, але не втрачаючи тарифної частини заробітної плати: 

                                ,                                           (2.3) 

         де КТУ – коефіцієнт трудової участі ;

     К_Б – базовий коефіцієнт ;

     К_Н – значення показників, що підвищують коефіцієнт ;

     К_С – значення показників, що понижують коефіцієнт;

     К_Б при розподілі колективної премії найчастіше береться за 1.

     З урахуванням КТУ розподіляється :

     - тарифна заробітна плата, що  визначається пропорційно тарифній  ставці і фактично відпрацьованому  часу кожним робітником;

     - відрядний виробіток (понад тарифна частка заробітної плата, що утворюється за рахунок перевиконання норм виробітки у робочих – відрядників) ;

     - колективна премія.

     Бригадну  відрядну систему нарахування заробітної плати використовують у тому разі, коли окремі операції виробничого процесу виконують групи працівників різної кваліфікації, коли характер обладнання, яке використовується, потребує одночасної роботи групи працівників, наприклад обслуговування доменних і мартенівських печей [18, c. 52-53].

     Непряма відрядна система  нарахування заробітної плати використовується для визначення заробітку не основних, а допоміжних робітників (ремонтників), у тих випадках, коли праця допоміжного робітника, який зайнятий обслуговуванням основних робітників-відрядників, значною мірою впливає на результати їх роботи і коли праця не може бути нормованою. Вона характеризується тим, що величина заробітної плати допоміжного персоналу визначається за результатами праці основних робітників з урахуванням виконання норм виробітку основними робітниками та їх чисельності. Заробітна плата робітника за непрямої системи оплати праці ( ) розраховується за формулою:

                                       ,                                          (2.4) 

          де ГТС – годинна тарифна ставка, грн.;

     t – фактично відпрацьована кількість годин цим працівником;

     К_вн – середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються.

     Особливість непрямої відрядної системи оплати праці полягає в тому, що її використання не передбачає залежності оплати праці від фактично відпрацьованого часу конкретним виконавцем. Тому її використання буде ефективним протягом певного періоду часу і в поєднанні з будь-якою іншою системою оплати праці.

     За відрядно-прогресивної системи оплати праці заробітна плата працівникам нараховується не за обсяг виконаної роботи чи виробленої продукції в межах планової норми виробітку за основними незмінними відрядними розцінками, а за обсяг роботи чи продукції, виконаної (виробленої) понад вихідну планову норму виробітку, - за підвищеними чи прогресивно зростаючими прямими відрядними розцінками.

     Загальний заробіток робітника за цією системою оплати праці (ЗП_в.прог.) розраховується за формулою:  

                                          ,                                      (2.5) 

     де Р – звичайна відрядна розцінка, грн..;

     n – кількість одиниць виготовленої продукції у межах встановленої норми;

     P_i – підвищена розцінка залежно від ступеня виконання завдання;

     n_i – кількість одиниць виготовленої продукції, виконаних понад нормативний рівень.

     Упровадження  цієї системи оплати праці вимагає  дотримання певних організаційних умов, у зв’язку з тим, що застосування відрядно-прогресивної оплати праці  значно ускладнює облік роботи і  продукції, збільшує обсяг розрахункових робіт, не завжди заохочує робітників до підвищення якості виготовленої продукції і виконуваної роботи, нерідко спричиняє перевитрати фонду заробітної плати. Використовувати цю форму необхідно обмежено, лише в окремих галузях і на окремих дільницях, які стримують процес зростання продуктивності праці і виробництва в цілому. Термін використання даної системи оплати праці має бути нетривалим і визначатися в кожному конкретному випадку, виходячи з виробничої необхідності, керівником за погодженням з профспілковою організацією підприємства.

     Однією  з найважливіших умов упровадження відрядно-прогресивної системи оплати праці на підприємствах є визначення рівня зростання прямих відрядних  розцінок з оплати праці за перевиконання  планових обсягів виробництва продукції чи виконання робіт. Певний розмір зростання прямих відрядних розцінок при цьому регламентується в кожному конкретному випадку Положенням про застосування відрядно-прогресивної оплати праці, яке розробляється на підприємстві за погодженням з трудовим колективом і затверджується керівником підприємства.

     Вихідна, початкова, планова норма виконання  планових завдань для нарахування  прогресивних доплат визначається, як правило, на рівні діючих норм виробітку, тобто за умов виконання їх на 100%. При цьому слід мати на увазі, що нарахування прогресивних доплат може здійснюватися окремо як за весь обсяг виготовленої продукції, так і за частину продукції, вироблену понад установлену Положенням про оплату праці вихідну планову норму, визначену, для застосування відрядних прогресивних розцінок.

     При відрядно-преміальній системі оплати праці загальний заробіток робітника (ЗП_впс) складається з заробітної плати, нарахованої за фактично виконану роботу чи вироблену продукцію за прямими відрядними розцінками і премій за виконання та перевиконання установлених планових кількісних і якісних показників (m): 

                                           .                                           (2.6) 

      Залежно від специфіки виробництва і  характеру виконаної роботи для різних категорій робітників-відрядників визначаються конкретні показники і розміри преміювання.

     При впровадженні відрядно-преміальної  системи нарахування заробітної плати необхідно дотримуватися  таких умов:

• Премії можуть виплачуватися як за виконання, так і за перевиконання планових завдань. При цьому розмір премії за перевиконання завдань, як правило, не повинен перевищувати розміру премії, визначеної за виконання планового завдання.
• Для окремих категорій робітників і професій розмір премій повинен визначатися з урахуванням впливу їх на результати праці – збільшення виробництва продукції і підвищення її якості.
• Премії за виконання та перевиконання планових завдань, як правило. Повинні виплачуватися лише за умови виконання робітниками визначеної для них норми виробітку чи норми часу.
• Необхідно чітко визначити показники, які відбивають результати праці кожного окремого робітника за рівнем виконання ним виробничих планових завдань і не допускати множинності таких показників.
• Потрібно забезпечити впровадження у виробництво науково обґрунтованих нормативів витрат праці (норм часу).
• Слід забезпечити економічне й організаційне обґрунтування відрядно-преміальної форми оплати праці, з тим щоб її застосування не спричинило перевитрати фонду заробітної плати, зростання загальних витрат виробництва і собівартості продукції.
• Робітники, які мали прогули, припустилися виробничого браку у виконанні своїх обов’язків протягом певного періоду, повинні позбавлятися премій частково чи повністю.
• Преміювання виробничого персоналу здійснюється відповідно до Положення про відрядно-преміальну оплату праці за рахунок фонду заробітної плати [9, c.225].