Форми і системи заробітної плати

                                                                    ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................5

РОЗДІЛ 1. РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПОНЯТТЯ  «ЗАРОБІТНА ПЛАТА».......................................................................................................................8

РОЗДІЛ 2. СКЛАД І СУТЬ ФОРМ ТА СИСТЕМ ОПЛАТИ ПРАЦІ...................11

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ ТА СИСТЕМ ОПЛАТИ ПРАЦІ ЗА МОТИВАЦІЙНИМ ТА СТИМУЛЮЮЧИМИ МЕХАНІЗМАМИ…33

ВИСНОВКИ...............................................................................................................42

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ.............................................................................................45

 

      ВСТУП 

     Перехід України до ринкової моделі економіки  вимагає кардинального реформування всього господарського механізму. Особливого значення в цьому контексті набуває  формування ефективного механізму  регулювання оплати праці робітників. Без нього неможливе створення соціально-орієнтованої ринкової економіки та досягнення на цій основі головної мети реформи – підвищення життєвого рівня народу. Це пояснюється тим, що заробітна плата лежить в основі господарського механізму і багато в чому визначає успіх усіх реформістських перетворень. У ній переплітаються інтереси суспільства, трудових колективів та окремих працівників. Вона обумовлює всі ланки та елементи господарського механізму і через неї реалізується економічний інтерес усіх суб’єктів ринкових відносин. Вона формує мотивацію в трудовій діяльності, відповідні стимули та спонукальні мотиви. Визначаючись результатами праці, заробітна плата безпосередньо впливає на трудову активність працівників. Вона може як посилити їх прагнення до найбільш повного розкриття свого потенціалу і досягнення найвищих результатів праці, так і послаблювати його або навіть і блокувати його.

     Нарахування заробітної плати займає одне з центральних місць в системі обліку на підприємстві. Оплата праці є основним джерелом доходів робітників фірм, підприємств. Праця працівників є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

     Сфера дії внутрішнього ринку праці  підприємства полягає в установленні взаємозв’язку між фактичними результатами праці працівника і рівнем оплати праці працівника. Різні варіанти такого взаємозв’язку і являють собою системи заробітної плати. Вони встановлюються на підприємстві самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами. Залежно від того, який основний показник застосовується для визначення результатів праці, всі системи розподіляються на дві групи, які називаються формами заробітної плати. Різниця між формами і системами оплати праці полягає в способах обчислення заробітку і в рівнях залежності від кількісних і якісних результатів праці не тільки самого працівника, а й організації (фірми) в цілому [11, с.191].

     Організація матеріального стимулювання праці на підприємствах незалежно від форм власності передбачає вибір і застосування найбільш раціональних форм і систем індивідуальної і колективної оплати праці, удосконалення існуючих методів матеріального заохочування і матеріальної відповідальності робітників, а також застосування прогресивних способів матеріального і морального стимулювання трудових колективів

     Форми і системи заробітної плати –  це спосіб встановлення залежності між  величиною заробітної плати працівника і кількістю та якістю праці, тобто між мірою праці та її оплатою. Іншими словами, форма оплати праці встановлюється для оцінки праці при її оплаті: за конкретними видами продукції, за витраченим часом або за індивідуальними або колективними результатами діяльності. Від прийнятої моделі заробітної плати та способів її обчислення залежить виконання заробітною платою її основних функцій.

     Організація оплати праці - це одна з найболючіших проблем трудових відносин. Від її оптимального розв’язання багато в  чому залежить не лише рівень оплати праці працівників, але й результати господарської діяльності підприємства загалом. Тому різні аспекти організації оплати праці працівників виробничих сфер, форм власності та підпорядкування досліджено науковцями, такими як І. Бондаром, М. Волгіним, Ю. Фокіним, А. Колотом, Е. Лібановою, А. Чухном, Р. Яковлєвим, Г. Ярошенко та ін. Ці вчені дослідили практику організації оплати праці працівників виробничої та бюджетних сфер, управлінських структур державної влади, у тому числі зміни в системі організації оплати праці та матеріального стимулювання цих категорій. Вони запропонували також нові підходи до оплати праці, напрями вдосконалення діючих підходів в організації оплати праці з урахуванням розвитку економіки, змін у господарській діяльності. Водночас запропоновані підходи в організації оплати праці працівників зазначених сфер діяльності опрацьовано ще недостатньо. Тому виникає потреба в розробленні таких механізмів, які б забезпечували тісніший зв’язок оплати праці з її складністю, кваліфікацією та кінцевими результатами. Залишаються недостатньо розв’язаними проблеми методичного обґрунтування міжпрофесійної та міжкваліфікаційної диференціації оплати праці на основі Єдиної тарифної сітки. Необхідно створювати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміки показників про працю, стеження за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві [25, с.3-4].

     Тому  на сьогодні саме через складність ситуації, яка склалася з організацією форм та систем оплати праці працівників  на підприємстві дана тема є досить актуальною та потребує детального розгляду і розробки рекомендацій щодо покращення системи оплати праці.

 

      РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «ЗАРОБІТНА ПЛАТА» 

     Ефективність  праці певною мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна  плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація зацікавлює працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.

     Заробітна плата – це виражена в грошовій формі частина валового внутрішнього продукту, яка виплачується працівникові відповідно до затраченої ним праці. Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що входить до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві. Визначаючи розмір даної категорії як ціни робочої сили, необхідно враховувати єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його сім’ї. Як ціна робочої сили заробітна плата формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства.

     Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активізації людського фактора. Ефективність використання існуючого  кваліфікаційного і творчого потенціалу працівників значною мірою залежить від наукової обґрунтованості застосовуваних на підприємстві форм і методів оплати праці.

     Відповідно  до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства [12, с.5].

     Як  важлива соціально-економічна категорія  заробітна плата в ринковій економіці  має виконувати такі функції:

• Відтворювальну – як джерела відтворення робочої сили і засобу залучення людей до праці;
• Стимулюючу – установлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці;
• Регулюючу – як засіб розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон’юнктури;
• Соціальну – забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю.

     Існує два види заробітної плати:

     - номінальна заробітна плата являє собою суму коштів, отриману працівником за певний розрахунковий період (день, рік, місяць).

     - реальна заробітна плата – це кількість товарів та послуг, які можна придбати на номінальну заробітну плату.

     Заробітна плата робітників і службовців складається  з основної і додаткової частин, а також заохочувальних виплат.

     Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

     Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

     Заробітну плату з практичної точки зору можна охарактеризувати як плату, яка  надається за використання праці. Тому принципи оплати праці зводяться до такого:

     1. Кожна праця має бути оплачена  в залежності від її кількості  та якості. Не можна платити за просте перебування на робочому місці.

     2.Оплата  праці повинна залежати від  кваліфікації працівника. Чим вища  кваліфікація та більший досвід  – тим вищою має бути заробітна  плата.

     3. Рівень заробітної плати має  бути таким, щоб працівник міг утримати себе і свою сім’ю.

     4. Заробітна плата повинна формуватися  з двох частин: фіксованої, яка  гарантує прожитковий мінімум,  та змінної, яка залежить від  досягнутих успіхів [19, c.120-121].

     На  території України, як і в інших  країнах, заробітна плата виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг. У деяких випадках передбачена можливість виплати заробітної плати банківськими чеками у порядку, встановленому Кабміном України за погодженням з Національним банком України, або компенсація частини її натурою, за цінами, не нижчими від собівартості продукції. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов’язань і розписок у будь-якій формі забороняється законом.  

 

      РОЗДІЛ 2. СКЛАД І СУТЬ ФОРМ ТА СИСТЕМ ОПЛАТИ ПРАЦІ 

     Важливим  елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми й системи оплати праці. Останні виступають, з одного боку, з`єднувальною ланкою між нормуванням праці і тарифною системою, а з другого – засобом досягнення певних якісних показників. Ці елементи організації оплати праці є способом установлення залежності величини заробітної плати від кількості, якості праці та її результатів.

     Організація оплати праці проводиться на основі:

• законодавчих та інших нормативних документів;
• генеральної угоди на державному рівні;
• галузевих, генеральних угод;
• трудових договорів.

      Законодавство про оплату праці ґрунтується  на Конституції України і складається  з Кодексу законів про працю  України, Закону України “Про оплату праці», Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.

     Системи та форми оплати праці взаємодоповнюють одне одного і у взаємозв’язку  складають механізм визначення величини заробітної плати для кожного  працівника підприємства. Системи оплати праці трудівників підприємства є методами обліку кількості і якості праці, форми оплати праці – способи обліку в оплаті праці з урахуванням особливостей виробничого процесу та інших умов господарсько-фінансової діяльності підприємства.

     Згідно  зі статтею 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик [12, c.6].

     Тарифна система оплати праці – це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

     Як  зазначалося вище тарифна система  оплати праці включає:

     а) тарифну сітку – коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації (табл. 2.1);

     Таблиця 2.1. Типова тарифна сітка робітників різногалузевих підприємств та організацій [26, c.405].

Показник	Тарифні розряди
	1	2	3	4	5	6	7	8
Тарифні коефіцієнти	1.0	1,08	1,23	1,35	1,54	1,8	1,89	2,01
Зростання тарифних коефіцієнтів:
абсолютне	-	0,08	0,15	0,12	0,18	0,25
відносне	-	8	13,9	9,8	13,3	16,3