Економічна теорія, макроаналіз і обґрунтованість економічної політики

      ВИСНОВКИ 

      Історичний  екскурс у минуле економічної  думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідомити економічні умови  свого існування, мотиви господарської  діяльності, а відтак, розгадавши таємниці економічних процесів, спробувати управляти  ними. Практичні потреби регулювання економічного життя й зумовили виникнення економічної теорії.

      Економічна  думка зародилася ще в стародавньому  світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на рушійні сили економічної діяльності людей, істотного  розвитку вона досягла в епоху рабовласництва. В працях Ксенофонта (430-355 рр. до . н.е.), Платона (427-347 рр. до н.е.), Аристотеля (384-322 рр. до н.е.), а також мислителів стародавнього Риму, Індії, Китаю міститься спроба з позицій свого часу з'ясувати загальні принципи економічного розвитку. "Економікс" (домашнє господарство) - так називалася праця видатного мислителя Стародавньої Греції Ксенофонта, в якій зроблена спроба обґрунтувати мотиви господарської діяльності людей, висловлено ряд Цікавих економічних думок.

      Могутнім  поштовхом до формування економічної  науки стало становлення в  усіх структурах суспільного життя  капіталістичних відносин, коли бурхливими темпами почали розвиватися продуктивні  сили, стали формуватися ринок, обмін, торгівля. З'явилася потреба в дослідженні всіх цих явищ, вивченні закономірностей функціонування економіки в цілому. Врешті-решт постало питання і про джерела багатства націй і народів, груп людей, окремих осіб, засоби їх виміру.

      а) Першою теоретичною школою був меркантилізм (від італійського “купець”). Меркантилісти вивчали в основному зовнішню торгівлю, в якій вони вбачали основне джерело багатства. Вони вважали, що багатство   людей - це гроші, золото. Меркантилісти радили розширювати зовнішню торгівлю, нагромаджувати золото і вважали таку політику доцільною. Англійський меркантиліст Томас Мен обґрунтував таке положення: баланс зовнішньої торгівлі є регулятором багатства країни. Для цього треба: “продавати щорічно на більшу суму, ніж купляти...”. Один з найбільш видатних представників меркантилізму Атуан де Монкрет’єн дав тодішній економічній теорії нову назву – “політична економія”, тобто наука державного управління економікою.

      Деякі ідеї меркантилізму притаманні і  першим російським економістам (Посошков І.Т., Орлін-Нацокін А.Л.). Вони піклувалися про збільшення товарообігу всередині країни, а зовнішню торгівлю розглядали як засіб розвитку промисловості і сільського господарства.

      б) Поступово з проникненням торгового капіталу в сферу виробництва змінювалися і погляди ідеологів буржуазії. Виникла наукова школа фізіократів (від грецького “влада природи”). Яскравим представником цієї школи був Ф.Кене. Фізіократи вважали, що джерелом багатства є виробництво, хоча є тільки одна його галузь – сільське господарство, де багатство виникає природним шляхом. З часом погляди їх дещо змінюються – ріст багатства вони пов’язували тільки з природною родючістю землі. На цій підставі не вважали промисловість галуззю, де створюється приріст доходу. Сама по собі природа без застосування капіталу і праці не може постійно примножувати суспільне багатство.

      в) Іншою школою економічної теорії стала класична школа. Видатними представниками цієї школи були У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо. Вони вважали, що багатство нації створюється у сфері матеріального виробництва, в усіх його галузях. Ріст багатства відбувається тоді, коли первісно втілена у виробництво сума вартостей (у вигляді грошей, товарів) переростає на додаткову величину (прибуток). Так було зроблено відкриття, яке дозволило економічній теорії стати наукою.

      Представники  класичної політичної економії вперше проаналізували розвиток суспільного  виробництва як економічний процес, якому властиві внутрішні закони.

      Певний  внесок у розвиток економічної теорії внесли К.Маркс і Ф.Енгельс.

      Наша  країна розпочала сьогодні важкий шлях до ринку. Йдеться про перехід суспільно-економічного укладу до якісно нового стану, до формування нового економічного простору, головними дійовими особами якого мають стати акціонерні компанії, комерційні підприємства. Теоретикам належить складна робота щодо оновлення теоретичного арсеналу, вивчення досягнень економічної теорії зарубіжних країн, особливо розвинутих.

      Питання про методи економічної теорії - це питання про те, як, яким чином  вивчаються економічні явища і процеси. Метод (від гр. "metodos"- шлях до чого-небудь) - це спосіб дослідження, спосіб вивчення, засіб для відкриття істини. В економіці використовуються різноманітні методи, форми і способи наукового пізнання.  Необхідно розрізняти дві групи методів: загальні і локальні.

      Загальні  методи виражають наявність загальних  підходів до наукового освоєння економічної  дійсності в цілому, дають загальну філософсько-методологічну базу, світоглядний, методологічний стержень дослідження  економіки. Ці методи можна визначити  і як методологічні підходи, і як напрями економічної методології.

      Тісний  зв'язок філософського і економічного аспектів, що знайшов свій вираз  у загальних методах економічної  теорії, проявляв себе на всіх етапах розвитку економічної науки.

      Спеціальні методи представляють собою конкретні інструменти, прийоми, засоби з допомогою яких досліджуються ті чи інші сторони і аспекти економічної системи. Серед них необхідно виділити як специфічні методи, які пов'язані з тою чи іншою методологією, так і універсальні методи, які можуть використовуватись при реалізації будь-якої методології. До останніх відносяться: аналіз і синтез, наукова абстракція, індукція і дедукція і т.д.

      Метод наукової абстракції (від лат. "abstractio" - відволікання, відхилення) набуває  великого значення саме в економічній теорії. Суспільне життя неможливо вивчати в лабораторних умовах. Наукова абстракція є уявне виділення найбільш суттєвих сторін досліджуваного явища і відхилення від несуттєвих сторін, властивостей, явищ. Абстрактне мислення породжує метод аналізу і синтезу.

      Аналіз  економічних явищ передбачає розчленування  явища на окремі елементи і дослідження  кожного елементу як необхідної складової  частини цілого. Синтез передбачає, що явище в першу чергу вивчається як таке, яке складається з різних частин, а потім досліджується поєднання елементів в єдине ціле і робиться загальний висновок.

      Метод індукції і дедукції. Індукція - це виведення  економічних закономірностей і  принципів із фактів реального життя  на основі сходження від одиничного до загального. Дедукція - це шлях від загального до одиничного.

      До  особливих прийомів дослідження  відноситься емпіричний метод (від  гр. "empeiria" - досвід), який ґрунтується  на фактах реальної дійсності і власному досвіді дослідника.

      В економічній теорії широко використовується принцип поєднання історичного і логічного. Вивчення історії допомагає зрозуміти внутрішню логіку предмету, а знання внутрішніх структур суспільства надає історії наукового характеру. Єдність історичного і логічного - методологічний принцип, який допомагає концентрувати увагу науки на посиленні аргументації, обґрунтованості висновків. Логіку дослідження необхідно постійно контролювати історичним зіставленням, а факти історії - розташовувати в логічній послідовності.

      Сучасна економічна теорія широко використовує математичні, графічні і статистичні методи.

      Багатьом  економістам, особливо економістам  з економічно – математичних методів  аналізу, за великий внесок в розвиток  економічної теорії було присуджено Нобелівські премії. Серед них: американці Пол Самуельсон, Василь Леонтьєв, Мілтон Фрідман, англієць Фрідріх фон Хайєн, француз Моріс Алле, росіянин Л.В. Канторович та інші.

      Історія розвитку економічної теорії одночасно  виступає як історія розвитку науки  про багатство, добробут і можливості їх досягнення. Ці проблеми об’єктивно вивчали найвідоміші економісти усіх часів. Однак аналіз процесів розвитку економічної теорії добробуту та методології дослідження цих проблем показує, що , незважаючи на значний ії прогрес у другій половині ХХ століття та інтенсивний розвиток процесів соціалізації економіки в ряді країн, вона все ж перебуває у кризовому стані, бо так і не змогла знайти ефективні шляхи вирішення соціальних проблем для більшості країн. Цей факт, зокрема, підкреслювали відомі вчені, аналізуючи історію розвитку та сучасні проблеми економічної теорії в цілому.  

ЛІТЕРАТУРА 

1. Базидевич В.Д., Економічна теорія: Підручник./ В.Д. Базидевич; Міністерство освіти і науки України – 7-ме вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2008. – 719с.
2. Гальчинський А.С. Основи економічної теорії: Підручник./ А.С.Гальчинський, Єщенко П.С., Палкін Ю.І.— К.: Вища 1995. — 462 с.
3. Глушко З.І. Розвиток теорії добробуту/ З.І. Глушко //Економічна теорія – 2008. - №1, -  c. 22-29.
4. Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А., Палюха М.С. - Тернопіль, 2002. - 304 с.
5. Грищенко.А., Економічна теорія в сучасному світі/ А. Грищенко//Економіка України. – 2008. - №10, - 76с.
6. Клюше В.Л. Основы экономическойї теории: Учебное пособие/В.Л. Клюше - Мн.: ИП "Экоперспектива", 1997. - 336с.
7. Ліберман О. Современная экономическая теория: основные тенденции/ О. Ліберман // Вопросы экономики. – 2007. -№3, 72с.
8. Петті У., Економические и статистические роботы./ У. Петті– М., 1940, - 564с.
9. Предборський В.А., Основи економічної теорії/ В.А. Предборський– Київ. – Кондор. – 2002. – 621с.
10. Самуельсон П. Економіка: Підручник/ П. Самуельсон - Львів: Світ. - 1993. - 496 с.
11. Семюелсон Пол А., Макроекономіка пер. з англ./ Пол А. Семюелсон, Вільям Д Нордгауз - К.: "Основи", 1995. - 544 с.
12. Смит А., Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй/ А. Смит – К., 2001. С.453
13. Смит А., Исследование о природе и причинах богатства народов/ А. Смит В 2-х т. - М.:Єконом., 1993.
14. Туган-Барановський М.І. Політична економія. Курс популярний./ М.І. Туган-Барановський - К.: "Наукова думка", 1994. - 264 с.