Економічна теорія, макроаналіз і обґрунтованість економічної політики

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКООПСПІЛКА

ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

УКРАЇНИ

Кафедра економічної теорії 
 

Курсова робота

з дисципліни «Економічна теорія»

на тему: «Економічна теорія, макроаналіз і обґрунтованість економічної політики» 
 
 

 
 
 
 

Полтава 2010

ЗМІСТ

 
 
 

 

ВСТУП 

      Актуальність  курсової роботи. Глибоке історичне коріння економічної теорії в світі в цілому дозволили зберегти древо економічного знання й у прийдешньому XXI столітті, а багата наукова спадщина вчених-економістів минулих століть сформувала плідний ґрунт для продовження сучасними дослідниками наукового пошуку в умовах, коли Україна, інші країни й все світове співтовариство вступили в інформаційну епоху свого розвитку.

      Це  епоха небувалих технічних, технологічних  і соціальних досягнень, що підвищують продуктивність праці й змінюють роль людини в економіці й суспільстві. Це епоха соціального прогресу й  соціальних потрясінь, коли глобальні процеси роблять окремі країни усе більш взаємозалежними й одночасно гостро конкуруючими практично у всіх областях розвитку. Володіння прийомами і методами економічного аналізу створює  підґрунтя для розвитку їх економічного мислення, набуття здатності сприймати економічні процеси, що відбуваються на підприємствах (а також в інших об’єктах управління) у всій їх багатогранності і взаємозумовленості.

        Це особливо важливо в умовах  розвитку і поглиблення ринкових засад в нашій економіці, які об’єктивно ускладнюють завдання у сфері прийняття управлінських рішень на кожному підприємстві, на кожному об’єкті управління.

      Вивчення  економічного аналізу підвищує рівень загальної економічної  й аналітичної підготовки, створює необхідні основи для поглибленого вивчення галузевого аналізу, дозволяє засвоїти методику і методологію побудови аналізу і використовувати у своїй практичній діяльності моделей дослідження, а також набути навички практичної роботи з ними, направити творчу думку на удосконалення організації і методики економічного аналізу відповідно до вимог теорії і практики ринкового господарства.

      Методи  дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу.

      Інформаційна база. Дослідження та наукові публікації: А. Пола Семюелсона,

А Смита., М.І. Туган-Барановського, публікації з обраної тематики у пресі А.Чухна, З. Глушка, А. Гриценка, матеріали науково-практичних конференцій та власні спостереження.

      Мета. Розгляд та аналіз розвитку економічної теорії в житті суспільства та методи її дослідження.

      Завдання  курсової роботи. Розглянути становлення економічної науки в історичному аспекті. Пізнанати дії об’єктивних економічних законів та розробки механізмів їх використання. Проникнути в суть економічного життя та з'ясувати його причинно-наслідкові зв'язки і рушійні сили.

      Відомості про обсяг та структуру роботи. Курсова робота складається з 3-х розділів, узагальнюючих висновків, списку використаних джерел та додатків.

      У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й  завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у трьох розділах.

      У першому розділі характеризується зародження та основні етапи розвитку економічної теорії як науки.

      У другому розділі розглядаються  основні методи, закони і принципи економічної науки.

      Третій  розділ присвячений аналізу функціональної ролі економічної теорії в розвитку людського суспільства.

      Завершують  роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

 

        РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЕТЕПИ, ДОСЯГНЕННЯ І ПРОБЛЕМИ ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ ЕКНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

      1.1 Розвиток економічної теорії  в західних країнах 

      Економічна  теорія як наука, пройшла довгий шлях свого становлення та розвитку. Разом  із розвитком людського суспільства  поступово нагромаджується досвід і вміння у процесі виробництва. Ці знання закріплюються і передаються із покоління в покоління у вигляді різних заповідей та правил поведінки.

      Економічна  думка зародилася ще в стародавньому  світі. Перші спроби визначення і вивчення економічних процесів і явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали об’єктивним дослідженням економічної теорії були відомі ще стародавнім грекам: обмін, гроші, ціна, торгівля, прибуток, позичковий процент. В працях Ксенофонта (430-355 рр. до н. е.), Платона (427-347 рр. .о н. є.), Аристотеля (384-322 рр. до н. е.), а також мислителів стародавнього Риму, Індії, Китаю були зроблені перші спроби теоретичного осмислення економічного ладу тогочасного суспільства. «Економікс» (домашнє господарство) – так називалася праця видатного мислителя стародавньої Греції Ксенофонта, в якій зроблена спроба обґрунтувати мотиви господарської діяльності людей, висловлено ряд цікавих економічних думок це слово зберігало протягом століть.

      Такий же зміст у слово “економія” і похідне від нього “економіка” вкладав і Арістотель. Він вперше проаналізував економічні явища рабовласницького ладу Стародавньої Греції і став, по суті, першим вченим – економістом. Арістотель був прихильником натурального рабовласницького господарства з дрібною торгівлею. Та оскільки в Стародавній Греції існувало товарне виробництво, він досліджував товарно-грошові відносини, і здійснив це найґрунтовніше серед античних мислителів. Арістотель розрізняв простий товарний обіг від обігу грошей, рух грошей як засобу обігу та їх рух як грошового капіталу. Вперше у світовій літературі він помітив відмінності між споживною вартістю і вартістю товару.

      Наступним відомим періодом розвитку економічної  думки стає епоха феодалізму.

      Але не кожна економічна думка розвивається у систему поглядів і стає економічним ученням. Ні в рабовласницькому, ні у феодальному суспільстві ще не існувало стрункої системи економічних поглядів на економічні процеси. Вона складається поступово в процесі історичного розвитку суспільства.

      Могутнім  поштовхом до формування економічної  науки стало становлення в  усіх структурах суспільного життя  капіталістичних відносин, коли бурхливими темпами почали розвиватися продуктивні  сили, стали формуватися ринок, обмін, торгівля. З’явилася потреба в дослідженні всіх ціх явищ, вивченні закономірностей функціонування економії в цілому. Врешті-решт постало питання і про джерела багатства націй і народів, груп людей, окремих осіб, засоби їх виміру.

      Не  відразу, суперечливо, але формується система поглядів на всі ці питання. Відбувається і становлення економічної теорії як науки під назвою політична економія. Цей термін був уперше застосований французьким економістом Антуаном Монкрет’є у праці “Трактат політичної економії” (1615 р.). Тривалий час саме під цією назвою розвивалася економічна теорія. Назва ж походить від грецьких слів «пілітикос» – суспільний, державний і «ойкономія» – управління, домашнє господарство («ойкос» – дім, господарство, «номос» – закон).

      Визначне  місце в історії політичної економії зайняло вчення меркантелістів (від італійського “купець”). Воно зародилось у XVI-XVII с у країнах Західної Європи. Виражаючи інтереси торгової буржуазії, це вчення було спрямоване проти феодалізму. У меркантелістів об’єктом досліджень був обіг, зокрема багато уваги приділялося зовнішній торгівлі. Вони вважали, що багатство   людей – це гроші, золото. Меркантилісти радили розширювати зовнішню торгівлю, нагромаджувати золото і вважали таку політику доцільною. Англійський меркантиліст Томас Мен обґрунтував таке положення: баланс зовнішньої торгівлі є регулятором багатства країни. Для цього треба: “продавати щорічно на більшу суму, ніж купляти...”. Саме обіг вважався тією сферою, де створюється багатство. Загалом же у меркантелістів переважав поверховий опис явищ процесу обігу. Вони не створили наукової системи. К. Маркс зазначав, що справжня наука сучасної економічної теорії починається лише з того часу, коли теоретичне дослідження переходить від процесу обігу до виробництва.

      Деякі ідеї меркантилізму притаманні і першим російським економістам (Посошков І.Т., Орлін-Нацокін А.Л.). Вони піклувалися про збільшення товарообігу всередині країни, а зовнішню торгівлю розглядали як засіб розвитку промисловості і сільського господарства.

      Перенесення аналізу із сфери обігу у виробництво стало початком економічної науки, що пов’язано зі становленням капіталістичного ладу. Саме його розвиток зумовив занепад меркантелізму і виникнення класичної буржуазної економічної науки.

      Історично першими на шлях капіталізму стали  Англія і Франція, де й зародилася класична буржуазна політекономія. Її засновниками були Вільям Петті (1623-1687 рр., Англія) і фізіократи на чолі з Франсуа Кене (1694-1774 рр., Франція). Питання про походження багатства переноситься ними зі сфери обігу в сферу виробництва. На їхню думку, саме тут і створюється багатство у вигляді матеріальних цінностей, а його джерелом є природа і праця.

      Хоча є тільки одна галузь – сільське господарство, де багатство виникає природним шляхом. З часом погляди їх дещо змінюються – ріст багатства вони пов’язували тільки з природною родючістю землі. На цій підставі не вважали промисловість галуззю, де створюється приріст доходу. Сама по собі природа без застосування капіталу і праці не може постійно примножувати суспільне багатство.

      Ф. Кене в своїй праці «Економічна таблиця» (1758 р.) уперше в економічній літературі процес суспільного відтворення розглядав як цілісну систему виробництва, обміну, споживання.

      Вищим досягненням буржуазної політичної економії є праці представників  англійської класичної школи Адама Сміта (1723-1790 рр.) і Давида Рікардо (1772-1823 рр.). Вони вважали, що багатство нації створюється у сфері матеріального виробництва, в усіх його галузях. Ріст багатства відбувається тоді, коли первісно втілена у виробництво сума вартостей (у вигляді грошей, товарів) переростає на додаткову величину (прибуток). Так було зроблено відкриття, яке дозволило економічній теорії стати наукою.

      Результати  досліджень, основні висновки класиків буржуазної політекономії високо цінює  і сучасна економічна наука. Водночас слід зазначити, що через вузькість кругозору творців класичної буржуазної політекономії (так само, як і через недостатню розвиненість на той час самих капіталістичних відносин) вони не зуміли в повному обсязі розкрити суть даної економічної системи. Економічні інтереси й погляди дрібних товаровиробників міста й села капіталістичного суспільства покликали до життя дрібнобуржуазну політекономію в особі Ж. Сісмон-Ж. Прудона й інших. У працях цих економістів викрито багато недоліків і суперечностей капіталістичного суспільства, але вони мріяли про їх усунення через повернення назад, до старих форм господарювання.