Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення

Аналізуючи дані таблиці 8, ми бачимо, що у 2009 р. валовий збір пшениці збільшився до 136,5% (з 27464 до 37502 ц), а от гречку взагалі перестали вирощувати, а от посіви кукурудзи на зерно різко зросли – до 509,3%, гороху – до 333,6 % порівняно з 2007 р.. Валовий збір зернових культур збільшився до 172,3 %.

З даних таблиці 8 видно, що урожайність усіх зернових культур, крім гречки, в динаміці за 2007 – 2009 р.р. збільшилась.

Щоб оцінити вплив факторів на зміни валового збору зерна, введемо ще одну допоміжну таблицю, результати покажемо в таблиці 13.

Таблиця 9

Вплив факторів на зміни валового збору зерна

Отже можна підвести підсумки, що за рахунок площі посіву валовий збір зерна зменшився на 1193 ц (3,12%), проте за рахунок підвищення урожайності валовий збір підвищився на 28824 ц (75,44%).

Проаналізуємо динаміку урожайності зернових культур у СТОВ «Нива»  за 2007-2009 рр. на основі даних таблиці 10.

Таблиця 10

Динаміка урожайності зернових культур за 2007-2009рр.

Як бачимо урожайність зернових активно постійно зростає, а відтак зростає і валовий збір. Адже, чим вища урожайність, тим нижча собівартість 1 ц продукції і вищий рівень рентабельності виробництва. Отже, підсумовуючи, треба зазначити, що у 2009 році урожайність зернових підвищилась з 33,8 ц/га до 60,1 ц/га, це свідчить про ефективніше використання земельних ресурсів, покращення агротехнічних заходів, удосконалення систем зрошування, меліорації.

2.3. Економічна ефективність виробництва зерна

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є основним народногосподарським завданням. Воно переслідує такі цілі: задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловій сировині та створенні резерву для експорту на світовий ринок.

У зв’язку з цим перед сільськогосподарськими підприємствами поставлено завдання пошуку внутрішніх резервів збільшення виробництва продукції на основі дальшої інтенсифікації виробництва, кращого використання землі, основних і оборотних засобів. А це означає, що ріст виробництва сільськогосподарської продукції повинен здійснюватися при зниженні матеріальних  і трудових затрат, підвищити ефективність ведення господарства.

Одним із показників рівня економічної ефективності є продуктивність праці. Це здатність конкретних робітників виробляти певну кількість продукції або виконувати якийсь обсяг робіт за одиницю робочого часу. Економія робочого часу на виробництво одиниці продукції становить основний зміст підвищення продуктивності праці.

Продуктивність праці залежить від багатьох факторів. Вона має тісний зв’язок з такими показниками, як фондоозброєність, наявність оборотних фондів, що припадає на 1 працівника , забезпеченість робочою силою тощо.

Проаналізуємо динаміку собівартості та рентабельності (збитковості) зерновиробництва  в СТОВ «Нива»  за 2007-2009 рр.

Таблиця 11

Собівартість і рентабельність виробництва зерна

Дані таблиці 11 свідчать про зменшення економічної ефективності виробництва зерна у господарстві, адже як бачимо, прибуток у 2009 році зменшився до 68,6 % від 2007 року, проте зменшився рівень збитковості підприємства, хоча аналізуючи 2008 рік можна сказати і про те що у 2008 році підприємство отримувало прибуток при нормі рентабельності 15.3 %.

Для господарства є актуальним питання зниження собівартості 1 ц продукції, оскільки за аналізований період вона зросла що й призвело до зниження прибутку та збільшення збитку.

Рівень збитковості виробництва становив у 2007 р. 7,9%, а у 2009р. 5,1% .

Як бачимо, підприємству потрібно вжити необхідних заходів для підвищення рентабельності виробництва    зернових культур. Важливим джерелом прибутковості є зниження собівартості 1 ц продукції і підвищення ціни реалізованої продукції.

Основними шляхами зниження собівартості зерна є підвищення урожайності і зменшення витрат на його виробництво. Для цього необхідно підібрати високоякісні технології, які б забезпечили  більший вихід продукції за менших витрат.

Визначимо структуру виробничої собівартості,покажемо це в таблиці 12.

Таблиця 12

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц зерна пшениці

Отже, проаналізувавши дані таблиці 12 можна зробити такий висновок, виробнича собівартість 1 ц зерна у 2009 році збільшилася на 4,9 грн, ця зміна відбулася за рахунок різкого збільшення суми виробничих витрат з 13 грн до 21,2 грн,  через збільшення витрат на соціальні заходи з 1,8 грн до 2,2 грн, хоча й прямі матеріальні витрати у 2007 році більші, та загалом собівартість вища у 2009 році, оскільки у 2007 році зібрано менший урожай.

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зернових

3.1 Інтенсифікація виробництва зерна

Існує два шляхи збільшення виробництва продукції сільського господарства: екстенсивний та інтенсивний. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва. Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції на основі незмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ.

При інтенсивному розвитку збільшення виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технологій, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів’я худоби.

Оскільки екстенсивні фактори збільшення виробництва сільського господарської продукції обмежені, інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямком його розвитку. Процес інтенсифікації – об’єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усіх цивілізованим країнам. Проте, це не означає, що в умовах інтенсивного ведення господарства включається необхідність розширень посівних площ і збільшення поголів’я продуктивної худоби.

Отже, основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є необхідність дальшого подальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції у зв’язку із зростанням чисельності населення і підвищенням його життєвого рівня, обмеженість орнопридатних земель, а також нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах в результаті розвитку науково-технічного прогресу.

Інтенсифікація сільського господарства – це такий спосіб його ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на широке використання науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь та поголів’я худоби.