Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра аграрної економіки ім. проф. І.Н. Романенка

Курсова робота

на тему:

„Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення”

Студентка відділення

«Облік і аудит»

ІІІ курсу 5 групи               ______________ М. Шевченко

Керівник                          ________________ В.І. Мацибора

Київ-2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові основи економічної ефективності виробництва зерна

  1.1.Суть економічної ефективності  сільськогосподарського виробництва..4

1.2.Показники ефективності виробництва зерна і методи їх визначення......7

Розділ 2. Рівень виробництва та його економічна ефективність

2.1.Виробничі ресурси господарства та їх використання.............................11

2.2.Динаміка розвитку виробництва зерна………….....................................27

2.3. Економічна ефективність виробництва зерна.........................................20

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

3.1. Інтенсифікація виробництва зерна.............................................................26

3.2. Оплата праці ................................................................................................30

3.3. Нормування праці…………………………………………………............33

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Зернове господарство займає базове місце у сільськогосподарському виробництві країни та гарантує її продовольчу безпеку. Зерно є сировиною для хлібобулочної, кондитерської та круп’яної промисловості, використовується у спиртовій, пивоварній і медичній галузях. Від ефективності ведення зернового господарства залежить розвиток тваринництва. Разом з ним, у масштабі економічного розвитку країни та її економічного потенціалу, зернове господарство відіграє роль одного з головних джерел поліпшення ресурсного та розвитку експортного потенціалів.

Розвиток зернового господарства відбувається на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується збільшення валової товарної продукції зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузі.

Проблема підвищення економічної ефективності виробництва є визначальним фактором економічного і соціального ринку країни.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання певної кількості продукції з 1 га земельної площі, від 1 голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат ( матеріальних, трудових, фінансових) збільшити виробництво сільськогосподарської продукції.

У курсовій роботі розглядається економічна ефективність виробництва зерна СТОВ «Нива» смт. Рокитне

Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності рослинницьких галузей

1.1    Поняття економічної ефективності

Сільське господарство – одна з основних сфер матеріального виробництва, яка забезпечує населення продуктами харчування, а промисловість – сировиною.

Одним з головних напрямів поліпшення продовольчого забезпечення населення є підвищення ефективності агропромислового виробництва і виведення його на якісно новий ступінь розвитку на основі всебічної інтенсифікації виробництва, ресурсозбереження, прискорення науково-технічного прогресу.

У сільському господарстві необхідно добитися докорінного зростання економічної ефективності виробництва шляхом підвищення родючості землі та більш ефективного використання виробничих фондів, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Економічна ефективність виробництва – співвідношення між масою затрат минулої і знову приєднаної живої праці та масою продуктів одержаних за допомогою цих затрат.

Ефективність виробництва – складна економічна категорія, в якій відображується дія об’єктивних економічних законів і висвітлюється одна з найважливіших сторін суспільного виробництва – результативність. Вона є формою виразу мети виробництва необхідно розрізняти поняття „ефект” і „економічну ефективність”. Ефект – наслідок, результат виробництва в цілому або проведення тих чи інших заходів в сільському господарстві. Наприклад, ефект від застосування добрив – це приріст урожаю. Але ефект не показує, вигідна певна справа, чи ні. Тому за ефектом не можна судити про доцільність діяльності. Потрібно зіставити ефект із витратами на його одержання й визначити, якою ціною він досягнутий. Саме про це свідчить економічна ефективність.

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів і визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів. Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва і праці. У сільському господарстві – це одержання максимального обсягу продукції з одного га землі від однієї гол. худоби з найменшими витратами засобів і праці.

Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу. А це має велике значення як для всього народного господарства, так і для кожного сільськогосподарського підприємства та населення країни.

По-перше, чим менше праці і ресурсів витрачається на одиницю продукції, тим більше її можна одержати при тих же засобах, та й продукція буде дешевшою. Отже, підвищення ефективності сприяє збільшення виробництва продукції і повнішому задоволенню потреб населення.

По-друге, ефективність сільськогосподарського виробництва впливає безпосередньо на рівень роздрібних цін на продукти харчування і товари широкого вжитку, виготовленні із сільськогосподарської сировини. Адже рівень цін тісно пов’язаний із суспільно необхідними витратами на виробництво продукції. Підвищення ефективності і зниження собівартості створюють умови для зниження роздрібних цін на ринку.

По-третє, підвищення ефективності виробництва впливає на збільшення доходів та рентабельності сільськогосподарських підприємств. Чим більше вони виробляють і продають продукції, тим дешевше вона їм обходиться, тим вищі їх доходи, тим більше засобів можуть вони виділити для розвитку виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення соціальних умов. Це надзвичайно важливо в умовах вільного підприємництва, які передбачають розвиток сільськогосподарських підприємств в основному за рахунок результатів власної діяльності.

Особливого значення набуває підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин, коли кінцева оцінка діяльності того чи іншого підприємства здійснюється на ринку відповідного товару, бо в умовах конкуренції виграє той товаровиробник, який має нижчу собівартість продукції та високу її якість.

Оцінкою сільськогосподарського виробництва є критерій економічної ефективності. Ця ознака пов’язана із збільшення виробництва споживчих вартостей на основі національного використання виробничих ресурсів і підвищення продуктивності праці. Оскільки споживання – це кінцева мета виробництва, то лише на цій стадії видно, як ведеться виробництво і наскільки воно доцільне. Споживання ж здійснюється за рахунок національного доходу, а максимізація його розміру при найменших витратах засобів і праці є вихідним критерієм економічної ефективності виробництва. Найповніше уявлення про нього дає обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення. Цей показник виступає критерієм економічної ефективності всього народного господарства. Максимізація корисних ефектів на душу населення нерозривно пов’язана із збільшенням обсягів виробництва валової продукції, економією витрат у всіх сферах суспільного виробництва включаючи й невиробничу.

Основний критерій економічної ефективності застосовується на всіх рівнях – на підприємствах, у галузях, у народному господарстві в цілому, і є орієнтиром при виборі найбільш раціональних варіантів використання ресурсів. В окремих галузях народного господарства цей критерій набуває конкретної форми. У сільському господарстві ним є збільшення виробництва чистої продукції при найменших витратах засобів і праці на основі раціонального використання земельних, матеріальних, трудових ресурсів. Кінцевим ефектом тут є обсяг валової продукції без спожитих засобів виробництва(амортизаційних відрахування, вартості насіння, кормів тощо).

Отже, економічна ефективність сільського господарства проявляються у збільшенні виробництва продукції і сировини в необхідному асортименті та належної якості на душу населення. Однак, Україна зацікавлена не тільки у збільшенні обсягу виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до зростаючих потреб, а й у систематичному підвищенні продуктивності праці, зниженні витрат на виробництво кожної одиниці продукції. З цією метою розраховують такі види економічної ефективності: народногосподарську; сільськогосподарського виробництва; комплексних галузей сільського господарства(рослинництва і тваринництва); окремих галузей і культур(зернового господарства, буряківництва, картоплярства, скотарства, свинарства);виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, картоплі);сільськогосподарських підприємств та їх підрозділів; виконання окремих процесів, здійснення заходів і напрямів розвитку сільськогосподарського виробництва (капітальних вкладень, інтенсифікації, розміщення, спеціалізації і концентрації, застосування добрив, кормів, агротехнічних та зооветеринарних заходів тощо).

Необхідно так будувати всю систему відносин, щоб виробництво продукції було потрібне й ефективне як для суспільства, так і для самих сільськогосподарських підприємств. Така єдність народогосподарської і господарської ефективності на практиці забезпечується за допомогою системи економічних важелів.

У сільському господарстві, як і в інших сферах економіки, економічну ефективність слід розглядати в органічному зв’язку досягнення соціальних результатів, соціального ефекту. Будь-які заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва, необхідно оцінювати не тільки з економічних позицій, а й з урахуванням соціального результату(поліпшення умов праці, соціально-культурного обслуговування на селі, підвищення оплати праці тощо). При цьому велике значення має збереження навколишнього середовища, дотримання рівноваги в природі, що особливо важливо з прискоренням науково-технічного прогресу.

1.2    Показники економічної ефективності виробництва зерна та методика їх визначення.

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексних аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують натуральні вартісні показники.

Натуральні показники самі по собі ще не вказують на рівень економічної ефективності виробництва, але є вихідними для її вимірювання. Адже врожайність сільськогосподарської культури повною мірою характеризує ступінь ефекту, одержаного в процесі виробництва і відображає лише один бік досягнутої ефективності.

Для визначення економічної ефективності необхідно знати розмір виробничих витрат які забезпечили одержання наявної врожайності, бо один і той самий рівень врожайності може бути досягнутий при різних витратах або при рівновеликих витратах досягається різна урожайність.

Для одержання порівняльних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному вигляді.

Найважливішим результативним показником сільськогосподарського виробництва є обсяг валової і товарної продукції підприємства, на основі якого можна розрахувати валовий і чистий доход та прибуток.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням результату до відповідних витрат на його досягнення або обсягом задіяних у виробництво ресурсів. Сукупність характеристик становить систему показників економічної ефективності виробництва зерна. Мова йде, зокрема, про врожайність, продуктивність праці, собівартість, ціну реалізації та рівень рентабельності.

Ця система показників є загальною для визначення рівня економічної ефективності виробництва зерна, однак має свої певні особливості при визначенні ефективності виробництва продовольчого й фуражного зерна.

При виробництві продовольчого зерна система показників включає:

      Урожайність;

      Затрати праці на 1 ц зерна або виробництво зерна з розрахунку на 1 люд.-год.;

      Собівартість 1 ц зерна;

      Ціну реалізації 1 ц зерна;

      Прибуток з розрахунку на 1 ц зерна;