Державне регулювання банківської системи

- забезпечення стабільності нормативної бази НБУ та вдосконалення механізмів рефінансування банків, існуючої системи резервування коштів банків; регулювання банківської діяльності з метою мінімізації ризикових кредитів; розробка положення про капітальні інструменти банків;

- удосконалення діяльності валютного і підвищення ролі фондового ринку;

- розробка банками системи заходів щодо припинення відпливу депозитів і залучення нових джерел коштів;

- удосконалення оподаткування банків, зменшення податкового тиску на банки з метою прискорення їхньої капіталізації і збільшення обсягів кредитування реального сектору;

- застосування НБУ механізму відбору потенційних претендентів на придбання українських банків та створення банків з іноземним капіталом;

- застосування НБУ селективної політики щодо розвитку та діяльності цих установ з урахуванням регіональних особливостей розвитку економіки та соціальної сфери; стимулювання державою створення умов максимального сприяння капіталізації банків на регіональному рівні; посилення співпраці між регіональними банками та органами місцевого самоврядування, що може стати стратегічним фактором регіонального розвитку, оскільки ці кошти інвестуватимуться в регіоні їх залучення. Необхідно сприяти появі таких установ у регіонах шляхом спрощення умов їхньої реєстрації та оподаткування;

- запровадження механізму докапіталізації найбільших банків;

-розробка стратегії виходу з ринку неплатоспроможних і нежиттєздатних банків шляхом їх реорганізації чи ліквідації; розробка та запровадження дієвих механізмів консолідації банків і створення банківських холдингів. Успішність подальшого процесу капіталізації банківської системи України залежить від тих методів і форм управління капіталом, що використовуватимуть як НБУ, так і самі банки [30, С.83].

Наступною проблемою розвитку банківської системи України є низький рівень її конкурентоспроможності, тобто неможливість вітчизняних банків конкурувати з іноземними. Останнім часом кількість іноземного капіталу у фінансовому секторі щороку збільшується, аналогічна тенденція спостерігається і в банківському секторі [13, С.113].

Як свідчать дані додатку Г присутність іноземного капіталу в банківській системі України почала стрімко збільшуватись лише у 2005 р. Так, число банків з іноземним капіталом скоротилось у 2001-2004 рр. до 19. а у 2005 р. збільшилося до 23, а станом на 01.01.2010 р. їх кількість зросла до 51 банку, у тому числі 18 з них – банки зі 100% іноземним капіталом. Показовою є також географічна структура іноземного капіталу: на нинішній день найбільша частка іноземних активів контролюється інвесторами з Росії та Австрії, а також французькими, італійським, угорськими, німецькими, шведськими інвесторами, що свідчить про зацікавленість у контролі над українським банківським бізнесом фінансових інститутів з Європейського Союзу [25, с.99].

З метою підготовки до повномасштабної конкуренції з іноземними банками необхідно: провести оптимізацію витрат на проведення банківської діяльності, покрашення балансів, підвищити якість управління. Також слід підкреслити роль послідовної грошово-кредитної політики, яка проводиться центральним банком для зміцнення банків, зменшення адміністративного тягаря, підвищення рівня їх капіталізації, створення умов для формування більш довгих ресурсів та зниження кредитних ризиків, подальшого розвитку системи рефінансування, розширення механізмів гарантій, більш повного виконання НБУ функції кредитора в останній інстанції [24 с.175].

На сьогодні найбільшою загрозою для банківської системи України є значне зростання обсягів проблемних кредитів (у 12 разів, вони сягнули 77,3 млрд. грн., а частка в кредитному портфелі збільшилася з 1,4 до 10,7%). Це є свідченням високих ризиків та зумовлює значні відрахування в резерви на покриття збитків за активними операціями. Відношення резервів до активів зросло з 3,3 до 12,6%. Зберігається негативна тенденція до збільшення обсягу проблемних активів: за травень 2010 року прострочена заборгованість за кредитами зросла на 3 млрд. грн., або на 4%.

Зростання обсягів проблемних кредитів стало причиною зниження рівня ліквідності внаслідок неповернення кредитів, зростання збитків через значні обсяги формування резервів і збільшення кількості неплатоспроможних установ, послаблення інвестиційної привабливості.

Значні обсяги проблемних кредитів стримують кредитування банками економіки та населення. За даними міжнародного рейтингового агентства Мудіс (Мооdy’s), на кінець 2009 року в Україні простроченими були 18% іпотечних позик у гривнях і 27% - в іноземних валютах. Насторожує значний обсяг реструктуризованих кредитів. За прогнозами, знадобиться ще 2-3 роки для вирішення проблеми "поганих" кредитів, але існує ризик, що реструктуризовані кредити із часом можуть стати неповернутими позиками, а це призведе до виникнення нових проблем у банках.

Наслідком такої ситуації є зниження ефективності виконання банківською системою основної її функції — посередницької. Залучені від населення депозити банки недостатньою мірою спрямовують на кредитування економіки. Однією з причин скорочення обсягів кредитування є дефіцит надійних позичальників. Багато підприємств і навіть цілі галузі не знають перспектив розвитку ринку. У зв'язку з цим концептуальними основами державної політики має бути орієнтація на внутрішній попит, підвищення рівня життя населення й активне імпортозаміщення, впровадження енергозберігаючих технологій [20 С.29].

Отже, низька кредитна активність та ефективність капіталізації банків за участі держави свідчать про необхідність удосконалення регулювання діяльності банків у посткризовий період, яке має передбачати:

• впровадження антициклічного банківського нагляду, реалізацію вимог Базельського комітету в повному обсязі та застосування динамічного резервування, яке б враховувало витрати не лише на поточні, а й на довгострокові очікувані витрати;

•                       створення стабілізаційного фонду в Україні за рахунок стабілізаційних відрахувань банків;

•                       удосконалення регулювання зовнішніх запозичень банків та участі іноземного капіталу в статутному капіталі банків України, унеможлививши небезпечні концентрації, входження ненадійного капіталу, кредитування економіки та населення за рахунок короткострокових іноземних інвестицій [20 С.31-32].

ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі здійснено теоретичне узагальнення та проблеми і перспективи розвитку державного регулювання банківської системи. Проведене дослідження дає змогу сформулювати наступні висновки:

1. Регулювання банківської системи має велике значення для розвитку економіки загалом, оскільки банківська система покликана забезпечити економічно виправданий розподіл фінансових ресурсів, стимулювати конкурентні відносини, приватизацію державного майна, перебудову ціноутворення та цінових пропорцій. Банківський сектор повинен утримувати у досить стабільному стані грошово-кредитну систему, створювати умови для розвитку економіки, сприяти конвертованості національної валюти, навчати клієнтуру рахувати гроші.

2. Діюча нині банківська система України має дворівневу структуру, яка охоплює: з одного боку - Національний банк України (центральний банк) як головний банківський інститут, який є емісійним центром держави і відповідає за управління всією грошово-кредитною системою; з другого боку – мережу комерційних банків, які за умови здорової конкуренції покликані задовольняти потреби населення і народного господарства країни у банківських послугах, створити умови для стабілізації та поступового піднесення національної економіки.

3. Є два основні елементи державного регулювання банківської системи: банківський нагляд та банківське регулювання.

Банківський нагляд - це моніторинг процесів, які відбуваються в банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме під час створення нових банків та установ, діяльності банків, реорганізації та ліквідації банків. Банківське регулювання полягає у створенні системи норм на рівні держави, які регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства. Державне регулювання банківської системи здійснюється НБУ на основі Законів України “Про банки і банківську діяльність” та “Про національний банк України”, а також інших нормативно-правових актів.

4. На сучасному етапі ринкових перетворень та розвитку банківськa система має проблеми, повязані з рівнем капіталізації банків, рівнем її конкурентоспроможності та зростанням обсягів проблемних кредитів.

Підвищення рівня капіталізації банків можна досягти за рахунок таких основних джерел: капіталізації прибутку банку; залучення додаткового акціонерного капіталу шляхом емісії простих та привілейованих акцій; залучення коштів на умовах субординованого боргу; злиття та об'єднання комерційних банків. Ефективність зазначених джерел залежить від державної політики щодо законодавчого забезпечення капіталізації банківської системи; відновлення довіри до банків з боку населення.

З метою підготовки до повномасштабної конкуренції з іноземними банками необхідно: провести оптимізацію витрат на проведення банківської діяльності, покрашення балансів, підвищити якість управління. Також слід підкреслити роль послідовної грошово-кредитної політики, яка проводиться центральним банком для зміцнення банків, зменшення адміністративного тягаря, підвищення рівня їх капіталізації, створення умов для формування більш довгих ресурсів та зниження кредитних ризиків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.          Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-III [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

2.          Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

3.    Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене постановою Правління НБУ від 28.08.2001 N 369 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

4.    Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджене постановою Правління НБУ від 17.07.2001 № 275 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

5.    Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затверджене постановою Правління НБУ від 31.08.2001 № 375 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

6.    Аналітична записка «Уроки банківської кризи 2008-2009 років і шляхи стратегічної трансформації банківської галузі України» / Асоціація українських банків [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://aub.org.ua

7.    Банківська система України в європейському контексті: генеза, структура, конкурентний потенціал: монографія / [Р.Ф. Пустовійт В.В. Анісімов, О.М. Бартош, М.Й. Гедз]; за ред. Р. Ф. Пустовійта. – К.: УБС НБУ, 2009. – 399 с.

8.    Банківська система України: до і після кризи / Український банківський портал [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://banker.ua/bank_news/banks/2010/07/13/1180441116/

9.          Бус О.Б. Сутність поняття «банківське регулювання», «банківський нагляд» і «банківський контроль» / О.Б. Бус // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2010. – № 7. – С. 131.

10.     Вовчак О.Д. Банківська справа: Навч. посіб. / О.Д. Вовчак, Н.М. Рущишин.- Л.: Новий Світ-2000, 2008. – 560с.

11.     Воробйова О.І. Банківська система країни та її вплив на реальний сектор економіки : монографія / О.І. Воробйова. – Сімферополь: ДОЛЯ, 2008. – 200 с.

12.     Гарбар Ж.В. Актуальні проблеми становлення та розвитку банківської системи України / Ж.В. Гарбар // Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. 21-23 травня 2003 року. Київський національний торговельно-економічний університет. – 2003. — С. 49.

13.     Гриценко Л.Л. Банківська система України: сучасний стан і напрямки розвитку / Л.Л. Грищенко, Є.Ю. Онопрієнко // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 10. – С. 113.

14.     Гроші та кредит: підручник / [М.І. Савлук, А.М. Мороз, І.М. Лазепко та ін.]; за ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2008. – 744 c.

15.     Грудзевич У.Я. Аналіз проблем капіталізації банківської системи України та напрями їх вирішення / У.Я. Грудзевич // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2010. – № 3. – С. 91-92.

16.     Демченко С. Банківська криза триватиме і в 2009 році [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ngo.donetsk.ua/donsociety/3426

17.     Дорошенко І.В. Глобальна світова фінансова криза та її вплив на розвиток економіки України / І.В Дорошенко // Проблеми системного підходу в економіці. – 2008. – № 3. – С. 15.

18.     Д’яконова І.І. Банківський нагляд і регулювання: світовий досвід / І.І. Д’яконова // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №12 – С. 84-94.

19.     Каднічанська В.М. Проблеми і перспективи банківської системи України в умовах інтеграції та глобалізації / В.М. Каднічанська // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2010. – № 1. – С. 172.

20.     Карчева Г. Основні проблеми розвитку банківської системи України в посткризовий період та шляхи їх вирішення / Г. Карчева // Вісник Національного банку України. – 2010. – № 8. – С. 29-32.

21.     Карчева Г. Особливості функціонування банківської системи України в умовах фінансово-економічної кризи / Г. Карчева // Вісник Національного банку України. – 2009. – № 11. – С. 11.