Державне регулювання банківської системи

Декілька країн СНД на сьогодні також мають досвід створення єдиного наглядового органу. Так, наприклад, Республіка Казахстан також пішла шляхом створення єдиного наглядового органу. За станом фінансового сектору країни наглядає мегарегулятор – Агенство з регулювання і нагляду фінансового ринку та фінансових організацій. До цього банківський нагляд здійснював Національний банк Респубіки Казахстан (НБРК), на інших сегментах фінансового ринку були свої регулятори. Агентство безпосередньо підпорядковується главі державі (президенту). Міністерство фінансів Республіки Казахстан не має регулятивних функцій. До сфери компетенції агентства віднесені банки, страховий ринок, професійна діяльність на ринку цінних паперів та нагромаджувальні пенсійні фонди. Його повноваження — повноцінний нагляд за всіма сегментами фінансового ринку, видача ліцензій. Правовстановлюючими функціями агентство наділено лише частково, разом з тим воно не має права законодавчої ініціативи. У межах закону агентство може приймати підзаконні акти [18, с.90].

Мегарегулятор має переваги над наглядовими органами за фінансовим сектором, тому що дозволяє більш ефективно діагностувати та попереджувати розподіл ризиків між фінансовими посередниками та окремими сегментами фінансового сектору, оцінювати реальну та потенційну дію шоків на фінансову систему в цілому й окремі її складові. Також мегарегулятор може більш ефективно розробляти політику щодо ризиків, діючи на конгломерати в цілому та окремі організації, які входять до їх складу, а також розвивати адекватні підходи до моніторингу подібних фінансових продуктів і послуг незалежно від того, який фінансовий інститут їх надає. Крім того, проблеми щодо недостатньої координації дій між різними відомствами, слабкої підпорядкованості у разі використання в країні єдиного наглядового органу самоліквідуються.

Перевагою мегарегулятора є також те, що його використання призведе до досягнення узгодженості в діяльності регулятивних органів, усунення дублювання наглядових функцій, використання єдиних підходів, методів і форм нагляду, єдиного інформаційного забезпечення, посилить відповідальність регулятора за прийняті рішення. [39, с.45].

Створення мегарегулятора в Україні можливе за таких передумов:

1. Наявність тривалої тенденції до універсалізації банківської діяльності на фоні сталого економічного зростання в країні.

2. Створення уніфікованої системи нагляду в усіх сегментах фінансового ринку.

3. Наглядові органи повинні розглядати діяльність банку як усередині країни, так і за її межами, аналізувати операції, які проводяться безпосередньо банком, і ті, які проводяться через дочірні організації банку.

Таким чином, перед основними органами банківського нагляду та регулювання сьогодні стоїть завдання спільного відпрацювання комплексного, безперервного процесу розумного банківського нагляду на консолідованій основі з урахуванням світового досвіду та особливостей розвитку фінансових ринків в Україні [18, с.94].

2.2. Сучасний стан банківської системи України

У період з 2005 р. до 2008 р., до світової фінансової кризи, банківська система демонструвала надвисокі темпи зростання обсягів діяльності, що спричиняло посилення її впливу на соціально-економічний розвиток країни. Про це свідчить відношення основних показників її розвитку до ВВП (табл. 2.1).

Таблиця 2.1.

Питома вага активів, статутного капіталу українських комерційних банків у валовому внутрішньому продукті, %

Відношення активів до ВВП зросло з 52,51 % у 2005 р. до 102,4 % у 2008 р. Однак. за цими показниками у банківської системи залишається значний невикористаний потенціал. Так, відношення активів банківської системи до ВВП у Франції становило 250 %, у Німеччині –близько 300 %, Великобританії – 360 % [21, С.11].

Як видно з додатку А, до початку фінансової кризи 2008 р., кількість банків зростала: від 189 станом на 01.01.2002 р. до 198 станом на 01.01.2008 р. Протягом 2008–2009 рр. бачимо зменшення кількості банків з 198 станом на 01.01.2009 р. до 194 станом на 01.09.2010р. Кількість банків з іноземним капіталом стрімко збільшувалась до 2009 р., а станом на 01.09.2010 р. – 52 банки. Щодо банків із 100-відсотковим капіталом то їхня кількість, не зважаючи на фінансову кризу, з 2002 р. зросла утричі і станом на 01.09.2010 р. становить 20 банків. Водночас до 2009 р. поступово зменшувалась кількість банків, що перебувають у стані ліквідації, від 35 у 2002 р. до 13 у 2009 р. Проте за період з 01.01.2010 р. до 01.09.2010 р. їх кількість зросла від 14 до 18 [32,33].

Аналіз сучасного стану банківської системи показав, що одним із найскладніших періодів у діяльності вітчизняних банків став 2009 р. Українські банки опинилися в скрутному становищі. Потреба повертати залучені за кордоном кошти, які вже роздано як довготермінові кредити, через брак інших джерел фінансування примушує банки й державу вживати заходів для забезпечення фінансової спроможності української фінансової системи. Вчасно не скоригувавши свою політику й не вживши ефективних заходів для мінімізації впливу кризи, банки розраховують на компенсацію втрат за рахунок держави й власних клієнтів. Банки переживають кризу ліквідності; їм потрібні гроші, які вони намагаються залучити всіма можливими методами [34, С.202].

У 2009 році діяльність банківського сектору України опинилась під впливом світової економічної кризи й характеризувалась скороченням активної діяльності банків, зменшенням їх ресурсної бази, збільшенням питомої ваги проблемних кредитів та отриманням збитків. Водночас за 2009 рік відбулося збільшення статутного та регулятивного капіталу банків, зростання адекватності регулятивного капіталу, збільшення обсягів кредитування корпорацій (особливо в національній валюті) при скороченні кредитування населення (зокрема в іноземній валюті).

У 2009р. спостерігалося зростання співвідношення загальних активів банків до ВВП, яке на 01.01.2010р. становило 109,5% (на 01.01.2009 р. – 102,7%). Загальні активи банків України зросли на 2.9% (за 2008 рік – на 57.2%) і на 01.01.2010 р. становили 1001,6 млрд. грн. БУ

Власний капітал банків зменшився на 4,1 млрд. грн., або на 3,4% (за 2008 рік – зріс на 71,4 %), і на кінець року становив 115,2 млрд. грн. Це було зумовлено отриманням від'ємного фінансового результату діяльності банків за 2009 рік. Регулятивний капітал банків збільшився за 2009 рік на 10,3% – до 135,8 млрд. грн. (або 11,9 млрд. євро). Кількість банків, які мали регулятивний капітал понад 25 млн. євро, за 2009 рік збільшилася з 73 до 80 банків, а їх частка в загальній кількості діючих банків на 01.01.2010 р. зросла до 44.2% (на 01.01.2009 р. – 40.1%).

Як видно з додатку Б, доходи банків України на 01.01.2010 р. становили 143,0 млрд. грн., або збільшилися за рік на 16,7%. Процентні доходи, як і раніше, залишались основною статтею доходів – 121,1 млрд.грн.

У 2009 році порівняно з попереднім роком витрати банків України зросли на 57,4%, і на 01.01.2010 р. становили 181,4 млрд. грн. Це в першу чергу відбулось через значні обсяги відрахувань на формування резервів, які збільшилися за рік у 3,1 раза, і на 01.01.2010 р. становили 75,4 млрд. грн. (або 41,6% від усіх витрат банків). Співвідношення витрат банків до їх доходів дорівнювало 126,9% (порівняно з 94.0% у 2008 році).

За підсумками 2009 року було зафіксовано від'ємний фінансовий результат діяльності банківського сектору у розмірі 38,4 млрд. грн., що пов'язано зі зростанням вищими темпами витрат порівняно з доходами (в 3,4 раза) [37].

У першій половині 2010 р. економіка України продовжила тенденції поступового виходу з кризового стану, котрі намітились ще з другої половини 2009 р. ВВП у І кварталі зріс на 4,9%. Проте слід відзначити, що такі значні цифри відмічаються на фоні глибокого минулорічного падіння. Тому стверджувати про остаточне подолання симптомів рецесії зарано.

Позитивним фоном для відродження фінансової системи є стабільність курсу гривні. Негативним фактором виступає наявність значної кількості пробемних кредитів та майже повна стагнація кредитування.

Активи банків демонструють поступове збільшення. За січень-квітень 2010 р. вони виросли з 868,1 до 885,8 млрд. грн. Однак кредитний портфель банків перебуває в стадії стагнації: він навіть скоротився з 730 до 723 млрд. грн. Особливий удар криза нанесла по споживчому кредитуванню фізичних осіб. З початку року спостерігається подальше скорочення обсягів кредитування з 217,3 до 206,1 млрд. грн. Натомість ринок кредитів для суб'єктів господарської діяльності фіксує мінімальний ріст на 3 млрд. грн.

Деструктивну функцію в майбутньому може зіграти і зростання грошової маси в економіці: з 480 до 521 млрд. грн. (травень 2010 р.), тоді як в минулий рік було зафіксовано її стабілізацію.

У 2010 р. продовжився приріст депозитів. Так, у січні-червні 2010 р. обсяг вкладів населення в банківській системі збільшився на 13,7%, а коштів юридичних осіб - на 6,2%. Переважна більшість депозитів оформлюється в національній валюті.

Незважаючи на ознаки симптомів оздоровлення, стан банківської системи продовжує залишатися складним. Свідченням чого є збиток в сумі 7,5 млрд. грн. за п'ять місяців поточного року.

Доходи банків за січень - травень 2010 року порівняно з відповідним періодом минулого року скоротилися на 11,3% і склали 53,9 млрд. грн. Витрати банків порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилися на 15,6% і становили 61,4 млрд. грн [6].

2.3. Проблеми і шляхи вдосконалення вітчизняної банківської системи

В умовах розвитку ринкових відносин, а також у контексті глобалізації світової економіки пошук шляхів нарощення капіталу банків є питанням, яке потребує ретельного та поглибленого вивчення. Ці питання актуальні ще й тому, що власний капітал банківської системи становить понад 12% від ВВП (у країнах з перехідною економікою цей показник перевищує 40%, у розвинених - 80% і більше), тобто на даний час банківська система ще не може бути ефективним інструментом реалізації політики економічного зростання [15, С.91].

Рівень капіталізації є основою для зміцнення банківської системи, підвищення її надійності та стійкості в умовах економічних коливань і навіть криз, а низький рівень капіталізації призводить до витіснення національних банків іноземними. Зростання регулятивного, балансового власного капіталу і статутного капіталу сприяє підвищенню рівня їх стійкості та платоспроможності. Динаміку показників капіталу банків України у розрізі 2001-2010 років відображено в додатку В .

Аналізуючи дані, наведені в додатку В , слід зазначити, що протягом 2002-2007 рр., спостерігається відставання темпів зростання капіталу від темпів зростання активів, причому це стосується як темпів росту регулятивного, так і власного капіталу. Проте з 2008 року ситуація кардинально змінилась, що пояснюється різким скороченням активних операцій банків, зокрема кредитних, унаслідок відпливу ресурсів із банківської системи. Темпи зростання регулятивного і статутного капіталу є нерівномірними. Крім того, зростає значимість статутного капіталу у формуванні власного капіталу. Так, за даними станом на 01.01.2008 р., цей показник становив 61,62%, і зріс на початок 2009 року на 7,52%. Станом на 01.01.2010 року статутний капітал перевищив сукупний власний капітал, що пояснюється змінами у структурі останнього по банківській системі. Не зважаючи на те, що спостерігається тенденції до зростання капіталу, рівень капіталізації банків є недостатнім [15, С.92].

До основних напрямів подальшої капіталізацїї банківської системи можна віднести такі:

- запровадження системи державної компенсації процентів за кредитами під інвестиційні проекти, визначені КМУ, розроблення механізмів сплати податків за інвестиційними кредитами тільки після реалізації відповідних проектів;

запровадження прозорого порядку реалізації заставного майна та механізмів ефективного захисту прав кредиторів шляхом створення механізмів гарантування повернення боржниками взятих позик;

- реалізації закону щодо захисту прав національних інвесторів, надання їм чітких переваг над іноземними кредиторами тощо [29, С.49].