Цикли ділової активності

     Технічний прогрес, якісні характеристики праці  й капіталу, їхня взаємодія і взаємозаміщення  у процесі розвитку все ефективніших технологій є сьогодні найважливішими ресурсами і факторами економічного зростання.                   А тому теорія зростання Харода – Домара, яка не враховує ці фактори і за якою основним джерелом зростання є фізичне нагромадження капіталу, а основним інструментом регулювання росту – норма заощадження, відійшла поступово на другий план (табл.3.2).

     Таблиця 3.2 

     Порівняльна характеристика моделей економічного зростання

       Модель Солоу є безумовним  кроком вперед у порівняння  з моделлю Харода – Домара  в плані дослідження процесу  економічного зростання. 

     Економічне  зростання є проявом економічних  циклів. Сучасні теорії бізнес –  циклів пояснюють циклічні флуктуації кумулятивними (накопичувальними) впливами шоків, які постійно збурюють економіку.

     Еволюція  думки про бізнес – цикли від  наголосу на циклічній поведінці, яка  сама себе породжує до такої, в якій центральне місце належить випадковим шокам, є важливим етапом розвитку макроекономіки.

     Спочатку  економісти вважали, що спостережувані випадкові події, такі як несподіване зростання урядових витрат чи фінансова криза, мали би бути тими шоками, які породжують бізнес – цикли. До певної міри вони такими є. Але вони не є  головним джерелом циклічної мінливості. Виявляється,що головним джерелом є шоки , які проявляють себе як відхилення значень макроекономічних змінних від тих, які передбачені економічною моделлю.

     Хоча  макроекономістам бракує твердих знань  про справжні джерела циклічної  мінливості, вони розуміють, як ці шоки породжують бізнес – цикли і як економіка реагує на випадкові шоки. Результатом такого кращого розуміння є нова оцінка ролі випадкових змін в продуктивності факторів виробництва, яку вони відіграють як джерела циклічних флуктуацій. Щодо теорії реальних бізнес – циклів, безсумнівно, однією з найбільш успішних на сьогоднішній день циклічних теорій, яка ґрунтується на визнанні шоків головними детермінантами, то випадкові варіації в продуктивності факторів виробництва є головними чинниками бізнес – циклів. Творцям цієї теорії Ф.Кідланду та Е.Прескотту в 2004 році була присуджена Нобелівська премія.

     В середині 1950-х років досягнення в  економетриці дозволили описувати  різні галузі економіки рівняннями, які виводилися на основі реальних економічних даних. Модель Кляйна –  Гольдбергера для економіки США  однією з таких моделей. Вона містила 25 рівнянь, які описували поведінку 25-ти макроекономічних показників.

     В статті, опублікованій в 1959 році І. та Ф.Адельмани аналізували можливість отримання бізнес – циклів за допомогою  моделі Кляйна – Гольдбергера. Вони встановили, що шоки, які впливають  на спостережувані показники ( наприклад, довгострокові процентні ставки та урядові витрати та інші.), не генерують  циклічної поведінки цих показників, яка спостерігалась в реальній економіці. Але вони зробили несподіване  відкриття: випадкові розбіжності  між прогнозними  значеннями показників, отриманих за допомогою моделі Кляйна – Гольдбергера та фактичними значеннями цих показників ( макроекономісти називають такі відхилення залишками) генерували флуктуації, які нагадували фактичні бізнес – цикли американської економіки. Отримані результати не узгоджувались загальноприйнятими поглядами щодо ролі шоків циклічної мінливості.

     Слід  також зазначити, що теорія реальних бізнес – циклів містить багато положень інноваційної теорії економічних  циклів Й.Шумпетера. Вважається, що нерівномірна динаміка інноваційної активності зумовлює довгострокові коливання основних макроекономічних показників. Однак  теорія реальних бізнес – циклів намагається  пояснити не лише довготривалі економічні коливання, які зумовлені інноваційним чинником, а й короткострокові флуктуації ділової активності. Так, у рамках цієї теорії короткострокові коливання обсягів виробництва пояснюються тимчасовими змінами продуктивності факторів виробництва. До цих змін ( або шоків пропозиції ) належать раптові зміни цін на сировину, енергоносії, різні аспекти урядової економічної політики.

     Творці  теорії стверджують, що флуктуації залишків Солоу є результатом технологічних  та інституційних змін, хоча первинна конструкція цієї теорії на сьогоднішній день доповнена великою кількістю  публікацій, в яких до згаданих детермінант  додаються такі, як фіскальна та монетарна політика, зовнішня торгівля, не гнучкість цін та заробітних плат грошових агрегатів, інфляції.

     На  нашу думку, використання теорією реальних бізнес – циклів динамічної стохастичної загальної рівноваги дозволяє охопити  всі сектори економіки, широкий  часовий горизонт аналізу та врахувати  випадкові коливання змінних  величин. Таким чином, теорія реальних бізнес – циклів демонструє гнучкість  її використання при аналізі широкого спектру макроекономічних процесів ринкової економіки.[12.с.33-34]

Для виходу з існуючого становища необхідно вжити таких заходів:

      1. Невпинний спад в економіці  викликаний відсутністю у виробників оборотних засобів, а також коштів для інвестування структурної перебудови економіки і впровадження передових технологій. Яким чином поповнити оборотні засоби підприємств, коли бюджету це не під силу ні сьогодні, ні у найближчій перспективі? Парадокс, але на руках у населення значні ресурси (біля 12-15 млрд. дол.). Щоб залучити ці кошти в обіг, треба подолати недовіру населення до банків. Для цього пропонують, наприклад, створити українсько-іноземні банки із спільними гарантіями урядів, надавши їм право приймати вклади від населення.

      2. Необхідно перекрити канали вивезення  капіталу за кордон (за деякими  оцінками, з України щороку вивозиться  не менш як 5 млрд. дол.).

      3. Джерелом оборотних коштів може  бути емісія НБУ, при цьому  вона має здійснюватись відповідно  до випуску продукції.

      4. Одна з причин браку коштів  для інвестицій і збільшення  заборгованості з виплат - невиконання  доходної частини бюджету. Причини  такого становища добре відомі - спад виробництва, ухилення від  сплат до бюджету тощо.

      5. Залучення капіталів тіньової  економіки, які становлять в  Україні

       45-50 % ВВП.

      6. Безперечно, найважливіший фактор  економічного зростання – прямі  іноземні інвестиції у конкретні  проекти.

      На  основі опрацьованої інформації, можемо зробити підсумки:

      Економічне  зростання означає збільшення реального  ВВП країни за рік порівняно з  попереднім роки. Воно дає змогу  повніше задовольняти потреби людей, скорочувати тривалість робочого дня, полегшує розв’язання проблеми обмеженості  ресурсів. Загалом економічне зростання  дає нації змогу повніше реалізувати  її економічні цілі та здійснювати  нові виробничі й соціальні програми. Неокласична модель зростання Роберта Солоу слугує базовим знаряддям для розуміння процесу економічного розвитку всіх груп країн. 
 
 
 
 

Висновки 

 1) Кожне суспільство прагне до економічного зростання. Технічний прогрес, запровадження нових технологій, збільшення виробничих потужностей та підвищення життєвого рівня людей є стратегічними напрямами динамічного розвитку економіки кожної країни. Проте довгострокове економічне зростання не завжди є  рівномірним. Воно переривається періодами економічної нестабільності, коливаннями у темпах економічного зростання, структурі й ефективності відтворення. Періоди швидкого зростання економіки перериваються спадом виробництва, низьким рівнем зайнятості (безробіттям) та зростанням цін (інфляцією).

2) Циклічний розвиток економіки став предметом дослідження багатьох учених-економістів таких як М.І. Туган-Барановський, Жан Батіст де Сісмонді , Солоу, Шумпетер, Д.Рікардо та багато інших.

  Отже, важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність. Чергування піднесень і спадів у економіці призводить до того, що її розвиток носить непрямолінійно зростаючий, а хвилеподібно зростаючий характер. У макроекономічній науці домінує думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються  не хаотично, а в формі економічних циклів.

3) Короткострокові і середньострокові цикли в ринковій економіці мають ідентичну внутрішню структуру і у багатьох випадках спільні рушійні механізми. Середньострокові цикли мають переважно локальну дію і не впливають одночасно на всі сфери економічної діяльності, а у сукупності вони здатні викликати загальнонаціональні тривалі довгострокові цикли, рушійними силами яких є масове оновлення науково-технічного потенціалу України й значні структурні зміни в економіці.

4) Незважаючи на всі розбіжності відносно першопричини економічних циклів, беззаперечним є визнання того, що в кінцевому підсумку циклічні коливання в економіці зумовлюються суттєвим відхиленням сукупного попиту від сукупної пропозиції, сукупних витрат від потенційних можливостей виробництва. Головними індикаторами цих відхилень є коливання рівня виробництва, безробіття, продуктивності праці, реальних доходів населення тощо.

5) Найважливішим чинником, який впливає на рівень споживчих видатків та заощаджень, є використовуваний дохід. Збільшення реального продукту і доходу відбувається 2 основними шляхами:

• способом залучення більшого обсягу ресурсів;
• шляхом продуктивнішого їх використання

6) Уявна економіка держави характеризується наступними показниками:

• рівноважний рівень доходу становить 1379,5 млн. гр. од., рівноважна процентна ставка – 17,09%
• мультиплікатор відкритої економіки менше ніж мультиплікатор закритої;
• розмір мультиплікатора залежить від того, яка частка доходу перетворюється на споживчі видатки, тобто від МРС, що вище МРС, то більше розмір мультиплікатора;
• при підвищенні податків на 95 гр. од. спостерігається зниження рівноважного доходу на 127,3 гр. од.;
• для того, щоб величина рівноважного національного доходу не змінилась, внаслідок, зростання податків, треба збільшити державні закупки на 71,1 гр. од.;
• потенційне ВВП становить 2282,8 млн. гр. од., а тому втрати від безробіття – 903,3 млн. гр. од..

7) Економічне зростання означає збільшення реального ВВП, зміцнення економічної могутності країни.

8)  Економічний цикл характеризується чергуванням економічного піднесення і спаду рівня економічної активності протягом кількох років.

9)  Діловий цикл справляє сильніший вплив на обсяг виробництва і зайнятість у галузях. Таким чином збільшення темпів зростання є досить важливим і незаперечним завданням.