Цикли ділової активності

      Не  дивлячись на спільні для всіх циклів фази, окремі економічні цикли  істотно відрізняються один від  одного по тривалості і інтенсивності. Тому деякі економісти віддають перевагу говорити про економічні коливання, а не про цикли, тому що цикли на відміну від коливань припускають  регулярність.

      Слід  також доповнити, що спад у діловому циклі називають рецесією, яка  визначається як період, в якому  реальний ВНП скорочується не менш як протягом шести місяців. Рецесія  починається від піку, і закінчується найнижчою точкою спаду - дном.

      Хоча  ділові цикли досить різні, вони мають  багато спільного. Якщо надійний прогнозист у сфері економіки твердить, що насувається рецесія, то чи існують  характерні риси, яких необхідно сподіватися  під час рецесії?

      Фактори, що характеризують рецесію:

  - Покупки споживачів часто різко зменшуються, а запаси автомобілів та інших товарів тривалого користування несподівано збільшуються. Фірми реагують на таку ситуацію скороченням виробництва і реальний ВНП падає. Невдовзі інвестиції фірм у заводи, устаткування також різко скорочуються.

      - Попит на працю звужується, спочатку  має місце скорочення середньої  тривалості робочого тижня, а  далі - звільнення з роботи і  зростання безробіття.

      - Оскільки обсяг виробництва зменшується,  то попит і поставки сировини  також зменшуються, а ціни на  сировину падають. Зарплата і  ціни на промислові товари  коливаються менше, ніж на сировину, але ці ціни зростають повільніше  у роки падіння ділової активності.

      - Прибутки фірм різко падають  у роки рецесії. Сподіваючись  цього падіння, курси акцій,  звичайно, повзуть униз, бо інвестори  відчувають запах спаду. Оскільки  попит на кредитні ресурси  звужується, процентні ставки, звичайно, також зменшуються під час  рецесії.

          Ми говорили про спад. Піднесення є дзеркальним відображенням спаду і кожний з розглянутих факторів діє у протилежному напрямку.

      Що  спричиняє  ділові цикли? Хоча у даному випадку немає однозначної відповіді, ділові цикли, звичайно, є результатом  змін у сукупному попиті. Типовий цикл пояснюється на (рис 1.2), де зображено, як звуження сукупного попиту зменшує обсяг виробництва.

      Нехай економіка перебуває у короткостроковій рівновазі у точці В. Далі внаслідок змін у споживчих видатках, видатках держави або фірм крива сукупного попиту перемістилася ліворуч у положення АD^'. Якщо немає змін у сукупній пропозиції, то економіка досягає нової рівноваги у точці С. Зауважте, що обсяг виробництва зменшується з Q до Q^' і ціни падають (або, що нині реальніше, зменшується темп інфляції). 

 

         Рис 1.2 Зменшення сукупного попиту призводить до зниження економічної активності. 

          Переміщення униз кривої АD щодо відносно горизонтальної і незмінної кривої АS призводить до зменшення обсягу національного виробництва або до зниження цін чи темпів інфляції. Зауважте, що внаслідок переміщення кривої AD ліворуч розрив між фактичним і потенційним ВНП під час рецесії стає більшим.

         У разі піднесення ситуація протилежна. Крива АD переміщується праворуч, обсяг виробництва наближається до потенційного ВНП або навіть виходить за його межу, а ціни (темп інфляції) зростають.[4.c.302-303]

      Основними ознаками, які характеризують економічні цикли є тривалість циклу, а також  його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження.

      З цього погляду  всі економічні цикли  поділяються:

      - цикли Кондратьєва (довгохвильові: 40-60 років); рушійною силою тут є: радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;

      - цикл Кузнєцова (20 років); рушійна сила - зрушення у відтворювальній структурі виробництва;

      - цикл Джаглера (7-11 років); рушійна сила - підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;

      - цикли Кітчина (3-5 років) - обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві;

      - приватні господарські цикли, що охоплюють період від 1 до 12 років; існують у зв'язку з коливанням інвестиційної активності.

      Основними індикаторами фаз циклу служать: рівень зайнятості, рівень безробіття, обсяг випуску продукції, оскільки динаміка рівнів інфляції і процентної ставки може бути різною в залежності від факторів , які спричинили спад. 

1.3. Альтернативні підходи 
 

      Хоча  основний потік походить зі змін у  сукупному попиті, при тлумаченні ділового циклу варто знати дещо більше про те, як цикл зароджується. Можна звести різні теорії ділових  циклів до підходів - теорій, що пов'язують цикли із зовнішніми або з внутрішніми факторами. Прихильники першого підходу, що віддають перевагу зовнішнім факторам, вбачають корінь ділового циклу у коливаннях, змінах. Які відбуваються поза економічною системою. - у війнах, революціях або у виборах; у відкритті нових родовищ золота, темпах зростання або міграції населення; у відкритті нових земель і ресурсів; у науково-технічній революції і технологічних інноваціях; погоді або навіть у плямах на Сонці.

      Прихильники другого підходу вважають, що механізм циклу закладено всередині самої  економічної системи. Це означає, що діловий цикл самопідтримується  і самопороджується. За цим підходом кожне піднесення породжує зменшення  ділової активності і рецесію , а  кожне падіння ділової активності - пожвавлення і піднесення у майже  регулярному, повторюваному ланцюзі.

      Ось декілька найважливіших  теорій ділового циклу.

      1. Монетаристська теорія пов'язує діловий цикл із збільшенням або із зменшенням грошової маси та кредиту (Фрідман, Готрі).

      2. Інноваційні теорії пов'язують цикл з рядом важливих відкриттів і винаходів, таких, наприклад, як залізниця чи автомобіль (Шумпетер, Хансен).

      3. Згідно з моделлю мультиплікатора-акселератора вважається, що зовнішні потрясіння передаються через мультиплікатор або акселератор (інвестиційна теорія) і внутрішні сили породжують, таким чином, регулярні циклічні коливання в обсязі виробництва (Самуельсон).

      4. Політичні теорії ділових циклів приписують циклічні коливання діям політиків, які маніпулюють фіскальною і монетарною політикою, щоб бути переобраними (Калецкі, Нордгауз, Гафт).

      5. Теорії рівноважного ділового циклу проголошують, що помилкове сприйняття динаміки цін і заробітної плати спонукає людей пропонувати забагато або недостатньо робочих рук, що спричиняє цикли в обсязі виробництва або в зайнятості (Лукас, Барро, Сарджент).

      6. Прихильники концепції реального ділового циклу твердять, що потрясіння у продуктивності праці поширюються по всій економіці і спричиняють циклічні коливання (Прескот, Лонг , Плосер).

      Цей перелік просто дає різні підходи  до пояснення динаміки обсягу виробництва, безробіття та цін. Розглядаючи різні  теорії ділового циклу, потрібно з'ясувати, чи відповідають вони характерним рисам циклу. Однією із важливих рис циклу є різке зростання покупок товарів тривалого користування та інвестицій у фазі піднесення та їх падіння у фазі спаду; іншою рисою є циклічний рух прибутків. Порівнюючи теорії з фактами ділового циклу, можна побачити, що всі теорії містять елементи істини, але жодна з них не є універсальною і не підходить для всіх часів і місць.

1.4. Тривалість економічного циклу 

        Загальну тривалість циклу вимірюють часом (місяць, рік і т.д.) між двома сусідніми вищими або двома сусідніми нижчими точками економічної активності.

      За  тривалістю економічні цикли поділяють  на короткі (малі) - коливання ділової активності 3-4 роки; середні - коливання ділової активності 7-11 років та великі (довгі хвилі) - з періодичністю 40-60 рр.

      Короткі цикли:

Короткі (малі) цикли пов’язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин.

      Малі  цикли розмежовуються грошовими  кризами.

      За  змістом грошові кризи виступають як кризи сфери грошового обігу  і кризи сфери кредиту.

      Середні цикли:

Середні цикли (промислові цикли) пов’язані зі зміною попиту на засоби виробництва.

      Матеріальною  основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення  основного капіталу.

      Основною  властивістю промислового циклу  є коливання темпів зростання  ВНП за період часу, коли економічна система проходить чотири фази: пожвавлення, підйом, бум, падіння (див. рис. 1.1).

      Тривалість  падіння вимірюється часом між  вищою і наступною нижчою точками  ділової активності, а підйом - між  нижчою і наступною вищою точками  ділової активності.

      Серед найважливіших причин циклічності  в економіці більшість економістів  називають коливання співвідношеннями між споживанням і інвестиціями.

      Рецесія - падіння обсягу національного виробництва  протягом 6 місяців і до року.

         Депресія – падіння обсягу  національного виробництва, яке  супроводжується високим рівнем  безробіття і триває декілька  років.

            Економічна  криза характеризується:

      - перевиробництвом товарів порівняно  з платоспроможним попитом;

- падінням  рівня цін внаслідок перевищення  пропозиції товарів над платоспроможним  попитом;

      - скороченням обсягів виробництва;

      - масовим банкрутством промислових  банківських, торгових фірм;

      - зростанням безробіття і скороченням  номінальної заробітної плати;

      - потрясінням кредитної системи  та ін.

      На  відміну від цієї класичної схеми  кризи, в Україні, як і в інших  країнах СНД, має місце не криза  надвиробництва, а криза недовиробництва. Тривалість фази падіння у західних країнах становить від 0,5  до 1,5 року, в Україні вона тривала 5 років. Глибина падіння ВНП і промислового виробництва у країнах Заходу навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, в Україні вона становила понад 25%.

      Великі  хвилі.

      Матеріальною  основою великого циклу є зміна  базових технологій і поколінь машин (стрибок у лінії технічного прогресу), оновлення об’єктів інфраструктури.

      Великі  цикли (хвилі) мають дві фази:

      І фаза - висхідна (25-30 рр.).

      * Це довготривале піднесення, що  виникає на базі революційних  стрибків технології і масового  її розповсюдження.

      ІІ  фаза - низхідна (20-25 рр.) ( її ще називають "великою кризою").

      * Криза виникає тоді, коли стара  структура економіки приходить  у конфлікт з потребами нової  технології, але ще не готова  до змін. У цей період гостро  проявляють себе кризи середніх  та малих циклів.

         Отже можна підвести невеликий підсумок, що економічні коливання – це зміни обсягу національного продукту, зайнятості й доходів, що спричиняються піднесеннями та спадами в багатьох секторах національної економіки. Вони є нерегулярними, і їх практично не можна прогнозувати з високим ступенем точності. У діловому циклі вирізняють чотири фази: піднесення, спад, вершину і дно.