Цикли ділової активності

Вступ

 

         Економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Тому важливою рисою економіки є її нестабільність.

         Актуальність теми полягає у тому, що досвід наочно свідчить про те, що економічні умови ніколи не залишаються сталими. Економічне піднесення прокладає шлях до спаду. У роки спаду ВВП, зайнятість та реальні доходи населення падають, прибуток зменшується, люди втрачають роботу. Невдовзі знову починається пожвавлення, яке може бути настільки сильним, що породить новий бум. Цей етап характеризується достатньою кількістю робочих місць та підвищенням життєвого рівня. Але за піднесенням настає новий спад економіки. Тому нам потрібно знати коли і який цикл настає та як його змінити на краще.

        Мета дослідження – з’ясувати причини виникнення економічних коливань, відобразити графічно фази ділового циклу, пояснити економічні наслідки спаду, проаналізувати динаміку макропоказників України.

        Завдання дослідження -  визначити  передумови створення економічних циклів їх суть та причини, а також з’ясувати економічні наслідки спаду, зазначити умови економічного зростання України та шляхи вирішення цього питання.

       Методи дослідження - для розрахунку показників застосовуємо метод порівняння та аналізу, а також при з’ясуванні основних положень та понять використовуємо метод матеріалістичної діалектики та наукової абстракції. 

       Хоча жоден цикл не подібний до іншого, всі вони мають багато спільного. Вони не подібні між собою, як близнюки, але в них можна виявити риси приналежності до однієї сім'ї. За своїм бурхливим і неврівноваженим проявом економічні цикли нагадують хвилі епідемічних захворювань, мінливості погоди.

      Це  попереднє зауваження повинно показати, що економічний цикл - це лише один з  аспектів проблеми досягнення і підтримки  високого рівня зайнятості та виробництва, а також прогресуючої економіки.

      Кожний  цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному економічному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз.

      Оскільки  такий рух відбувається хоча й  нерівномірно, але безперервно (останні  фази попереднього циклу накладаються на перші фази наступного), то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний  вигляд: у кінці попереднього і  при народженні нового циклу (криза) відбувається погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється короткочасна рівновага; під час  розширення нового економічного циклу (пожвавлення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення (процвітання, бум) - досягнення рівноваги; потім знову  спад (криза) і т.д. Початковою фазою  економічного циклу є криза. Вона порушує нормальний хід економічного розвитку, а всі наступні фази - відновлюють  його. При цьому кожна попередня  фаза утворює умови для її власного відмирання та виникнення наступної  фази. Економічні цикли досліджувало багато вчених, серед них є французький економіст Клемент Жугляр,американці Джозеф Кітчин та Мітчелл, а також російський економіст Микола Кондратьєв. Відомий український економіст М. І. Туган-Барановський причиною економічних коливань називав диспропорції між різними галузями національної економіки. Французький економіст Жан Батіст де Сісмонді головною причиною вважав недостатнє споживання населення.

      Але не зважаючи на таку багатоманітність поглядів, більшість сучасних економістів  погоджується з тим, що чинником, який безпосередньо визначає рівні виробництва  і зайнятості, є рівень загальних  або сукупних видатків.

        Економічні цикли охоплюють не лише сферу безпосереднього виробництва, а й обміну, розподілу і споживання.  
 

 

      Розділ 1

Макроекономічна нестабільність :

циклічність як форма економічного розвитку 

1.1. Історія циклічних коливань, основні концепції виникнення циклів 

         Важливою рисою економіки є її нестабільність. Чергування піднесень та спадів в економіці призводить до того, що її розвиток носить не прямолінійно зростаючий, а хвилеподібно зростаючий характер. У макронауці домінує думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а в формі економічних циклів.

      В ідеальній економіці реальний  ВВП зростав би швидкими, сталими  темпами. Рівень цін, який визначається  індексом споживчих цін чи  дефлятором ВВП, залишався б  незмінним або ж зростав досить  повільно. В результаті незначними  були б інфляція та безробіття.

      Проте досвід наочно свідчить про те, що економічні умови ніколи не залишаються сталими. Економічне піднесення прокладає шлях до спаду. У роки спаду ВВП, зайнятість та реальні доходи населення падають, прибуток зменшується, люди втрачають  роботу. Невдовзі знову починається  пожвавлення, яке може бути настільки  сильним, що породить новий бум. Цей  етап характеризується достатньою кількістю  робочих місць та підвищенням  життєвого рівня. Але за піднесенням  настає новий спад економіки.

      Економічний цикл (цикл ділової  активності) - це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється.

      Кожний  цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному економічному циклу притаманна регулярність його проходження.

      Економіка ніколи не перебуває в стані спокою. Піднесення змінюється спадом (кризою). Обсяги ВВП, зайнятості і виробництва  скорочуються. Ціни і прибутки знижуються,  безробіття зростає. За спадом виникає  депресія. Зрештою досягається певна  критична точка, після якої починається  пожвавлення. Відновлення при цьому  може бути повільним або швидким. У цьому випадку рівень виробництва  підвищується, а зайнятість зростає. В міру того як пожвавлення набирає  сили, зростають темпи приросту цін. Після досягнення в економіці  повної зайнятості, тобто повного  використання виробничих ресурсів, економіка  переходить до фази піднесення. Нова смуга  піднесення може означати тривалий, стійкий  рівень пожвавленого попиту, збільшення кількості вільних робочих місць, підвищення життєвого рівня населення  або ж швидке роздування цін і  зростання спекуляції, за якими настає нова криза.[1. c.47]

        Економічний цикл - рух капіталістичного виробництва від чергової до наступної кризи.

      Перша економічна криза в умовах капіталізму  відбулась у 1825 р. З того часу здійснився 21 цикл. Кожний цикл складається з  чотирьох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення і піднесення. Основною з них є криза, тому з'ясування причин і виникнення значною мірою розкриває і найважливішу причину економічного циклу. Оскільки криза носить багатофакторний характер (криза надвиробництва, платіжна, фінансова, валютна тощо), то її виникнення зумовлене певним комплексом внутрішніх суперечностей. Найбільш глибокою з них є економічна суперечність між суспільним характером виробництва та приватною формою привласнення його результатів.

      З моменту капіталістичного способу  виробництва (початок ХVІ ст.) виробництво привласнення носили приватний характер. Впродовж приблизно двох століть приватне виробництво перетворилось у суспільне. Матеріальною основою цього процесу був розвиток крупної машинної індустрії.

      Посилення суспільного характеру виробництва  у розвитку і поглибленні суспільного  поділу праці всередині галузей  народного господарства (особлива форма  поділу праці), посиленні зв'язків між підприємствами і галузями промисловості у зростанні масштабів підприємств кількості зайнятих на них, збільшенні питомої ваги крупних підприємств у кожній галузі тощо. Розвиток крупної машинної індустрії дав можливість значно збільшити обсяг виготовлюваної продукції. Але протягом цього періоду від процесу постійно зростаючого суспільного виробництва все більше відставала форма привласнення, як і 200 років тому воно залишалося приватним, тобто привласнення більшої кількості створених благ здійснювалась окремими капіталістами. Це спричинило переростання  суперечностей між суспільною і приватною формою власності, що переросло у конфлікт, що вимагав свого вирішення. Таке часткове вирішення і відбулось під час першої економічної кризи.

      Кризи виникали кожні 10-11 років. Матеріальною основою такої періодичності  було масове оновлення основного  капіталу. Перша економічна криза  підштовхнула процес еволюції власності. Тому невипадково у 30-ті роки ХХ ст. починають виникати акціонерні компанії - колективна форма капіталістичної  власності.

      Найглибшою  за всю історію капіталізму була криза 1929-1933 рр. (виробництво у США  скоротилось на 53 %, інвестиції - на 79 %, з'явилась величезна армія безробітних), яка тривала 37 місяців.

      Саме  в цей час стало остаточно  зрозумілим, що ринкова економіка  неспроможна ні подолати, ні зменшити глибину економічних криз, з цього  моменту починається широкомасштабне  втручання держави в економіку, антициклічне регулювання її. Гігантські монополії починають вивчати  ринок, платоспроможний попит населення, прогнозувати його і під час кризи, свідомо скорочують масштаби виробництва.

      В наступні десятиріччя почалося масове виробництво товарів тривалого  споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів), які через певний проміжок часу населення старалось  замінити на кращі моделі і таке інше.

      Так виникає нова матеріальна основа економічного циклу - масове оновлення  товарів широкого вжитку. Поряд з  цим державою активно ведеться амортизаційна  політика, спрямована на прискорення  процесу оновлення основного  капіталу. 

1.2. Фази циклу

 
 

      Загальне  уявлення про макроекономічну динаміку дає дослідження економічних (ділових) циклів.

      Економічний цикл (цикл ділової активності) характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції. У загальному виді цикл представляє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВНП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей та ін.).

      Окремі  економічні цикли значно відрізняються  один від одного по тривалості і  інтенсивності. Але всі вони мають  одні і ті ж фази, які по-різному  іменуються різними дослідниками. На рисунку 1.1 "Діловий цикл" показаний графічно економічний цикл.

      Отже, цикл поділяється  на 4 фази:

      І - пік або бум;

      ІІ - спад (депресія);

      ІІІ - дно або криза (нижня точка  спаду);

      ІV - піднесення (підйом). 

 

Рис 1.1Діловий цикл. Ділові цикли є нерівномірними піднесеннями

і спадами економічної  активності 

      Почнемо розглядати "пік" циклу, це коли в економіці спостерігається повна зайнятість і виробництво працює на повну або майже повну потужність. В цій фазі цикла рівень цін має тенденцію до підвищення, а ріст ділової активності зупиняється.

      В наступній після піку фазі - "спаду" - виробництво і зайнятість скорочуються, але ціни не піддаються тенденції до зниження. Ціни падають тільки у тому випадку, коли спад серйозний і тривалий, тобто коли виникає депресія. Тут доречно буде згадати приказку: "Коли сусід втрачає роботу, то це є спад, а якщо ви втрачаєте роботу, то це депресія!" Нижня точка спаду або депресії - "дно" - характеризується тим, що виробництво і зайнятість, досягнувши самого низького рівня, починають знову "вибиратись" з дна.

      Нарешті, в фазі "пожвавлення" рівень виробництва підвищується, а зайнятість зростає, можливо аж до повної зайнятості. По мірі того, як пожвавлення в економіці набирає силу, рівень цін може почати підвищуватись до того часу, доки не виникне повна зайнятість і виробництво не почне робити на повну потужність.