Боротьба з відмиванням брудних «грошей» в Україні

Щодо  основних способів відмивання брудних  грошей, то можна виділити такі:

• Вивіз готівкових коштів з країни за допомогою кур’єрів чи приховування їх в багажі, для їхньої наступної репатріації через іноземні банки.
• Багатократне зарахування готівкових коштів на розрахунковий рахунок різними фізичними особами.
• Заключення договорів з іноземними компаніями на виконання послуг інформаційного характеру.
• Заключення договорів з приводу купівлі-продажу товарів, яких фактично не існує.
• «Структурування» - штучне дроблення фінансової операції на декілька одиничних, з не великими сумами. При цьому грошові кошти переказуються використовуючи не тільки банківські установи, а використовуючи поштові відділення, ломбарди, тощо. В кінцевому підсумку кошти акумулюються на одному, чи декількох рахунках, з яких вони переказуються на цілком законній підставі в банк іншої країни.
• Фіктивні компанії – державна реєстрація таких компаній як правило відбувається використовуючи підробні, або загублені паспорти, потім на основі зареєстрованого підприємства відкривається банківський розрахунковий рахунок, на якому акумулюються кошти, які згодом переказуються на рахунок іншої компанії, або отримуються в готівковому вигляді.
• Альтернативні банківські системи – це «відмивання» коштів в так званому «золотому трикутнику» (Тайланд, Бірма, Лаос), гроші проходять складний ланцюг осіб які ведуть такий рід бізнесу із покоління в покоління. Така схема отримала назву hawala, при використанні такої схеми кошти взагалі не потрапляють до банківської системи, а отже їх не можливо відстежити.
• Fie chien схема яка існує в Китаї, інколи її називають «система записки», тобто клієнт надає гроші «банкіру» в обмін на які він отримує розписку, яку він може обміняти в іншого «банкіра».
• Псевдоперестрахування – це передання не існуючих ризиків перестраховикам.

     Для оцінювання масштабів відмивання «брудних»  грошей розроблено декілька підходів.

     Один  з них, це так званий підхід «Палермо» (італійський метод), заснований на порівнянні величини заявленого доходу з реальним обсягом купівлі товарів і одержання платних послуг в масштабах країни чи регіону, а також у окремих осіб. Його ще називають методом аналізу руху грошових потоків. Такий метод розглядається як достатньо точний, оскільки він не обмежується підрахунком одних тільки нелегальних доходів, які виникають у результаті контрабанди і торгівлі наркотиками. Він дає змогу з різним ступенем точності встановити верхню межу обсягу відмивання "брудних" грошей. Його суть полягає в аналізі явища так званого надлишку готівки в окремих регіонах країни чи в деяких банках.

     Інший, так званий монетаристський підхід виходить з припущення, що в тіньовій економіці оплата і розрахунки здійснюються переважно в готівковій формі. Тому головна увага приділяється аналізу  співвідношення між обсягами готівкових коштів і банківськими вкладами до запитання, частці банкнот з високим номіналом у загальному обсязі грошового обігу, а також зміні частки готівкових коштів у загальному обсязі грошового обігу.

     Ще  одним підходом визнано метод, який безпосередньо базується на аналізі банківської статистики, зокрема на вивченні даних, які стосуються переливу капіталу, а також платіжних балансів окремих країн. 
 
 
 

     2. Міжнародна протидія відмиванню «брудних» грошей  

     Проблема  тінізації економічних відносин актуальна для всіх без винятку країн світу. Більше того, за даними іноземних експертів, у глобальному масштабі ця проблема має тенденцію до загострення. За оцінками Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), тінізація економіки за останні 5 років зростала щорічно на 6,2 %, а загальне економічне зростання становило у середньому 3,5 %. Ця негативна тенденція входить в антагоністичну суперечність з інтересами довгострокового соціально-економічного розвитку будь-якої країни.

     Для протидії відмиванню брудних грошей в 1989 році згідно рішення «великої сімки» була створена ФАТФ (англ. Financial Action Task Force on Money Laundering — FATF) – міжнародна група по протидії відмиванню брудних грошей, це міжурядова організація.  

     FАТF є незалежним міжнародним органом, який було створено спеціально із метою розроблення і вдосконалення методів боротьби із відмиванням грошей. За станом на січень 2002 року членами FАТF були тридцять країн: Аргентина, Австралія, Австрія, Бельгія, Бразилія, Канада, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Гонконг, Китай, Ісландія, Ірландія, Італія, Японія, Нідерланди, Люксембург, Мексика, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Сінгапур, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Великобританія, Сполучені Штати Америки. Членами FАТF є також дві міжнародні організації – Європейська Комісія та Рада співробітництва країн Перської затоки. Секретаріат FАТF міститься в Організації економічного співробітництва та розвитку. На сьогоднішній день до неї входять 31 країна і дві міжнародні організації.

     ФАТФ  — це міжурядовий орган, метою  роботи якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і  стандартів з боротьби щодо відмивання грошей. ФАТФ відслідковує процеси  імплементації таких заходів, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розробляє превентивні та запобіжні заходи, сприяє загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи зазначені функції, ФАТФ плідно співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей.

     Спочатку  пріоритетом ФАТФ була боротьба з  відмиванням доходів, отриманих  від торгівлі наркотиками. Сьогодні діяльність ФАТФ має три головних напрямки:

• розширення дію прийнятих нею рекомендацій на всі континенти і регіони земної кулі;
• перевірка того, як виконуються в державах-членах і як впроваджуються в інших державах заходи для боротьби з відмиванням грошей, засновані на 40 рекомендаціях ФАТФ, які є керівництвом до дії;
• відстеження загальносвітових методів і схем відмивання злочинно нажитих капіталів та розробка контрзаходів.

     Ключовим  документом ФАТФ є рекомендації, які  викладені у формі щорічних звітів організації.

Відповідно  до звіту за 2006-2007 роки критерії можна поділити на такі групи:

• визнання державами відмивання грошей злочином;
• встановлення кримінальної відповідальності за такі протиправні дії, а також за неповідомлення про них;
• конфіскація отриманих злочинних доходів, а також сприяння іншим країнам у конфіскації таких доходів;
• створення спеціального органу фінансового контролю за сумнівними фінансовими операціями (так званої фінансової розвідки);
• введення обов'язкових вимог до всіх фінансових організацій стосовно ідентифікації своїх клієнтів, виявлення, обліку та повідомлення спеціального органу про сумнівні фінансові операції;
• звільнення від кримінальної відповідальності осіб за умов подання контролюючому органу інформації про сумнівні фінансові операції;
• співпраця з відповідними міжнародними органами та організаціями в боротьбі з відмиванням грошей, у тому числі видача злочинців (екстрадиція).

     Одним із напрямків діяльності ФАТФ є визначення так званих некооперативних країн  та територій і складання їх переліку, який називають "чорним списком". Хоч включення країни до "чорного списку" і не приводить до застосування санкцій з боку світового співтовариства, однак воно свідчить про ступінь довіри до неї з боку зарубіжних інвесторів. Включення чи виключення з цього списку країни відбувається на засіданнях ФАТФ відповідно до певних критеріїв, визначених цією організацією у 2000 р. і згрупованих у чотири групи:

• «прогалини» у фінансовому регулюванні – наприклад можливість здійснення транзакцій в платіжних системах без відповідної авторизації – тобто не можливість встановлення походження коштів;
• інші перешкоди законодавчого характеру – сюди відносять наприклад не можливість встановлення особи власника компанії;
• перешкоди в міжнародній співпраці – наприклад, законодавча заборона надання інформації міжнародним організаціям, які займаються протидією відмивання коштів, стосовно певних транзакцій.
• неадекватність заходів для протидії відмиванню коштів – нестача, або не належна кваліфікація персоналу, хабарництво, тощо.

     ФАТФ  визначає обсяги тіньової економіки у високо-розвинутих країнах на рівні 17 % ВВП, у країнах, що розвиваються — 40 % ВВП, у країнах з перехідною економікою — понад 20 % ВВП. За даними Світового банку у сфері світової тіньової економіки щорічно виробляється товарів та надається послуг на 8—10 трлн дол. США.

     Але проблемами відмивання брудних грошей переймалися і до створення ФАТФ. Так напередодні Першої світової війти (у 1912 р.) була укладена міжнародна Конвенція у справах, пов'язаних з торгівлею опіумом, а в 1931 р. ця Конвенція була замінена новою Конвенцією, яка обмежувала й регулювала виробництво та розподіл у масштабі планети медикаментів, які містять наркотичні речовини.

     А після Другої світової війни ініціативу в боротьбі з поширенням наркотиків, а разом з нею і з відмиванням "брудних" грошей, узяла на себе Організація Об'єднаних Націй. Першим кроком у розв’язанні цієї проблеми прийнято вважати Єдину конвенцію Об'єднаних Націй про одурманливі засоби 1961 р., згодом доповнену і змінену Протоколом 1972 р. Доповнення значно розширили перелік одурманливих засобів, які підлягають забороні. До таких разом з опіумом і похідними від нього речовинами були включені синтетичні одурманливі речовини, а також вироби з кокаїну й індійських конопель. Наступним кроком було прийняття Конвенції ООН про психотропні засоби 1971 р., яка значно розширила сферу міжнародного контролю на великий перелік синтетичних наркотиків. Цей документ ратифікували більше 140 держав. Але з розвитком злочинного бізнесу ООН в 1988 р. приймає Віденську конвенцію, яка оголосила «відмивання грошей» міжнародним злочином ( ця конвенція ратифікована Україною 27 листопада 1991 р.). Крім визнання відмивання грошей міжнародним злочином, ця конвенція вимагала від країн що її ратифікували введення в законодавчі акти статей про екстрадицію винних у здійсненні такого злочину, а також конфіскацію майна злочинців.

     Ще  одним міжнародним документом, що регулює питання «відмивання  грошей» є «Конвенція у справах  про відмивання доходів, отриманих  від здійснення злочину, їх виявлення, вилучення і конфіскація», підписана  в Страсбурзі 18 листопада 1990 р. Цей документ підготовлений Комітетом експертів Ради Європи і містить 44 статті, які мають обов'язковий характер для держав, що підписали і ратифікували цю Конвенцію. Фахівці з права розцінюють цю угоду як найбільш повний перелік розпоряджень і правил, який охоплює всі етапи юридичної процедури — від початку розслідування до винесення вироку і конфіскації «брудних» грошей.

     Для реалізації положень відповідних конвенцій  у структурі ООН було створено відповідні підрозділи . CICP — Центр  з боротьби з міжнародною злочинністю. Це підрозділ ООН, заснований у 1997 р. і відповідальний за боротьбу зі злочинністю і її запобігання, а також за реформу карного права. Особливу увагу Центр приділяє боротьбі з транснаціональною злочинністю, корупцією і незаконним поширенням наркотиків, а також допомозі різним країнам у ратифікації Конвенції стосовно протидії міжнародній злочинності.

ODCCP —  Офіс з контролю над наркотиками  і запобігання злочинів. Це також  підрозділ ООН, центральний офіс  якого розташований у Відні.  Його основні завдання випливають із назви — це боротьба з нелегальним поширенням наркотиків і з організованою злочинністю, а також з відмиванням грошей, отриманих від цих злочинів. Через цей підрозділ ООН допомагає країнам-членам вводити в себе законодавство проти відмивання грошей, а також розвивати і підтримувати структури, які борються з ним. За допомогою різних програм ОБССР відслідковує й аналізує проблеми, пов'язані з відмиванням грошей, а також виступає посередником між ООН та іншими міжнародними організаціями.

     CJIN — Інформаційна мережа з питань  злочинності й законності, яка  забезпечує важливу базу даних  з посиланням на адреси сайтів  Інтернету, пов'язаних з карним  законом. Також є підрозділом  ООН.

     Також для протидії злочинності були створені такі міжнародні організації які тісно співпрацюють з ООН. FOPAC — підрозділ Генерального секретаріату Інтерполу, який займається боротьбою з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом.

     FINCEN — Відділ боротьби з фінансовими  злочинами Міністерства фінансів  США, створений у 1990 р. для вивчення, аналізу і поширення інформації про фінансові злочини, особливо інформації щодо відмивання грошей, отриманих від поширення наркотиків.

     Легалізація незаконно отриманих коштів здійснюється у кілька фаз (стадій). Найпоширенішою є, так звана, "трифазна" модель відмивання грошей. Для неї є характерними три стадії (три етапи) процесу легалізації злочинних доходів: розміщення, розшарування. інтеграція.

     На  першій стадії відбувається попереднє відмивання брудних грошей. У банківському секторі її проявом є дії, спрямовані на уникнення обов’язкової у багатьох країнах ідентифікації клієнтів. У європейських державах саме ця стадія вважається найкритичнішою.