Боротьба з відмиванням брудних «грошей» в Україні

    ЗМІСТ 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

Укра ї на має най бі ль ший не фо р ма ль ний се к тор. За оці н ка ми Сві то-

во го ба н  ку, ті ньо ва еко но мі ка ста но вить бли зь ко 50 % офі цій но го ВВП.

В умо вах  фі нан со во- еко но мі ч ної  кри зи ті ні за ція на ці о на ль ної еко но мі ки

на бу ла то та ль но го ха ра к те ру та не бу ва лих  те м пів зро с тан ня і  окре ми ми

екс пе р та ми та до слі д ни ка ми оці ню єть  ся в ме жах 60 % ВВП, що ста но-

вить на су час  но му ета пі ре а ль ну за гро зу на ці о на ль ній без пе ці дер  жа ви.

Ті ньо ва еко но мі ч на ді я ль ність  ста ла скла до вою еко но мі ки дер жа ви. Во-

на об слу  го вує еко но мі ч ні і по лі тич ні ін те ре си пе в них впли во вих стру к-

тур і ді ло вих  кіл. Зна ч но зро с ли та кі яви ща, як ко ру п ція, кри мі на ль ний

про ми сел, рей  дер с т во.

При цьо му ва ж ли во вра ху ва ти ба га то ве к  то р ність ті ньо ви х від  но син,

зо к ре ма та кі:

– на яв ність  ті ньо во го по лі тич но го ло бі з му, тіні за ція ви бо р чих про це-

сів і ме ха ні з мів;

– роз вал  си с те ми дер жа в но го управ  лін ня та за ле ж ність ка д  ро вої по лі-

ти ки від  по лі тич них квот, де за гро ші ідуть у вла ду і з до по мо гою вла ди

отри му ють  ті ньо ві гро ші;

– не без пе ч  ною для су с пі ль с т ва є ті ні за ція вій сь ко вої  сфе ри, зро щен ня

ті ньо во го ка пі та лу з дер жа в ним  апа ра том.

Од ні єю з  най більш ті ні зо ва них сфер ді я ль но с ті є зо в ні ш  ньо еко но мі-

ч на ді я ль ність. За екс пе р т ни ми оці н  ка ми, в Укра ї ну за во зять ся не за кон-

ним і ко н  т ра ба н д ним спо со ба ми від тре ти ни до по ло ви ни ім по р ту то-

ва рів. Фі к  ти в ні екс по р т ні по ста  в ки ви ко ри с то ву ють ся для  роз кра дан ня

по да т ку на до да ну ва р тість. Зро с тає  не кон т ро льо ва на то р гі в ля то ва ра ми

ни зь кої  яко с ті, сум ні в но го по хо джен ня, не без пе ч ни ми для спо  жи ван-

ня. Офі цій  ний об лік не дає по в но го уяв лен ня що до об ся гів та ко го ви со-

ко ва р ті с но го ім по р ту, як спир т ні на пої, тю тю но ві ви ро би, взут тя, одяг,

ме б лі, го дин ни ки, по бу то ва та ком п’ю  те р на тех ні ка, про те, вра  хо ву ю чи

ле га ль ну ре а лі за цію цих тво рів, мо ж  на ма ти по вну ін фо р ма цію про над-

хо джен ня їх в Укра ї ну. Про те відпо ві д ні ко н т ро ль ні та ад мі ні с т ра ти в ні

огра ни не ви ко ну ють по кла де них на них  фу н к цій, спри я ю чи тим  са мим

по си лен  ню ко н т ра ба н д них по ста вок у кра ї ну. При  хо ву ван ня ре а ль ної

еко но мі ч ної ді я ль но с ті та ви ве ден ня її у тінь обу мо в  ле не ря дом бо лю чих 

     «Відмивання»  грошей це операція, в процесі якої приховуються походження, призначення  грошового платежу. «Відмивання  грошей» - це конверсія, або "очищення" майна, яка бере початок від серйозного злочину з метою приховання джерела його походження. Слід зазначити, що процес відмивання «брудних» грошей несе загрозу для загальноекономічного розвитку територій та країн, які відмовляються від жорсткого контролю за цим видом міжнародної злочинної діяльності.

     Неконтрольований  приплив та відплив великого обсягу "брудних" грошей потенційно може зруйнувати національну економіку  країни, що їх приймає. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють  в обіг, спотворюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до інфляції. Відплив мільярдів доларів на рік з економічної системи ставить під загрозу не тільки стабільність та розвиток окремих національних економік а, й міжнародної фінансової системи в цілому.

     Мета  даного дослідження полягає у  обґрунтуванні сутності та походження  брудних грошей, розкриття механізму  відмивання грошей.

     Об’єктом дослідження є процес функціонування  тіньового капіталу.

     Предметом дослідження – закономірності та особливості відмивання  брудних  грошей в національній та світовій економіці. 
 
 
 
 
 
 

1. «Брудні» гроші: суть, походження та основні канали їх відмивання.

 

     Процес  відмивання „брудних” грошей є  катастрофою для правопорядку і  економіки як на національному, так  і на світовому рівні. Він згубно впливає на загальну соціально-економічну ситуацію, завдає відчутних моральних  збитків кредитним установам, підриває довіру добропорядних вкладників.

     Коли  йдеться про тіньову економіку, слід зважити не лише на її „сіру” складову, але й „чорну”, – кримінальну. Відмиті кримінальні кошти сприяють криміналізації "сірого” сектора  тіньової економіки, стимулюють розвиток наркобізнесу, торгівлю зброєю, торгівлю людьми, розвиток проституції і контрабанди.

     Перетворення  кримінальних грошових коштів на легальні має досить давню історію. Більшість  дослідників вважає, що першими довелося мати справу із цією проблемою США  протягом 20-тих – 30-тих років за часів, так званого, „сухого закону”, коли Мейєр Ланскі,  що відкрив у 1932 р. банківський рахунок у Швейцарії, уперше здійснив офіційно встановлений акт пересилання „брудних” грошей за кордон.

     Поняття Брудні гроші (англ. dirty money) і "Відмивання грошей" (англ. money laundering) — терміни, що виникли у США в 30-ті роки XX ст. у зв'язку з прийняттям у країні закону, який забороняв вільний продаж алкогольних напоїв. Одним із негативних наслідків "сухого закону" стала контрабанда алкоголю, доходи від якої вкладалися в розвиток мережі пралень, отримуючи таким чином легальний статус. Відтоді подібного роду операції отримали образну назву "відмивання грошей".  

     У тім ще у 1728 р. граф Меншиков був відправлений у заслання Петром I і позбавлений усього свого майна, набутого внаслідок безперервного і необмеженого хабарництва, та ще 13 млн. рублів, із котрих 9 млн. знаходилися саме в іноземних банках. Вочевидь історія містить багато ще більш давніх прикладів цього явища.

     Протягом  минулих років із ускладненням відносин у сфері економіки, появою нових видів і способів економічної діяльності, певними змінами у законодавчому регулюванні існуючих фінансових та господарських відносин змінилися також і форми злочинної поведінки.

     Наприкінці 80-х років більшість розвинутих держав світу почали активізувати спільну діяльність щодо налагодження ефективної і дійової системи боротьби із, так званим, ”відмиванням” „брудних” капіталів. Наразі  майже усі цивілізовані країни світу визнають ефективну систему правового регулювання важливим засобом протидії „відмиванню” кримінальних коштів, боротьби з організованою злочинністю і протистояння подальшій криміналізації економічної системи держави.

     Необхідність  продекларувати джерела походження і обґрунтувати правомірність набуття  будь-яких цінностей виявляється за умови наявності певних законодавчих обмежень щодо цього. Тобто існування встановленого державою правила поведінки автоматично робить певні дії незаконними, виносячи їх за межі правового регулювання, протиставляючи приватні інтереси інтересам держави.

     Ще  у 1742 р. шотландський філософ Девід  Хьюм пояснював вчинки людини через  інтереси клану, певної спільноти, членом якої ця людина є, а не через державні чи національні інтереси: „...Люди мають набагато міцніші зобов’язання перед тими, хто їм ближчий, аніж перед великими і абстрактними одиницями, як батьківщина чи людство”. Держава вимагає додержання певної процедури у переміщенні грошових коштів, з одного боку, а з іншого – не володіє реальними механізмами, які дозволяють це проконтролювати, внаслідок чого відбувається нагромадження незаконно здобутих грошових коштів.

     Неконтрольований  приплив та відплив великого обсягу "брудних" грошей потенційно може зруйнувати національну економіку  країни, що їх приймає. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють в обіг, спотворюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до інфляції. Відплив мільярдів доларів на рік з економічної системи ставить під загрозу не тільки стабільність та розвиток окремих національних економік, а й міжнародної фінансової системи в цілому.

     Безпосереднім джерелом одержання «брудних» коштів є тіньова економіка як сукупність неврахованих і протиправних видів економічної діяльності. Вона включає три сегменти:

• «неофіційну» («неформальну», «сіру»);
• «підпільну» («кримінальну», «чорну»);
• фіктивну економіку.

     «Неофіційна»  економіка - це не заборонені законом  легальні види економічної діяльності, в рамках яких мають місце нефіксоване  офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховування цієї діяльності від податків. Така діяльність можлива практично у всіх галузях економіки. Основною причиною її виникнення вважається високий рівень оподаткування, який існує в економіці, як правило, доходи отримані від діяльності в такому правовому полі - це додаткові, тимчасові доходи.

     «Підпільна економіка» - це, як правило, заборонені законом види економічної діяльності. Зокрема, незаконне виробництво та збут зброї, наркотиків, контрабанда, рекет, злодійство, бандитизм, а також незаконна практика виробництва та продажу ліків без ліцензії, нелегальний гральний бізнес, проституція тощо. Така економіка головним чином має розвиток в рамках злочинних угрупувань.

     До  «фіктивної» економіки відносять хабарництво та всякого роду шахрайство, пов'язане з отриманням і передачею грошей; сюди ж відносять і діяльність, спрямовану на одержання необґрунтованого зиску та різного роду пільг економічними агентами на основі організованих корумпованих зв'язків. Основною причиною виникнення такого сектору економіки є прагнення отримати економічними агентами певної вигоди від використання свого службового становища.

     Щодо  каналів походження «брудних» грошей, то у світовій практиці виділяють  такі основні генератори грошових потоків:

1. організовані злочинні угруповання, яким необхідно легалізувати кошти, отримані внаслідок торгівлі наркотичними речовинами, а також внаслідок здійснення іншої злочинної діяльності;
2. терористичні угруповання, які використовують систему відмивання "брудних" грошей для отримання коштів на закупівлю зброї та техніки для ведення військових дій;
3. так звані корумповані чиновники, що отримують "брудні" гроші у формі хабарів, коштів з державних соціальних фондів, а також привласнених позик міжнародних фінансових інституцій, отриманих у рамках фінансової допомоги.